Постанова

від 13.10.2020 по справі 160/1436/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 160/1436/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 (головуючий суддя Златін С.В.)

в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСФОРМ ЕНЕРДЖИ" до відповідача Київської митниці Держмитслужби про оскарження рішень та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "ТРАНСФОРМ ЕНЕРДЖИ", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Київської митниці Держмитслужби, просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці ДФС від 26.12.2019 року № UA100000/2019/000031/2 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100070/2019/10032;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці ДФС від 02.01.2020 року № UA100070/2020/000001/2 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100070/2020/00001;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці ДФС від 09.01.2020 року № UA100000/2020/000002/1 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100070/2020/00002;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці ДФС від 10.01.2020 року № UA100000/2020/000007/2 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100070/2020/00005.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач без відповідних правових підстав відмовив у визначенні митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору, оскільки надані позивачем документи не містили розбіжностей та ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Умови поставки CIF зобов`язують продавця товару оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару у порт призначення та укласти договір страхування. Отже, вартість товару вже включає у себе витрати на перевезення та страхування товару. Страхові поліси, які підтверджують витрати продавця були надані відповідачу. Вартість тари, маркування та упаковки також включено до ціни товару відповідно до умов договору. Страховий поліс, який було надано відповідачу, складено англійською мовою, яка є мовою міжнародного спілкування, а тому позивач не зобов`язаний був здійснювати переклад документу на українську мову. Позивач додатково надав до митного органу висновки Дніпропетровської торгово-промислової палата про якісні та вартісні характеристики товарів. Також безпідставними є доводи відповідача про те, що зміст страхового полісу не містить інформації про страхувальника, застрахованої особи, номеру контракту, ваги та іншої інформації, оскільки даний документ складав не позивача, а продавець товару. Безпідставними також є доводи відповідача про те, що інвойс не містить інформації про складові митної вартості товарів, оскільки інвойс складається продавцем товару; чинне законодавство не містить вимог до форми інвойсу та його змісту. Висновок відповідача про розбіжність умов поставки, зазначеного у рішенні від 10.01.2020 року №UA100000/2020/000007/2 є лише технічною помилкою, яка не впливає на визначення митної вартості товарів.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці Держмитслужби від 26.12.2019 року № UA100000/2019/000031/2 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100070/2019/10032.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці Держмитслужби від 02.01.2020 року №UA100070/2020/000001/2 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA100070/2020/00001.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці Держмитслужби від 09.01.2020 року №UA100000/2020/000002/1 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA100070/2020/00002.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці Держмитслужби від 10.01.2020 року №UA100000/2020/000007/2 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA100070/2020/00005.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції, обґрунтовано тим, що під час розгляду справи не доведено належними та допустимими засобами доказування неправильності заявленої митної вартості товару. Доводи відповідача ґрунтуються лише на припущенням, які не підтвердженні доказами.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не можливо було визнати є відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості органу доходів і зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі. Вказує на те, що митницею дотримано всі вимоги щодо заповнення графи 33, а тому рішення митного органу про коригування митної вартості та відмови в прийнятті митної декларації не може бути визнано протиправним.

Позивачем до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Зазначає, що єдиною підставою для коригування митної вартості товарів слугувала інформація з електронної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС України щодо митного оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості. Однак, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення митної вартості.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.09.2019 року між позивачем та компанією Zhejiang Richoice Machinery Imp & Exp Co, Ltd (Китай) укладено контракт № 020919, у відповідності до умов якого Zhejiang Richoice Machinery Imp & Exp Co, Ltd (Китай) зобов`язався поставити товар, а позивач зобов`язався його оплатити. Умови поставки товару: CIF - Одеса; кількість товару, асортимент та ціна вказується у рахунках фактурах; вантажовідправник - третя особа; на момент відвантаження товару продавець видає позивачу на товар рахунок - проформу для оформлення процедури відправки; вартість тари, маркування, упаковки, перевезення, переміщення (навантаження, вивантаження), страхування включені до ціни товару .

У зв`язку з поставкою товару позивачем подано до митного органу чотири митні декларації з додатками.

За наслідками митного контролю відповідач дійшов висновку, що документи надані позивачем містять розбіжності, тому митна вартість товару не може бути визначена за першим методом визначення митної вартості (за ціною договору).

З огляду на наявність розбіжностей в документах, що підтверджують митну вартість товару, відповідач визначив митну вартість товару на підставі резервного методу, у зв`язку з чим відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості товарів:

- від 26.12.2019 року №UA100000/2019/000031/2 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA100070/2019/10032;

- від 02.01.2020 року № UA100070/2020/000001/2 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA100070/2020/00001;

- від 09.01.2020 року № UA100000/2020/000002/1 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA100070/2020/00002;

- від 10.01.2020 року № UA100000/2020/000007/2 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA100070/2020/00005.

Позивач вважає вказані рішення митниці протиправними.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Митного кодексу України.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Предметом даного позову є протиправність/правомірність рішень про коригування митної вартості товарів.

Статтею 51 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний:

- заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

- подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

- нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже вказана норма чітко зазначає, основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору). Таким чином декларанти мають визначати митну вартість товару за ціною, що вказана в договорі.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст. 53 МК України).

Отже, вказана норма визначає чіткий перелік документів, що підтверджують митну вартість товару.

В силу частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Таким чином, частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України встановлюють, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст. 53 МК України).

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості . Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується , якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю та правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Зокрема, в силу ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини 3 статті 53, частин 2, 4-6 статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості , правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, а не інші недоліки, які можуть бути наявними в документах.

При цьому, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві.

Водночас, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи .

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

В свою чергу, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Натомість, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом зокрема, у постановах від 26 червня 2018 року в справі №814/1996/15, від 22 травня 2018 року в справі №808/178/16, від 23 жовтня 2018 року в справі №820/1761/17, в яких зазначено, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини , які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим силу частини п`ятої ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі поставки товару позивачем подано до митного органу чотири митні декларації.

1. митна декларація №UA100070/2019/814561 від 26.12.2019 року, до якої додано наступні документи:

- декларація митної вартості № 1820;

- пакувальний лист № 149-588 від 12.11.2019 року;

- рахунок - проформа № 149-588 від 12.11.2019 року;

- інвойс № 149-588 від 12.11.2019 року;

- коносамент від 12.11.2019 року;

- міжнародна товарно-транспортна накладна від 25.12.2019 року;

- документ про походження товару - інвойс № 149-588 від 12.11.2019 року;

- висновок про вартісні характеристики товару Дніпропетровської торгово-промислової палати від 26.12.2019 року № ГО-3169;

- комерційна пропозиція від 12.11.2019 року;

- страховий поліс від 12.11.2019 року;

- контракт від 02.09.2019 року № 020919;

- додаткова угода від 10.10.2019 року;

- лист від 26.12.2019 року про відсутність можливості надання інших документів.

2. митна декларація №UA100070/2020/410029 від 02.01.2020 року, до якої додано наступні документи:

- декларація митної вартості № 1834;

- пакувальний лист № МТ011 від 20.11.2019 року;

- рахунок - проформа № МТ011 від 20.11.2019 року;

- інвойс МТ011 від 20.11.2019 року;

- коносамент від 20.11.2019 року;

- міжнародна товарно-транспортна накладна від 28.12.2019 року;

- документ про походження товару - інвойс № МТ011 від 20.11.2019 року;

- висновок про вартісні характеристики товару Дніпропетровської торгово-промислової палати від 02.01.2020 року № ГО-10;

- комерційна пропозиція від 20.11.2019 року;

- страховий поліс від 20.11.2019 року;

- контракт від 02.09.2019 року № 020919;

- додаткова угода від 10.10.2019 року;

- лист від 02.01.2020 року про відсутність можливості надання інших документів.

3. митна декларація №UA100070/2020/410156 від 08.01.2020 року, до якої додано наступні документи:

- декларація митної вартості № 1841;

- пакувальний лист № МТ012 від 20.11.2019 року;

- рахунок - проформа № МТ012 від 20.11.2019 року;

- інвойс № МТ012 від 20.11.2019 року;

- коносамент від 20.11.2019 року;

- міжнародна товарно-транспортна накладна від 04.01.2020 року;

- документ про походження товару - інвойс № МТ012 від 20.11.2019 року;

- висновок про вартісні характеристики товару Дніпропетровської торгово-промислової палати від 08.01.2020 року № ГО-28;

- комерційна пропозиція від 20.11.2019 року;

- страховий поліс від 20.11.2019 року;

- контракт від 02.09.2019 року № 020919;

- додаткова угода від 10.10.2019 року;

- лист від 08.01.2020 року про відсутність можливості надання інших документів.

4. митна декларація №UA100070/2020/410288 від 10.01.2020 року, до якої додано наступні документи:

- декларація митної вартості № 1856;

- пакувальний лист № 149-589 від 19.11.2019 року;

- рахунок - проформа № 149-589 від 19.11.2019 року;

- інвойс № 149-589 від 19.11.2019 року;

- коносамент від 19.11.2019 року;

- міжнародна товарно-транспортна накладна від 09.01.2020 року;

- документ про походження товару - інвойс № 149-589 від 19.11.2019 року;

- висновок про вартісні характеристики товару Дніпропетровської торгово-промислової палати від 10.01.2020 року № ГО-45;

- комерційна пропозиція від 19.11.2019 року;

- страховий поліс від 19.11.2019 року;

- контракт від 02.09.2019 року № 020919;

- додаткова угода від 10.10.2019 року;

- лист від 10.01.2020 року про відсутність можливості надання інших документів.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції проаналізовані документи дають підстави для висновку про можливість визначення митної вартості товару за першому методом, а саме за ціною договору.

Так, частиною 3 ст. 54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 МК України).

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що в силу ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи, а саме:

- банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;

- транспортні документи, а також документи, які містяться вартість перевезення товарів;

- прейскуранти, каталоги, специфікації виробника товару;

- страхові документи, документи про вартість страхування;

- копію митної декларації країни відправлення;

- виписку з бухгалтерської документації;

- за наявністю - інші платіжні та/або документи.

Вищевказані документи були витребувані від позивача у зв`язку з тим, що документи надані позивачем містили розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме:

- у наданих інвойсах не вказано, які складові включено до митної вартості товарів;

- надані до митного оформлення страхові поліси не перекладено на українську мову; страхові поліси не містять інформації про страхувальника, застрахованої особи, номеру контракту, ваги та іншої інформації;

- до митного оформлення позивачем надано як інвойс так і рахунок-проформу, що викликає сумнів у тому, що товар є об`єктом купівлі-продажу, враховуючи те, що рахунок-проформа складається, якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу;

- висновки Дніпропетровської торгово-промислової палата про якісні та вартісні характеристики товарів викликають обґрунтовані сумніви, оскільки не врахована кон`юнктура ринку та біржові котирування вартості сировини;

- комерційні пропозиції продавця товару містить лише перелік товарів відповідно до інвойсів та не надає аналіз щодо дійсної ціни оцінюваних товарів;

- до митного оформлення не надано страхові документи;

- виявлено розбіжність умов поставки, а саме: у інвойсі від 19.11.2019 року № 149-589 вказано умови поставки CIF - Південний, однак у графі 20 поданої до митного оформлення митної декларації зазначено умови поставки CIF - Одеса.

Про витребування додаткових документів відповідачем зроблено відповідну відмітку у митній декларації позивача із посиланням саме на ч.3 ст. 53 МК України.

Консультації між позивачем та митним органом проведено у електронній формі; копії повідомлень податкового органу містяться у матеріалах справи разом із доказами їх направлення декларанту.

Отже, позивач був ознайомлений з переліком витребуваних додаткових документів.

Однак, Позивач повідомив про неможливість подання інших документів.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, оскільки:

- чинним законодавством України не визначено обов`язкових реквізитів для інвойсів, а тому такі доводи відповідача не можуть бути враховані;

- надані до митного оформлення страхові поліси не перекладено на українську мову; страхові поліси не містять інформації про страхувальника, застрахованої особи, номеру контракту, ваги та іншої інформації; до митного оформлення не надано страхові документи, то суд зазначає наступне, - з цих приводів колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Умови поставки згідно зовнішньоекономічного контракту CIF зобов`язують продавця товару оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару у порт призначення та укласти договір страхування. Отже, вартість товару вже включає у себе витрати на перевезення та страхування товару.

Страхові поліси, які підтверджують витрати продавця були надані відповідачу.

Страхові поліси викладені англійською мовою, яка є мовою міжнародного спілкування, а тому позивач не зобов`язаний був здійснювати переклад документу на українську мову.

Інформація вказана у страхових полісах кореспондується з контрактом та інвойсом, посилання на які містяться у страховому полісі.

У відповідності до п.5 Висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року №2, якщо за твердженням декларанта страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість якщо митниця стверджує, що страхування все ж такі здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо відхилення цих доводів відповідача.

Стосовно доводів відповідача, що до митного оформлення позивачем надано як інвойс так і рахунок-проформу, що викликає сумнів у тому, що товар є об`єктом купівлі-продажу, враховуючи те, що рахунок-проформа складається, якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу, то слід зазначити наступне.

Так, матеріалами справи підтверджується, що позивач до митного оформлення надав і інвойс і рахунок - проформу, які містять ідентичні відомості про вартість товару.

У пункті 2.5 зовнішньоекономічного контракту сторони погодили, що рахунок - проформа надається лише для оформлення процедури відправлення.

За вказаних обставин, з урахуванням положень зовнішньоекономічного контракту судом встановлено, що рахунок-проформа надавалась лише для виконання відправлення товару та вказаний документ жодним чином не свідчить про те, що товар не є об`єктом купівлі-продажу.

Такими чином, судом першої інстанції обґрунтовано відхиллено вказаний довід відповідача.

Відносно доводів відповідача, що комерційні пропозиції продавця товару містить лише перелік товарів відповідно до інвойсів та не надає аналіз щодо дійсної ціни оцінюваних товарів, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до п.13 Висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності органам доходів і зборів заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв`язку з наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів).

Отже, вказаний довід відповідача також не є обґрунтованим.

Стосовно доводів відповідача про виявлення розбіжностей умов поставки, а саме: у інвойсі від 19.11.2019 року №149-589 вказано умови поставки CIF - Південний, однак у графі 20 поданої до митного оформлення митної декларації зазначено умови поставки CIF - Одеса, слід зазначити наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що у вказаних вище документах дійсно містяться відповідні відомості. Однак такі відомості, є технічної помилкою, яка не вплинула на митну вартість товару, не впливає на числове значення визначення митної вартості товару, тому не дають підстави для визначення митної вартості за іншим методом, ніж перший, оскільки наявність саме технічної помилки у документі та зміст помилково відсутньої інформації орган доходів і зборів може встановити за допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі, або інформації з інших документів, пов`язаних із цим документом, при цьому, наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься.

Таким чином, за вказаних обставин судом першої інстанції обґрунтовано відхилений і цей довід відповідача.

Одночасно, суд першої інстанції правильно зазначив, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Оскільки тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів, то саме відповідач має довести правомірність своїх дій/рішень щодо застосування другорядного методу визначення митної вартості товару.

Натомість, матеріали справи не місять підтверджень, що під час розгляду справи відповідачем доведено правомірність своїх дій/рішень щодо застосування другорядного (а не основного) методу визначення митної вартості товару.

Водночас, доводи відповідача ґрунтуються на припущенням, які не підтвердженні доказами.

При цьому відомості, надані позивач стосовно митної вартості товарів, є об`єктивними, піддаються обчисленню, підтверджуються документально, що надає можливість для висновку про визначення митної вартості товару за першим (основним) методом.

Також слід зазначити, що висновки Дніпропетровської торгово-промислової палати, які містяться у матеріалах справи, додатково підтверджують інформацію про якісні та вартісні характеристики товарів, які ввезено позивачем.

Крім того, рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 в справі № 818/1186/17.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що документи, подані до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених частиною 3 статті 53 МК України, і підтверджують вартість заявленого до митного оформлення товару, а надані позивачем до митного оформлення відомості та документи не дають підстав для сумніву щодо повноти та обґрунтованості числових значень митної вартості товару.

За вказаних обставин колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, виходячи з обставин справи та норм законодавства України, що регулює дані правовідносини, права, свободи та інтереси позивача захищені.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на результати апеляційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

В повному обсязі постанова виготовлена 23.10.2020.

Головуючий суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова