Ухвала

від 05.08.2021 по справі 925/283/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 925/283/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Мамалуй О.О. , Стратієнко Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Черкаської області

(суддя - Чевгуз О.В.)

від 16.10.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Андрієнко В.В.; судді: Буравльов С.І., Пашкіна С.А.)

від 02.02.2021

у справі № 925/283/20

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Звенигородське підприємство теплових мереж" Звенигородської міської ради

про стягнення 1 478 172, 26 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Лисенко В.О.

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1.Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Комунального підприємства "Звенигородське підприємство теплових мереж" Звенигородської міської ради про стягнення боргу у загальній сумі 1 478 172, 26 грн, у тому числі: пеня у сумі 436 075, 40 грн, три проценти річних у сумі 217 277, 40 грн, інфляційні втрати у сумі 824 819, 46 грн .

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на неналежне (несвоєчасне) виконання відповідачем грошових зобов`язань за укладеним між сторонами договором постачання природного газу № 2440/1617-ТЕ-36 від 19.09.2016 щодо оплати переданого йому позивачем природного газу.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.10.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2021, позов задоволено частково. Суд стягнув з Комунального підприємства "Звенигородське підприємство теплових мереж" Звенигородської міської ради на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 180 503, 97 грн пені, 165 113, 07 грн 3% річних, 622 706, 17 грн інфляційних нарахувань. В решті позовних вимог відмовлено.

2.2. Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що позивач виконав свої зобов`язання за договором постачання природного газу № 2440/1617-ТЕ-36 належним чином, поставивши природний газ відповідачу у строки та в об`ємах, визначених договором та актами приймання-передачі, а відповідач несвоєчасно розрахувався за спожитий природний газ. Перевіривши розрахунки пені, 3% річних та втрат від інфляції, суди встановили, що вони зроблені правильно. При цьому місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольнив клопотання відповідача про зменшення пені.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.10.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2021, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 180 503, 97 грн пені, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення в цій частині скасувати, ухваливши нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

3.2. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підставою касаційного оскарження визначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновку щодо їх застосування, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 (щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України).

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

4.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині зменшення суми пені. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а отже, судом касаційної інстанції не перевіряються.

4.3. Так, суди попередніх інстанцій розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені з врахуванням клопотання Комунального підприємства "Звенигородське підприємство теплових мереж" Звенигородської міської ради про її зменшення, виходили з такого.

В обґрунтування свого клопотання Комунальне підприємство "Звенигородське підприємство теплових мереж" Звенигородської міської ради зазначило, що є комунальним підприємством, юридичною особою публічного права, яка створена органом державної влади з метою забезпечення безперервного постачання населенню, комунально-побутовим та іншим підприємствам, організаціям, установам теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, а стягнення неустойки в повному обсязі значно погіршить господарську діяльність відповідача та ставить під загрозу проведення опалювальною сезону.

Крім того, відповідач посилався на різницю в тарифах, на несвоєчасний розрахунок, на результати господарської діяльності, затратність та збитковість виробництва та надання послуг, що підтвердив документально.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки господарським судом як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Отже, установивши відповідні обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд.

Крім того, як встановили господарські суди, з матеріалів справи вбачається, що основна заборгованість за договором була повністю погашена до звернення позивача до суду з позовом у цій справі.

Природний газ відповідачу поставлявся виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Отже, несвоєчасність розрахунків за природний газ за договором зумовлено існуванням об`єктивних причин, що не дозволяли відповідачу своєчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов`язання та які не залежали від нього.

Також суди попередніх інстанцій встановили, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, понесення позивачем збитків саме в результаті порушення (несвоєчасного виконання) відповідачем умов договору.

З огляду на викладене, оскільки відповідач не є фактичним та кінцевим споживачем газу, враховуючи майнові інтереси позивача та виходячи з принципу пропорційності й співмірності, суди попередніх інстанцій вважали, що у даному випадку можливо зменшити розмір пені.

4.4. Підставою касаційного оскарження Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" визначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновку щодо їх застосування, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 (щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, п. 40 постанов від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

Верховний Суд, проаналізувавши судове рішення, висновки в якому, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив таке.

У постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 Верховний Суд, виходячи обставин цієї справи, дійшов висновку, що суд першої інстанції, врахувавши фінансовий стан позивача та відповідача, дійшов обґрунтованого висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що в даному випадку суд не може надати перевагу відповідачу, враховує, зокрема, наявність заборгованості позивача по заробітній платі та податковий борг. Також Верховний Суд вказав, що з`ясувавши всі обставини справи та взявши до уваги майновий стан обох сторін, суди попередніх судових інстанцій дійшли правомірного висновку, що в даному випадку відсутні підстави для зменшення розміру пені.

Отже, колегія суддів вважає, що у справі № 908/1453/14 було відмовлено у зменшенні пені за умови встановлення судами відсутності обставин для її зменшення.

При цьому зменшення розміру пені та штрафу є правом суду і було ним реалізоване у цій справі, що переглядається, за наслідками оцінки обставин справи, які не є подібними з встановленими обставинами у справі № 908/1453/14.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.2. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, аналіз висновків, зроблених у постанові суду апеляційної інстанції, що оскаржується, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням різних фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

6. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 та на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.10.2020 у справі № 925/283/20, відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Мамалуй

Л. Стратієнко