Рішення

від 16.10.2020 по справі 925/283/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2020 року м. Черкаси справа № 925/283/20

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:

від позивача - представник не з`явився,

від відповідача - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ

до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ЗВЕНИГОРОДСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ Звенигородської міської ради, м. Звенигородка, Черкаська область

про стягнення 1 478 172,26 грн,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернулося з позовом Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720) до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ЗВЕНИГОРОДСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ Звенигородської міської ради (вул. Кримського, 25, м. Звенигородка, Черкаська область, 20202, код ЄДРПОУ 02082717) про стягнення боргу у загальній сумі 1 478 172,26 грн, у тому числі: пеня у сумі 436 075,40 грн, три проценти річних у сумі 217 277,40 грн, інфляційні втрати у сумі 824 819,46 грн у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу № 2440/1617-ТЕ-36 від 19 вересня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на неналежне (несвоєчасне) виконання відповідачем грошових зобов`язань за укладеним між сторонами договором постачання природного газу № 2440/1617-ТЕ-36 від 19 вересня 2016 року щодо оплати переданого йому позивачем природного газу.

Ухвалою від 13 березня 2020 року Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 07.04.2020; сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

25 березня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позов (а.с. 149-152), в якому він проти позову заперечує повністю та у задоволенні позовних вимог просить відмовити, оскільки на момент звернення до суду, зобов`язання за вказаним договором виконані в повному обсязі. Сторонами були підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, виконанні їх положення, а також положення Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, що свідчить про фактичну зміну сторонами порядку і строків проведення розрахунків за природний газ.

Ухвалою від 07.04.2020 Господарський суд Черкаської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 28.04.2020.

Ухвалою від 12.05.2020 Господарський суд Черкаської області повідомив учасників справи про перенесення розгляду справи на 16.06.2020; відмовив у задоволенні клопотання представника позивача адвоката Поліщука Валерія Олександровича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення EasyCon .

Ухвалою від 16.06.2020 Господарський суд Черкаської області повідомив учасників справи про перенесення розгляду справи до закінчення карантину.

Ухвалою від 04.09.2020 Господарський суд Черкаської області призначив розгляд справи на 15.10.2020.

28 вересня 2020 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. Враховуючи правову позицію Верховного Суду про відсутність правових підстав для нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат на кошти, які держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, сплачених на підставі спільних протокольних рішень або договорів про організацію взаєморозрахунків, при цьому, установивши здійснення оплати за природний газ власними коштами відповідно до умов договору, позивач просить стягнути борг у загальній сумі 1 148 827,18 грн, у тому числі: пеня у сумі 361 007,94 грн, три проценти річних у сумі 165 113,07 грн, інфляційні нарахування у сумі 622 706,17 грн та судові витрати.

Ухвалою від 05.10.2020 Господарський суд Черкаської області відмовив у задоволенні заяви представника позивача адвоката Поліщука Валерія Олександровича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення EasyCon .

13 жовтня 2020 року від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 80 % та застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про стягнення пені.

У підготовче засідання представники сторін не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи (а.с. 176).

15 жовтня 2020 року від позивача надійшла заява від 15.10.2020 № 39/5-2531-20, у якій він просить здійснювати розгляд справи без участі представника позивача, підтримує позов у повному обсязі та враховуючи те, що позивачем були надані всі належні та допустимі докази до матеріалів по цій справі, просить суд задовольнити позов у повному обсязі з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог від 24.09.2020 № 39/5-2074-20.

Відповідач у судове зсідання представника не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що учасники справи про час та місце розгляду справи по суті повідомлені належним чином, явка учасників судового процесу не визнана обов`язковою, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, суд у судовому засіданні ухвалив справу проводити без участі представників сторін.

Щодо заяви Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України від 24.09.2020 № 39/5-2074-20 про зменшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 15.10.2020 суд розглянув заяву позивача про зменшення позовних вимог та постановив протокольну ухвалу про залишення її без розгляду.

28 вересня 2020 року (згідно з конвертом направлена 24.09.2020) від позивача в порядку п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 1 148 827,18 грн, у тому числі: пеня у сумі 361 007,94 грн, три проценти річних у сумі 165 113,07 грн, інфляційні втрати у сумі 622 706,17 грн та понесені судові витрати; відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір повернути судовий збір в розмірі 4 940,17 грн.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд встановив, що заява подана після закриття підготовчого провадження у справі. Заяв та клопотань щодо продовження процесуальних строків для прийняття зміни позовних вимог до суду не надходило, ухвал про продовження процесуальних строків суд у справі не виносив.

Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно з ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.10.2020 підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ст. 74 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив таке.

19 вересня 2016 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (постачальник за договором, позивач у справі) (в подальшому найменування позивача було змінено на Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України ), в особі начальника Департаменту реалізації газу Лужанського В.Г., який діє на підставі довіреності від 13.06.2016 № 14-96, та Звенигородським підприємством теплових мереж (споживач за договором, відповідач у справі), в особі директора Писанка І.В., що діє на підставі Статуту, було укладено договір постачання природного газу № 2440/1617-ТЕ-36 (далі - договір, а.с. 19-27).

В преамбулі договору зазначено, що сторони керуються Законом України Про ринок природного газу , постановою КМУ від 01.10.2015 № 758 Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) , іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 1.1 та п. 1.2 договору постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016 - 2017 роках природний газ виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг теплової енергії з опалення та постачання гарячої води населенню, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

У п. 2.1 договору його сторони передбачили, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 1720 тис. куб. м., у тому числі за місяцями: у жовтні 2016 року 120 тис. куб. м., у листопаді 2016 року 250 тис. куб. м., у грудні 2016 року 350 тис. куб. м., ІV кв. 2016 року 720 тис. куб. м., у січні 2017 року 350 тис. куб. м., у лютому 2017 року 350 тис. куб. м., у березні 2017 року 300 тис. куб. м., І кв. 2017 року 1000 тис. куб. м.

Відповідно до п. 3.1. договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі.

Пунктом 3.4. Договору, встановлено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Згідно з п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м. природного газу за цим договором на дату укладання з урахуванням 20% ПДВ становить 5 930,40 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим Договором.

Згідно з п. 6.2. договору оплата за природний газ здійснюється таким чином:

1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року поширювалася дія статті 19 1 Закону України Про теплопостачання ;

2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;

3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача станом не поширюється дія статті 19 1 Закону України Про теплопостачання в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;

4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором.

Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;

5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Розділом 12 договору встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Окрім того, сторонами у справі було укладено додаткову угоду (а.с. 28-29).

Позивач виконав свої зобов`язання за договором постачання природного газу № 2440/1617-ТЕ-36 належним чином, поставивши природний газ відповідачу у строки та в об`ємах, визначених договором та актами приймання-передачі (а.с. 30-35):

від 31.10.2016 на загальну суму 713 599,10 грн;

від 30.11.2016 на загальну суму 1 586 334,55 грн;

від 31.12.2016 на загальну суму 1 976 489,64 грн;

від 31.01.2017 на загальну суму 2 258 830,06 грн;

від 28.02.2017 на загальну суму 1 921 651,24 грн;

від 31.03.2017 на загальну суму 1 218 394,75 грн.

Відповідно до розрахунків позивача основний борг за газ відповідачем сплачено повністю.

Позивач зазначає, що відповідач у встановлений договором строк не розрахувався за поставлений йому у вказаний період газ.

За порушення встановленого п. 6.1 договору строку оплати природного газу, позивач нарахував відповідачу до сплати передбачену п. 8.2 договору пеню у сумі 436075 грн 40 коп., а також передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати 824 819 грн 46 коп., 3 % річних у сумі 217 277 грн 40 коп.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором стало підставою для звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Отже правовідносини між сторонами виникли на підставі договору постачання природного газу № 2440/1617- ТЕ-36 від 19.09.2016.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за неналежне виконання договору.

Відповідно до положень ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (також по тексту ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки та відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 599, 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом .

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Окрім того, Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється в письмовій формі.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже порушення відповідачем строків оплати вартості отриманого природного газу є порушенням зобов`язання, що відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Між сторонами: Головним управлінням Державної казначейської служби України у Черкаській області, Департаментом фінансів Черкаської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Звенигородської райдержадміністрації, Звенигородським підприємством теплових мереж та Національною акціонерною компанією Нафтогаз України були підписані Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, за умовами яких, у відповідності до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, узгоджено порядок проведення розрахунків, за якими сторони погоджують перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку та послідовність виконання сторонами спільного протокольного рішення (п. 2.1.) № 74 від 13.01.2017 на суму 874 985,99 грн, № 756 від 08.02.2017 на суму 1 123 105,74 грн, № 1440 від 03.03.2017 на суму 1 422 622,24 грн, № 2070 від 07.04.2017 на суму 1 145 899,07 грн, № 3058 від 18.07.2017 на суму 237 052,90 грн, № 3426 від 31.08.2017 на суму 2 909 820,27 грн, №3630 від 04.10.2017 на суму 303 190,72 грн (далі - Спільні протокольні рішення, а.с. 38-76).

Так, був змінений порядок і строки розрахунків, передбачені договором. Спільні протокольні рішення мають всі ознаки цивільно-правової угоди: передбачають предмет, порядок проведення взаєморозрахунків, зобов`язання і відповідальність сторін.

Розділом 3 Спільних протокольних рішень передбачено, що з метою реалізації цього спільного протокольного рішення сторони зобов`язуються: забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688;

перерахувати кошти наступній Стороні, а Сторона остання до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок;

оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів у процесі реалізації цього спільного протокольного рішення;

забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою цим спільним протокольним рішенням.

За Розділом 4 сторони, що підписали спільні протокольні рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови КМУ від 11.01.2005 №20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов`язань за спільними протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

У п. 5.1. Спільних протокольних рішень визначено, що усі спірні питання вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо спірні питання неможливо вирішити шляхом переговорів, вони вирішуються у порядку, встановленому законодавством України.

Спільні протокольні рішення підписані керівниками і головними бухгалтерами підприємств, підписи скріплені печатками.

У п. 5.3. Спільних протокольних рішень визначено, що спільне протокольне рішення є чинним лише у разі проведення відповідного фінансування.

У постанові від 12 червня 2018 року по справі № 922/1010/16 Верховний Суд дійшов наступного висновку:

Підписавши … спільні протокольні рішення, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за надані послуги з транспортування природного газу за договором … Таким чином, для застосування санкцій, передбачених … договором та наслідків порушення грошового зобов`язання, встановлених частиною другою статті 625 ЦК необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільним протокольним рішенням.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

Тобто, підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований договором, порядок розрахунків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 902/471/16.

Підставою застосування наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, яка була несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок власних коштів.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, від 28.11.2018 у справі № 927/370/18.

За таких обставин суд доходить висновку, що правильним є розрахунок пені, 3% річних і інфляційних втрат, наданих позивачем до заяви від 24.09.2020 № 39/5-2074-20.

Стягувані суми пені, трьох процентів річних, інфляційних втрат нараховані позивачем у відповідності з умовами договору, фактичними обставинами його виконання сторонами, вимогами чинного законодавства.

Здійснивши перевірку правильності нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат суд встановив, що розрахунки здійснено позивачем вірно.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 80%.

Суд має право зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В обґрунтування свого клопотання відповідач зазначає, що є комунальним підприємством, юридичною особою публічного права, яка створена органом державної влади з метою забезпечення безперервного постачання населенню, комунально-побутовим та іншим підприємствам, організаціям, установам теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, а стягнення неустойки в повному обсязі значно погіршить господарську діяльність відповідача та ставить під загрозу проведення опалювальною сезону.

Посилається на різницю в тарифах, на несвоєчасний розрахунок, на результати господарської діяльності, затратність та збитковість виробництва та надання послуг, що підтверджує документально.

Беручи до уваги, що відповідач не є фактичним та кінцевим споживачем газу, майнові інтереси позивача та враховуючи принципи пропорційності й співмірності, суд вважає, що в даному випадку за можливе зменшити розмір пені на 50%.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За положенням ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки господарським судом як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 травня 2018 року у справі № 917/1068/17, від 22 січня 2019 року у справі № 908/868/18).

З матеріалів справи вбачається, що основна заборгованість за договором була повністю погашена до звернення позивача до суду з позовом у цій справі.

Природний газ відповідачу поставлявся виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Отже, несвоєчасність розрахунків за природний газ за договором зумовлено існуванням об`єктивних причин, що не дозволяли відповідачу своєчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов`язання та які не залежали від нього.

Суд встановив, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, понесення позивачем збитків саме в результаті порушення (несвоєчасного виконання) відповідачем умов договору.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013.

Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог позивача в частині заявлених до стягнення штрафних санкцій (пені).

Відповідач просить суд застосувати до позовних вимог позивача в частині стягнення пені спеціальну позовну давність, передбачену ч. 2 ст. 258 України.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Пунктом 10.3. договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Отже сторони досягли згоди щодо збільшення позовної давності щодо вимог про стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань до 5 років, а тому суд дійшов висновку, що позовна давність по заявленій вимозі за договором не спливла, позивач звернувся до суду в межах строків позовної давності.

Витрати по оплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України у зв`язку з частковим задоволенням позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись статтями 129, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ЗВЕНИГОРОДСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ Звенигородської міської ради (вул. Кримського, 25, м. Звенигородка, Черкаська область, 20202, ідентифікаційний код 02082717) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720) 180 503 грн 97 коп. пені, 165 113 грн 07 коп. 3% річних, 622 706 грн 17 коп. інфляційних нарахувань, 17232 грн 40 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 27 жовтня 2020 року.

Суддя О.В. Чевгуз