Постанова

від 22.10.2020 по справі 826/5251/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5251/15 Головуючий у І інстанції - Чудак О.М.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прада Україна" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прада Україна" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 листопада 2014 року № 156526552210, № 156726552210, № 51526551702 та від 23 січня 2015 року № 7026552210.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем неправомірно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, які ґрунтуються на відсутності факту реального здійснення господарських операцій Позивача з ТОВ "БК Мегабуд", що підтверджується відсутністю у контрагентів ТОВ "БК Мегабуд" необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності.

Позивачем також зазначено, що господарські операції ТОВ "Прада Україна" з ТОВ "БК Мегабуд" підтверджені всіма необхідними та належно оформленими первинними документами, які засвідчують факт здійснення таких операцій, а також рухом активів у процесі здійснення господарської операції, спеціальною податковою правосуб`єктністю учасників господарської операції, наявність економічного змісту та зв`язку між фактом виконання робіт і господарською діяльністю Позивача. У Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровані податкові накладні, складені за наслідками таких операцій. Відповідачем же не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факт здійснення господарських операцій, підтверджених наданими Позивачем документами, а також не надано доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, є неповними, недостовірними та (або) суперечливими.

Також зауважено на необхідності дотримання принципу індивідуальної відповідальності, зміст якого у спірних правовідносинах полягає в тому, що право Позивача на віднесення до податкового кредиту наступного звітного періоду сплачених сум податку на додану вартість (ПДВ) не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами (іншими суб`єктами господарювання).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прада Україна" задоволено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києві від 25 травня 2015 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 23 квітня 2019 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві задоволено частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року у справі № 826/5251/15 скасовано в частині задоволених позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12 листопада 2014 року № 156526552210, від 12 листопада 2014 року № 156726552210 та від 23 січня 2015 року № 7026552210. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року у справі № 826/5251/15 залишено без змін.

З огляду на висновки Верховного Суду, які викладені в постанові від 23 квітня 2019 року, судом першої інстанції здійснено новий розгляд даної справи в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 листопада 2014 року № 156526552210, від 12 листопада 2014 року № 156726552210 та від 23 січня 2015 року № 7026552210.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12 листопада 2014 року № 156526552210, від 12 листопада 2014 року № 156726552210 та від 23 січня 2015 року № 7026552210.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Головне управління ДПС у м. Києві зазначає, що в ході перевірки було встановлено, що контрагенти контрагента Позивача (субпідрядники): ТОВ "Київкапіталбуд", ТОВ "Пайнер", ТОВ "Амадео", ТОВ "КАПРО-РЕМ-БУД", ТОВ "СМТ-БУДІВНИЦТВО" не мали можливості та фактично не надавали йому послуги з огляду на відсутність у останніх необхідних трудових, матеріальних, технічних ресурсів для надання послуг, а правочини між ними здійснені без мети настання реальних наслідків. На підставі викладеного Відповідач дійшов висновку про нереальність здійснення господарських операцій між Позивачем та ТОВ "БК "Мегабуд". На переконання податкового органу, придбання підрядних робіт було оформлене лише документально з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання Позивачем необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ за березень - липень 2012 року та жовтень 2012 року.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Зокрема, Позивач зазначає, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано обставини справи, сукупність документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт виконання робіт та надання послуг за договором підряду з ТОВ "БК "Мегабуд", на підставі чого правомірно сформовано податковий кредит.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників Позивача та Відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Прада Україна" (код ЄДРПОУ 37825690) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.10.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 18.10.2011 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт від 27.10.2014 № 1009/26-55-22-10/37825690, в якому встановлені та відображені в акті порушення ТОВ "Прада Україна", зокрема, вимог пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (ПК України), в результаті чого встановлено зменшення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного періоду (р.24) на загальну суму 2230532,00 грн.., заниження суми ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 925743,00 грн.., в т.ч., по періодах: вересень 2013 року - 211713,00 грн.., жовтень 2013 року - 714030,00 грн..

На підставі вказаних висновків акту від 27.10.2014 № 1009/26-55-22-10/37825690, з урахуванням рішення ГУ ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 17.01.2015 № 549/10/26-15-10-05-35, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

1) від 12.11.2014 № 156526552210, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ "Прада Україна" з податку на додану вартість на суму 1157179,00 грн.., в тому числі, за основним платежем - 925 743 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 231436,00 грн..;

2) від 12.11.2014 № 156726552210, яким зменшено розмір від`ємного значення ТОВ "Прада Україна", який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з податку на додану вартість) за грудень 2013 року у розмірі 2230532,00 грн..;

3) від 23.01.2015 № 7026552210, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ "Прада Україна" з податку на додану вартість на суму 4125,00 грн.., в тому числі, за основним платежем - 3300,00 грн.., за штрафними (фінансовими) санкціями - 825,00 грн..

Вважаючи вказані податкові-повідомлення рішення протиправними, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що доводи контролюючого органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами, а відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи. Крім того, судом враховано, що Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що Позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали контрагенти його контрагента, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання Позивачем податкової вигоди.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України).

Як визначено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 ПК України з урахуванням положень цього Кодексу.

У відповідності до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до ст. 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Наведені вище норми вказують на те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

При цьому фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Отже, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз вказаних положень свідчить про те, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. При цьому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Судом першої інстанції встановлено з матеріалів перевірки, що Відповідачем зроблено висновок про нереальність вищевикладених операцій, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, з огляду на відсутність у залучених до виконання підрядних робіт субпідрядників (ТОВ "Київкапіталбуд", ТОВ "Пайнер", ТОВ "Амадео", ТОВ "КАПРО-РЕМ-БУД", ТОВ "СМТ-БУДІВНИЦТВО") матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, в т.ч., будівельних робіт.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Позивачем - ТОВ "Прада Україна" (замовник) та ТОВ "БК Мегабуд" (генеральний підрядник) укладено договір від 01.03.2012 № EUB22012000010, відповідно до якого замовник доручає генеральному підряднику виконати наступні роботи: робоча документація, будівельні роботи, механічні, електричні і сантехнічні роботи, монтаж металевого каркасу стелі та освітлювального обладнання, координація робіт на об`єкті, документація та креслення стосовно готового об`єкта в приміщеннях загальною орієнтованою площею 370,5 кв.м, включаючи підвал, перший та антресоль першого і другий поверх, що знаходяться за адресою: 01001, Україна, м. Київ, вул. Хрещатик 15/4, у відповідності з положеннями цього договору. До даного договору надано додатки № 2, № 3.

Відповідно до додаткової угоди від 01.04.2012 № 1 до договору підряду від 01.03.2012 № EUB22012000010 генеральний підрядник бере на себе виконання додаткових робіт, детально зазначених в додатку № 1/1 до цієї додаткової угоди, а замовник сплачує генеральному підряднику винагороду. До додаткової угоди надано додаток № 1/1.

Додатковою угодою від 11.07.2012 № 2 до договору підряду від 01.03.2012 № EUB22012000010 сторони узгодили збільшення обсягу робіт, а саме генеральний підрядник взяв на себе виконання робіт детально зазначених в додатку № 1/2 (котрий повністю замінює додаток № 1/1 додаткової угоди № 1) до цієї додаткової угоди, а замовник сплатити генеральному підряднику винагороду за виконані роботи.

Відповідно до додаткової угоди від 12.07.2012 № 3 генеральний підрядник бере на себе виконання додаткових робіт детально зазначених в додатку № 1/3 до цієї додаткової угоди № 3, та замовник сплачує генеральному підряднику винагороду. До цієї додаткової угоди надано додаток № 1/3.

Додатковою угодою від 31.08.2012 № 4 до договору підряду від 01.03.2012 № EUB22012000010 сторони узгодили збільшення обсягу робіт, а саме генеральний підрядник взяв на себе виконання додаткових робіт детально зазначених у додатках № 4/1 (будівельно-оздоблювальні роботи), № 4/2 (система охоронної сигналізації), № 4/3 (система відеоспостереження), № 4/4 (система пожежної сигналізації), № 4/5 (система СКС - комп`ютерна мережа) до цієї додаткової угоди № 4 до договору підряду від 01.03.2012 № EUB22012000010, а замовник сплатити генеральному підряднику винагороду. До цієї додаткової угоди надано додатки № 4/1, № 4/2, № 4/3, № 4/4, № 4/5.

Колегія суддів звертає увагу на те, що виконання підрядних робіт підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 31.07.2012 № 12-06-01/01, від 31.07.2012 № 12-06-01/02, від 31.07.2012 № 12-06-01/03, від 31.07.2012 № 12-06-01/04, від 31.07.2012 № 12-06-01/05, від 31.07.2012 № 12-06-01/06, від 31.07.2012 № 12-06-01/07, від 31.07.2012 № 12-06-01/08, від 31.07.2012 № 12-06-01/09, від 31.07.2012 № 12-06-01/10, від 31.10.2012 № 12-06-01/10, від 31.10.2012 № 12-06-01/11, від 31.10.2012 № 12-06-01/12, від 31.10.2012 № 12-06-01/13, від 31.10.2012 № 12-06-01/14.

У свою чергу ТОВ "БК Мегабуд" виписано податкові накладні від 22.03.2012 № 13 на загальну суму 3423094,00 грн., у тому числі ПДВ 570515,67 грн., від 02.04.2012 № 16 на загальну суму 3423094,00 грн., у тому числі ПДВ 570515,67 грн., від 03.05.2012 № 25 на загальну суму 1711547,00 грн., у тому числі ПДВ 285257,83 грн., від 15.05.2012 № 28 на загальну суму 3512649,00 грн., у тому числі ПДВ 585441,51 грн., від 06.06.2012 № 33 на загальну суму 1711547,00 грн., у тому числі ПДВ 285257,83 грн., від 11.07.2012 № 48 на загальну суму 570515,68 грн., у тому числі ПДВ 95085,95 грн., від 18.07.2012 № 51 на загальну суму 3512649,08 грн., у тому числі ПДВ 585441,51 грн., від 26.07.2012 № 53 на загальну суму 286437,06 грн., у тому числі ПДВ 47739,51 грн., від 17.10.2012 № 86 на загальну суму 196495,31 грн., у тому числі ПДВ 32749,22 грн., від 31.07.2012 № 54 на загальну суму 304710,25 грн., у тому числі ПДВ 50785,04 грн., від 31.10.2012 № 88 на загальну суму 3047710,25 грн., у тому числі ПДВ 50785,04 грн..

Встановлено, що у зв`язку із стислістю строків для виконання зазначених робіт, різноплановість необхідних робіт, до виконання вказаних робіт ТОВ "БК Мегабуд" залучались субпідрядники, в тому числі й ТОВ "Київкапіталбуд", ТОВ "Пайнер", ТОВ "Амадео", ТОВ "КАПРО-РЕМ-БУД", ТОВ "СМТ-БУДІВНИЦТВО".

Розрахунок між сторонами проводився у безготівковій формі, що підтверджують платіжні доручення та виписки з банку, надані до матеріалів справи.

Колегія суддів погоджується з тим, що надані Позивачем документи не містять дефектів форми та змісту, та в повній мірі відображають господарські операції ТОВ "Прада Україна" та ТОВ "БК Мегабуд".

В матеріалах справи наявний протокол опитування адвокатом Антощук Л.П. ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), який працював на посаді Директора ТОВ "БК Мегабуд" у період виконання ремонтно-оздоблювальних робіт для ТОВ "Прада Україна". В ході опитування ОСОБА_2 підтвердив реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Прада Україна" та ТОВ "БК Мегабуд".

У період перевірки ТОВ "БК Мегабуд" було належним чином зареєстрованим суб`єктом господарювання та платником ПДВ (реєстрація платника ПДВ анульована 07.10.2014), мало Ліцензію серії AB № 557679 від 12.11.2010 на здійснення господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури.

Відповідно до інформації із системи перевірки контрагентів "СПАРК" станом на 2012 рік загальна вартість активів ТО "БК Мегабуд" оцінюється в 2386900,00 грн.. Чистий прибуток станом на 2012 рік складає 1080500,00 грн..

Кримінальні провадження та/або вироки суду щодо притягнення ТОВ "БК Мегабуд" або його посадових осіб до кримінальної відповідальності за здійснення фіктивної підприємницької діяльності відповідно до статті 205 Кримінального кодексу України - відсутні.

Визначальним аргументом, на який опирається Відповідач в обґрунтування власної правової позиції є висновок про те, що контрагенти ТОВ "БК Мегабуд", а саме: ТОВ "Київкапіталбуд", ТОВ "Пайнер", ТОВ "Амадео", ТОВ "КАПРО-РЕМ-БУД" та TOB "СМТ-БУДІВНИЦТВО" не володіли достатньою кількістю трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, зокрема для будівельних робіт.

Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2019 року також наголосив на тому, що при новому розгляді даної справи необхідно встановити реальність господарських операцій по ланцюгу виконання робіт від субпідрядників до кінцевого замовника, Позивача у справі, з наданням правової оцінки доводам контролюючого органу покладеним в основу тверджень про неможливість виконання суб`єктами господарювання обумовлених укладеним між Позивачем та ТОВ "БК Мегабуд" договором підрядних робіт.

Відтак, судом першої інстанції вжито заходів для перевірки наявності у ТОВ "Київкапіталбуд", ТОВ "Пайнер", ТОВ "Амадео", ТОВ "КАПРО-РЕМ-БУД" та TOB "СМТ-БУДІВНИЦТВО" ресурсів для виконання робіт на замовлення ТОВ "БК Мегабуд" для ТОВ "Прада Україна" та встановлено наступне.

ТОВ "Київкапіталбуд" у період перевірки було належним чином зареєстрованим суб`єктом господарювання (припинене (ліквідоване) 25.10.2013) та платником ПДВ (індивідуальний податковий номер: 371426726555, реєстрація платника ПДВ анульована 21.10.2013).

Відповідно до інформації із системи перевірки контрагентів "СПАРК" станом на 2012 рік (II квартал) загальна вартість активів ТОВ "Київкапіталбуд" оцінюється в 51611800,00 грн.. Чистий прибуток станом на 2012 рік складав 210200,00 грн..

Реальність виконання ТОВ "Київкапіталбуд" будівельних робіт, як основної діяльності останнього, підтверджується, зокрема, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/7739/14 від 24.06.2014 (набрала законної сили 11.09.2014), в якій суд підтвердив реальність виконання ТОВ "Київкапіталбуд" будівельних робіт для ТОВ "Ніко Авто Інвест".

ТОВ "Пайнер" у період перевірки було належним чином зареєстрованим суб`єктом господарювання (припинене (ліквідоване) 06.12.2013) та платником ПДВ (індивідуальний податковий номер: 372661126558, реєстрація платника ПДВ анульована 27.11.2013).

Відповідно до інформації із системи перевірки контрагентів "СПАРК" станом на 2012 рік вартість активів ТОВ "Пайнер" оцінюється в 402800,00 грн.. Чистий прибуток станом на 2012 рік складав 369900,00 грн..

Реальність виконання ТОВ "Пайнер" будівельних робіт, як основної діяльності останнього, підтверджується також і постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/11247/15 від 07.08.2015 (набрала законної сили 07.10.2015), в якій суд підтвердив реальність виконання ТОВ "Пайнер" будівельних робіт для ТОВ "Стальсервіс".

ТОВ "Амадео" у період перевірки було належним чином зареєстрованим суб`єктом господарювання (припинене (ліквідоване) 13.09.2013) та платником ПДВ (індивідуальний податковий номер: 372661126558, реєстрація платника ПДВ анульована 18.09.2013).

Відповідно до інформації із системи перевірки контрагентів "СПАРК" станом на 2012 рік вартість активів ТОВ "Амадео" оцінюється в 564390000,00 грн. Чистий прибуток станом на 2012 рік складав 14000,00 грн.

Реальність здійснення ТОВ "Амадео" будівельних робіт підтверджується також і постановою Київського окружного адміністративного суду у справі № 810/2625/13 від 18.08.2014, в якій суд підтвердив реальність виконання ТОВ "Амадео" будівельних робіт для ТОВ "Газпромбуд монтаж".

ТОВ "КАПРО-РЕМ-БУД" у період перевірки було належним чином зареєстрованим суб`єктом господарювання та платником ПДВ (індивідуальний податковий номер: 372661126558, реєстрація платника ПДВ анульована 21.02.2014).

Реальність здійснення ТОВ "КАПРО-РЕМ-БУД" будівельних робіт підтверджується також і постановою Севастопольського апеляційнного адміністративного суду у справі № 801/2704/13 від 21.01.2014, в якій суд підтвердив реальність виконання ТОВ "КАПРО-РЕМ-БУД" будівельних робіт для ТОВ "БК МАКС СТРОЙ".

TOB "СМТ-БУДІВНИЦТВО" у період перевірки було належним чином зареєстрованим суб`єктом господарювання та платником ПДВ (індивідуальний податковий номер: 372661126558, реєстрація платника ПДВ анульована 06.07.2012).

Реальність здійснення TOB "СМТ-БУДІВНИЦТВО" будівельних робіт підтверджується також і постановою Сумського окружного адміністративного суду у справі № 818/8950/13 від 21.01.2014, в якій суд підтвердив реальність виконання "СМТ-БУДІВНИЦТВО" будівельних робіт для ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь".

Суд першої інстанції також вірно зазначив про наявність економічного ефекту і ділової мети для залучення ТОВ "БК Мегабуд" вказаних Товариств в якості субпідрядників для виконання робіт для Позивача, позаяк необхідність залучення вказаних контрагентів зумовлена стислістю строків для виконання зазначених робіт та різноплановістю необхідних робіт.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи та встановлені судом першої інстанції відомості щодо контрагентів (ТОВ "Київкапіталбуд", ТОВ "Пайнер", ТОВ "Амадео", ТОВ "КАПРО-РЕМ-БУД", ТОВ "СМТ-БУДІВНИЦТВО"), які залучались ТОВ "БК Мегабуд", як субпідрядники, погоджується з мотивами суду першої інстанції, та приходить до переконання щодо наявності об`єктивної доцільності для участі перелічених контрагентів в господарських операціях, пов`язаних виконанням будівельних та інших робіт, передбачених договором від 01.03.2012 № EUB22012000010 та відповідними додатковими угодами.

Крім того, Відповідачем не надано й доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності Позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру); недостатності у контрагента трудових та інших ресурсів, які були йому необхідні.

Загалом, як встановлено судом першої інстанції в ході розгляду справи, позиція податкового органу про порушення Позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на інформації, отриманій за результатами здійснення податкового контролю по взаємовідносинам його контрагента з іншими особами, та без будь-яких фактів фіксації порушення зроблено висновок про нереальність господарських операцій Товариства із ТОВ "БК Мегабуд". Разом з тим, правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими Позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за обставин даної справи й відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення Позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника податку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 820/2125/16.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Позивачем доведено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "БК Мегабуд", що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідачем не надано до суду будь-яких інших належних доказів нереальності спірних господарських операцій.

Окрім того, під час апеляційного розгляду справи колегія суддів вказує на недопустимості притягнення до відповідальності платника податків з огляду на наявність сумнівів щодо фіктивності контрагентів контрагента такого платника.

Висновки Відповідача ґрунтуються на податковій інформації з баз даних щодо контрагентів контрагента Позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, також не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій.

Щодо посилання Відповідача на відсутність виробничого обладнання, найманих працівників, транспортних засобів та інше, судова колегія зазначає, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника отримати певний результат від здійснення господарської операції.

Так, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Таким чином, Позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24.01.2018 року у справі № 824/942/13, від 14.03.2018 року у справі № 803/1198/16.

З таких обставин, посилання Відповідача на неможливість виконання робіт (надання інших послуг) не підтверджується матеріалами справи, а тому не може бути беззаперечним свідченням нереальності спірних господарських операцій.

Беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто Позивача, на формування податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 цього Закону, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції взагалі, і для цілей податкового обліку зокрема, є те, що вона спричиняє реальні зміни майнового стану платника податків.

Формування фінансових показників, які враховуються при визначені оподатковуваного прибутку підприємства, а також податкового кредиту для цілей визначення суми податкових зобов`язань з ПДВ повинно здійснюватися тільки щодо фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених належним чином оформленими первинними документами та іншими обліковими документами, складання яких для оформлення операцій певного виду передбачено правовими нормами. При цьому презюмується, що такі документи є достовірними, а зафіксована в них інформація розкриває справжній зміст господарської операції, свідчить про її економічну вигоду (виправданість, ризик). Якщо певна господарська операція не відбулася або її зміст інший, ніж той, стосовно якого складені документи, підстави для відтворення фінансових показників операції в податковому обліку відсутні (в разі якщо документи складені про людське око) або ж операція відтворюється відповідно до її дійсного змісту, що відповідає принципу превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий не доведе зворотне.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв`язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

При цьому, довести правомірність своїх дій чи рішення відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В даному випадку, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі № 817/149/17 та від 29.03.2018 року у справі № 813/2758/16.

В той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність Позивача як платника податків.

Відповідачем не надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочинів (укладення договорів), на підставі яких виникли взаємовідносини між Позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та, які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Суд першої інстанції обґрунтовано також виходив з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства чи походження товару під час його придбання, перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року у справі № К/9901/2558718.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що Позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Судом першої інстанції правомірно не взято до уваги посилання Відповідача на податкову інформацію відносно контрагентів контрагента Позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між Позивачем та його контрагентом та не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Первинні бухгалтерські та податкові документи, які складені з дотримання закону і не були визнані судами нікчемними, документально підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом, що призвело до реальних змін майнового стану платника податків.

У взаємозв`язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд першої інстанції правомірно виходив також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертав увагу у своєму роз`ясненні ВАС України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

У свою чергу, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність Позивача як платника податків.

При цьому, колегія суддів вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені Відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між Позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст. 73 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

В той же час, Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях Позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що висновки Відповідача не підкріплені належними доказами та не спростовують реальність господарських операцій Позивача з його контрагентом.

При цьому, ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи Відповідачем не наведено жодного доказу того, що укладена між Позивачем і його контрагентом угода суперечить актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цих угод або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету тощо.

Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд першої інстанції не знайшов порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово-господарських взаємовідносинах між Позивачем та його контрагентом, та прийшов до обґрунтованого висновку що, визначення Позивачу суми грошового зобов`язання є протиправним, з чим погоджується колегія суддів.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко

Повний текст складено 26.10.2020 року.