Постанова

від 21.10.2020 по справі 383/993/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 383/993/18

провадження № 61-5798св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю ЄЛЬ-ЛТД , Миколо-Бабанська сільська рада Бобринецького району Кіровоградської області,

треті особи: Бобринецька районна державна адміністрація Кіровоградської області, Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - адвокатом Бондаренко Іриною Анатолівною, на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27 травня 2019 року в складі судді Адаменко І. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Письменного О. А., Дуковського О. Л., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина. Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю ЄЛЬ-ЛТД (далі - ТОВ ЄЛЬ-ЛТД ), Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, треті особи - Бобринецька районна державна адміністрація Кіровоградської області, Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, в якому з урахуванням поданих уточнень, просив:

- поновити строк для звернення до суду за захистом порушеного права;

- визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯК №024841, виданий Бобринецькою районною державною адміністрацією Кіровоградської області 21 березня 2012 року на ім`я ОСОБА_2 , кадастровий номер 3520884800:02:000:2672 загальною площею 3,1701 гектарів, та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №352088481001072 в відділі Держкомзему в Бобринецькому районі Кіровоградської області 21 березня 2012 року;

- визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯК №002470, виданий Бобринецькою районною державною адміністрацією Кіровоградської області 04 квітня 2012 року на ім`я ОСОБА_2 , кадастровий номер 3520884800:02:000:2671, загальною площею 3,7901 гектарів та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №352088481001237 в відділі Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області від 04 квітня 2012 року;

- визнати недійсним договір оренди, укладений між ТОВ ЄЛЬ-ЛТД та ОСОБА_2 , зареєстрований Бобринецькою районною державною адміністрацією Кіровоградської області 2 березня 2017 року на земельну ділянку площею 3,1701 гектарів, кадастровий номер 3520884800:02:000:2672, яка знаходиться на території Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку, площею 3,1701 гектарів кадастровий номер 3520884800:02:000:2672, яка знаходиться на території Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, згідно договору оренди, укладеного між ТОВ ЄЛЬ-ЛТД та ОСОБА_2 , здійснену державним реєстратором прав на нерухоме майно Демецькою Т. М., номер запису 19359334;

- визнати недійсним договір оренди, укладений між ТОВ ЄЛЬ-ЛТД та ОСОБА_2 , зареєстрований Бобринецькою районною державною адміністрацією Кіровоградської області 2 березня 2017 року на земельну ділянку площею 3,7901 гектарів кадастровий № 3520884800:02:000:2671, яка знаходиться на території Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку, площею 3,7901 гектарів кадастровий номер 3520884800:02:000:2671, яка знаходиться на території Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, згідно договору оренди, укладеного між ТОВ ЄЛЬ-ЛТД та ОСОБА_2 , здійснену державним реєстратором прав на нерухоме майно Демецькою Т. М., номер запису 19364402;

- визнати право власності на земельну ділянку площею 3,1701 гектарів кадастровий номер 3520884800:02:000:2672, яка знаходиться на території Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області за ОСОБА_1 ,

- визнати право власності на земельну ділянку площею 3,7901 гектарів кадастровий номер 3520884800:02:000:2671, яка знаходиться на території Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області за ОСОБА_1 ,

- визнати недійсним Рішення сесії Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області від 28 грудня 2000 року № 60.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що на підставі сертифіката серії КР № 0245327, виданого Бобринецькою районною державною адміністрацією 30 вересня 1999 року, він отримав право на земельну частку (пай) у колективній власності КСП Рассвет , площею 8,25 га, розташовану на території Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області. У вересні 2000 року він за усною домовленістю з ОСОБА_3 без укладання договору оренди передав останньому в користування вказану земельну ділянку, отримавши 500 грн за оренду. Оскільки ОСОБА_3 перестав сплачувати кошти за користування паю, він вирішив повернути земельну ділянку в своє користування.

Однак, у 2006 році йому стало відомо, що власником належного йому сертифікату на право на земельну частку(пай) стала сестра ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , яка набула це право на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 27 вересня 2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом за реєстром № 3572.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 грудня 2011 року у цивільній справі № 2-302/2011, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 26 червня 2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 27 вересня 2012 року, визнано недійсним доручення, посвідчене 25 вересня 2000 року секретарем виконкому Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, зареєстроване в реєстрі за № 101, та договір купівлі-продажу права на земельну частку (пай) відповідно сертифікату серії КР № 0245327, укладений 27 вересня 2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу Кіровоградської області, за реєстром № 3572; визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії 1-КР № 008491, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 13-21ч, виданий 06 березня 2001 року Миколо-Бабанською сільською радою Бобринецького району Кіровоградської області на ім`я ОСОБА_2 .

Вказав, що з метою реєстрації свого речового права, звернувся до державного реєстратора Бобринецької районної державної адміністрації з заявою щодо реєстрації за ним права власності на земельну частку(пай) на підставі сертифікату серії КР № 0245327, виданого 30 вересня 1999 року Бобринецькою районною державною адміністрацією на земельну частку (пай) у колективній власності КСП Рассвет Бобринецького району, кадастрові номера земельної ділянки 3520884800:02:000:2671 та 3520884800:02:000:2672.

Однак, 03 вересня 2018 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Демецькою Т. М. за № 42818103 прийнято рішення про відмову у державній реєстрації, оскільки подані ним документи не дають змоги встановити набуття, зміну та припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а власником вказаних земельних ділянок згідно відомостей реєстру прав власності на нерухоме майно є ОСОБА_2 , що унеможливлює реєстрацію речового права за ним.

Також зазначав, що ОСОБА_2 внаслідок тривалого судового розгляду справи № 2-302/2011, скориставшись його юридичною необізнаністю, заявила про втрату Державного акту на право приватної власності на землю серії І-КР № 008491, площею 6,96 га та незаконно отримала нові державні акти на право приватної власності на землю: серії ЯК № 024841 від 21 березня 2012 року та серії ЯК 002470 від 04 квітня 2012 року.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 незаконно набула право власності на спірні земельні ділянки, які згодом передала в оренду ТОВ ЄЛЬ-ЛТД поза його волею, просив позовні вимоги задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯК №024841, виданий Бобринецькою районною державною адміністрацією Кіровоградської області 21 березня 2012 року на ім`я ОСОБА_2 , кадастровий номер 3520884800:02:000:2672, загальною площею 3,1701 га, та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352088481001072 в відділі Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області 21 березня 2012 року.

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯК №002470, виданий Бобринецькою районною державною адміністрацією Кіровоградської області 04 квітня 2012 року на ім`я ОСОБА_2 , кадастровий номер 3520884800:02:000:2671, загальною площею 3,7901 га та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 352088481001237 в відділі Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області від 04 квітня 2012 року.

Визнано недійсним договір оренди, укладений між ТОВ ЄЛЬ-ЛТД та ОСОБА_2 , зареєстрований Бобринецькою районною державною адміністрацією Кіровоградської області 02 березня 2017 року на земельну ділянку площею 3,1701 га, кадастровий номер 3520884800:02:000:2672, яка знаходиться на території Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку, площею 3,1701 га, кадастровий номер 3520884800:02:000:2672, яка знаходиться на території Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, згідно договору оренди, укладеного між ТОВ ЄЛЬ-ЛТД та ОСОБА_2 , здійснену державним реєстратором прав на нерухоме майно Демецькою Т. М., номер запису 19359334.

Визнано недійсним договір оренди, укладений між ТОВ ЄЛЬ-ЛТД та ОСОБА_2 , зареєстрований Бобринецькою районною державною адміністрацією Кіровоградської області 02 березня 2017 року на земельну ділянку площею 3,7901 га, кадастровий номер 3520884800:02:000:2671, яка знаходиться на території Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку, площею 3,7901 га, кадастровий номер 3520884800:02:000:2671, яка знаходиться на території Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, згідно договору оренди, укладеного між ТОВ ЄЛЬ-ЛТД та ОСОБА_2 , здійснену державним реєстратором прав на нерухоме майно Демецькою Т. М., номер запису 19364402.

Визнано право власності на земельну ділянку площею 3,1701 га, кадастровий номер 3520884800:02:000:2672, яка знаходиться на території Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області за ОСОБА_1 .

Визнано право власності на земельну ділянку площею 3,7901 га, кадастровий номер 3520884800:02:000:2671, яка знаходиться на території Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області за ОСОБА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 , а саме про визнання недійсним Рішення сесії Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області від 28 грудня 2000 року № 60 - відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані позивачем державні акти на право приватної власності на землю отримані ОСОБА_2 на підставі та взамін Державного акту на право приватної власності на землю серія І-КР №008491, який на той час рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 грудня 2011 року був визнаний недійсним, а тому наявні правові підстави для визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю від 21 березня 2012 року та від 04 квітня 2012 року. Також суд визнав недійсними договори оренди землі, укладені 02 березня 2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ ЄЛЬ-ЛТД , оскільки оспорювані правочини порушують майнові права позивача.

Оскільки відповідачці ОСОБА_5 на підставі сертифікату серії КР № 0245327 від 30 вересня 1999 року вже виділено в натурі земельну ділянку, яку вона розділила на дві, отримавши з порушенням закону державний акт серії ЯК №024841 від 21 березня 2012 року на земельну ділянку площею 3,1701 гектарів та державний акт серії ЯК №002470 від 04 квітня 2012 року, площею 3,7901 гектарів, які визнані судом недійсними, що унеможливлює її повторне виділення позивачу, тому суд, враховуючи невизнання відповідачкою ОСОБА_2 права позивача на спірне майно, дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є визнання його права власності на вказані земельні ділянки, а тому задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Також суд вважав поважними причини пропуску строку позовної давності позивачем, оскільки він дізнався про повторне порушення своїх прав відповідачкою ОСОБА_2 з листа Бобринецької РДА від 29 серпня 2018 року, яким йому відмовлено у реєстрації права на спірну земельну ділянку у зв`язку із реєстрацією права на неї за відповідачкою ОСОБА_2 на підставі оскаржуваних державних актів, тому суд дійшов висновку, що строк позовної давності у даному спорі застосуванню не підлягає.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27 травня 2019 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, оскільки оспорювані державні акти на право приватної власності на землю отримані ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія І-КР №008491, який рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 грудня 2011 року був визнаний недійсним, а договори оренди земельних ділянок від 02 березня 2017 року порушують майнові права позивача.

Відмовляючи у застосуванні строку позовної давності до спірних правовідносин, апеляційний суд виходив з того, що про наявність оспорюваних державних актів позивачу стало відомо після отримання відмови державного реєстратора у реєстрації за ним права власності на спірні земельні ділянки, тобто 03 вересня 2018 року, а з цим позовом він звернувся до суду 12 вересня 2018 року, а тому строк звернення до суду ним не пропущено. Посилання заявника на те, що про порушення його прав позивачу стало відомо у серпні 2009 року і з цього часу починається перебіг строку позовної давності, є безпідставними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У березні 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Бондаренко І. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки судами попередніх інстанцій неповно встановлені обставини, що мають суттєве значення для справи (пункт 4 частини другої статті 389, стаття 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, члени КСП не мали відносно земельних ділянок права власності на землю, тільки згідно своїх сертифікатів мали право вимагати виділення земельної частки із земель, які перебувають в колективній власності. Земельні ділянки з кадастровими номерами №3520884800:02:000:2672 та №3520884800:02:000:2671, які належать ОСОБА_2 , пройшли зміну своїх меж і є законно виділеними. Позивач дізнався про порушення своїх прав у серпні 2009 року, проте не пред`являв до виконання судове рішення про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю серії І-КР №008491, виданого на ім`я ОСОБА_2 , як і не пред`являв вимоги про витребування чи повернення земельної ділянки. Саме позивач несе ризики спливу строку позовної давності внаслідок непред`явлення до виконання судового рішення.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У червні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Балюра С. В. подала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 незаконно набула право власності на земельну ділянку позивача, і порушене право позивач підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 383/993/18 з Бобринецького районного суду Кіровоградської області. У задоволенні клопотання ОСОБА_2 , поданого представником - адвокатом Бондаренко І. А., про зупинення виконання рішення судів попередніх інстанцій відмовлено.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року справу № 383/993/18 призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2 , 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 30 вересня 1999 року ОСОБА_1 отримав право на земельну частку (пай) у колективній власності КСП Рассвєт Бобринецького району, розміром 8,25 умовно кадастрових гектарів, розташованих на території Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, що підтверджується сертифікатом серії КР № 0245327, виданим 30 вересня 1999 року Бобринецькою районною державною адміністрацією та зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 525.

Згідно із записом у сертифікаті право на вказану земельну частку (пай) передано ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 27 вересня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Білорус Н. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 3572.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 грудня 2011 року у цивільній справі № 2-302/2011, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 26 червня 2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 27 вересня 2012 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Миколо-Бабанської сільської ради, треті особи на стороні відповідачів: ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним доручення, договору купівлі-продажу права на земельну частку (пай), державного акта на право приватної власності на землю задоволено повністю. Визнано недійсним доручення, посвідчене 25 вересня 2000 року секретарем виконкому Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, зареєстроване в реєстрі за № 101; визнано недійсним договір купівлі-продажу права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом серії КР № 0245327, укладений 27 вересня 2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу Кіровоградської області за реєстром № 3572; визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії 1-КР № 008491, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 13-21ч, виданий 06 березня 2001 року Миколо-Бабанською сільською радою Бобринецького району Кіровоградської області на ім`я ОСОБА_2 .

Листом Бобринецької районної державної адміністрації № 01-21/07/1 від 29 серпня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у виділенні в приватну власність земельної ділянки (паю) на підставі сертифікату серії КР № 0245327, виданого 30 вересня 1999 року Бобринецькою РДА на земельну частку (пай) у колективній власності КСП Рассвєт Бобринецького району, розміром 8,25 умовно-кадастрових гектарів, яка розташована на території Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області в зв`язку з тим, що на дану земельну ділянку (пай) зареєстровано право власності за ОСОБА_2 відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 002470 та серії ЯК № 024841, зареєстрованих за №352088481001237 від 04 квітня 2012 року та № 352088481001072 від 21 березня 2012 року.

Відповідно до рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області від 03 вересня 2018 року позивачу відмовлено у державній реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3520884800:02:0002672, оскільки подані позивачем документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме в наданому рішенні суду кадастровий номер земельної ділянки не вказано, що унеможливлює реєстрацію речового права за позивачем.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 набула у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3520884800:02:000:2672, площею 3,1701 га, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ЯК №024841 від 21 березня 2012 року, вказана земельна ділянка розташована на території Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а 04 квітня 2012 року набула у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3520884800:02:000:2671, площею 3,7901 га, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ЯК №002470 від 04 квітня 2012 року, яка також розташована на території Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З інформаційного листа Відділу у Бобринецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 29 березня 2019 року №43/106-19 встановлено, що вказані вище Державні акти ОСОБА_2 отримала взамін Державного акту на право приватної власності на землю серія І-КР №008491, зареєстрованого 06 березня 2001 року №13-21, виданого на підставі рішення сесії Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району від 28 грудня 2000 року.

02 березня 2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ ЄЛЬ-ЛТД укладено договори оренди спірних земельних ділянок.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності, й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що оспорювані позивачем державні акти на право приватної власності на землю отримані ОСОБА_2 на підставі та взамін Державного акту на право акту на право приватної власності на землю серія І-КР №008491, який на той час рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 грудня 2011 року був визнаний недійсним, у зв`язку із чим наявні підстави для визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю від 21 березня 2012 року та від 04 квітня 2012 року.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

З огляду на вказане суди дійшли обґрунтованого висновку про скасування договорів оренди землі, укладених 02 березня 2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ ЄЛЬ-ЛТД , оскільки оспорювані правочини порушують майнові права позивача.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник ОСОБА_2 - адвокат Бондаренко І. А. подала заяву про застосування строків позовної давності.

Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що згідно з пунктом 17 розділу X Перехідних положень ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай). Це право є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

Доводи касаційної скарги щодо застосування наслідків спливу позовної давності є безпідставними, оскільки порушення прав позивача є триваючим. При цьомудержавним реєстратором прав на нерухоме майно йому відмовлено у державній реєстрації, оскільки подані ним документи не дають змоги встановити набуття, зміну та припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а власником вказаних земельних ділянок згідно відомостей реєстру прав власності на нерухоме майно є ОСОБА_2 , що унеможливлює реєстрацію речового права за ним.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 484/4067/18 (провадження № 61-8657 св 19).

Таким чином, позивач може реалізувати своє право на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства без обмеження строком позовної давності, а тому колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що строк звернення до суду ним не пропущено.

Разом з тим, колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те , що належним способом захисту прав позивача є визнання за ним права власності на вказані земельні ділянки.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Оскільки сертифікат на право на земельну частку (пай) згідно з абзацом першим пункту 17 розділу X Перехідні положення ЗК України вважається правовстановлюючим документом при реалізації права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства, таке право повинно бути реалізовано відповідним державним органом.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 321/281/17 (провадження 61-25655св18).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) (стаття 3 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ).

Сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): зокрема, розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок;приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) (стаття 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ).

Таким чином висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірні земельні ділянки, які знаходяться на території Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, за наявності у останнього сертифікату серії КР №0245327 від 30 вересня 1999 року, є помилковим.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на вищевикладене та те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права в частині задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на земельні ділянки, судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій підлягає залишенню без змін.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - адвокатом Бондаренко Іриною Анатолівною, задовольнити частково.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27 травня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 лютого 2020 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 3,1701 га, кадастровий номер 3520884800:02:000:2672, та земельну ділянку площею 3,7901 га, кадастровий номер 3520884800:02:000:2671, які знаходяться на території Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 3,1701 га, кадастровий номер 3520884800:02:000:2672, та земельну ділянку площею 3,7901 га, кадастровий номер 3520884800:02:000:2671, які знаходяться на території Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області - відмовити.

В іншій частині рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27 травня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов