Рішення

від 19.10.2020 по справі 160/8214/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року Справа № 160/8214/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новокодацького районного відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17.07.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Новокодацького районного відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Новокодацького районного відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 18.01.2020 року щодо відмови у наданні дозволу на імміграцію ОСОБА_1;

- зобов`язати Новокодацький районний відділ у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію відповідно до вимог Закону України Про імміграцію та надати обґрунтоване рішення, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні.

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 14.02.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну та надав усі передбачені Законом України Про імміграцію документи, проте відповідач рішенням від 18.01.2020 року протиправно відмовив у наданні дозволу на імміграцію в Україну. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

18.08.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

10.09.2020 року Новокодацький районний відділ у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву. В обгрунтування відзиву відповідач зазначив, що рішення від 18.01.2020 року про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 прийняте у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 надав неправдиві відомості стосовно реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та майбутнього місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 . У зв`язку з чим відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

14.02.2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство - Велика Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахірія, звернувся до Новокодацького районного відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну.

09.12.2019 року Новокодацький відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області листом №45.3/6997 повідомило, що 28.11.2019 року до Новокодацького відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області надійшло звернення щодо перевірки за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахірії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок перевірки за даною адресою громадянин Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахірії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не мешкає, а також власники будинку майже не з`являються.

18.01.2020 року Новокодацьким районним відділом у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області затверджено висновок про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на імміграцію в Україну, на підставі інформації викладеної в листі №45.3/6997 від 09.12.2019 року Новокодацького відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області.

18.01.2020 року Новокодацький районний відділ у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області рішенням №1216-1 відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.4 ч.1 ст.10 Закону України Про імміграцію . В обгрунтування відмови в наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 Новокодацький районний відділ у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області посилався на лист №45.3/6997 від 09.12.2019 року Новокодацького відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області.

03.02.2020 року Новокодацький відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області листом №45.3/477 повідомило, що 29.01.2020 року до Новокодацького відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області надійшло звернення щодо перевірки за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахірії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок перевірки за даною адресою громадянин Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахірії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не мешкає, а також власники будинку майже не з`являються.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно ч.3 ст.4 Закону України Про імміграцію дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається:

1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України;

2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України;

3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням;

4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України;

5) закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в`їзду та перебування на території України;

6) особам без громадянства, які проживали на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання протягом двох років з дня визнання їх особами без громадянства.

Відповідно до ч.ч.1-6 ст.9 Закону України Про імміграцію заяви про надання дозволу на імміграцію подаються:

1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання;

2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.

За неповнолітніх осіб, а також осіб, яких у встановленому порядку визнано недієздатними, заяву про надання дозволу на імміграцію подають їх законні представники.

Якщо іммігрує один з батьків, якого (яку) супроводжують неповнолітні діти, він (вона) повинен подати заяву чоловіка (дружини), посвідчену нотаріально, про те, що він (вона) не заперечує проти імміграції дітей разом з батьком (матір`ю). У випадку відсутності такої згоди батько (мати) повинен подати рішення відповідного державного органу про залишення дітей при батькові (матері). Зазначене рішення має бути легалізоване консульською установою України, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи:

1) три фотокартки;

2) копія документа, що посвідчує особу;

3) документ про місце проживання особи;

4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі);

5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Вимога пункту 5 не поширюється на осіб, зазначених у пунктах 1, 3, 6 частини третьої статті 4 цього Закону.

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону України Про імміграцію особи, які постійно проживають за межами України, за винятком осіб, зазначених у пунктах 1, 3, 6 частини третьої статті 4 цього Закону, разом із заявою про надання дозволу на імміграцію подають також довідку про відсутність судимості.

Згідно до ч.ч.10-11 ст.9 Закону України Про імміграцію у разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.

Термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.

Відповідно до статті 10 Закону України Про імміграцію дозвіл на імміграцію не надається:

1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку;

2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено;

3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я;

4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи;

5) особам, яким на підставі закону заборонено в`їзд на територію України;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Положення пунктів 1, 3 не поширюються на осіб, зазначених у пунктах 1, 3 частини третьої статті 4 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983 затверджено Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок №1983), який визначає процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №1983 рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні підрозділи ДМС (далі - територіальні підрозділи) - стосовно іммігрантів, які на законних підставах перебувають на території України і є іммігрантами позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає ДМС), а саме:

- одного з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітей і батьків громадян України;

- осіб, які є опікунами чи піклувальниками громадян України або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України;

- осіб, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням;

- закордонних українців, подружжя закордонних українців, їх дітей у разі їх спільного в`їзду та перебування на території України.

Згідно пункту 9 Порядку №1983 МВС, органи Національної поліції, СБУ та її регіональні органи, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу, Держприкордонслужба відповідно до компетенції вживають у місячний строк за зверненням ДМС, її територіальних органів та територіальних підрозділів заходів:

- до виявлення серед осіб, які подали заяву про надання дозволу на імміграцію, таких, яким дозвіл на імміграцію не може бути наданий відповідно до статті 10 Закону України "Про імміграцію";

- до встановлення відомостей, що можуть бути підставою для скасування дозволу на імміграцію згідно із статтею 12 Закону України "Про імміграцію".

Відповідно до п.10 Порядку №1983 заяви про надання дозволу на імміграцію подаються до територіальних підрозділів за місцем проживання - особами, які тимчасово перебувають в Україні на законних підставах.

Згідно п.11 Порядку №1983 для отримання дозволу на імміграцію разом із заявою встановленого ДМС за погодженням з МЗС зразка подаються:

- паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред`явлення повертається), та копія його сторінок;

- засвідчений у встановленому законодавством порядку переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними;

- три фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра;

- документ про місце проживання (в Україні та за кордоном);

- документально підтверджені відомості про склад сім`ї (копії свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, документів про усиновлення, встановлення опіки чи піклування тощо);

- документ, виданий лікувально-профілактичним закладом про відсутність у заявника хвороб, зазначених у пункті 5 частини п`ятої статті 9 Закону України "Про імміграцію" (крім осіб, зазначених у пунктах 1 і 3 частини третьої статті 4 Закону). Особи, які постійно проживають за межами України, подають документ, виданий лікувальним закладом держави за місцем проживання, який підлягає легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;

- довідка, видана компетентним органом держави попереднього проживання або її дипломатичним представництвом чи консульською установою в Україні, про відсутність судимості (крім осіб, зазначених у пунктах 1 і 3 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію"). У виняткових випадках такі відомості можуть бути отримані ДМС чи територіальними органами і підрозділами шляхом надсилання відповідного запиту компетентним органам іноземних держав, з якими укладено договір про правову допомогу у цивільних, сімейних та кримінальних справах;

- квитанція про сплату державного мита або консульського збору, якщо за дії, пов`язані з наданням дозволу на імміграцію, законодавством передбачена їх сплата, або документ, який підтверджує наявність пільг щодо сплати.

Документи, визначені пунктами 1-10 частини сьомої статті 9 Закону України "Про імміграцію", додатково подаються відповідно до категорії іммігрантів.

У разі необхідності відповідні територіальні органи і підрозділи, які забезпечують провадження у справах з питань імміграції, можуть затребувати інші документи, що уточнюють наявність підстав для надання дозволу на імміграцію, якщо це не суперечить Закону України "Про імміграцію", а також запросити для бесіди заявників чи інших осіб.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Копії цих документів, а також письмове підтвердження згоди на імміграцію та гарантії приймаючих осіб, передбачені пунктом 6 частини сьомої статті 9 Закону України "Про імміграцію", подаються нотаріально засвідченими. Документи, відомості за якими можуть змінюватися, можуть бути подані протягом шести місяців від дня їх видачі.

Відповідно до абзацу 2 пункту 14 Порядку №1983 МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит.

Згідно п.16 Порядку №1983 у разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.

Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до довідки №992 про реєстрацію місця проживання виданої відділом формування та ведення реєстру територіальних громад Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 15.11.2019 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

В заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 зазначив місце проживання в АДРЕСА_1 , та вказав, що має намір зареєструватися за адресою: АДРЕСА_2 .

Окрім цього, суд звертає увагу, що 18.01.2020 року Новокодацький районний відділ у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області відмовив ОСОБА_1 в наданні дозволу на імміграцію в Україну посилаючись на лист №45.3/6997 від 09.12.2019 року Новокодацького відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області в якому зазначено, що 28.11.2019 року до Новокодацького відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області надійшло звернення щодо перевірки за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахірії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок перевірки за даною адресою громадянин Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахірії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не мешкає, а також власники будинку майже не з`являються.

Проте, суд звертає увагу, що в заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 зазначив місце проживання в АДРЕСА_1 , та зазначене місце проживання підтверджується довідкою №992 про реєстрацію місця проживання виданої відділом формування та ведення реєстру територіальних громад Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, копія якої наявна в матеріалах справи.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що станом на дату винесення рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну, а саме на 18.01.2020 року, Новокодацький районний відділ у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області не перевірив правдивість інформації наданої ОСОБА_1 стосовно його місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , яка саме була зазначена у заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну, в свою чергу Новокодацький районний відділ у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області керувався інформацією стосовно майбутнього місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Отже, підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що Новокодацький районний відділ у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області при винесенні рішення від 18.01.2020 року №1216-1 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1, протиправно відмовив ОСОБА_1 в наданні дозволу на імміграцію в Україну посилаючись на інформацію стосовно майбутнього місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 . З огляду на це, суд дійшов висновку про визнання рішення від 18.01.2020 року №1216-1 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 протиправним та необхідності його скасувати.

Враховуючи те, що в ході розгляду справи суд дійшов висновку щодо протиправності рішення відповідача від 18.01.2020 року №1216-1 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1, з метою захисту прав позивача та керуючись положеннями ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України слід зобов`язати Новокодацький районний відділ у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2019 року про надання дозволу на імміграцію в Україну, з урахуванням висновків суду.

При розгляді справи, суд не бере до уваги інформацію Новокодацького відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 03.02.2020 року, викладену у листі №45.3/477 щодо перевірки за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахірії ОСОБА_1, оскільки вказана перевірка та лист, оформлений на підставі даної перевірки, були сформовані пізніше ніж винесено Новокодацьким районним відділом у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області рішення №1216-1 від 18.01.2020 року.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, у суду наявні підстави для повного задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Новокодацького районного відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.ч.1 та 4 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку про необхідність стягнення з Новокодацького районного відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 840,00 грн., сплачений відповідно до квитанції №11 від 14.07.2020 року, на користь ОСОБА_1.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_1 ) до Новокодацького районного відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області (49019, м. Дніпро, вул. Курінна, 57, код ЄДРПОУ 37806243) про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення Новокодацького районного відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області №1216-1 від 18.01.2020 року про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1;

Зобов`язати Новокодацький районний відділ у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2019 року про надання дозволу на імміграцію в Україну, з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Новокодацького районного відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області (49019, м. Дніпро, вул. Курінна, 57, код ЄДРПОУ 37806243) за рахунок його бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 840,00 грн. (вісімсот сорок гривень 00 копійок) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_1 ).

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Горбалінський