Рішення

від 16.10.2020 по справі 904/1014/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2020м. ДніпроСправа № 904/1014/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панни С.П. за участю секретаря судового засідання Солом`яний С.С.

за позовом Державного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет"

до Обслуговуючий кооператив "ФАВОРИТ"

про визнання договору недійсними та усунення перешкод в користування земельною ділянкою

Представники:

від позивача: Савко В.В. адвокат

від відповідача: Туманов С.Г., представник

СУТЬ СПОРУ:

Державний вищий навчальний заклад "Український державний хіміко-технічний університет" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області за позовом до Обслуговуючого кооператива "Фаворит" в якому просить:

- Визнати недійсним Договір про встановлення земельного сервітуту від 10 квітня 2019 року, укладений між ДЕРЖАВНИМ ВИЩИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ХІМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ та ОБСЛУГОВУЮЧИМ КООПЕРАТИВОМ"ФАВОРИТ", встановлений відносно земельної ділянки кадастровий номер: 1210100000:03:231:0037, площею 4,4396 га.

- Винести рішення про знесення за рахунок ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ "ФАВОРИТ" огорожі, а також тимчасової споруди - відділу продажу, розташованого на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:231:0037.

- Стягнути з ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ "ФАВОРИТ"ЄДРПОУ 42621715 на користь ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ХІМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ`ЄДРПОУ 02070758 судові витрати.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем умов договору про встановлення земельного сервітуту від 10.04.2019 року, в частині обмеження користування земельною ділянкою позивачем та тим, що деякі пункти договору суперечать нормам закону.

Ухвалою суду від 25.02.2020 року відкрито провадження у справі №904/1014/20, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження і призначено до судового розгляду 26.03.2020 року.

11.03.2020 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї земельної ділянки неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом. Також відповідач посилається на те, що потребу ОК Фаворит в будівництві за адресою вул. Набережна Перемоги, 40 Д, м. Дніпро на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:231:0151 неможливо задовольнити в інший спосіб, крім користування суміжною земельною ділянкою (кадастровий номер 1210100000:03:231:0037) для організації проходу, проїзду техніки, тимчасового розміщення будівельних матеріалів та техніки на площі не менше 0,60 га. Шляхом укладення договору сервітуту на умовах і відповідно до плану, узгодженому з власником земельної ділянки. У зв`язку із вищезазначеним просить в позову відмовити.

18.03.2020 р. від позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначено, що відповідно до частини 4 статті 403 ЦК України - сервітут не підлягає відчуженню. А оскаржуваний договір містить вказівку про зворотне. Відповідно до статті 101 Земельного кодекс України власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом. Встановлення норми, що передбачає безоплатність сервітуту у спорі, явно суперечить інтересам позивача. Пункт договору за яким про відповідач має право розміщувати будівельні матеріали на земельній ділянці безстроково суперечить частині 4 статті 98 Земельного кодекс України згідно якої земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений. Є очевидним та не підлягає доказуванню, той факт, що право розміщення будівельних матеріалів безстроково, на земельній ділянці призначеній для обслуговування будівель позивача є обтяжливим для останнього. Щодо інших аргументів відповідачів то, договором сервітуту не надано право на розміщення там жодних будівель та споруд. Відповідно до проектно-кошторисної документації, розміщення відділу продажу чи огорожі на земельній ділянці позивача не передбачено. Таке розміщення не передбачено і договором сервітуту. Будівництво не може вестись без огородження, однак така огорожа не повинна порушувати прав власника суміжної земельної ділянки, огорожа повинна бути на ділянці відповідача. Обмеження користування ділянкою суперечить, як закону так і самому договору сервітуту, який укладений між сторонами. Позивач також зазначив, що у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза,хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Зазначених у законодавстві даних, у поданому, відповідачем Висновку експерта немає, а отже це на думку позивача не є висновком експерта, а є недопустимим письмовим доказом. З урахуванням викладеного позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

20.03.2020 р. від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких вказав, що позивач цитує законодавство про найменш обтяжливий спосіб. При цьому зазначає, що розміщення будматеріалів є обтяжливим для нього. Таке твердження не може враховуватися судом адже: Договір укладено і він є взаємним зобов`язанням; Законодавець говорить не про обтяжливість для сторони, а про найменшу обтяжливість для задоволення потреб, а це позивачем нічим не доводиться та альтернатива не зазначається. Також відповідач посилається на те, що якщо б відповідач мав де розміщувати всі будматеріали, то не потрібен був би і сервітут. А позивач стверджуючи зворотне мав би належними доказами довести, що розміщення будматеріалів можливо на іншій території, що і було б належним спростуванням. Щодо незгоди з експертним висновком, то єдиним встановленим законодавцем способом вираження незгоди є визначена ст. 107 ГПК повторна або додаткова експертиза.

Ухвалою від 26.03.2020 року судове засідання у справі відкладне на 11.05.2020 року.

Ухвалою від 07.05.2020 виправлено описку допущену у частині 1 резолютивної частини ухвали суду від 26.03.2020. Відкладено підготовче засідання на 26.05.2020, о 15:00 год.

Ухвалою від 26.05.2020 підготовче засідання відкладено на 30.06.2020.

30.06.2020 р. від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи наступних документів: Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 440-ДК/322/АП/09/01/-20 від 11.04.2020 р.; Висновку про розташування огородження будівельної площадки по вул. Набережна Перемоги б. 40Д в м. Дніпро; Висновку за результатами обстеження нежитлової будівлі по вул. Набережна Перемоги б. 40Д в м. Дніпро.

21.08.2020 р. від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи наступних документів: Топографо-геодезичної зйомки в М 1:500 земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 40Д; Звіту розташування об`єктів нерухомого майна, тимчасових споруд та об`єктів незавершеного будівництва на земельній ділянці, кадастровий номер 1210100000:03:231:0037 та 1210100000:03:231:0151; Копії кваліфікаційного сертифікату №013831 інженера-геодезиста виданого ОСОБА_1 .

27.08.2020 від представника позивача надійшло клопотання про виклик експерта в судове засідання для надання пояснень стосовно висновку експерта за результатами проведення експертного дослідження .

Ухвалою від 27.08.2020 підготовче засідання відкладено на 04.09.2020 та задоволено клопотання представника позивача про виклик експерта в судове засідання для надання пояснень стосовно висновку експерта за результатами проведення експертного дослідження.

Ухвалою суду від 04.09.2020 закрито підготовче провадження та призначене судове засідання для розгляду справи по суті на 16.10.2020.

В призначене на 16.10.2020 судове засідання з`явився представник позивача, представник відповідача, експерт.

В порядку статті 240 ГПК України , у судовому засіданні 16.10.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державний вищий навчальний заклад Український Державний Хіміко-технологічний Університет є власником земельної ділянки, кадастровий номер: 1210100000:03:231:0037, площею 4,4396 га.

Обслуговуючому кооперативу Фаворит - відповідачу, надано в користування сусідню земельну ділянку площею 0,1317 га (кадастровий номер 121010000:03:231:0151) для проектування і будівництва. Згідно плану з кадастрового реєстру ця ділянка знаходиться на першій лінії від проїзджої частини вул. Набережної Перемоги, має самостійний доступ до головної дороги району.

10 квітня 2019 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про встановлення земельного сервітуту на частину земельної ділянки у розмірі 0,5822 га. для доступу до орендованої ділянки, прокладання інженерних меж.

Згідно п.1 договору Власник надає Землекористувачу право на обмежене користування частиною належною йому земельної ділянки (надалі за текстом земельний сервітут) площею 0,5822 га., яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 40, 40а, 406 (сорок, сорок А, сорок Б), кадастровий номер 1210100000:03:231:0037, надалі за текстом - земельна ділянка, на умовах, визначених даним договором, відповідно до плану сервітуту земельної ділянки що додається.

Згідно з абз. 2 та 3 пункту 1 договору земельний сервітут, встановлений даним договором, включає в себе право Землекористувача користуватися ділянкою Власника з метою, зазначеною в пункті 2 цього сервітуту. Земельний сервітут встановлюється безстроково .

Пунктом 2 договору визначено, що Землекористувач має наступні права:

- право проїзду, розміщення та проходу через земельну ділянку Власника;

- право встановлення будівельних риштувань , тимчасового складання та розміщення будівельних матеріалів, обладнання та/або техніки з метою ремонту та/або будівництва на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:231:0151;

- право прокладати через земельну ділянку власника інженерні мережі.

Згідно з п.4 договору даний сервітут є безоплатним .

Пунктом 7 договору передбачено, що встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Відповідно до п.8 договору земельний сервітут може бути відчужено .

Позивач просить суд:

- Визнати недійсним Договір про встановлення земельного сервітуту від 10 квітня 2019 року, укладений між ДЕРЖАВНИМ ВИЩИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ХІМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ та ОБСЛУГОВУЮЧИМ КООПЕРАТИВОМ"ФАВОРИТ", встановлений відносно земельної ділянки кадастровий номер: 1210100000:03:231:0037, площею 4,4396 га.

- Винести рішення про знесення за рахунок ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ "ФАВОРИТ" огорожі, а також тимчасової споруди - відділу продажу, розташованого на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:231:0037.

- Стягнути з ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ "ФАВОРИТ"ЄДРПОУ 42621715 на користь ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ХІМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЄДРПОУ 02070758 судові витрати.

Господарський суд Дніпропетровської області дійшов до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на те, що:

Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Згідно ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Частиною 2 статті 98 ЗК України встановлено, що земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу.

Відповідно до ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, зокрема, у виді права проходу та проїзду на велосипеді та права проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Частиною 3 статті 101 ЗК України власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною 2 статті 101 ЗК України земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам

Пунтком "г" частини 1 статті 102 ЗК України визначено, що дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітуту.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно частини 3 статті 215 ЦК України - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно частини 3 статті 215 ЦК України - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно пункту 4 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) від 30.03.2012 року - самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Позивач звертає увагу суду на те, що доказами того, що договір про встановлення земельного сервітуту був спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою площею 0,5822 га за адресою м. Дніпро, вул. Набережна Перемога, 40, 40а, 40б є те, що:

1. Як було зазначено раніше, підстави встановлення сервітуту надумані, і всі вказані в договорі потреби відповідача можуть бути задоволені ним самостійно, без використання чужої земельної ділянки.

2. Явна надмірність встановлення сервітуту: для обслуговування ділянки площею 0,1317 га, відповідач отримав ділянку майже в 5 разів більшу (0,5822 га).

3. Договір про встановлення сервітуту від 10 квітня 2019 року фактично наділив відповідача правами власника:

- відповідно до п.1 договору сервітут є безстроковим, хоча згідно предмету договору всі потреби відповідача припиняться із закінченням будівництва на його ділянці.

- Згідно п. 8 договору - земельний сервітут може бути відчужено, хоча ця норма є грубим порушенням законодавства, адже згідно частини 4 статті 403 ЦК України - сервітут не підлягає відчуженню.

Крім того, як стверджує позивач, відповідач повністю перекрив доступ до земельної ділянки за адресою м. Дніпро, вул. Набережна Перемога, 40, 40а, 40б, встановивши огорожу на ділянці площею 0,26 га та нікого не допускає до неї. Більше того, на території, яка належить університету, була встановлена без будь-яких дозволів тимчасова споруда - відділ продажу.

Як встановлено матеріалами справи, сторони укладючи спірний договір сервітуту, містить окремі положення (пункти), які не відповідать положенням законодавства.

Так, згідно частини 5 статті 403 ЦК України - сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Аналогічні за змістом приписи містить також і ч.2 ст. 98 ЗК України, який є спеціальним законодавчим актом для спірних правовідносин, і відповідно до якої земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.

Натомість, матеріалами справи встановлено, що сторони включили до умов договору пукнт 8, згідно з яким земельний сервітут може бути відчужено. Отже, вказаний пункт договору не відповідає положенням встановленим законом.

Також, судом встанолено, що відповідно до пунтку 1 спірного договору сервітут є безстроковим.

Як вже було вищезазначено, пунтком "г" частини 1 статті 102 ЗК України визначено, що дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітуту.

Отже, з аналізу вказаного пунктку частини 1 статті 102 ЗК України вбачається, що при укладенні договору сервітуту, має бути погоджений строк, на який він укладається. Таким чином, пункт 8 укладеного договору не відповідає положенням закону.

Судом також встановлено, що пунктом 2 договору вичерпно визначені права відповідача, як землекористувача, та серед визначених договором прав, відсутнє право на розміщення на земельній ділянці позивача, щодо якої встановлено сервітут будь - яких споруд.

Як встановлено матеріалами справи, відповідачем на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:231:0037 встановлено тимчасову споруду - відділ продажу. (а.с. 24-26, 107-119).

Статтею 99 ЗК України визначені види права земельного сервітуту. Однак, серед визначених вказаною статтею прав землекористувача, відсутнє право на на розміщення на земельній ділянці позивача будь - яких споруд, у тому числі тимчасової споруди - відділу продажу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що розміщення на земельній ділянці позивача тимчасової споруди - відділу продажу порушує права позивача, як власника земельної ділянки.

Отже, з урахуванням наведеного вище, з метою забезпечення відновлення прав та законних інтересів позивача позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині визнаня недійсним Договору про встановлення земельного сервітуту від 10 квітня 2019 року, укладеного між ДЕРЖАВНИМ ВИЩИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ХІМІКО - ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ» та ОБСЛУГОВУЮЧИМ КООПЕРАТИВОМ "ФАВОРИТ", встановлений відносно земельної ділянки кадастровий номер: 1210100000:03:231:0037, площею 4,4396 га. та знесення за рахунок ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ "ФАВОРИТ" тимчасової споруди - відділу продажу, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:231:0037.

Розглянувши заявлену позовну вимогу про знесення за рахунок відповідача огорожі не підлягає задоволенню, оскільки знесення захисно-охоронного огороджування будівельної площадки порушує будівельні норми, які відображені в томі № 11 «Проект організації будівництва» арх. № 002/19-ПОБ (проект погоджений ДП «Жилком» 04.10.2019 року), про що зазначено у висновку про розташування огородження території будівельної площадки по вул. Набережна Перемоги, буд. № 40Д, м Дніпро наданого ТОВ «Дніпропетровський проектно-конструксторський технологічний інститут» . Окрім цього у вказаному висновку зазнчено про те, що виробництво будівельно монтажних робіт за адресою: вул. Набережна Перемоги, буд. 40 Д, м.Дніпро здійснюється в обмежених умовах, які характеризуються настністю в т.ч. інтенсивного руху пішоходів у безпосередній близкості від місць робіт (а.с.106).

Отже, враховуючи вищезазначене, знесення захисно-охоронного огороджування будівельної площадки яка знаходиться на теріторії позивача, без зобов`язання віцдповідача встановити огороджування будівельної площадки на власній території є неможливим, оскільки це може бути небезпечним для житття та здоров`я людей. Тому в частині позовних вимог про знесення за рахунок ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ "ФАВОРИТ" огорожі слід відмовити.

Суд зазначає, що згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України ).

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України ).

Статтями 78 , 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищенаведені положення процесуального права, здійснивши оцінку зібраних по справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку що положення укладеного договору сервітуту не відповідають положенням законодавства, що є підставою для визнання його недійсним.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача в сумі 4204 грн..

Керуючись ст. 74 , 76 , 77 , 129 , 233 , 236-241 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір про встановлення земельного сервітуту від 10 квітня 2019 року, укладений між ДЕРЖАВНИМ ВИЩИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ХІМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ та ОБСЛУГОВУЮЧИМ КООПЕРАТИВОМ "ФАВОРИТ", встановлений відносно земельної ділянки кадастровий номер: 1210100000:03:231:0037, площею 4,4396 га.

Знести за рахунок ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ "ФАВОРИТ" тимчасову споруду - відділ продажу, розташований на земельній ділянці кадастровий номер 1210100000:03:231:0037.

Стягнути з ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ "ФАВОРИТ" (49000, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.40-Д, код ЄДРПОУ 42621715), на користь ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ХІМІКО-ТЕХНОЛОПЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ (49005, м.Дніпро, просп.Гагаріна, буд.8, код ЄДРПОУ 02070758) 4204 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення

Повне рішення складено 26.10.2020

Суддя С.П. Панна