Ухвала

від 29.12.2020 по справі 640/17304/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 640/17304/19

адміністративне провадження № К/9901/35766/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Яковенка М. М.,

суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі № 640/17304/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Захист 2018 до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Захист 2018 звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17 липня 2019 року № 1225879/42590310 та зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 3 від 28 лютого 2019 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю Захист 2018 28 лютого 2019 року днем її фактичного подання на реєстрацію.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 січня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ДПС у м. Києві подано апеляційну скаргу на зазначене рішення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року у задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про відстрочення сплати судового збору - відмовлено, апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишено без руху, надано апелянту строк на усунення недоліків апеляційної скарги не пізніше ніж десять днів з дня закінчення дії карантину.

28 квітня 2020 року Головне управління Державної податкової служби у м. Києві надіслало до суду заяву про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Заява апелянта мотивована незадовільним матеріальним положенням, що позбавляє можливості усунути недоліки апеляційної скарги в строк, визначений ухвалою суду. Разом з тим, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2020 року заяву про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги повернуто без розгляду.

Відповідно до зворотнього повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2020 року отримана апелянтом 15 травня 2020 року.

Оскільки, заява скаржника про продовження/поновлення процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги (відповідно до пункту 3 Розділу VI Прикінцеві положення КАС України, в редакції Закону України від 18 червня 2020 року № 731-IX) до суду апеляційної інстанції не надходила та станом на 10 серпня 2020 року, недоліки, визначені в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року апелянтом не усунуто, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року повернуто особі, яка її подала.

Повторно з апеляційною скаргою відповідач звернувся разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Проте, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року апеляційну скаргу було залишено без руху та запропоновано судом усунути вказані в ухвалі недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали шляхом подання суду апеляційної інстанції: оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 5763,00 грн.; заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин для такого поновлення та наданням доказів на підтвердження вказаних у заяві обставин.

На виконання вимог вказаної ухвали апелянтом було направлено до Шостого апеляційного адміністративного суду заяву про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги шляхом доплати суми судового збору разом з документом про сплату судового збору у розмірі 2881.50 грн., яка була зареєстрована відділом документального забезпечення Шостого апеляційного адміністративного суду 09 листопада 2020 року за вх. № 43148.

Однак, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у цій справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2020 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив із того, що станом на дату винесення оскаржуваної ухвали зазначені в ухвалі суду від 26 жовтня 2020 року недоліки апеляційної скарги скаржником не усунуто, зокрема, заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин для такого поновлення та наданням доказів на підтвердження вказаних у заяві обставин апелянтом суду не надано.

24 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі № 640/17304/19, яка направлена до суду поштою 22 грудня 2020 року, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

При цьому скаржник зазначає, що відповідачем апеляційну скаргу вперше подано у строк, визначений статтею 295 КАС України. Окрім того, скаржник зазначив, що ситуація з обмеженим фінансування судового збору унеможливлювала реалізацію права на апеляційне оскарження рішення суду у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що станом на дату винесення оскаржуваної ухвали зазначені в ухвалі суду від 26 жовтня 2020 року недоліки апеляційної скарги скаржником не усунуто, зокрема, заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин для такого поновлення та наданням доказів на підтвердження вказаних у заяві обставин апелянтом суду не надано.

Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м .Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі № 640/17304/19.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов