Рішення

від 15.10.2020 по справі 916/1227/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1227/19

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Кравець В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Стойков І.М. за довіреністю;

Від відповідача: Пригорницький В.І. за довіреністю;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа сервіс південь" до фізичної особи-підприємця Обух Таїсії Михайлівни про стягнення 30843,60 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Альфа сервіс південь" (далі по тексту - ТОВ „Альфа сервіс південь") звернулось до господарського суду із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Обух Таїсії Михайлівни (далі по тексту - Обух Т.М. ) про стягнення суми основного боргу у розмірі 30 843,60 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору купівлі-продажу товарів №30/15 від 10.01.2015р. в частині оплати вартості поставленого позивачем товару згідно накладної № АС100123763, заборгованість за якою складає 8889,34 грн., та накладною № АС100151469, заборгованість за якою складає 21 954,30 грн.

Ухвалою суду від 27.05.2019р. дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

19.06.2020р. до господарського суду від ТОВ „Альфа сервіс південь" надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, по тексту якого позивачем було вказано про допущення помилки у позовній заяві. Так, позивачем було повідомлено, що у відповідача рахується заборгованість за договором купівлі-продажу товарів №30/15 від 10.01.2015р. згідно накладної №АС100080785, заборгованість за якою складає 8889,30 грн., та накладною №АС100151469, заборгованість за якою складає 21 954,30 грн. При цьому, згідно розрахунку позивача загальна вартість поставленого відповідачу товару складає 603 273,56 грн., загальна сума здійснених відповідачем оплат складає 572 429,96 грн. Таким чином, заборгованість Обух Т.М. перед ТОВ „Альфа сервіс південь" становить 30843,60 грн. (603 273,56 грн. - 572 429,96 грн. = 30843,60 грн.).

Обух Т.М. заперечувала проти задоволення заявлених позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Так, у поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідачем було наголошено, що складений позивачем в односторонньому порядку акт звірки взаєморозрахунків та довідка, які з боку відповідача не підписувались, у порушення вимог процесуального законодавства є неналежними та недопустимими доказами на підтвердження наявності у відповідача заборгованості на суму 30843,60 грн. Відповідачем було наголошено про належне виконання прийнятих на себе грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу товарів №30/15 від 10.01.2015р. у повному обсязі.

15.08.2019р. до господарського суду від Обух Т.М. надійшло клопотання про призначення по даній справі судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої відповідачем було запропоновано поставити наступні запитання:

- чи виконано підписи від імені Обух Т.М. на видаткових накладних №АС100080785 від 28.05.2018р. та №АС100151469 від 07.09.2018р. саме Обух Т.М. чи іншою особою?

- чи належать (або відповідають) підписи зроблені на видаткових накладних №АС100080785 від 28.05.2018р. та №АС100151469 від 07.09.2018р. саме Обух Т.М. чи іншій особі?

Ухвалою від 27.08.2019р., залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2019р., судом було призначено по даній справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено.

18.08.2020р. до господарського суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз разом із матеріалами справи надійшло повідомлення №19-8557 від 11.08.2020р. про неможливість надання висновку судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 31.08.2020р. провадження по даній справі було поновлено із призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 07.09.2020р. підготовче провадження по даній справі було закрито із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 29.09.2020р. о 15:00 год.

29.09.2020р. до господарського суду від Обух Т.М. надійшло клопотання про призначення по даній справі повторної судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої відповідачем було запропоновано поставити питання, які були поставлені на вирішення експертизи згідно ухвали суду від 27.08.2019р. по даній справі. В обґрунтування поданого клопотання відповідачем було наголошено, що дослідження питання підписання накладних, стягнення заборгованості за які є предметом спору по даній справі, особисто відповідачем чи будь-якою іншою особою вплине на результати вирішення судом даного спору. Розглянувши вказане клопотання відповідача, господарський суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 182 ГПК України підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Відповідно до ст. 201 ГПК України у призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядатиметься. Секретар судового засідання доповідає суду, хто з учасників судового процесу з`явився в судове засідання, хто з учасників судового процесу братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, чи повідомлено тих учасників судового процесу, хто не з`явився, про дату, час і місце судового засідання в порядку, передбаченому цим Кодексом. З оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті. Головуючий встановлює особи тих, хто бере участь у судовому засіданні, а також перевіряє повноваження представників.

Положеннями ст. 207 ГПК України врегульовано, що головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Господарський суд зазначає, що Обух Т.М. , яка 04.09.2020р. була обізнана зі змістом повідомлення №19-8557 від 11.08.2020р. про неможливість надання висновку судової почеркознавчої експертизи, не скористалась наданим законом правом на звернення до суду із клопотанням про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи у межах підготовчого провадження. Натомість, лише 29.09.2020р. після проголошення судом ухвали від 07.09.2020р. про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті звернулась до суду із відповідним клопотанням.

Враховуючи вимоги положень ст. 207 ГПК України, згідно якої учасники справи мають право заявити клопотання, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні, враховуючи не наведення відповідачем взагалі будь-якого обґрунтування неможливості своєчасного звернення до суду із відповідним клопотанням, судом було відмовлено у задоволенні заявленого Обух Т.М. клопотання. При цьому, судом також було враховано перебування даної справи у провадженні суду з травня 2019р., а, отже, задоволення заявленого відповідачем клопотання за відсутності передбачених ст. 207 ГПК України правових підстав, могло мати наслідком порушення прав позивача на своєчасне вирішення судом даного спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

10.01.2015р. між ТОВ „Альфа сервіс південь" (Постачальник) та Обух Т.М. (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу товарів №30/15, відповідно до п. п. 1.1 - 1.3 якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві, а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар, на умовах та в строки, передбачені даним договором. Асортимент, кількість та ціна товару, що постачається, визначається в накладних, які надаються Постачальником та є невід`ємною частиною даного договору. Поставка товару Покупцеві здійснюється за наступною адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 14/2, години роботи - з 10.00 до 20.00.

Відповідно до п. п. 3.2, 3.3 договору купівлі-продажу товарів №30/15 від 10.01.2015р. розрахунки Покупця із Постачальником здійснюються відповідно до вимог чинного законодавства України, даного договору та комерційної політики Постачальника. Розрахунки за товар здійснюються в порядку 100% передоплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або іншим способом, передбаченим чинним законодавством України з обов`язковою вказівкою номера та дати накладної та призначення платежу. Розрахунки з відстроченням платежу допускаються у строк до 14 днів з моменту фактичної передачі товару.

Згідно з п. п. 4.3, 4.4 договору купівлі-продажу товарів №30/15 від 10.01.2015р. приймання товару за кількістю здійснюється на підставі супровідних документів Постачальника. Накладні мають бути підписані уповноваженими особами Покупця на приймання товару або безпосередньо Покупцем.

Положеннями п. 6.1 договору купівлі-продажу товарів №30/15 від 10.01.2015р. передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 10.01.2016р. Якщо за 30 днів до дати закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде повідомлено про розірвання договору, договір вважатиметься продовженим ще на один календарний рік.

28.05.2018р. між сторонами по справі було підписано видаткову накладну №100080785, з якої вбачається, що ТОВ „Альфа сервіс південь" було поставлено, а Обух Т.М. прийнято товар, загальна вартість якого складає 13 352,16 грн. В процесі розгляду даного спору позивачем було наголошено про часткову оплату товару, поставленого згідно вказаної накладної, на суму 4462,86 грн.

07.09.2018р. між сторонами по справі було підписано видаткову накладну №100151469, з якої вбачається, що ТОВ „Альфа сервіс південь" було поставлено, а Обух Т.М. прийнято товар, загальна вартість якого складає 21 954,30 грн.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до Обух Т.М. про стягнення заборгованості у розмірі 30843,60 грн., позивачем було наголошено, що відповідачем у порушення прийнятих на себе за умовами договору купівлі-продажу товарів №30/15 від 10.01.2015р. не було у повному обсязі оплачено вартість поставленого товару, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду із даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, в порушення наведених норм закону Обух Т.М. не було у повному обсязі оплачено позивачеві вартість поставленого згідно умов договору купівлі-продажу товарів №30/15 від 10.01.2015р. товару за накладними №100080785 від 28.05.2018р. та №100151469 від 07.09.2018р., в результаті чого станом на момент вирішення даного спору у відповідача наявна заборгованість у розмірі 30843,60 грн.

З викладених обставин, позовні вимоги ТОВ „Альфа сервіс південь" до Обух Т.М. про стягнення суми основного боргу у розмірі 30843,60 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані. При вирішенні питання про задоволення заявлених позивачем вимог, господарський суд вважає за необхідне надати правову оцінку доводам відповідача, який заперечував факт підписання накладних та існування заборгованості за договором.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, якими встановлено обов`язок кожної сторони доводити обставини, на які вона посилається, а також необхідність врахування судом лише тих доказів, які стосуються предмета доказування, господарський суд зазначає, що складені ТОВ „Альфа сервіс південь" в односторонньому порядку документи, зокрема, акт звірки взаєморозрахунків, довідка про розмір перерахованих відповідачем грошових коштів, а також надані позивачем накладні на повернення товару, які з боку відповідача підписані не були, не бралися судом до уваги, оскільки вказані докази не стосуються обставин, які входять до предмета доказування.

Натомість, судом було враховано наявні в матеріалах справи накладні №100080785 від 28.05.2018р. та №100151469 від 07.09.2018р., які були підписані обома сторонами. При цьому, судом також було враховано відсутність в матеріалах справи доказів, які можуть спростувати факт часткової оплати відповідачем товару, поставленого згідно накладної №100080785 від 28.05.2018р. на суму 4462,86 грн.

Господарським судом відхиляють доводи Обух Т.М. , якою в процесі розгляду справи було наголошено про оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на карту представника ТОВ „Альфа сервіс південь", а також доводи позивача про невідповідність підписів на наданих ним накладних підписам відповідача на інших аналогічних накладних, оскільки оцінка вказаним доводам жодним чином не впливає на результати вирішення справи. Крім того, надані ТОВ „Альфа сервіс південь" платіжні доручення та прибуткові касові ордери за 2015-2018 рр. лише підтверджують факт існування між сторонами господарських правовідносин, наявність яких з боку відповідача не заперечувалась.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є здійснення реального руху активів. Таким чином, суд під час розгляду справи має дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо). При цьому, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18.

Господарський суд зазначає, що наявні в матеріалах справи накладні №100080785 від 28.05.2018р. та №100151469 від 07.09.2018р. містять обов`язкові реквізити, передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в тому числі, підпис відповідача. Таким чином, саме на Обух Т.М. покладено обов`язок надати суду докази, які можуть спростувати факт поставки товару.

Проте, будь-які докази на підтвердження спростування як факту поставки товару, так і часткової оплати за однією із накладних відповідачем суду надані не були. Крім того, господарський суд зазначає про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження звернення Обух Т.М. до ТОВ „Альфа сервіс південь" із вимогою про повернення помилково перерахованих грошових коштів у розмірі 4462,86 грн. Слід зазначити, що питання про необхідність врахування вказаних обставин під час вирішення питання про стягнення заборгованості за договором поставки було предметом оцінки Верховного Суду у постанові від 30.09.2020р. по справі № 910/8612/19.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт існування заборгованості Обух Т.М. перед ТОВ „Альфа сервіс південь" у розмірі 30843,60 грн., що, відповідно, свідчить про правомірність задоволення заявлених ТОВ „Альфа сервіс південь" позовних вимог.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу в обґрунтування власних правових позицій.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи вищезазначене, позов товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа сервіс південь" до фізичної особи-підприємця Обух Таїсії Михайлівни підлягає задоволенню шляхом присудження до стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі 30843,60 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Обух Таїсії Михайлівни / АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 / на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа сервіс південь" /54037, м. Миколаїв, вул. 295 Стрілецької дивізії, буд. 79-В; ідентифікаційний код 39358488/ суму основного боргу у розмірі 30 843,60 грн. /тридцять тисяч вісімсот сорок три грн. 60 коп./, судовий збір у розмірі 1921,00 грн. /одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 26 жовтня 2020 р.

Суддя С.П. Желєзна