Рішення

від 22.10.2020 по справі 916/3666/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2020 справа №916/3666/19

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Чорної І.Б., розглянувши справу

за позовом: Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю КОМФОРТТРАНС

відповідача 2: ОСОБА_1

про: стягнення 157226,67грн.,

Представники

позивача: Гулкевич Н.І.;

відповідача 1: не з`явився;

відповідача 2: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

13.12.2019р. Господарський суд Одеської області постановив ухвалу у справі №916/3666/19, згідно якої, ухвалив матеріали позовної заяви (вх. № 3776/19 від 09.12.2019р.) Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк до Товариства з обмеженою відповідальністю КОМФОРТТРАНС , ОСОБА_1 про стягнення 157226,67грн. направити за встановленою підсудністю до Господарського суду Львівської області.

08.01.2020р. вищевказані матеріали позовної заяви разом із ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.12.2019р. у справі №916/3666/19, довідкою №08-35/5028/2019, витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями; актом Господарського суду Одеської області №01-11/629/2019 від 09.12.2019р., витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006083788 від 12.12.2019р. надійшли на адресу Господарського суду Львівської області.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу передано для розгляду судді Король М.Р.

Оскільки одним із відповідачів у позовній заяві зазначено, зокрема, фізичну особу - ОСОБА_1 , 10.01.2020р. Господарський суд Львівської області, відповідно до вимог ст.176 ГПК України, звернувся до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

18.02.2020р. на адресу суду від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області надійшла відповідь на лист №916/3666/19/1/20 від 10.01.2020р., згідно якої фізична особа - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований 15.07.2004р. за наступною адресою: АДРЕСА_1.

19.02.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу у справі №916/3666/19, якою ухвалив: позовну заяву Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк до Товариства з обмеженою відповідальністю КОМФОРТТРАНС , ОСОБА_1 про стягнення 157226,67грн. - залишити без руху; надати Акціонерному товариству Комерційному банку Приватбанк строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

В подальшому, від позивача на адресу суду надійшла заява (у відповідь на ухвалу про залишення позовної заяви без руху) №20200227/7555 від 02.03.2020р., яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№12575/20.

20.03.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

12.05.2020р. Господарський суд Львівської області ухвалив судове засідання призначити на 03.06.2020р.

Подальший розгляд цієї справи Господарським судом Львівської області відображено у відповідних ухвалах суду.

Зокрема, враховуючи те, що у зв`язку із відпусткою судді Король М.Р., відкладене на 09.09.2020р. судове засідання у цій справі не відбулося, 21.09.2020р. Господарський суд постановив ухвалу, відповідно до якої, ухвалив призначити судове засідання на 15.10.2020р.

У судове засідання 15.10.2020р. з`явився представник позивача, відповідачі участь повноважних представників у вищевказаному судовому засіданні не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

У судовому засіданні 15.10.2020р. оголошено перерву до 22.10.2020р.

Крім того, ухвалами від 15.10.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, повідомив сторін у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання.

Після закінчення перерви, у судове засідання 22.10.2020р. з`явився представник позивача, відповідачі участь повноважних представників у вищевказаному судовому засіданні не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Суд звертає увагу, що з метою належного повідомлення сторін, ухвали Господарського суду Львівської області у цій справі надсилалися засобами поштового зв`язку на адресу місцезнаходження позивача, відповідача 1 та на адресу реєстрації місяця проживання відповідача 2.

Згідно з п.п.1, 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013р., нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Враховуючи наведені вище нормативні строки пересилання поштової кореспонденції, а також адреси місцезнаходження відповідача 1, адресу реєстрації місця проживання відповідача 2 та суду, у випадку здачі відповідачам до установи зв`язку клопотань чи заяв, такі, станом на момент ухвалення цього рішення, мали б бути отримані судом, проте, від відповідачів на адресу суду жодної кореспонденції у цій справі не надходило.

Водночас, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд звертає увагу, що під час розгляду цієї справи враховано те, що, відповідно до редакції пункту 4 Розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України (чинної до 17.07.2020р.), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки, в тому числі щодо подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Так, постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з 12.03.2020р. до 22.05.2020р. на всій території України карантин. Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020р. Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів (з урахуванням внесених змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України №500 від 17.06.2020р.), з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено карантин з 22.05.2020р. по 31.07.2020р., із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні, продовжено на всій території України дію карантину.

Разом з тим, 17.07.2020р. набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) №731-IX від 18.06.2020р., відповідно до положень якого, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Отже, процесуальні строки (в тому числі і для подання відзиву на позовну заяву), які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, в тому числі і строк для подання відзиву на позов, закінчилися 07.08.2020р.

Відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Проте, від відповідачів на адресу суду ні відзиву на позов, ні клопотання про поновлення (продовження) строку на його подання не надходили.

Суд враховує, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленні законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

У ч.3 ст.2 ГПК України визначені як основні засади (принципи) господарського судочинства, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та розумність строків розгляду справи судом (п.п.2 і 10 ч.3 зазначеної статті).

Беручи до уваги викладене, враховуючи принцип розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зважаючи на те, що зібрані у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими позивач обґрунтовує свої вимоги та які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що відповідачі у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.03.2020р., з врахуванням продовження такого у зв`язку із запровадженням карантинних заходів на території України, не подали до суду відзиву на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 ГПК України, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами.

Позиція позивача:

Позивач з підстав неналежного виконання відповідачем 1 кредитних зобов`язань, що виникли на підставі кредитного договору від 25.02.2016р., враховуючи забезпечення вимог позивача, як кредитора, за таким договором, порукою, на підставі укладеного між позивачем та відповідачем 2 договору поруки, просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 157226,67грн. заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 31.05.2019р. по 30.07.2019р.

За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, суд встановив таке:

25.02.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю КОМФОРТТРАНС (надалі по тексту - відповідач 1 , Позичальник ) підписано заяву на відкриття рахунку, в якій зазначено номера відкритого поточного та карткового рахунків та їх валюта - гривня, а також заявку про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, відповідно до якої, відповідач 1 приєднався до Умов і Правил надання банківських послуг, що знаходяться на сайті Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (надалі по тексту - позивач , Банк ) www.pb.ua , Тарифів банку, які разом з цією анкетою складають договір банківського обслуговування.

До позовної заяви позивачем долучено витяг з Умов та правил надання банківських послуг (надалі по тексту - Умови ), за змістом п.3.1.1.74. яких, Банк надає послугу гарантованих платежів для виконання грошових зобов`язань за господарськими договорами, що укладаються між Клієнтом та його контрагентами, а також між Клієнтом і Банком (надалі по тексту - Послуга ). Послуга надається у вигляді виконання Банком заявок на договірне списання коштів (надалі по тексу гарантований платіж або заявка ), згідно якої клієнт-платник доручає Банку зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається Банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами. Дата виконання гарантованого платежу може бути змінена відправником при отриманні згоди на її зміну від одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет-клієнт-банк Приват24 ). Гарантований платіж може бути відкликаний (відмінений) платником виключно при отриманні згоди на її відгук (скасування) від одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет-клієнт-банк Приват24 ).

У разі необхідності отримання отримувачем Послуги, платник за допомогою системи дистанційного обслуговування інтернет-клієнт-банк Приват24 подає в Банк заявку на договірне списання коштів за встановленою формою, обов`язковими реквізитами якої є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта/кредитних/змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу. Створені в Приват24 заявки в обов`язковому порядку підписуються ключами електронних підписів посадових осіб клієнтів-платників (п.3.1.1.75. Умов).

Відповідно до п.3.1.1.76. Умов, після отримання Банком за допомогою системи дистанційного обслуговування заявки, банк розглядає його на предмет надання або відмови в наданні послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або не кредитоспроможності платника.

Згідно з пунктом 3.1.1.77.2. Умов, при прийнятті позитивного рішення Банку про надання Послуги, якщо надання послуги здійснюється за рахунок кредитних коштів, Банк надає платникові кредит в розмірі, передбаченому в заявці (в межах встановленого ліміту) шляхом зарахування їх на рахунок 3648. Порядок надання банком кредиту та його порядок погашення платником здійснюється згідно п. 3.2.2 Умов.

Так, згідно з п.3.2.2.1. Умов, Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, зазначені, в заявці на договірне списання коштів (надалі по тексту - гарантованій платіж або заявка ), в обмін на зобов`язання Клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим Договором строки. Відновлювана кредитна лінія (надалі по тексту - кредит ) надається Банком для виконання Клієнтом платежів за заявками на договірне списання коштів з датою виконання в майбутньому за господарськими договорами, яка не перевищує терміну повернення кредиту, та може бути змінена або скасована Позичальником за згодою одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет-клієнт-банк Приват24 ), шляхом перерахування Банком кредитних коштів на рахунок 3648, з подальшим перерахуванням в дату виконання на поточний рахунок одержувачів, що вказана в заявці. Після видачі кредиту, подані Позичальником Банку заявки можуть бути відкликані Позичальником виключно при отриманні згоди на її відкликання від одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет-клієнт-банк Приват24 ). Будь-які суперечки між платником (Позичальником) та одержувачем грошових коштів, в тому числі ті, які виникли після видачі кредиту, вирішуються платником (Позичальником) з отримувачем самостійно без пред`явлення платником (Позичальником) до Банку вимоги про відкликання заявки про платіж.

Відповідно до п. 3.2.2.5.2. Умов, Банк зобов`язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі виставлених Клієнтом заявок, на цілі, відмінні від сплати страхових та/або інших платежів, у межах сум, обумовленої в Заяві, а також за умови виконання Клієнтом зобов`язань передбачених пунктами 3.2.2.6.1, 3.2.2.6.12. цього договору. Зобов`язання з видачі кредиту або його частини згідно з умовами цього договору виникають у Банку з дня надання Клієнтом заявок в межах зазначених у них сум у порядку, передбаченому п.3.2.2.8.2. і з урахуванням п.3.2.2.1. цього договору. Зобов`язання по видачі кредиту або його частини на сплату страхових та/або інших платежів виникають у Банку в разі непред`явлення Клієнтом документів, що підтверджують сплату чергових страхових та/або інших платежів за рахунок інших джерел.

Відповідно до заявок на гарантований платіж (доручень на договірне списання) №5 від 15.08.2016р. на суму 5000,00грн., №180 від 24.05.2016р. на суму 5000,00грн., №183 від 25.11.2016р. на суму 10000,00грн., №220 від 23.12.2016р. на суму 700000,00грн., №225 від 23.12.2016р. на суму 74000,00грн., №223 від 23.12.2016р. на суму 700000,00грн., відправником яких зазначено відповідача 1, позивачем, як Банком, у межах встановлених для відповідача 1 кредитних лімітів, розмір яких зазначено у долученій до позовної заяви довідці вих.№08.7.0.0.0/191128122332 від 28.11.2019р., надано відповідачу 1 кредит шляхом проведення відповідних платежів, що підтверджується долученими до позовної заяви банківськими виписками.

Згідно з п.3.2.2.2. Умов, термін повернення кредиту зазначений в заявці. Згідно зі ст.ст.212, 651 Цивільного кодексу України, у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цих Умов, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Клієнту письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У разі непогашення Клієнтом заборгованості за цими Умовами у строк, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є дата, зазначена в заявці. Під датою виконання заявки Сторони погодили дату зарахування кредитних коштів на поточний рахунок одержувача, зазначеного у заявці Клієнта. Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень)* від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці Клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується Клієнтом в дату надання в Банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014р. Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014р. Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У випадку зміни вартості кредитних ресурсів на ринку грошових ресурсів, зміни облікової ставки НБУ, зміни курсу гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатору іноземних понад на 5 та більше процентів Сторони на дату укладення цього Договору, узгодили про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом. При цьому, таке збільшення розміру процентів за користування кредитом не повинно перевищувати подвійного розміру процентної ставки, зазначеної в цьому пункті. Інформацію про розмір узгодженої зміненої процентної ставки за користування кредитом Банк розміщує для Клієнта одним з таких способів: в письмовій формі, через встановлені засоби електронного зв`язку Банку та Клієнта, системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, Приват24 , sms-повідомлення на останні відомі Банку номери телефонів, наданих Банку при ідентифікації та актуалізації відомостей про Клієнта, або іншими засобами. Узгоджений Сторонами змінений розмір процентів за користування кредитом є чинним з моменту розміщення його способом, зазначеним в цьому пункті, якщо інша дата не визначена в інформації про зміну розміру процентів. У разі непогашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.Вказаний в цьому пункті строк може бути змінений згідно умов цього Договору. У разі, якщо в дату виконання заявки або після неї, у клієнта на поточному рахунку недостатньо власних коштів - Клієнт доручає Банку в односторонньому порядку проводити списання коштів на погашення заборгованості як за рахунок власних коштів Клієнта, що надходять на всі поточні так і за рахунок невикористаних коштів по кредитному ліміту на розрахунковому рахунку , подальші взаємини за яким регулюються розділом 3.2.1 справжніх Умов та Правил . Інші істотні умови кредитування наведено в заявці.

Проте, як зазначає позивач, відповідач 1 порушив Умови та не повернув кредитні кошти у встановлений строк, а також не сплатив в повному обсязі проценти за користування кредитом.

При цьому, 04.05.2016р., з метою забезпечення виконання відповідачем 1 кредитних зобов`язань, між Банком та ОСОБА_1 (надалі по тексту - Поручитель , відповідач 2 ) укладено договір поруки №POR1462360187492 (надалі по тексту - Договір поруки ), відповідно до положень п.1.1.якого, Поручитель зобов`язується відповідати перед Банком за виконання відповідачем 1 (надалі по тексту - Боржник ) зобов`язань за угодами-приєднання до:

- 3.2.1. Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг (надалі по тексту - Угода 1 ) по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2. Угоди 1 - 30% річних для договорів забезпечених порукою, 34% річних для договорів незабезпечених порукою; за період користування кредитом згідно п.3.2.1.4.1.3. Угоди 1 - 60% річних для договорів забезпечених порукою, 68% річних для договорів незабезпечених порукою; в) винагороди за використання Ліміту відповідно до 3.2.1.4.4. Угоди 1 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць; г) кредиту в розмірі 70000,00грн. Якщо під час виконання Угоди 1 зобов`язання Боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителя не потрібні (п.1.1.1. Договору поруки);

- 3.2.2. Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг (надалі по тексту - Угода 2 ) по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно п. 3.2.2.2. Угоди 2 - 64% річних; б) винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у Угоді 2 ; в) кредиту в розмірі 70000,00грн. Якщо під час виконання Угоди 2 зобов`язання Боржника, що забезпечені цим Договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 2 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителя не потрібні (п.1.1.2. Договору поруки).

Відповідно до п.1.2. Договору поруки, Поручитель відповідає перед Банком за виконання зобов`язань за Угодою 1 та Угодою 2 в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Банком всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Оскільки, як зазначає позивач, своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів відповідач 1 належно не виконав, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів, як солідарних боржників, 157226,67грн. заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 31.05.2019р. по 30.07.2019р.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в позові слід відмовити повністю виходячи з такого:

згідно ч.1 ст.509 ЦК України (тут і надалі по тексту в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як встановлено судом, 25.02.2016р. відповідачем 1 підписано заяву на відкриття рахунку, в якій Банком зазначено номера відкритого поточного та карткового рахунків та їх валюта - гривня, а також заявку про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, відповідно до якої, відповідач 1 приєднався до Умов і Правил надання банківських послуг, що знаходяться на сайті банку www.pb.ua, Тарифів банку, які разом з цією анкетою складають договір банківського обслуговування.

Відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

В силу приписів ч.ч.1, 2 ст.1067 ЦК України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Згідно положень ч.1 ст.1072 ЦК України, банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Водночас, з огляду на норми ч.1 ст.1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Тобто, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка. Таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатність грошових коштів на його рахунку (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 12.03.2020р. у справі №916/548/19, від 18.02.2020 у справі №914/504/18).

Позивачем, на підставі заявок відповідача 1 на гарантований платіж (доручень на договірне списання) №5 від 15.08.2016р. на суму 5000,00грн., №180 від 24.05.2016р. на суму 5000,00грн., №183 від 25.11.2016р. на суму 10000,00грн., №220 від 23.12.2016р. на суму 700000,00грн., №225 від 23.12.2016р. на 74000,00грн., №223 від 23.12.2016р. на суму 700000,00грн., надано відповідачу 1 кредит.

Вказані заявки, копії яких долучено до позовної заяви, містять записи про те, що їх підписано зі сторони відповідача 1 в системі інтернет-клієнт-банк Приват24.

У вказаних заявках зазначено, що:

- операція(ії) за заявкою виконується відповідно до Умов та правил надання банківських послуг - розділ 3.1.8., розділ 3.2.2. або окремо укладених з клієнтом договорів, що регулюють надання послуги Гарантовані платежі та/або кредиту за послугою Гарантовані платежі ;

- платність, умови повернення, забезпечення - згідно розділу 3.2.2. Умов та правил надання банківських послуг або окремо укладених з клієнтом кредитних договорів, що регулюють надання кредиту на проведення гарантованих платежів.

- підписавши цю заявку відповідач 1 на підставі ст.634 ЦК України приєднується до Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті АТ КБ ПРИВАТБАНК у мережі Інтернет за адресою www.privatbank.ua і діють станом на дату формування цієї заявки.

Як зазначає позивач, відповідач 1 порушив Умови та не повернув кредитні кошти у встановлений строк, а також не сплатив в повному обсязі проценти за користування кредитом, внаслідок чого, станом на 30.07.2019р., заборгованість відповідача 1 становить 6162775,42грн. та складається з: 1474000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 2455356,45 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на поточну та прострочену заборгованість згідно пунктів 3.2.2.9.1. та 3.2.2.9.2. Умов; 2233418,97грн. - заборгованість з пені, нарахованої згідно пункту 3.2.2.10.1. Умов.

При цьому, предметом позову у цій справі є стягнення 157226,67грн. заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 31.05.2019р. по 30.07.2019р.

Суд зазначає, що відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку - позивач).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Водночас, позивач вимоги про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України не заявляв, позовні вимоги аргументовані умовами кредитного договору з посиланням на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

Разом з тим, у заяві відповідача 1 від 25.02.2016р. про відкриття поточного та карткового рахунків, заяві про приєднання до умов та привал надання банківських послуг, а також в підписаних відповідачем 1 в системі інтернет-клієнт-банк Приват24 заявках на гарантований платіж (доручення на договірне списання) процентна ставка не зазначена.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на тарифи Банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті http://privatbank.ua.

Так, Умовами та правилами надання банківських послуг, витяг з яких надано позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі, процентну ставку, права та обов`язки Клієнта і Банку.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач 1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та заявки на гарантовані платежі (доручення на договірне списання), а також те, що вказані документи на момент зарахування одержувачам кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

Крім того, суд бере до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду зроблені у постанові від 03.07.2019р. у справі №342/180/17, відповідно до яких Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ Приватбанк в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову (аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 07.10.2020р. у справі №524/31/19).

За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу 1 Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг а також у заявках на гарантований платіж домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, наданий позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, на який він посилається, не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем 1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, в той час як доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд також зазначає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Наданий позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві від 25.02.2016р. про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також у заявках на гарантовані платежі (доручення на договірне списання), які безпосередньо підписані відповідачем 1 і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Слід зазначити, що вищенаведене повністю узгоджується із позицією, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі №342/180/17.

З огляду на викладене, враховуючи те, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який міститься в матеріалах справи, не містить підпису відповідача 1, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами.

Враховуючи наведене, в даному випадку відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, на які посилається позивач.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що у випадку погодження між сторонами в спірному договорі сплати процентів за користування кредитом, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (позиція Верховного Суду, викладена постановах від 31.07.2020р. у справі №914/128/18 від 28.10.2019р. у справі №911/2558/18, від 11.09.2019р. у справі №903/908/17; позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у п.54. постанови від 28.03.2019р. у справі №444/9519/12).

Так, термін кредиту, відповідно до заявок на гарантований платіж (доручень на договірне списання) №5 від 15.08.2016р. - 25.08.2016р., №180 від 24.05.2016р. - 03.06.2016р., №183 від 25.11.2016р. - 05.12.2016р., №220, №223 та №225 від 23.12.2016р. - 04.01.2017р.

Водночас, позовними вимогами є стягнення процентів за користування кредитом за період з 31.05.2019р. по 30.07.2019р., тобто, поза межами строку кредитування.

Враховуючи наведене, в матеріалах справи відсутні докази виникнення у відповідача 1 зобов`язання щодо сплати позивачу заявлених до стягнення процентів за користування кредитом.

Окрім зазначеного, щодо зобов`язань відповідача 2, що виникли на підставі укладеного Договору поруки, суд також звертає увагу на наступне:

відповідно до п.1.5. Договору поруки, у випадку невиконання Боржником зобов`язань за Угодою 1 та Угодою 2, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Так, відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст.554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Разом з тим, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому водночас сама має зобов`язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема, визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, у тому числі, реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.

Предметом Договору поруки визначено надання поруки відповідачем 2 перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов`язань за угодами-приєднання до

- 3.2.1. Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг (надалі по тексту - Угода 1 ) по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2. Угоди 1 - 30% річних для договорів забезпечених порукою, 34% річних для договорів незабезпечених порукою; за період користування кредитом згідно п.3.2.1.4.1.3. Угоди 1 - 60% річних для договорів забезпечених порукою, 68% річних для договорів незабезпечених порукою; в) винагороди за використання Ліміту відповідно до 3.2.1.4.4. Угоди 1 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць; г) кредиту в розмірі 70000,00грн. Якщо під час виконання Угоди 1 зобов`язання Боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителя не потрібні (п.1.1.1. Договору поруки);

- 3.2.2. Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг (надалі по тексту - Угода 2 ) по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно п. 3.2.2.2. Угоди 2 - 64% річних; б) винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у Угоді 2 ; в) кредиту в розмірі 70000,00грн. Якщо під час виконання Угоди 2 зобов`язання Боржника, що забезпечені цим Договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 2 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителя не потрібні (п.1.1.2. Договору поруки);

Проте, з системного аналізу всіх умов вказаного Договору неможливо встановити ані правочин, який як основне зобов`язання забезпечений порукою, ані поточний рахунок, на який надається послуга кредитний ліміт, такими умовами визначено лише особу боржника та розміри процентів річних в залежності від періодів користування кредитом.

Більше того, суд звертає увагу, що відповідно до заявок на гарантований платіж (доручення на договірне списання), що містяться в матеріалах справи, позивачем відповідачу 1 жодного кредиту у розмірі 70000,00грн. не було надано.

Таким чином, в установленому порядку позивачем не доведені обставини щодо забезпечення на підставі Договору поруки зобов`язань відповідача 1 саме за договором банківського обслуговування від 25.02.2016р.

З огляду на викладене, у випадку, якщо б відповідачем 1 було допущено прострочення виконання зобов`язань за договором банківського обслуговування від 25.02.2016р., у позивача відсутні підстави вимагати стягнення з відповідача 2 заборгованості відповідача 1 за вказаним договором банківського обслуговування як з солідарного боржника

Враховуючи все вищенаведене, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжне доручення №ZZ421B0DFK від 11.09.2019р. про сплату судового збору в розмірі 2358,40грн.

Доказів понесення інших судових витрат, окрім сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, станом на момент прийняття цього рішення, позивачем не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, в тому числі, відсутність підстав задоволення позову, 2358,40грн. сплаченого позивачем за подання цього позову судового збору слід залишити за останнім.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015 .

Повний текст рішення складено 27.10.2020р.

Суддя М.Р. Король