Ухвала

від 26.10.2020 по справі 520/480/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 жовтня 2020 року

Київ

справа №520/480/20

адміністративне провадження №К/9901/26405/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Гусака М.Б., Шишова О.О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2020 у справі № 520/480/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТД АГРО-АЛЬЯНС до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 25.05.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2020, позов задовольнив.

Предметом спору у цій справі було визнання протиправним і скасування рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 18524 від 04.02.2020 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю ТД АГРО-АЛЬЯНС критеріям ризиковості платника податку; зобов`язання Головного управління ДПС у Харківській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю ТД АГРО-АЛЬЯНС з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не доведено правомірність винесення спірного рішення, не подано до суду жодних доказів на підтвердження провадження позивачем господарської діяльності, які б слугували підставою для включення ТОВ ТД АГРО-АЛЬЯНС до переліку ризикових платників податків.

15.10.2020 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС, скаржник), направлена до суду поштою 12.10.2020.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У цій справі підставою касаційного оскарження судових рішень визначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: неправильне застосування приписів статей 61, 62, 71, 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі - Порядок № 1165), статей 4, 5 КАС України та статті 19 Конституції України у випадку, якщо відсутній висновок Верховного суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Обґрунтування цієї підстави зводиться до того, що законодавством передбачено певний порядок виконання податковими органами своїх функцій щодо податкового контролю, що в правовідносинах, які розглядаються, визначений у формі перевірки наданих платником податків пояснень та документів щодо проведених ним операцій. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, здійснення інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України), що є комплексом заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій (пункт 71.1. статті 71 ПК України). Скаржник зазначає, що така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 540/2077/18, від 20.11.2019 у справі № 480/4006/18, від 10.07.2020 у справі №520/5168/19.

На переконання скаржника, суди не враховували, що підставою прийняття рішення про відповідність ТОВ ТД АГРО-АЛЬЯНС п. 8 Критеріям ризиковості платника податку слугувала податкова інформація: підприємство та/або контрагент задіяні у проведенні ризикових операцій , а саме, - невідповідність придбаному товару та в подальшому реалізованому ні по номенклатурі ні по обсягам придбання - постачання. Аналіз діяльності ТОВ ТД АГРО-АЛЬЯНС свідчить про наявність ризиків маніпулювання показниками податкової звітності та даними Єдиного реєстру податкових накладних, а також мінімізації платежів до бюджету.

Колегія суддів вважає, що такі обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення не є достатніми для відкриття касаційного провадження у справі, оскільки у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен зазначити: 1) норму матеріального права, яка неправильно застосована судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 3) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Зі змісту касаційну скарги вбачається, що неправильне застосування судами норм права скаржник пов`язує із неправильною оцінкою діяльності позивача, яка на переконання ГУ ДПС, свідчить про відповідність його критеріям ризикованості.

Натомість, суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін зазначив, що під час розгляду справи контролюючим органом не подано ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного суду жодних доказів провадження заявником господарської діяльності в умовах та обставинах, котрі характеризуються ознаками недодержання вимог чинного законодавства України.

Отже, наведене скаржником обґрунтування здійснено без взаємозв`язку із висновками суду апеляційної інстанції, які стали підставою для задоволення позову, і не є свідченням неправильного застосування норм матеріального права.

Крім того, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду, скаржник в обґрунтування своєї позиції посилається на постанови Верховного Суду, що свідчить про суперечність визначеної підстави із наведеним обґрунтуванням. Водночас, судами не було поставлено під сумнів право контролюючих органів на здійснення податкового контролю, а скаржник не наводить взаємозв`язку наведених ним постанов Верховного Суду зі справою, у якій подається касаційна скарга.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

У зв`язку з викладеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням таких мотивів.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав вимог та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Отже, у випадку, якщо скаржник має на меті перегляд судового рішення саме на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, він має обґрунтувати подібність правовідносин і зазначити, який саме висновок суду апеляційної інстанції і щодо застосування якої норми права не відповідає висновками, викладеним у наведених постановах.

Колегія суддів звертає увагу на необхідність врахування скаржником, що відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Крім цього, колегією суддів встановлено, що касаційна скарга подана з пропуском строку, встановленого для цього.

Так, відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене 06.08.2020, повний його текст складено 11.08.2020, відповідно останнім днем тридцятиденного строку на касаційне оскарження відповідно до частини першої статті 329 КАС України, було 11.09.2020, натомість, касаційну скаргу направлено лише 12.10.2020, тобто з пропуском встановленого законом строку.

Заявляючи клопотання про поновлення строку, ГУ ДПС посилається на те, що вперше подану касаційну скаргу було повернуто Верховним Судом ухвалою від 25.09.2020. Копію цієї ухвали скаржником було отримано 05.10.2020.

Однак, доказів на підтвердження отримання копії ухвали Верховного Суду від 25.09.2020 скаржник не надає, що позбавляє суд касаційної інстанції перевірити своєчасність подання повторної касаційної скарги та чи не було допущено скаржником зайвих зволікань із таким зверненням, як наслідок, на даний час суд касаційної інстанції позбавлений можливості вирішити питання про поновлення строку.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків на касаційне оскарження і підстави, вказані у заяві про поновлення строку, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на наведене, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із наданням належних доказів на підтвердження обставин поважності причин пропуску строку.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2020 у справі № 520/480/20 - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із наданням належних доказів на підтвердження обставин поважності причин пропуску строку;

- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої, зокрема щодо підстав касаційного оскарження, має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Роз`яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI Прикінцеві положення КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак О.О. Шишов