Постанова

від 18.02.2021 по справі 916/1227/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1227/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.

суддів: Принцевської Н.М., Діброви Г.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Обух Таїсії Михайлівни

на рішення Господарського суду Одеської області від 15 жовтня 2020 року

по справі №916/1227/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа сервіс південь"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Обух Таїсії Михайлівни

про стягнення 30843,60 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Альфа сервіс південь" звернулось до господарського суду із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Обух Таїсії Михайлівни про стягнення суми основного боргу у розмірі 30 843,60 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору купівлі-продажу товарів №30/15 від 10.01.2015р. в частині оплати вартості поставленого позивачем товару згідно накладної № АС100123763, заборгованість за якою складає 8889,34 грн., та накладною № АС100151469, заборгованість за якою складає 21 954,30 грн.

19.06.2020р. до господарського суду від ТОВ „Альфа сервіс південь" надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, по тексту якого позивачем було вказано про допущення помилки у позовній заяві. Так, позивачем було повідомлено, що у відповідача рахується заборгованість за договором купівлі-продажу товарів №30/15 від 10.01.2015р. згідно накладної №АС100080785, заборгованість за якою складає 8889,30 грн., та накладною №АС100151469, заборгованість за якою складає 21 954,30 грн. При цьому, згідно розрахунку позивача загальна вартість поставленого відповідачу товару складає 603 273,56 грн., загальна сума здійснених відповідачем оплат складає 572 429,96 грн. Таким чином, заборгованість Обух Т.М. перед ТОВ „Альфа сервіс південь" становить 30843,60 грн. (603 273,56 грн. - 572 429,96 грн. = 30843,60 грн.).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15 жовтня 2020 року по справі №916/1227/19 (Желєзна С.П.) позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Обух Таїсії Михайлівни на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа сервіс південь" суму основного боргу у розмірі 30 843,60 грн., судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт існування заборгованості Обух Т.М. перед ТОВ „Альфа сервіс південь" у розмірі 30843,60 грн., що, відповідно, свідчить про правомірність задоволення заявлених ТОВ „Альфа сервіс південь" позовних вимог.

Не погодившись із вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець Обух Таїсія Михайлівна звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати судове рішення №916/1227/19 повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити Позивачеві у задоволенні позовних вимог. Стягнути з Позивача витрати, пов`язані з оплатою судового збору, витрати на професійну правничу допомогу на користь ФОП Обух Таїсії Михайлівни.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що не оспорював сам факт наявності правовідносин з ТОВ Альфа сервіс південь , однак заперечував факт поставки товару саме за накладними №100080785 від 28.05.2018р.та №100151469 від 07.09.2018р. більше того зазначав, що даний товар ними ніколи не отримувався, а дані накладні ним не підписувались з огляду на що у нього не виникло зобов`язання.

Відповідно до Акту звірки від 22.04.2019 року, наданого Позивачем до суду містить заборгованість, яка фактично спростовується Реєстром заборгованості по контрагентам на 11.10.2018 р який було складено Позивачем разом з офіційним представником бренду Матрікс в Україні. Відповідно до вказаного реєстру у Відповідача відсутня заборгованість за поставлені їй товари. Тобто, виходячи зі змісту вказаних документів вбачається наявність різної за змістом інформації щодо товарів, які постачались та закуповувались Позивачем, про що неодноразово заявлялось Відповідачем по справі.

Відповідачем було представлено контррозрахунок заборгованості з якого вбачається, що позовні вимоги в частині суми не відповідають даним Відповідача. При цьому, Відповідач зазначав, що дані вказані в розрахунку Позивача не відповідають дійсності, не співпадають з тими накладними за якими Позивач фактично отримав товар та здійснив платежі.

Крім цього, Відповідач зазначав, що товар за двома накладними №100080785 від 28.05.2018р.та №100151469 від 07.09.2018р взагалі не отримував, а отже її підпис наданих накладних є підробленим.

Також, суд не взяв до уваги, що Позивач надав для дослідження експерту накладні №100123763 від 26 липня 2018р, №100078909 від 24 травня 2018р, №100094722 від 15 червня 2018р, №16527 від 08 лютого 2018р., які за змістом відрізнялися від тих, що були надані Відповідачеві, а саме різнилися підписи та суми в накладних. На вказаний факт Апелянт вказував у своїх поясненнях, що містяться в матеріалах справи та усно під час судових засідань по справі, однак належної оцінки та реакції зі сторони суду не було.

Апелянт неодноразово вказував на те, що не отримував зазначеного в накладних товару, не підписував надані до суду накладні, а підписи на таких документах є такими, що містять ознаки підроблення. Суд у власному рішенні вказав, що належного документарного підтвердження заявлених ТОВ Альфа сервіс південь вимог щодо оплати суми заборгованості немає (виходячи зі змісту оскаржуваного рішення), що, однак, не послугувало причиною відмови у задоволенні позову.

У разі укладення документів із дефектами та такими. що не відповідають законодавчо визначеній формі, особа, яка постачає товар, повинна доводити факт постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про здійснення постачання товару.

Апелянт наголошує, що зі змісту матеріалів справи, а також судового рішення вбачається, що Позивач не надав жодних інших доказів, окрім документів, істотні реквізити (такі як підпис) реальність та законність яких викликає сумнів, якими підтверджував би факт поставки товару. На підставі вищевикладеного, всі докази, які надані позивачем на підтвердження своєї позиції, складені з порушенням вимог чинного законодавства і не можуть слугувати підставою ні для встановлення факту отримання товару ні для встановлення розміру, періоду оплати та за який саме товар вони здійснені.

Апелянт зазначає, що в матеріалах справи наявне повідомлення №19-8557 Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами господарської справи №916/1227/19 у зв`язку із тим, що відібрані зразки не надають можливості експерту провести експертизу та надати відповіді на поставлені запитання.

Однак, отримавши повідомлення про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи, Апелянтом було заявлено відповідне клопотання про проведення експертизи ( заявлення такого клопотання міститься в матеріалах справи та може бути підтверджено аудіозаписом судового засідання), яке не було розглянуте судом. Хоч суд і позбавлений можливості самостійно збирати докази, він не позбавлений можливості сприяти їх формуванню стороною.

Непроведення експертизи, яка б підтвердила справжність підпису Апелянта на наданих документах, ігнорування клопотань щодо встановлення дійсності наданих документів вказують на суттєві порушення судом принципів змагальності, верховенства права та процесуальної рівності сторін. Не надавши можливості провести експертизу, яка могла б спростувати докази Позивача, суд фактично позбавив можливості Апелянта ефективно захищати свої права.

Разом з апеляційною скаргою апелянтом заявлено клопотання про призначення по справі почеркознавчої експертизи, мотивоване необхідністю визначення належності рукописного тексту в накладній№АС100080785 від 28.05.2018р. ФОП Обух Таїсією Михайлівною, чи виконано цей рукописний текст власноруч чи іншою особою, чи належить підпис у вищевказаних накладних ФОП Обух Таїсії Михайлівні. Апелянт висловлює готовність понесення витрат на проведення почеркознавчої експертизи. Проведення експертизи скаржник просить доручити Одеському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 відкрито апеляційне провадження по справі №916/1227/19 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Обух Таїсії Михайлівни на рішення Господарського суду Одеської області від 15 жовтня 2020 року. Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, будь-яких заяв чи клопотань стосовно процесуальних питань (призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо), оформлених відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення іншим учасникам справи.

Ухвалено розглянути справу №916/1227/19 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Обух Таїсії Михайлівни на рішення Господарського суду Одеської області від 15 жовтня 2020 року в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

03.12.2020 року до суду надійшло клопотання ФОП Обух Т.М. про долучення до апеляційної скарги документів, які не було долучено до скарги через технічну помилку - видаткові касові ордери у кількості 15 шт. та договір №18/11 про надання правової допомоги від 18.11.2020 року.

23.12.2020 року до суду надійшло клопотання ФОП Обух Т.М. про долучення до матеріалів справи висновку спеціаліста Одеської філії ТОВ Судова незалежна експертиза України №ED-2526-7-1673.20 від 10.12.2020 року та платіжного доручення щодо оплати послуг №30024547 від 18.12.2020 року.

Зазначає, що висновок спеціаліста містить інформацію, що підпис на накладній виконано не ФОП Обух Т.М., що ставить під сумнів як достовірність вказаного документа, так і законність нарахування суми заборгованості в цілому. Слід звернути увагу, що апелянт не отримував товар за спірними видатковими накладними у зв`язку з чим у нього відсутні оригінали таких документів. Саме зважаючи на відсутність у нього оригіналів документів апелянт не мав можливості замовити та провести самостійно експертизу з огляду на що на дослідження надавалась саме фотокопія цього документа. Враховуючи той факт, що спеціаліст не мав повного доступу до матеріалів справи, а в суді першої інстанції експертиза не була проведена належним чином, вбачається необхідність передання усіх оригіналів документів для дослідження саме вказаній експертній установі.

Саме тому, заявник просить суд врахувати цей факт та вважає за необхідне змінити вимоги, що були надані в клопотанні до апеляційної скарги та розглянути можливість проведення експертизи спірних накладних Одеською філією ТОВ "СУДОВА НЕЗАЛЕЖНА ЕКСПЕРТИЗА УКРАЇНИ".

На дослідження експерту просить надати усі необхідні матеріали, доручити проведення експертизи Одеській філії ТОВ СУДОВА НЕЗАЛЕЖНА ЕКСПЕРТИЗА УКРАЇНИ , а на розгляд експерта просимо поставити такі запитання:

чи виконано рукописний текст в накладній №АС100080785 від 28.05.2018р. ФОП Обух Таїсією Михайлівною власноруч чи іншою особою?

чи виконано підпис у в накладній №АС100080785 від 28.05.2018р. ФОП Обух Таїсією Михайлівною власноруч чи іншою особою? .

19.01.2021 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ТОВ Альфа Сервіс Південь , в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та просить залишити Апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області у праві №916/1227/19 від 15 жовтня 2020 року без задоволення, а судове рішення - без змін; стягнути з фізичної особи-підприємця Обух Таїсії Михайлівни на користь ТОВ Альфа Сервіс Південь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Також позивачем надано заперечення на клопотання про долучення документів до апеляційної скарги від 02.12.2020 року №3, заперечення на клопотання про призначення експертизи.

26.01.2021 року до суду надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу від ФОП Обух Т.М., в яких апелянт надає свої заперечення проти доводів позивача, а також зазначає що розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений позивачем, є завищений та такий, що не підлягає стягненню.

До заперечень додано повторне клопотання про призначення експертизи, в якому ФОП Обух Т.М., враховуючи факт того, що жодним іншим доказом, окрім наданих документів, Апелянт не може підтвердити свої вимоги, просить суд призначити почеркознавчу експертизу, доручити проведення експертизи спірних накладних Одеською філією ТОВ "СУДОВА НЕЗАЛЕЖНА ЕКСПЕРТИЗА УКРАЇНИ" та поставити на розгляд експерта наступні питання:

чи виконано рукописний текст в накладній №АС100080785 від 28.05.2018р. ФОП Обух Таїсією Михайлівною власноруч чи іншою особою?

чи виконано підпис у в накладній №АС100080785 від 28.05.2018р ФОП Обух Таїсією Михайлівною власноруч чи іншою особою?

чи виконано рукописний текст в накладній №АС100151469 від 07.09.2018 року ФОП Обух Таїсією Михайлівною власноруч чи іншою особою?

чи виконано підпис у в накладній №АС100151469 від 07.09.2018 року ФОП Обух Таїсією Михайлівною власноруч чи іншою особою? .

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 та ч. 1 ст. 73 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Судова колегія відмовляє у задоволенні клопотання ФОП Обух Т.М. про долучення до апеляційної скарги видаткових касових ордерів у кількості 15 шт, оскільки апелянтом не обґрунтовано неможливості надання та залучення до матеріалів справи зазначених додаткових доказів в суді першої інстанції. Крім того, заявником не надано обґрунтування необхідності долучення таких доказів до матеріалів справи.

Посилання заявника на те, що видаткові ордери підтверджують наявність відносин між позивачем та відповідачем та регулярну оплату товару суд відхиляє, оскільки такий факт не викликає сумніву з огляду на наявність інших доказів поставки та оплати поставленого товару у матеріалах справи.

Судова колегія відхиляє клопотання апелянта про призначення судової експертизи, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Натомість, як встановлено колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, при розгляді справи, яка переглядається, судом першої інстанції за клопотанням скаржника питання про призначення судової почеркознавчої експертизи вже вирішувалося, за наслідками чого було постановлено ухвалу від 27.08.2019 року про призначення такої експертизи у справі № 916/1227/19.

Проте, експертиза не була проведена експертною установою з підстав, викладених у повідомленні про неможливість надання висновку №19-8557 від 11.08.2020 року (т.2 .а.с.93-94).

Так, вказане Повідомлення №19-8557 від 11.08.2020р. обґрунтоване тим, що зразки підписів надані в обмеженій кількості і вони не зіставні по транскрипції з досліджуваними об`єктами. Оскільки у наданих в якості порівняльного матеріалу зразках підписів Обух Т.М. відсутні підписи по транскрипції сумісні з досліджуваними підписами, розбіжності в транскрипції роблять досліджувані підписи та зразки незіставними для проведення порівняльного дослідження. (т .2. а.с.93-94)

Як вбачається з матеріалів справи, 18.08.2020р. до господарського суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз разом із матеріалами справи надійшло повідомлення №19-8557 від 11.08.2020р. про неможливість надання висновку судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.08.2020р. провадження по даній справі було поновлено із призначенням підготовчого засідання 07.09.2020 року.

04.09.2020 року представник відповідача ознайомився з матеріалами справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.09.2020р. підготовче провадження по даній справі було закрито із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 29.09.2020р. о 15:00 год.

29.09.2020р. до господарського суду від Обух Т.М. надійшло клопотання про призначення по даній справі повторної судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої відповідачем було запропоновано поставити питання, які були поставлені на вирішення експертизи згідно ухвали суду від 27.08.2019р. по даній справі. В обґрунтування поданого клопотання відповідачем було наголошено, що дослідження питання підписання накладних, стягнення заборгованості за які є предметом спору по даній справі, особисто відповідачем чи будь-якою іншою особою вплине на результати вирішення судом даного спору.

Положеннями ст. 207 ГПК України врегульовано, що головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Господарський суд першої інстанції зазначив у своєму рішенні, що Обух Т.М., яка 04.09.2020р. була обізнана зі змістом повідомлення №19-8557 від 11.08.2020р. про неможливість надання висновку судової почеркознавчої експертизи, не скористалась наданим законом правом на звернення до суду із клопотанням про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи у межах підготовчого провадження.

Натомість, лише 29.09.2020р. після проголошення судом ухвали від 07.09.2020р. про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті звернулась до суду із відповідним клопотанням.

Враховуючи вимоги положень ст. 207 ГПК України, згідно якої учасники справи мають право заявити клопотання, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні, враховуючи не наведення відповідачем взагалі будь-якого обґрунтування неможливості своєчасного звернення до суду із відповідним клопотанням, судом було відмовлено у задоволенні заявленого Обух Т.М. клопотання.

При цьому, судом також було враховано перебування даної справи у провадженні суду з травня 2019р., а, отже, задоволення заявленого відповідачем клопотання за відсутності передбачених ст. 207 ГПК України правових підстав, могло мати наслідком порушення прав позивача на своєчасне вирішення судом даного спору.

Апеляційний суд зазначає, що порушень або неправильного застосування процесуального права Господарським судом Одеської області колегією суддів не встановлено, а тому, клопотання скаржника про повторне призначення судової почеркознавчої експертизи судом апеляційної інстанції задоволенню не підлягає з причини недоведеності заявником вказаних нею обставин.

Судова колегія зазначає, що заявляючи клопотання про призначення по даній справі судової експертизи в апеляційному суді, апелянт не наводить обґрунтованих причин неможливості заявлення відповідного клопотання в суді першої інстанції в строки, визначені ГПК України, а саме до закінчення підготовчого провадження.

Крім того, клопотання апелянта про долучення до матеріалів справи висновку спеціаліста Одеської філії ТОВ Судова незалежна експертиза України №ED-2526-7-1673.20 від 10.12.2020 року не містить мотивування, що вимагається пунктом 2 частини першої статті 99 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, якщо експертиза призначається за клопотанням учасника справи, у клопотанні повинно бути мотивовано неможливість надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

З огляду на викладене, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання апелянта про призначення експертизи по справі та про долучення до матеріалів справи висновку спеціаліста Одеської філії ТОВ Судова незалежна експертиза України №ED-2526-7-1673.20 від 10.12.2020 року.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2015р. між ТОВ „Альфа сервіс південь" (Постачальник) та Обух Т.М. (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу товарів №30/15, відповідно до п. п. 1.1 - 1.3 якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві, а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар, на умовах та в строки, передбачені даним договором. Асортимент, кількість та ціна товару, що постачається, визначається в накладних, які надаються Постачальником та є невід`ємною частиною даного договору. Поставка товару Покупцеві здійснюється за наступною адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 14/2, години роботи - з 10.00 до 20.00.

Відповідно до п. п. 3.2, 3.3 договору купівлі-продажу товарів №30/15 від 10.01.2015р. розрахунки Покупця із Постачальником здійснюються відповідно до вимог чинного законодавства України, даного договору та комерційної політики Постачальника. Розрахунки за товар здійснюються в порядку 100% передоплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або іншим способом, передбаченим чинним законодавством України з обов`язковою вказівкою номера та дати накладної та призначення платежу. Розрахунки з відстроченням платежу допускаються у строк до 14 днів з моменту фактичної передачі товару.

Згідно з п. п. 4.3, 4.4 договору купівлі-продажу товарів №30/15 від 10.01.2015р. приймання товару за кількістю здійснюється на підставі супровідних документів Постачальника. Накладні мають бути підписані уповноваженими особами Покупця на приймання товару або безпосередньо Покупцем.

Положеннями п. 6.1 договору купівлі-продажу товарів №30/15 від 10.01.2015р. передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 10.01.2016р. Якщо за 30 днів до дати закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде повідомлено про розірвання договору, договір вважатиметься продовженим ще на один календарний рік.

28.05.2018р. між сторонами по справі було підписано видаткову накладну №100080785, з якої вбачається, що ТОВ „Альфа сервіс південь" було поставлено, а Обух Т.М. прийнято товар, загальна вартість якого складає 13 352,16 грн.

07.09.2018р. між сторонами по справі було підписано видаткову накладну №100151469, з якої вбачається, що ТОВ „Альфа сервіс південь" було поставлено, а Обух Т.М. прийнято товар, загальна вартість якого складає 21 954,30 грн.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до Обух Т.М. про стягнення заборгованості у розмірі 30843,60 грн., позивачем було наголошено, що відповідачем у порушення прийнятих на себе за умовами договору купівлі-продажу товарів №30/15 від 10.01.2015р. не було у повному обсязі оплачено вартість поставленого товару, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду із даними позовними вимогами.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч.1 ст.629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що відповідачем виконано не було.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На виконання договору, позивач здійснював поставки товару, а відповідач - приймала товар та здійснювала його оплату, відповідно до видаткових накладних, що оформлювались між сторонами, касових ордерів, платіжних доручень, наявних в матеріалах справи.

Судовою колегією встановлено, що фактично спір у даній справі стосується поставок товару за накладними №100080785 від 28.05.2018р. на суму 13352,16 грн. та №100151469 від 07.09.2018р. на суму 21 954,30 грн.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 202 Цивільного кодексу України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, відповідачем при розгляді справи судом першої інстанції, факт поставки товару за спірним договором шляхом оформлення спірних видаткових накладних спростовано не було.

Судова колегія відхиляє посилання апелянта на реєстр заборгованості по контрагентам, на який відповідач посилається в якості доказу відсутності заборгованості, оскільки зазначений доказ неналежним чином засвідчений, не має обов`язкових реквізитів та особи, яка його видала. При цьому, у вказаному реєстрі зазначені видаткові накладні №100080785 від 28.05.2018р. та №100151469 від 07.09.2018р.

Отже, судова колегія вважає встановленим факт поставки товару за видатковими накладними №100080785 від 28.05.2018р. та №100151469 від 07.09.2018р.

Суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що наявні в матеріалах справи накладні №100080785 від 28.05.2018р. та №100151469 від 07.09.2018р. містять обов`язкові реквізити, передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в тому числі, підпис відповідача.

Проте, будь-яких доказів на спростування як факту поставки товару, так і часткової оплати за однією із накладних матеріали справи не містять.

Що стосується оплати, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції помилково не зазначено про часткову оплату, здійснену Обух Т.М. за видатковою накладною №100151469 у розмірі 4 462,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №13/11 від 02.11.2018 року та квитанцією АТ Приватбанк від 02.11.2018 року (т.1. а.с.100, 248)

Судова колегія зазначає, що факт часткової оплати відповідачем видаткової накладної №100151469 від 07.09.2018р. свідчить про визнання заборгованості за вказаною накладною.

Натомість, суд першої інстанції помилково зазначив про наявність оплати за накладною №100080785 від 28.05.2018р. на суму 4 462,86 грн., оскільки такого доказу матеріали справи не містять.

Таким чином, заборгованість відповідача за видатковою накладною №100151469 від 07.09.2018р. становить 17 491,44 грн., за накладною №100080785 від 28.05.2018р. - 13352,16 грн., що загалом становить 30 843,60 грн.

Помилкове неврахування судом першої інстанції прибуткового касового ордеру №13/11 від 02.11.2018 року на суму 4 462,00 грн. не призвело до прийняття неправильного рішення, та не вплинуло на суму заборгованості 30 843,60 грн., які вірно визначено судом першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість та правомірність позовних вимог ТОВ „Альфа сервіс південь" про стягнення з Обух Т.М. суми основного боргу у розмірі 30843,60 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки доводи апеляційної скарги, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія доходить висновку про законність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, обґрунтованість, дотримання норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, що є підставою для залишення рішення Господарського суду Одеської області від 15 жовтня 2020 року по справі №916/1227/19 без змін, а апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Обух Таїсії Михайлівни - без задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Щодо заяви ТОВ "Альфа Сервіс Південь" про відшкодування судових витрат, викладеній у відзиві на апеляційну скаргу від 19.01.2021 року, судова колегія зазначає наступне.

В заяві позивач просить стягнути з фізичної особи-підприємця Обух Таїсії Михайлівни на користь ТОВ "Альфа Сервіс Південь" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

В пітдвердження наданих послуг позивач надав детальний опис наданих послуг, договір про надання правової допомоги №62 від 13.01.2021 року, акт наданих послуг від 14.01.2021 року, згідно якого вартість наданих адвокатом послуг становить 7000 грн.

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 цього Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (наведений правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

Отже, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача відповідно до ст. 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відповідно до ч.3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання прослуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правичої допомоги. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04, п. 269).

Судова колегія дослідила та надає оцінку наданим ТОВ "Альфа Сервіс Південь" доказам, якими підтверджується вартість витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним переглядом справи, враховано фактичний обсяг наданих адвокатом Стойковим М.І. послуг у суді апеляційної інстанції, зокрема, ознайомлення з матеріалами справи, консультування, складання відзиву на апеляційну скаргу, підготовка заперечень, з урахуванням заявленого клопотання іншої сторони ФОП Обух Т.М. про зменшення витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з критерію реальності і розумності розміру цих витрат, враховуючи всі аспекти даної справи, колегія суддів вважає, що кожна справа має свою специфіку, дана справа не є складною, розгляд справи здійснюється в письмовому провадженні, судові засідання не проводяться, відзив на апеляційну скаргу фактично дублює доводи, викладені в позовній заяві та письмових поясненнях, наданих в суді першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що для належного представлення інтересів позивача у цій справі заявлені витрати не відповідають критеріям реальності, співмірності з предметом позову та розумності, не є неминучими, у зв`язку з чим судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "Альфа Сервіс Південь" та стягнення з Фізичної особи-підприємця Обух Таїсії Михайлівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа сервіс південь" 1000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями ст. ст. 129, 240, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282-285 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Обух Таїсії Михайлівни залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 15 жовтня 2020 року по справі №916/1227/19 залишити без змін.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Обух Таїсії Михайлівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа сервіс південь" 1000,00 (одна тисяча) грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Доручити господарському суду Одеської області видати наказ.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Н.М. Принцевська