Ухвала

від 26.10.2020 по справі 640/17304/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17304/19

УХВАЛА

26 жовтня 2020 року м. Київ

Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Парінов А.Б., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захист 2018" до Головного управління ДФС у м.Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши вказану апеляційну скаргу на відповідність вимогам ст.ст. 295-297 КАС, судом встановлено наступне.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Порядок та розміри сплати судового збору регулюється Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції станом на час подання апеляційної скарги) ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання апеляційної скарги на рішення суду - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Проте, в порушення зазначених правових норм, апелянтом не надано доказів сплати судового збору у розмірі 5763,00 грн. (3842,00 грн. (судовий збір, який підлягав сплаті при поданні позову юридичною особою у 2019 році за дві позовні вимоги немайнового характеру заявлені до різних відповідачів) *150%), що свідчить про невідповідність поданої апеляційної скарги вимогам, встановленим ст. 296 КАС України, а саме п.1 ч. 5 цієї норми.

Водночас, судом встановлено, що в апеляційній скарзі апелянтом заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги по даній справі, мотивоване тим, що майновий стан податкового органу перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі.

Розглядаючи зазначене клопотання, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про судовий збір" платниками судового збору є зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

У свою чергу, приписами ст. 5 цього Закону визначено вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Проте, згідно з положеннями наведеної норми податкові органи не входять до цього переліку осіб, які звільняються від сплати судового збору.

Разом з цим, порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано ст. 8 Закону України "Про судовий збір", приписи якої також не містять підстав та умов для звільнення суб`єктів владних повноважень від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення.

З огляду на зазначене та враховуючи, що апелянтом не надано доказів існування умов, визначених статтями 5 та 8 Закону України "Про судовий збір", що є підставою для звільнення від сплати судового збору, підстави для задоволення клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції відсутні.

Крім того, судом встановлено, що вказана апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 295 КАС України, оскільки подана поза межами строку на апеляційне оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи оскаржуване рішення було прийнято у порядку письмового провадження 10 січня 2020 року та отримано апелянтом 22 січня 2020 року.

Відповідно до приписів ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

За наведених обставин, останнім днем строку звернення до суду з даною апеляційною скаргою є 21 лютого 2020 року.

Водночас, як встановлено судом, дану апеляційну скаргу було подано апелянтом до суду першої інстанції 09 вересня 2020 року, тобто більше ніж через пів року після закінчення встановленого законодавством строку для вчинення відповідних процесуальних дій.

Разом з тим, судом встановлено, що в апеляційній скарзі апелянт просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2020 року мотивоване тим, що відповідно до приписів КАС України звернення сторони з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження є підставою для прийняття апеляційної скарги до розгляду судом апеляційної інстанції. Разом з цим, апелянт вважає, що приписами ст. 299 КАС України визначено крайній строк на звернення суб`єкта владних повноваженьз апеляційною скаргою, пропуск якого є безумовною підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає про таке.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Тобто, приписами вказаної норми законодавець імперативно визначив, що строк апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску виключно з поважних причин, а не у будь-якому випадку за клопотанням сторони, як то вважає апелянт.

У свою чергу, суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Разом з тим, апелянтом у клопотанні про поновлення строку звернення до суду з даною апеляційної скаргою не зазначено жодних причин, що перешкоджали йому реалізувати право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в межах встановленого ч. 1 та ч. 2 ст. 295 КАС України строку для вчинення відповідних процесуальних дій.

Крім того, суд зазначає, що положеннями ст. 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у ст. 44 КАС України, ч. 1 якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд про що останнім зазначається, зокрема, в ухвалі від 20 жовтня 2020 року по справі № 640/18388/18 та інших.

Щодо посилання апелянта на положення ст. 299 КАС України, суд зазначає, що до предмету правового регулювання наведеної правової норми не належать питання, пов`язані з визначенням часових меж, обчисленням і поновленням строку апеляційного оскарження судового рішення, водночас остання визначає підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, а тому посилання податкового органу на передбачену положеннями КАС України можливість подання (повторного подання) апеляційної скарги у межах річного строку, перебіг якого розпочинається з дня складення повного тексту судового рішення, ґрунтуються на помилковому розумінні норм процесуального закону.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом в ухвалі від 30 вересня 2020 року у справі № 826/1432/17.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вказує про помилковість доводів апелянта, що нормами КАС України не врегульовано питання щодо визначення строку на звернення з апеляційною скаргою, оскільки строки на звернення до суду з апеляційною скаргою, визначені у ст. 295 КАС України є очевидними та не викликають розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Отже, з огляду на зазначене та враховуючи, що скаржником не надано пояснень та обгрунтування в їх підтвердження стосовно звернення до суду апеляційної інстанції більше ніж через пів року від дня отримання повного тексту рішення суду першої інстанції, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання апелянта та поновлення строку звернення до суду з даною апеляційною скаргою.

Крім того, суд апенляційної інстанції також встановив, що звертаючись до суду із апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2020 року повторно, апелянтом знову не подано до суду документу про сплату судового збору, що у свою чергу свідчить про зловживання процесуальними правами державним органом.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу, якою передбачено, що у разі якщо позовну заяву (апеляційну скаргу) подано без додержання вимог, встановлених цим Кодексом, суддя протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви (апеляційної скарги) постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з приписами ч.2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Приписами ч. 3 ст. 298 КАС України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

На підставі викладеного, суд зазначає, що вказані у даній ухвалі недоліки апеляційної скарги можуть бути усунуті шляхом подання суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з моменту отримання копії даної ухвали:

- оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 5763,00 грн. (сплаченого за такими реквізитами: Отримувач коштів: УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача:UA638999980313171206081026007; Код класифікації доходів бюджету: 22030101);

- заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин для такого поновлення та наданням доказів на підтверження вказаних у заяві обставин.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 169, 295-298, 325, 328 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2020 року залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків вказаної апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії даної ухвали.

Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху - надіслати апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя А.Б. Парінов