Рішення

від 30.09.2020 по справі 910/1654/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2020Справа № 910/1654/20

Суддя Господарського суду міста Києва Ягічева Н. І. , при секретарі судового засідання Гарашко Т.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМУНІКАЦІЙНИЙ ХАБ "ЕКОНОМІКА" (вул. Довженка, буд.3, корп."Д", оф.327, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ 39399922)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМСІ ТУДЕЙ" (вул. Богдана Хмельницького, буд. 51 Літера Б, офіс 7/1, м. Київ 01030, код ЄДРПОУ 41881955)

про спростування недостовірної інформації, захист ділової репутації

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМУНІКАЦІЙНИЙ ХАБ "ЕКОНОМІКА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМСІ ТУДЕЙ" про спростування недостовірної інформації, захист ділової репутації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на інтернет-ресурсі "mc.today", власником якого є відповідач у справі, ІНФОРМАЦІЯ_5 розміщено статтю з негативним контекстом, яка не відповідає дійсності та завдає шкоди діловій репутації позивача як володільця інтернет-ресурсу "delo.ua".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2020 підготовче засідання відкладено на 18.03.2020.

Підготовче засідання, призначене на 18.03.2020, не відбулось з причин попередження виникнення та запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 підготовче засідання призначено на 13.05.2020.

12.05.2020 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач не є володільцем доменного імені "mc.today" та/або автором статті, на яку посилається позивач, також інформація про вчинення позивачем дій щодо їх встановлення відсутня, при цьому статус позивача як власника веб-сайту "delo.ua" спростовується інформацією з бази доменних імен WHOIS, а твердження, яке вимагається визнати недостовірним, не спрямоване на розміщення прихованої реклами і інформація про спроби позивача встановити власника електронної пошти, з якої направлено твердження, відсутня.

13.05.2020 на електронну пошту суду від відповідача надійшли додаткові докази по справі.

У підготовчому засіданні 13.05.2020 оголошено перерву до 03.06.2020.

03.06.2020 відповідачем подано до суду заяву про залучення належного відповідача, клопотання про витребування доказів та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів та відмовлено в задоволенні заяви відповідача про залучення належного відповідача, підготовче засідання відкладено на 17.06.2020

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 підготовче засідання відкладено на 01.07.2020.

01.07.2020 від позивача надійшов лист із запереченнями проти доводів відповідача, наведених у відзиві.

01.07.2020 від відповідача, також, надійшло клопотання про витребування доказів.

У підготовчому засіданні 01.07.2020 судом оголошено перерву до 30.07.2020.

27.07.2020 через відділ діловодства суду позивач подав відповідь на відзив, в якій заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві з тих відстав, що зазначення відповідачем у відзиві адреси електронної пошти (ІНФОРМАЦІЯ_1 ) свідчить про те, що відповідач контролює доменне ім`я "mc.today", також прізвище, ім`я та батькові керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМСІ ТУДЕЙ" збігається з відповідною інформацією на сторінці Команда и контакты інтернет-сайту "mc.today" та з даними сторінки сайту "mc.today" в соціальній мережі facebook , крім того, інтернет-сайт "mc.today" є засобом інформації, а звернення позивача з відповіддю на підставі ст. 277 Цивільного кодексу України не виключає можливості захисту ним свого порушеного права у судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/1654/20 до судового розгляду по суті на 09.09.2020.

У судовому засіданні 09.09.2020 судом оголошено перерву до 30.09.2020.

За результатами розгляду справи, суд вважає за необхідне зазначити, що час розгляду справи є виправданим.

Згідно до з частинами першою та другою статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Згідно з частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини другої цієї статті суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому, суд враховує пріоритети, визначені частиною третьої статті 2, згідно до якої основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; … 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Враховуючи процесуальну поведінку учасників судового процесу, суд неодноразово відкладав судові засідання для забезпечення засад верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивності, а також змагальності сторін.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.1.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

З аналізу практики ЄСПЛ щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було би неприродно встановлювати один строк у конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку яка залежить від певних критеріїв вироблених практикою ЄСПЛ складність справи поведінка заявника поведінка державних органів значущість питання для заявника.

У судовому засіданні 30.09.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні 30.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено позивачем, ІНФОРМАЦІЯ_5 на інтернет-ресурсі mc.today за URL-адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 був опублікований інформаційний матеріал під назвою ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - стаття).

Відповідно до змісту вказаної статті авторка MC Today перевірила на власному досвіді, як працює схема розміщення в ЗМІ замовних матеріалів. Вона представилася помічницею народного депутата, написала кілька десятків листів в загальнонаціональні ЗМІ і запитала, скільки буде коштувати очорнити опонента, зняти неугодну нам статтю і розмістити матеріал без плашки Реклама .

Позивач, також, звертає увагу на те, що даний матеріал присвячений публікації прихованої реклами, замовних інформаційних матеріалів (т.з.в. джинси ) українськими електронними засобами масової інформації, посилаючись на доданий до позовної заяви висновок експерта №170/19.

Як вказано в опублікованій cтатті, також співробітниця MC Today звернулася до видання Капітал , від імені якого невідома особа погодилася розмістити матеріал, який містить приховану рекламу, на власних інтернет-ресурсах, та надала презентацію послуг із публікації т.зв. чорного піару . При цьому, від імені такої невідомої особи у статті наведене твердження еще плотно работаем с национальным порталом delo.ua .

Позивач зазначає, що таке твердження не відповідає дійсності (адже позивач та його співробітники не співпрацюють з будь-якими третіми особами з питань розміщення матеріалів, що містять приховану рекламу), є негативним в контексті статті та таким, що завдає шкоди діловій репутації позивача як володільця інтернет-ресурсу "delo.ua", у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом про визнання недостовірною та такою, що наносить шкоду діловій репутації позивача інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_5 на інтернет-ресурсі mc.today та просить суд протягом 10 днів з дати набрання законної сили рішенням зобов`язати відповідача у справі на тому ж інтернет-ресурсі тим самим шрифтом і розміром, як шрифт самої статті опублікувати інформацію наступного змісту: ІНФОРМАЦІЯ_8 .

При цьому, щодо визначення належного відповідача у справі, позивач зазначає, що, оскільки автор поширеної статті невідомий та його місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, належним відповідачем у справі є саме Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМСІ ТУДЕЙ" як власник веб-сайту, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

В підтвердження належності веб-сайту https://mc.today відповідачу у справі, позивач посилається, насамперед, на відомості з даного сайту, де у розділі Политика конфиденциальности зазначено наступне: ІНФОРМАЦІЯ_9 ).

Також, як зазначає позивач, про належність відповідачу доменного імені "mc.today" свідчить вказана відповідачем у відзиві електронна пошта ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та прізвище, ім`я та батькові керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМСІ ТУДЕЙ", які збігаються з відповідною інформацією на сторінці Команда и контакты інтернет-сайту "mc.today", а також із даними зі сторінки інтернет-сайту "mc.today" в соціальній мережі facebook.

В свою чергу, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що відповідач не є володільцем доменного імені "mc.today" та/або автором статті, на яку посилається позивач; інформація про вчинення позивачем дій щодо їх встановлення відсутня; статус позивача як власника веб-сайту "delo.ua" спростовується інформацією з бази доменних імен WHOIS; твердження, яке вимагається визнати недостовірним, не спрямоване на розміщення прихованої реклами; інформація про спроби позивача встановити власника електронної пошти, з якої направлено твердження, відсутня.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді, всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Статтею 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, ст. 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа здатна мати такі ж права та обов`язки (цивільну правоздатність) як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України вважається, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною.

Згідно ст. 34 Господарського кодексу України (далі - ГК України) дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних із особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Згідно ч. 1 ст. 200 ЦК України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

У відповідності до ст. 1 Закону України Про інформацію під інформацією розуміється будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Як визначено статтею 5 Закону України "Про інформацію", кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом.

Згідно частини 2 наведеної статті визначено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Відповідно до ч. 4, ч. 6 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до п. 15 зазначеної постанови: "Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі".

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №904/4494/18 від 12.11.2019.

Отже, в даному випадку, позаяк позивачем у справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМУНІКАЦІЙНИЙ ХАБ "ЕКОНОМІКА" суду необхідно, насамперед, встановити, що поширена інформація стосується саме позивача, та оскільки позивачем визначено відповідача у справі саме Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМСІ ТУДЕЙ" як власника веб-сайту, на якому була опублікована інформація, що підлягає спростуванню, суду на підставі належних та допустимих доказів необхідно встановити факт належності відповідачу на праві власності веб-сайту https://mc.today .

Водночас, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що власником доменного імені "delo.ua" є Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМУНІКАЦІЙНИЙ ХАБ "ЕКОНОМІКА", а також, що власником веб-сайту https://mc.today є Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМСІ ТУДЕЙ".

При цьому, як вбачається з наданої відповідачем інформації з бази доменних імен WHOIS, власником доменного імені "delo.ua" є Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво "ВИДАВНИЦТВО "ЕКОНОМІКА" (код ЄДРПОУ 33343853), а не позивач у справі, також власником доменного імені "mc.today" не є відповідач у справі, а інша особа, відтак у суду відсутні підстави вважати доведеною причетність відповідача до опублікування вказаної статті та порушення прав позивача внаслідок опублікування цієї статті, у зв`язку з чим позовні вимоги є недоведеними та не підлягають задоволенню.

Твердження позивача, що про належність відповідачу доменного імені "mc.today" свідчить посилання, розміщене на веб-сайті https://mc.today , на назву TOB "ЕМСІТУДЕЙ" , зазначення у контактних даних вказаного сайту керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМСІ ТУДЕЙ", однойменної назви електронної пошти відповідача, а також зазначення цих даних у соціальній мережі facebook на сторінці веб-сайту https://mc.today судом не враховуються, оскільки вказана інформація не містить жодних даних щодо права власності у відповідача на вказане доменне ім`я.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено та не надано належних та допустимих доказів розповсюдження відповідачем недостовірної інформації, яка завдає шкоди діловій репутації позивача.

Позаяк позивачем не доведено належними та допустимими доказами, а судом не встановлено факту розповсюдження відповідачем недостовірної інформації щодо позивача, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову в їх задоволенні у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України .

Повний текст рішення складено та підписано 26.10.2020

Суддя Н.І. Ягічева