Рішення

від 15.10.2020 по справі 914/1325/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2020 справа № 914/1325/17

Господарський суд Львівської області у складі судді М.М. Петрашка розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "УкрСиббанк"

до відповідача Приватного підприємства "Територія МЖК"

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю представників :

від позивача Ребрик А.М.

від відповідача не з`явився

від третьої особи не з`явився

Суть спору : Акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулось із позовною заявою до Господарського суду Львівської області до відповідача Приватного підприємства "Територія МЖК", за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З врахуванням поданої заяви (вх.№14176/19 від 04.04.2019р.) про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду ухвалою від 06.06.2019р., позивач просить з метою погашення заборгованості на користь Акціонерного товариства УкрСиббанк , що виникла внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №449/05 Р-231/108 від 14.07.2005р. по кредиту та процентам у розмірі 267307,58 доларів США та пені у розмірі 711322,71 грн., з яких:

- 192361,20 доларів США - заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 49706,78 доларів США за період з 05.11.2014р. по 13.06.2017р.,

- 74946,38 доларів США - заборгованість за процентами, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 72343,90 доларів США за період з 06.10.2014р. по 04.06.2017р.,

- 282634,32 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 13.06.2016р. по 13.06.2017р.,

- 428688,39 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 13.06.2016р. по 13.06.2017р.

звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю (торговий комплекс ІНФОРМАЦІЯ_1 ), позначена в плані літ.А4, трансформаторна, позначена в плані літ.Б, насосна, позначена в плані літ.В, та земельну ділянку, кадастровий номер - 4624555700:01:001:0255, площею 0,330 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить Приватному підприємству Територія МЖК ,

встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України Про іпотеку за початковою ціною, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження .

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.07.2019р. було закрито провадження справі №914/1325/17.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019р. ухвалу Господарського суду Львівської області від 31.07.2019р. у справі №914/1325/17 залишено без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства УкрСиббанк без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 26.11.2019р. касаційну скаргу Акціонерного товариства УкрСиббанк задоволено, ухвалу Господарського суду Львівської області від 31.07.2019р. та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019р. у справі №914/1325/17 скасовано, а справу направлено до Господарського суду Львівської області для продовження розгляду.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Представник позивача подав заяву (вх.№27436/20 від 22.09.2020р.) про доповнення опису майна, на яке заявлено стягнення, в якій зазначено, що у випадку задоволення позовних вимог, не зазначення у судовому рішенні реєстраційного номеру майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ускладнить виконання судового рішення, у зв`язку з чим позивач доповнив опис майна, на яке заявлено стягнення у позовних вимогах.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з врахуванням заяви (вх.№14176/19 від 04.04.2019р.) про уточнення позовних вимог та заяви (вх.№27436/20 від 22.09.2020р.) про доповнення опису майна.

Відповідач явку представника в судове засідання 15.10.2020р. не забезпечив, однак подав клопотання (вх.№29839/20 від 15.10.2020р.) про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що в даний час продовжуються переговори щодо продажу-придбання права вимоги за договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №449/05 Р-231/108 від 14.07.2005р., боржником по якому є ОСОБА_1 з переходом усіх прав по забезпечувальних договорах (іпотеки, поруки).

До вказаного клопотання відповідачем долучено лист Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укртехфінанс на ім`я Акціонерного товариства "УкрСиббанк", в якому міститься пропозиція придбати право вимоги за договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №449/05 Р-231/108 від 14.07.2005р.

Розглянувши подане клопотання, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні, оскільки викладені у ньому обставини не стосуються предмета спору у даній справі, а тому не можуть бути підставою для відкладення розгляду справи.

Слід також зазначити, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів для вирішення спору по суті і при цьому одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Третя особа в судове засідання 15.10.2020р. не з`явилася.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд встановив таке.

14.07.2005р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком Укрсиббанк (банк) та громадянином України - ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №449/05 Р-231/108, а також такі додаткові угоди та додаткові договори до кредитного договору: №1 від 18.10.2005р., №2 від 05.05.2006р, №3 від 16.06.2006р., б/н від 17.07.2006р, №3 від 30.01.2009р. та №4 від 30.01.2009р., якими вносилися зміни та доповнення до кредитного договору.

Слід зазначити, що 14.07.2005р. інших договорів з номером №449/05 Р-231/108 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк" (Акціонерним товариством Укрсиббанк ) та громадянином України ОСОБА_1 не укладалося.

Рішенням загальних зборів акціонерів Акціонерного комерційного інноваційного банку УкрСиббанк від 27.10.2009р. Акціонерний комерційний інноваційний банк УкрСиббанк у зв`язку з приведенням своєї діяльності у відповідність до норм Закону України Про акціонерні товариства змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство УкрСиббанк , яке виступало правонаступником по всіх правах та зобов`язаннях Акціонерного комерційного інноваційного банку УкрСиббанк .

У зв`язку з приведенням своєї діяльності у відповідність до вимог Закону України Про акціонерні товариства , загальними зборами акціонерів банку 17.10.2018р. було прийнято рішення про зміну типу товариства із Публічного акціонерного товариства на Приватне акціонерне товариство та про зміну найменування Публічного акціонерного товариства Укрсиббанк на Акціонерне товариство Укрсиббанк .

Відповідно до статуту банку, Акціонерне товариство Укрсиббанк є правонаступником за всіма правами та обов`язками Публічного акціонерного товариства Укрсиббанк .

Відповідно до пункту 1.1. договору, з урахуванням додаткового договору № 3 від 16.06.2006р., банк зобов`язується надавати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту кредитної лінії що дорівнює 450000,00 (чотириста п`ятдесят тисяч) доларів США у порядку і на умовах, зазначених у даному договорі.

Згідно із пунктом 1.2. договору, термін кредитування:

1.2.1. Надання кредиту здійснюється у наступний термін, починаючи з дати: 14.07.2005р. до 13.07.2012р.

1.2.2. Позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни встановлені графіком погашення кредиту (додається), якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з п.п.2.3., 5.3., 5.5., 5.6., 5.8., 7.4., частини 2 п.9.2. цього договору.

Відповідно до пункту 2.1. додаткової угоди №4 від 30.01.2009р. до кредитного договору, позичальник з дати підписання цієї додаткової угоди зобов`язується повертати кредит та сплачувати плату за кредит шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів в день сплати ануїтетного платежу.

Розмір ануїтетного платежу складає 3345,00 доларів США (три тисячі триста сорок п`ять доларів США). День сплати ануїтетного платежу - 05 (п`яте) число кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого позичальник зобов`язаний сплатити ануїтетний платіж. Розмір ануїтетного платежу може змінитися у випадку зміни процентної ставки відповідно до умов договору.

У разі, якщо термін повернення кредиту або день сплати ануїтетного платежу припадає на вихідний, святковий або неробочій день, терміном повернення кредиту та днем сплати ануїтетного платежу вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.

Розмір останнього ануїтетного платежу може відрізнятися від розміру ануїтетного платежу встановленого цим пунктом договору, і буде складатися із суми фактичної заборгованості за кредитом, що залишилася після сплати позичальником всіх попередніх ануїтетних платежів.

Пунктом 1.1. додаткової угоди №3 від 30.01.2009р. до кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 13.07.2022р., якщо тільки не буде застосований інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору.

Відповідно до пунктів 1.3.1. та 1.3.2. договору, за використання кредитних коштів у межах установленого терміну кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 14% (чотирнадцять процентів) річних. Проценти нараховуються на суму кредитних коштів, фактично наданих Банком Позичальнику згідно умов даного договору, за період з моменту фактичного надання коштів до повернення останнім коштів у власність Банку.

Згідно із пунктом 1.3.4. договору, термін сплати процентів - з 01 по 05 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти. При цьому остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 18.10.2005р. сторони дійшли згоди викласти пункт 1.2.1. кредитного договору у такій редакції: за використання кредитних коштів у межах встановленого терміну кредитування процентна ставка встановлюється у розмірі 13% (тринадцять відсотків) річних .

Згідно із пунктом 2.2. додаткової угоди №4 від 30.01.2009р. до кредитного договору, нарахування процентів за договором здійснюється щомісяця у два етапи за методом „30/360" відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України. Етапи нарахування процентів визначаються як:

- в останній робочий день поточного місяця;

- за період з дня фактичного надання кредиту по останній календарний день місяця включно (в місяць фактичного надання кредиту);

- з дня сплати ануїтетного платежу у поточному місяці по останній календарний день місяця включно (в наступні місяці);

- в день сплати ануїтетного платежу - з першого календарного дня поточного місяця по день, що передує дню сплати ануїтетного платежу (день сплати ануїтетного платежу в розрахунок не включається).

Пунктом 1.4. договору передбачено, що цільовим призначенням кредиту є споживчі потреби.

Відповідно до пункту 2.1. договору, у забезпечення виконання зобов`язань позичальника за даним договором банком прийнято заставу:

- нерухомість (торговий комплекс "ІНФОРМАЦІЯ_1"), що належить майновому поручителю ПП Територія МЖК та знаходиться за адресою: Львівська область, селище міського типу Славсько, АДРЕСА_1.

- порука ПП Територія МЖК згідно договору поруки №449/05 Р/1 від 14.07.2005р.

- порука ТзОВ "Агростройкомплект" згідно договору поруки №449/05 Р/2 від 14.07.2005р.

Згідно із пунктом 4.6. договору, позичальник зобов`язується достроково повернути у повному розмірі кредит та плату за кредит у випадках застосування банком будь-якого з п.п.2.3., 5.3, 5.5., 5.6., 5.8., 7.4., частини 2 п.9.2. цього договору в порядку, визначеному розділом 11 цього договору.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що при настанні подій, що впливають на здатність або бажання виконання позичальником зобов`язань по цьому договору, зокрема:

- погіршення фінансового стану позичальника;

- порушення проти позичальника кримінальної справи;

- звільнення з основного місця роботи;

- довгострокове погіршення стану здоров`я позичальника, інвалідність та інші, які можуть призвести до погіршення фінансового стану позичальника та унеможливлюють подальше виконання зобов`язань по цьому договору.

Банк має право в односторонньому порядку змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим договором в порядку визначеному в розділі 11 цього договору.

Згідно із пунктом 5.5. договору, у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту (основної суми) та/або термінів сплати плати за кредит строком більш ніж на 5 календарних днів, та/або у випадку порушення позичальником умов договору застави, вказаного в п.2.1. даного договору банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим договором в порядку визначеному в розділі 11 цього договору.

Пунктом 5.7. договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань по своєчасному поверненню кредиту та плати за кредит банк має право стягнути з позичальника суму боргу в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет забезпечення (застава, поручительство та інше).

Згідно із пунктом 7.3. договору, відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України при порушенні позичальником вимог п.п.2.3., 5.3., 5.5., 5.6., 5.8., 7.4., частини 2 п.9.2. цього договору, банк має право самостійно змінити термін повернення кредиту за цим договором в порядку, встановленому розділом 11 цього договору.

Пунктом 1.4. додаткової угоди б/н від 17.07.2006р. встановлено наступний порядок нарахування штрафних санкцій, пені у випадку порушення позичальником термінів погашення грошових зобов`язань:

За порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредит та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в наступному порядку, а саме:

- в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні;

- в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена в іноземній валюті;

- пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, і розраховується за методом факг/360 (метод факт/360 передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.

Банк може використати право на застосування пені, починаючи з 32 (тридцять другого) календарного дня, рахуючи з дати порушення позичальником терміну виконання свого грошового зобов`язання, передбаченого цим договором, а якщо така дата порушення припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то рахуючи з першого робочого дня, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.

При цьому, позичальник повинен сплатити пеню за цим договором за першою вимогою банку.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором, відшкодування заборгованості перед банком за цим договором проводиться шляхом стягнення з поручителя (гаранта) чи шляхом звернення стягнення на заставлене майно, що є забезпеченням за даним договором та/або активи (кошти і майно) позичальника на вибір банку.

Відповідно до пункту 9.5. договору, строк дії даного договору встановлюється з дня укладання цього договору і до повного погашення суми кредиту та плати за кредит.

Згідно із пунктом 11.1. договору, відповідно до статей 525, 611 Цивільного кодексу України, сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з п.п.2.3, 5.3., 5.5., 5.6., 5.8., 7.4., частини 2 п.9.2. цього договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами, банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, згідно з п.1.2.2. цього договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов`язковим до повернення з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов`язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений заново термін в повному обсязі.

В будь-якому випадку, новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику.

Пунктом 11.2. договору передбачено, що така вимога направляється на адресу позичальника листом (цінний з описом та повідомленням про вручення) або доставляється кур`єром.

У разі зміни фактичної чи юридичної адреси позичальником без попереднього про це повідомлення банку чи інших навмисних дій позичальника, у зв`язку з чим письмова вимога банку не отримана позичальником, строк повернення кредиту та плати за кредит в такому випадку встановлюється через 14 календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику.

Також судом встановлено, що 14.07.2005р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк (іпотекодержатель), ОСОБА_1 (боржник) та Приватним підприємством "Територія МЖК" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно: нежитлове приміщення, зазначене в п.1.4. цього договору (предмет іпотеки). За домовленістю сторін вартість предмета іпотеки становить 1831400,20 грн. (один мільйон вісімсот тридцять одна тисяча чотириста гривень 20 копійок),

Крім того, між іпотекодержателем, боржником та іпотекодавцем укладено додаткові договори про внесення змін та доповнень від 18.10.2005р., 05.05.2006р., 16.06.2006р. та від 27.02.2009р. до договору іпотеки від 14.07.2005р.

Згідно із пунктом 1 додаткового договору від 05.05.2006р. до договору іпотеки, вартість предмета іпотеки складає 4809000,00 грн.

Відповідно до пункту 1.2.4. договору іпотеки (в редакції додаткового договору №3 до іпотечного договору), зобов`язання по сплаті плати за кредит (проценти та комісії) в розмірі: 13% річних; комісії за надання кредитної лінії в розмірі 1,4% (одна ціла чотири десятих відсотка) від суми фактично виданих коштів; комісії за оформлення договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії в розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) від суми ліміту кредитної лінії та додагкової угоди від 10.10.2005р. та додаткового договору №2 від 05.05.2006р. та додаткового договору №3 (надалі - кредитний договір), згідно з яким:

- іпотекодержатель відкриває іпотекодавцю невідновлювальну кредитну лінію в сумі 450000,00 доларів США, а іпотекодавець зобов`язується її використати за цільовим призначенням та згідно зі встановленим, строком користування, своєчасно сплачувати плату за користування кредитом (відсотки в розмірі 13,0% річних та комісії згідно кредитного договору) та своєчасно повернути кредит іпотекодержателю;

- cтрок користування кредитом встановлено до 13.07.2012р., якщо інший строк повернення кредиту не встановлено у відповідності до зазначеного кредитного договору.

Пунктом 2.1.1. договору іпотеки передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

Згідно із пунктом 2.1.2. іпотечного договору, у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, а у разі невиконання боржником цієї вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки, для чого направити своїх представників для проведенння його огляду, документальної фактичної перевіркивідповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 4.2. іпотечного договору, звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

27.02.2009р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк (іпотекодержатель), ОСОБА_1 (боржник) та Приватним підприємством "Територія МЖК" (іпотекодавець) укладено договір про внесення змін до договору іпотеки, в якому сторони погодили наступне:

- у зв`язку з укладенням іпотекодержателем та ОСОБА_1 додаткових угод №3, №4 від 30.01.2009р. до договору про надання споживчою кредиту №449/05 Р-231/108 від 14.07.2005р., іпотекодавець підтверджує, шо внесені зміни йому відомі, він їх розуміє і погоджується, що вони в повному обсязі забезпечуються іпотекою за договором.

- іпотекодавець також погоджується, що іпотекою згідно договору забезпечуються також і розмір зобов`язань, строк і порядок їх виконання, який може бути змінено у майбутньому відповідно до умов договору(ів), що обумовлюють основне зобов`язання.

Як зазначає позивач, у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань щодо своєчасного та у повному обсязі повернення кредиту, сплаті процентів за вказаним кредитним договором у нього виникла заборгованість перед банком.

Слід зазначити, що 19.02.2008р. позивач надіслав ОСОБА_1 лист вих.№96118 від 19.02.2008р., в якому зазначається про те, що у відповідності до умов кредитного договору банк у разі настання порушення кредитної дисципліни, має право збільшити розмір процентної ставки.

Вказаним листом позивач повідомив ОСОБА_1 про запровадження починаючи з 12.03.2008р. нової системи нарахування відсотків у випадку прострочення позичальником платежу за кредитним договором, зазначивши, що у такому випадку будуть нараховуватися підвищені проценти на всю суму кредиту, а саме в розмірі збільшеної вдвічі від діючої процентної ставки на момент виникнення такої простроченої суми основного боргу.

Вказаний лист був надісланий ОСОБА_1 за такою адресою: АДРЕСА_2 та був отриманий ним 22.02.2008р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

У зв`язку із виникненням заборгованості, позивач надіслав на адресу позичальника та іпотекодавця вимоги в порядку статті 35 Закону України Про іпотеку вих.№30-11/26076 від 11.06.2015р. та вих.№30-11/26077 від 11.06.2015р., в яких зазначено, що у зв`язку з виникненням у позичальника заборгованості, банк вимагає у боржника усунути порушення протягом 31 (тридцять одного) дня з моменту отримання ним вимоги (строк виконання вимоги для іпотекодавця - протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання вимоги).

Як також зазначено у цих вимогах, у випадку не усунення позичальником порушень на тридцять другий день з дня отримання вимоги (для іпотекодавця - на одинадцятий день), а у випадку відсутності підтвердження отримання позичальником вимоги - з сорок першого календарного дня (для іпотекодавця - з двадцять першого календарного дня), банк буде вимушений звернутись до суду із позовною заявою для дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилась, сплати нарахованих процентів та пені.

Як вбачається із повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, відповідач зазначену вимогу отримав 16.06.2015р., а третій особі така вимога про усунення порушень умов кредитного договору надсилались на таку адресу: АДРЕСА_3 .

В подальшому відповідачу та третій особі повторно надсилалися вимоги в порядку статті 35 Закону України Про іпотеку , а саме вимога вих.№23-1-2/1242 від 04.05.2017р. та вих.№23-1-2/1243 від 04.05.2017р.

Однак, як стверджує позивач, ні відповідачем, ні третьою особою порушень умов кредитного договору у строк, що визначений у вимогах не було усунуто.

Враховуючи те, що порушень умов кредитного договору усунуто не було, Акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулось із позовною заявою вих.№30-11/28430 від 31.08.2015р. до Голосіївського районного суду міста Києва (справа №752/14729/15-ц) із позовом до ОСОБА_1 , Приватного підприємства Територія МЖК та Товариства з обмеженою відповільнісю Агростройкомплект про стягнення солідарно з відповідачів 214174,06 доларів США - заборгованість по кредиту та процентами, а також 163007,11 грн. - пені.

07.10.2015р. Голосіївським районним судом міста Києва (справа №752/14729/15-ц) було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі №752/14729/15-ц про стягнення солідарно з відповідачів 214174,06 доларів США - заборгованість по кредиту та процентами, а також 163007,11 грн. - пені.

Як зазначено у позовній заяві у даній справі №914/1325/17, станом на 13.06.2017р. заборгованість за кредитним договором (договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії) №449/05 Р-231/108 від 14.07.2005р. становить: 267307,58 доларів США та пені у розмірі 711322,71 грн., з яких:

- 192361,20 доларів США - заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 49706,78 доларів США за період з 05.11.2014р. по 13.06.2017р.,

- 74946,38 доларів США - заборгованість за процентами, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 72343,90 доларів США за період з 06.10.2014р. по 04.06.2017р.,

- 282634,32 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 13.06.2016р. по 13.06.2017р.,

- 428688,39 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 13.06.2016р. по 13.06.2017р.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути вказану заборгованість шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлову будівлю (торговий комплекс ІНФОРМАЦІЯ_1 ), зареєстровану за реєстраційним номером в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером №1423017 та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером №738480346245, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер - 4624555700:01:001:0255, площею 0,330 га, зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером №760462146245, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які належить Приватному підприємству Територія МЖК , (82660, Львівська область, Сколівський район, селище міського типу Славське, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 32188423), встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України Про іпотеку за початковою ціною, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження .

Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну, в якому зазначається про те, що оскільки Приватне підприємство Територія МЖК не є стороною кредитного договору і грошових коштів за цим договором не отримувало, тому позивач зобов?язаний підтвердити обставини щодо фактичної видачі ОСОБА_1 грошових коштів на підставі вказаного кредитного договору, їх розмір, а також підтвердити правомірність та достовірність розрахунку позовних вимог.

За твердженням відповідача, долучені позивачем до матеріалів справи копії меморіальних ордерів не можуть бути належними доказами отримання ОСОБА_1 кредитних коштів. Крім того, відповідач вважає, що долучені до матеріалів справи копії меморіальних ордерів явно викликають сумніви в їх достовірності та містять ознаки підроблення.

Заперечуючи проти позову, відповідач також вважає, що пред?явивши вимогу про усунення порушення умов кредитного договору та подавши позовну заяву до Голосіївського районного суду міста Києва (справа №752/14729/15-ц) про стягнення заборгованості за договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №449/05 Р-231/108 від 14.07.2005р., позивач втратив право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, оскільки, як зазначає відповідач, нарахування процентів за кредитним договором після пред?явлення вимоги про дострокове повернення кредитних коштів є неправомірним.

Отже, враховуючи наведене, відповідач проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав .

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із статті 1055 Цивільного кодексу України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як встановлено судом, 14.07.2005р. між позивачем та третьою особою укладено договір про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №449/05 Р-231/108, а також такі додаткові угоди та додаткові договори до нього: №1 від 18.10.2005р., №2 від 05.05.2006р, №3 від 16.06.2006р., б/н від 17.07.2006р, №3 від 30.01.2009р. та №4 від 30.01.2009р., якими вносилися зміни та доповнення до кредитного договору.

Відповідно до статті 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Факт видачі ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується такими меморіальними ордерами: №100729 від 15.07.2005р. на суму 15000,00 доларів США, №108364 від 31.08.2005р. на суму 40000,00 доларів США, №122466 від 10.10.2005р. на суму 50000,00 доларів США, №125304 від 27.10.2005р. на суму 20000,00 доларів США, №133327 від 11.11.2005р. на суму 10000,00 доларів США, №134354 від 17.11.2005р. на суму 30000,00 доларів США, №135934 від 28.11.2005р. на суму 20000,00 доларів США, №148066 від 23.12.2005р. на суму 3000,00 доларів США, №100 від 05.05.2006р. на суму 100000,00 доларів США, №11 від 16.06.2006р. на суму 100000,00 доларів США та №100 від 20.06.2006р. на суму 50000,00 доларів США, копії яких позивачем долучено до матеріалів справи.

Тобто, як вбачається із копій електронних доказів (меморіальних ордерів банку), позивач надав ОСОБА_1 кредитні кошти на за загальну суму 438000,00 доларів США.

Щодо заперечень відповідача про факт видачі кредитних коштів позичальнику, суд зазначає таке.

Так, позивач долучив до матеріалів справи копію договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №449/05 Р-231/108 від 14.07.2005р. та копії додаткових угод та додаткових договорів до нього, а також надав паперові копії електронних доказів - меморіальні ордери на загальну суму 438000,00 доларів США.

При цьому, як зазначає позивач, оригінали цих доказів у нього відсутні, у зв?язку з чим такі оригінали не можуть бути подані ним до суду.

Згідно з частинами 3 та 4 статті 96 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Частиною 5 статті 96 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

З огляду на викладене, в силу приписів частин 3 та 5 статті 96 Господарського процесуального кодексу України, праву учасника справи подати до суду паперову копію електронного доказу відповідає право суду витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу з власної ініціативи, зокрема, у випадку, якщо суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. При цьому невзяття судом до уваги паперової копії оригіналу електронного доказу є процесуальним наслідком саме неподання оригіналу електронного доказу на вимогу суду (а не неподання його разом із позовом чи відзивом на нього).

Відповідно, добросовісно реалізуючи право на подання електронного доказу в його паперовій копії, учасник справи, виходячи з принципу правової визначеності, може розраховувати на відповідні процесуальні дії суду, у випадку виникнення у нього (суду) сумнівів щодо відповідності поданої паперової копії оригіналу, включаючи і право учасника справи, у разі відсутності у нього можливості подати доказ, який витребовує суд, або відсутності можливості подати такий доказ у встановлені строки, повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про витребування таких доказів (частини 8, 9 статті 81 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.07.2020р. у справі справі № 922/2315/19.

Таким чином, неподання позивачем оригіналів електронних доказів, паперові копії яких долучено до матеріалів справи, не свідчить про те, що вищеперелічені меморіальні ордери не можуть братися судом до уваги.

При цьому слід зазначити, що відповідно до пункту 4.2. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, що затверджене постановою Правління Національного Банку України від 18.06.2003р. №254, підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи.

Пунктом 4.4. цього Положення передбачено, що залежно від виду операції та типу контрагентів первинні документи банку (паперові та електронні) класифікують за такими ознаками:

а) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку);

б) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій).

Як вбачається зі змісту пункту 4.6. вказаного Положення, до меморіальних документів належать меморіальні ордери.

Отже, враховуючи наведене, меморіальні ордери в електронному варіанті є первинними документами, які підтверджують здійснення фінансової операції, а тому відповідач безпідставно зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 438000,00 доларів США.

Також слід зазначити, що відповідно до пункту 5.6. вказаного Положення, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Згідно із пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, що затверджене постановою Правління Національного Банку України від 04.07.2018р. №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем подано банківські виписки про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 , які також підтверджують здійснення банком фінансових операцій щодо зарахування на рахунок позичальника кредитних коштів, а також відображають фінансові операції позичальника про здійнення платежів по поверненню кредиту та інших платежів по кредитному договору.

Щодо клопотання про витребування оригіналу кредитного договору для огляду в судовому засіданні, суд зазначає таке.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що Приватне підприємство "Територія МЖК" не є стороною основного зобов`язання, а саме: договору від 14.07.2005 року про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №449/05 Р-231/108, а також тим, що оригінал вказаного договору з усіма додатками та додатковими угодами до нього позивачем в судовому засіданні для огляду не надавалися, а відтак у відповідача існують сумніви щодо відповідності поданої позивачем копії договору та додатків до нього, якими вносилися зміни в кредитний договір їх оригіналам.

Згідно із частиною 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи ставить під сумнів відповідність поданої копії письмового доказу оригіналу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал такого письмового доказу.

Відповідно до частини 2 та 4 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Суд вважає за необхідне зазначити, що копії документів, які долучені позивачем до позовної заяви, засвідчені належним чином та не викликають сумнівів.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано вказані твердження щодо невідповідності копій документів оригіналу, не наведено ні пояснень, ні підстав щодо сумнівів в достовірності копій документів, долучених позивачем до позовної заяви, зокрема договору від 14.07.2005 року про відкриття не відновлювальної кредитної лінії №449/05 Р-231/108 з усіма додатками та додатковими договорами до нього.

Крім того, слід зазначити, що частиною 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Згідно з частини 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

З аналізу поданого відповідачем клопотання та наведених вище процесуальних норм вбачається, що клопотання Приватного підприємства "Територія МЖК" не відповідає приписам статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо форми та змісту клопотання про витребування доказів.

Зокрема, суд виходить з того, що однією з необхідних умов задоволення клопотання про витребування доказів є надання суду доказів, які дії вживались учасником справи з метою самостійного отримання доказів, про витребування яких він заявляє до суду.

Всупереч наведеному, відповідачем не доведено відсутності можливості самостійно отримати та надати до суду вказані доказі та взагалі не надано доказів здійснення будь-яких дій направлених на отримання вказаних доказів самостійно (самостійного звернення як до кредитора, так і до боржника за кредитним договором), що виключає можливість задоволення вказаного клопотання.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1.2 договору іпотеки від 14.07.2005 року, іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань ОСОБА_1 , зокрема за договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 449/05 Р-231/108 від 14.07.2005р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що жодна зі сторін у справі не заперечує, що зазначений кредитний договір, оригінал якого відповідач просить витребувати, укладався.

З огляду на зміст вищенаведених положень законодавства, враховуючи зміст позовних вимог та предмет доказування у даній справі, а також з огляду на те, що в матеріалах справи вже міститься належним чином засвідчена копія договору невідновлювальної кредитної лінії з додатками, яка не викликає сумнівів, беручи до уваги також те, що заявником не надано доказів вчинення ним заходів для отримання цих доказів самостійно, ухвалою суду від 05.03.2020р. було відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Крім того, слід зазначити, що зі змісту укладених між учасниками даної справи договору іпотеки від 14.07.2005р. та додаткових договорів про внесення змін та доповнень від 18.10.2005р., 05.05.2006р., 16.06.2006р., 27.02.2009р. до цього договору іпотеки суд приходить до висновку, що відповідач обізнаний та не заперечував факту отримання третьою особою кредиту і його суми, яка надана на підставі кредитного договору, та ознайомлений з самим кредитним договором і додатками до нього.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку позовних вимог та як підтверджується матеріалами справи, заборгованість ОСОБА_1 по тілу кредиту за договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №449/05 Р-231/108 від 14.07.2005р. становить 192361,20 доларів США (в тому числі прострочена заборгованість в розмірі 49706,78 доларів США). Докази сплати цієї заборгованості в матералах справи відсутні, а її існування ні відповідачем, ні третьою особою не спростовано.

Щодо заборгованості по процентах в розмірі 74946,38 доларів США за період з 06.10.2014р. по 04.06.2017р., суд зазначає таке.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018р. у справі 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України . В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін користування чужими грошовими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Тобто положеннями цієї законодавчої норми врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі №910/1238/17

Як встановлено судом, 31.08.2015р. Акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулось із позовною заявою вих.№30-11/28430 до Голосіївського районного суду міста Києва (справа №752/14729/15-ц) із позовом до ОСОБА_1 , Приватного підприємства Територія МЖК та Товариства з обмеженою відповільнісю Агростройкомплект про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за договром про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №449/05 Р-231/108, а саме 192361,20 доларів США - заборгованість по тілу кредиту (що включає в себе як прострочену заборгованість за кредитом, так і суму кредиту, яку позивач вимагає повернути достроково), 21812,86 доларів США - заборгованість по процентам, а також 163007,11 грн. - пені.

Таким чином, звернувшись 31.08.2015р. із позовом про дострокове стягнення кредиту за договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №449/05 Р-231/108 від 14.07.2005р., Акціонерне товариство "УкрСиббанк" використало право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів та порядку сплати процентів за користування кредитом.

У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Тобто, звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р.у справі № 310/11534/13-ц

Як вбачається із розрахунку позовних вимог та з підстав позову, заборгованість по процентах нараховується у відповідності до умов договору, тобто на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України за період з 06.10.2014р. по 04.06.2017р.

Однак, як встановлено судом, 31.08.2015р. Акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулось із позовом про дострокове стягнення кредитних коштів. Тобто нарахування процентів у відповідності до умов договору та на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України можливе лише в межах строку кредитування, що був змінений банком в односторонньоу порядку, а саме з 06.10.2014р. по 31.08.2015р.

Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що розмір заборгованості ОСОБА_1 по процентах у відповідності до умов договору та на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України за період з 06.10.2014р. по 31.08.2015р. становить 21812,86 доларів США.

Слід також зазначити, що при обгрунтуванні позовних вимог та нарахуванні процентів за користування кредитними коштами за період з 06.10.2014р. по 04.06.2017р. позивач не зазначає про те, що частина із них, які нараховані після 31.08.2015р. нараховувались на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, як же було зазначено вище, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018р. у справі 444/9519/12 зробила висновок, що в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Проте, вимог про стягнення процентів в силу статті 625 Цивільного кодексу України позивачем у даній справі заявлено не було.

В ухвалі від 24 січня 2019 року у справі № 5017/1987/2012 Велика Палата Верховного Суду зробила наступний правовий висновок, що згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін користування чужими грошовими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Таким чином, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Однак, договір невідновлювальної кредитної лінії №449/05 Р-231/108 від 14.07.2005р. не встановлює проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання, а відтак підстав для нарахування та стягнення процентів на підставі умов кредитного договору після 31.08.2015р. немає.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Здійснивши перерахунок пені за несвоєчасне погашення заборгованості по тілу кредиту за період з 13.06.2016р. по 13.06.2017р., суд дійшов висновку що її розмір становить 278354,08 грн., яка підлягає стягненню.

Щодо нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 13.06.2016р. по 13.06.2017р. в розмірі 428688,39 грн., то таке нарахування є безпідставним, адже пеня нарахована на ту частину процентів, яка заявлена до стягнення безпідставно, адже та частина процентів нарахована на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредитних коштів (звернення з позовом про дострокове повернення кредиту).

Як встановлено судом, 14.07.2005р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк (іпотекодержатель), ОСОБА_1 (боржник) та Приватним підприємством "Територія МЖК" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно: нежитлове приміщення, зазначене в п.1.4. цього договору (предмет іпотеки). За домовленістю сторін вартість предмета іпотеки становить 4809000,00 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з частиною 1 статті 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини та норми законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а саме суд дійшов висновку в рахунок погашення заборгованості за договором №449/05 Р-231/108 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 14.07.2005р., в розмірі: 192361,20 доларів США - заборгованість по тілу кредиту, 21812,86 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом та 278354,08 грн. - пеня по тілу кредиту, звернути стягнення на нежитлову будівлю (торговий комплекс ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відповідно до договору іпотеки від 14.07.2005р., що укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк (іпотекодержатель), ОСОБА_1 (боржник) та Приватним підприємством "Територія МЖК" (іпотекодавець).

Як вбачається із матеріалів справи, при поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 115203,28 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №0013894222 від 13.06.2017р.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 87930,33 грн. судового збору, оскільки позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ

1 . Позов задовольнити частково.

2 . В рахунок погашення заборгованості за договором №449/05 Р-231/108 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 14.07.2005р., в розмірі:

- 192361,20 доларів США - заборгованість по тілу кредиту;

- 21812,86 доларів США - заборгованість по процентам;

- 278354,08 грн. - пеня по тілу кредиту,

звернути стягнення на предмет іпотеки , відповідно до договору іпотеки від 14.07.2005р. укладеного між Акціонерним товариством УкрСиббанк (іпотекодержатель), ОСОБА_1 (боржник) та Приватним підприємством "Територія МЖК" (іпотекодавець), зареєстрованого в реєстрі за № 887, на нежитлову будівлю - торгівельний комплекс ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстровану за реєстраційним номером в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером №1423017 та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером №738480346245, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;), а саме: Торгівельний комплекс літ. А-7; трансформаторна, літ.Б; насосна, літ.В, та земельну ділянку , кадастровий номер - 4624555700:01:001:0255, площею 0,330 га, (зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером №760462146245, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), які належать Приватному підприємству Територія МЖК , (82660, Львівська область, Сколівський район, селище міського типу Славське, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 32188423),

встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України Про іпотеку за початковою ціною, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності / незалежним експертом у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження .

Стягувач : Акціонерне товариство "УкрСиббанк" (04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 2/12, ідентифікаційний код 09807750).

Боржник : Приватне підприємство "Територія МЖК" (82660, Львівська область, Сколівський район, селище міського типу Славське, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 32188423).

3 . Стягнути з Приватного підприємства "Територія МЖК" (82660, Львівська область, Сколівський район, селище міського типу Славське, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 32188423) на користь Акціонерного товариства "УкрСиббанк" (04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 2/12, ідентифікаційний код 09807750) витрати по сплаті судового збору в розмірі 87930,33 грн.

4 . В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5 . Накази видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділуГосподарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 26.10.2020 року.

Суддя М.М. Петрашко