Постанова

від 26.10.2020 по справі 520/6604/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 р. Справа № 520/6604/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Донець Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., м. Харків по справі № 520/6604/2020

за позовом ОСОБА_1

до Державного реєстратора сектору державної реєстрації Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області Мацюк Тетяни Тарасівни

про визнання дій неправомірними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора сектору державної реєстрації Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області Мацюк Тетяни Тарасівни (далі - відповідач), в якому просив суд визнати неправомірними дії відповідача, скасувати рішення від 02.12.2015 індексний номер: 26693390 державного реєстратора Мацюк Тетяни Тарасівни сектору державної реєстрації Близнюківської районної державної адміністрації, Харківської області, яка при відсутності необхідних підстав та документів для проведення реєстрації відповідно до вимог пункту 10 статті 16 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (відсутність довіреності від мене на проведення реєстраційних дій), про державну реєстрацію припинення іншого речового права, та внесення запису в реєстр на право оренди власності позивача на земельну ділянку кадастровий номер 6320686300:02 001:0014, що розташована за адресою: Харківська область, Близнюківський район, с/рада Софіївська, скасувати запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.12.2015 індексний номер: 48929499 на право оренди землі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 року у відкритті провадження відмовлено.

Роз`яснено заявникові, що даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції помилково віднесено дану справу до юрисдикції цивільних судів.

У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приймаючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний позов підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Вимогами у цій справі є визнання протиправними дій та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельних ділянок, що пов`язане з порушенням права позивача на цю земельну ділянку.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно - правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Водночас помилковим є застосування статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на земельні ділянки), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем, адже реєстраційні дії та рішення прийняті за заявою фермерського господарства ВІОЛ-АГРО .

Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визнання протиправним і скасування рішення щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ФГ ВІОЛ-АГРО є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення третьою особою.

Таким чином, спір у справі, що розглядається, стосується права оренди ФГ ВІОЛ-АГРО земельної ділянки, тобто цивільного права, а отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що спір про скасування рішення щодо державної реєстрації права оренди земельних ділянок має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку третьою особою. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Також колегія суддів вважає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються окрім вимог про скасування оспорюваного рішення також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цих земельних ділянок. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному, зокрема, у постановах від 4 вересня та 28 листопада 2018 року (№ 823/2042/16, 823/1508/16 відповідно), за якими спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

Вищевказаний висновок відповідає також висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 15.01.2020 року у справі № 821/412/17.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при постановленні ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 року у справі №520/6604/2020 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 по справі №520/6604/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді (підпис) (підпис) О.М. Мінаєва Л.О. Донець