Постанова

від 17.03.2021 по справі 160/8214/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 березня 2021 року м. Дніпросправа № 160/8214/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 року, (суддя суду першої інстанції Горбалінський В.В.), прийняту в порядку письмового провадження в м. Дніпро, в адміністративній справі №160/8214/20 за позовом ОСОБА_1 до Новокодацького районного відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

17 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Новокодацького районного відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 18.01.2020 року щодо відмови у наданні дозволу на імміграцію ОСОБА_1;

- зобов`язати Новокодацький районний відділ у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію відповідно до вимог Закону України "Про імміграцію" та надати обґрунтоване рішення, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні.

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 14.02.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну та надав усі передбачені Законом України "Про імміграцію" документи, проте відповідач рішенням від 18.01.2020 року протиправно відмовив у наданні дозволу на імміграцію в Україну. У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Новокодацького районного відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області №1216-1 від 18.01.2020 року про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1; зобов`язано Новокодацький районний відділ у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2019 року про надання дозволу на імміграцію в Україну, з урахуванням висновків суду.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Новокадацьким районним відділом у м. Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області розглянуто справу гр. Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахірії ОСОБА_1, який звернувся із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 ЗУ Про імміграцію - у шлюбі понад два роки з громадянкою України. По заяві позивача було проведено перевірку, та встановлено, що останній не мешкає за адресою АДРЕСА_1 , яку вказав як місце реєстрації, також позивач не мешкає за адресою по АДРЕСА_2 . Тобто, гр. Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахірії ОСОБА_1 в своїй заяві на отримання дозволу на імміграцію вказав недостовірні дані, що послугувало підставою для наданні йому відмови у відповідному дозволі. Заявник зазначає, що судом першої інстанції не в повній мірі встановлено обставини справи, що стало підставою для прийняття неправильного рішення по суті позовних вимог. Також, заявник зазначає, що з огляду на той факт, що позивач ще 17 грудня 2018 року надав до міграційного органу нотаріально посвідчену згоду власника будинку на реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , останній повинен був вже давно зареєструватись та проживати у вказаному домоволодінні.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку дослідженим судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 14.02.2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство - Велика Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахірія, звернувся до Новокодацького районного відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну.

09.12.2019 року Новокодацький відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області листом №45.3/6997 повідомило, що 28.11.2019 року до Новокодацького відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області надійшло звернення щодо перевірки за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахірії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок перевірки за даною адресою громадянин Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахірії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не мешкає, а також власники будинку майже не з`являються.

18.01.2020 року Новокодацьким районним відділом у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області затверджено висновок про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на імміграцію в Україну, на підставі інформації викладеної в листі №45.3/6997 від 09.12.2019 року Новокодацького відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області.

18.01.2020 року Новокодацький районний відділ у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області рішенням №1216-1 відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.4 ч.1 ст.10 Закону України "Про імміграцію". В обгрунтування відмови в наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 Новокодацький районний відділ у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області посилався на лист №45.3/6997 від 09.12.2019 року Новокодацького відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області.

03.02.2020 року Новокодацьке відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області листом №45.3/477 повідомило, що 29.01.2020 року до Новокодацького відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області надійшло звернення щодо перевірки за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахірії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок перевірки за даною адресою громадянин Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахірії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не мешкає, а також власники будинку майже не з`являються.

Не погодившись з відмовою в наданні дозволу на імміграцію ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача від 18.01.2020 року №1216-1 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 є протиправним, з метою захисту прав позивача та керуючись положеннями ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд зобов`язав Новокодацький районний відділ у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2019 року про надання дозволу на імміграцію в Україну, з урахуванням висновків суду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно ч.3 ст.4 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається:

1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України;

2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України;

3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням;

4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України;

5) закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в`їзду та перебування на території України;

6) особам без громадянства, які проживали на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання протягом двох років з дня визнання їх особами без громадянства.

Відповідно до ч.ч.1-6 ст.9 Закону України "Про імміграцію" заяви про надання дозволу на імміграцію подаються:

1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання;

2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.

За неповнолітніх осіб, а також осіб, яких у встановленому порядку визнано недієздатними, заяву про надання дозволу на імміграцію подають їх законні представники.

Якщо іммігрує один з батьків, якого (яку) супроводжують неповнолітні діти, він (вона) повинен подати заяву чоловіка (дружини), посвідчену нотаріально, про те, що він (вона) не заперечує проти імміграції дітей разом з батьком (матір`ю). У випадку відсутності такої згоди батько (мати) повинен подати рішення відповідного державного органу про залишення дітей при батькові (матері). Зазначене рішення має бути легалізоване консульською установою України, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи:

1) три фотокартки;

2) копія документа, що посвідчує особу;

3) документ про місце проживання особи;

4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі);

5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Вимога пункту 5 не поширюється на осіб, зазначених у пунктах 1, 3, 6 частини третьої статті 4 цього Закону.

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону України "Про імміграцію" особи, які постійно проживають за межами України, за винятком осіб, зазначених у пунктах 1, 3, 6 частини третьої статті 4 цього Закону, разом із заявою про надання дозволу на імміграцію подають також довідку про відсутність судимості.

Згідно до ч.ч.10-11 ст.9 Закону України "Про імміграцію" у разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.

Термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію не надається:

1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку;

2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено;

3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я;

4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи;

5) особам, яким на підставі закону заборонено в`їзд на територію України;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Положення пунктів 1, 3 не поширюються на осіб, зазначених у пунктах 1, 3 частини третьої статті 4 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983 затверджено Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок №1983), який визначає процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №1983 рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні підрозділи ДМС (далі - територіальні підрозділи) - стосовно іммігрантів, які на законних підставах перебувають на території України і є іммігрантами позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає ДМС), а саме:

- одного з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітей і батьків громадян України;

- осіб, які є опікунами чи піклувальниками громадян України або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України;

- осіб, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням;

- закордонних українців, подружжя закордонних українців, їх дітей у разі їх спільного в`їзду та перебування на території України.

Згідно пункту 9 Порядку №1983 МВС, органи Національної поліції, СБУ та її регіональні органи, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу, Держприкордонслужба відповідно до компетенції вживають у місячний строк за зверненням ДМС, її територіальних органів та територіальних підрозділів заходів:

- до виявлення серед осіб, які подали заяву про надання дозволу на імміграцію, таких, яким дозвіл на імміграцію не може бути наданий відповідно до статті 10 Закону України "Про імміграцію";

- до встановлення відомостей, що можуть бути підставою для скасування дозволу на імміграцію згідно із статтею 12 Закону України "Про імміграцію".

Відповідно до п.10 Порядку №1983 заяви про надання дозволу на імміграцію подаються до територіальних підрозділів за місцем проживання - особами, які тимчасово перебувають в Україні на законних підставах.

Згідно п.11 Порядку №1983 для отримання дозволу на імміграцію разом із заявою встановленого ДМС за погодженням з МЗС зразка подаються:

- паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред`явлення повертається), та копія його сторінок;

- засвідчений у встановленому законодавством порядку переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними;

- три фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра;

- документ про місце проживання (в Україні та за кордоном);

- документально підтверджені відомості про склад сім`ї (копії свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, документів про усиновлення, встановлення опіки чи піклування тощо);

- документ, виданий лікувально-профілактичним закладом про відсутність у заявника хвороб, зазначених у пункті 5 частини п`ятої статті 9 Закону України "Про імміграцію" (крім осіб, зазначених у пунктах 1 і 3 частини третьої статті 4 Закону). Особи, які постійно проживають за межами України, подають документ, виданий лікувальним закладом держави за місцем проживання, який підлягає легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;

- довідка, видана компетентним органом держави попереднього проживання або її дипломатичним представництвом чи консульською установою в Україні, про відсутність судимості (крім осіб, зазначених у пунктах 1 і 3 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію"). У виняткових випадках такі відомості можуть бути отримані ДМС чи територіальними органами і підрозділами шляхом надсилання відповідного запиту компетентним органам іноземних держав, з якими укладено договір про правову допомогу у цивільних, сімейних та кримінальних справах;

- квитанція про сплату державного мита або консульського збору, якщо за дії, пов`язані з наданням дозволу на імміграцію, законодавством передбачена їх сплата, або документ, який підтверджує наявність пільг щодо сплати.

Документи, визначені пунктами 1-10 частини сьомої статті 9 Закону України "Про імміграцію", додатково подаються відповідно до категорії іммігрантів.

У разі необхідності відповідні територіальні органи і підрозділи, які забезпечують провадження у справах з питань імміграції, можуть затребувати інші документи, що уточнюють наявність підстав для надання дозволу на імміграцію, якщо це не суперечить Закону України "Про імміграцію", а також запросити для бесіди заявників чи інших осіб.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Копії цих документів, а також письмове підтвердження згоди на імміграцію та гарантії приймаючих осіб, передбачені пунктом 6 частини сьомої статті 9 Закону України "Про імміграцію", подаються нотаріально засвідченими. Документи, відомості за якими можуть змінюватися, можуть бути подані протягом шести місяців від дня їх видачі.

Відповідно до абзацу 2 пункту 14 Порядку №1983 МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит.

Згідно п.16 Порядку №1983 у разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.

Встановлені обставини справи свідчать, що підставою для відмови в наданні дозволу на імміграцію позивачеві послуговала інформація Новокодацького ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, відповідно до якої при перевірці спіробітниками поліції адреси АДРЕСА_2 встановлено, що позивач за вказаною адресою не проживає.

Між тим, відповідно до довідки №992 про реєстрацію місця проживання виданої відділом формування та ведення реєстру територіальних громад Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 15.11.2019 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

В заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 зазначив місце проживання в АДРЕСА_1 , та вказав, що має намір зареєструватися за адресою: АДРЕСА_2 .

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що станом на дату винесення рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну, а саме на 18.01.2020 року, Новокодацький районний відділ у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області повинен був перевірити правдивість інформації наданої ОСОБА_1 стосовно його місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , яка саме була зазначена у заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну, однак цього не зробив, натомість керувався інформацією стосовно майбутнього місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , що не відпоідає вимоги чинного законодавства та змісту заяви позивача.

Суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги інформацію Новокодацького відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 03.02.2020 року, викладену у листі №45.3/477 щодо перевірки за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахірії ОСОБА_1, оскільки вказана перевірка та лист, оформлений на підставі даної перевірки, були виготовлені пізніше ніж винесено Новокодацьким районним відділом у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області рішення №1216-1 від 18.01.2020 року.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що з урахуванням нотаріально посвідченої згоди власника будинку на реєстрацію за місцем проживання у домоволодінні за адресою АДРЕСА_2 від 17.12.2018 року, та огляду на дату проведення перевірки по заяві позивача - листопад 2019 року, ОСОБА_1 повинен був вже зареєструватись за адресою АДРЕСА_2 , суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки вони носять характер припущень та спростовуються змістом заяви позивача, в якій чітко вказано місце проживання останнього - АДРЕСА_1 та те, що він тільки має намір зареєструватись за адресою АДРЕСА_2 .

Доводи заявника з приводу того, що судом не встановлено місця проживання позивача, не витребувано договору оренди житла, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки по-перше: в основу оскаржуваного рішення не було покладено висновків про недостовірність даних, наведених позивачем в своїй заяві про надання дозволу на імміграцію, з огляду на ненадання договору оренди житла, відтак наявність такого договору не є спірною в даній справі; по-друге: встановлення фактичного місця проживання позивача в рамках проведення перевірки відомостей, наведених в його заяві про надання дозволу на імміграцію, є обов`язком саме відповідача у справі, а не суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення від 18.01.2020 року №1216-1 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1, із зобов`язанням Новокодацького районного відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2019 року про надання дозволу на імміграцію в Україну, з урахуванням висновків суду.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни або скасування рішення суду - відсутні.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 року в адміністративній справі №160/8214/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Постанова в повному обсязі складена 18.03.2021 року.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук

суддя А.А. Щербак