УХВАЛА
10 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 916/3666/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"
на рішення Господарського суду Львівської області
(суддя Король М.Р.)
від 22.10.2020
та постанову Західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Желік М.Б., судді - Галушко Н.А., Орищин Г.В.)
від 23.12.2020
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФОРТТРАНС"
2. ОСОБА_1
про стягнення 157 226,67 грн,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.10.2020 у справі № 916/3666/19, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020, в задоволенні позову відмовлено повністю.
Господарський суд Львівської області, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність в матеріалах справи доказів виникнення у ТОВ "КОМФОРТТРАНС" зобов`язання щодо сплати АТ КБ "Приватбанк" заявлених до стягнення процентів за користування кредитом, окрім того, позивач не довів обставини щодо забезпечення на підставі договору поруки від 04.05.2016, укладеного між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 , зобов`язань ТОВ "КОМФОРТТРАНС" саме за договором банківського обслуговування від 25.02.2016.
Суди виходили з того, що витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який міститься в матеріалах справи, не містить підпису відповідача 1, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами, тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами.
При цьому, господарські суди першої та апеляційної інстанцій при винесенні судових рішень взяли за основу правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.
Крім того, суд апеляційної інстанції визнав безпідставними доводи апеляційної скарги щодо неможливості застосування до правовідносин сторін висновків, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, зазначивши, що у цьому випадку необхідно виходити з наданого судом тлумачення норми права, а не суб`єктного складу сторін спору. Також суд визнав безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що відповідач 1 не довів факту виконання договору, оскільки обов`язок доказування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог покладено саме на позивача.
15.01.2021 Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося з касаційною скаргою (зареєстрована Верховним Судом 26.01.2021) на рішення Господарського суду Львівської області від 22.10.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 у справі № 916/3666/19 до Верховного Суду, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Ретельно вивчивши касаційну скаргу, Верховний суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справа, що розглядається, є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Скаржник зазначає, що справа є малозначною, проте підлягає оскарженню за підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, адже касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки судами попередніх інстанцій ухвалено судові рішення без урахування сталої судової практики, викладеної у постановах Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 755/11648/15-ц, від 08.07.2019 у справі № 923/760/18, від 26.06.2018 у справі № 926/1272/15, від 14.08.2019 у справі № 910/12419/18, від 19.12.2019 у справі № 922/970/19, від 01.11.2019 у справі № 918/723/18.
Верховний Суд зазначає, що посилання скаржника на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та не є виключним випадком у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу.
Можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.
Суд проаналізував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.12.2018 у справі № 755/11648/15-ц від 08.07.2019 у справі № 923/760/18, від 26.06.2018 у справі № 926/1272/15, від 14.08.2019 у справі № 910/12419/18, від 19.12.2019 у справі № 922/970/19 та від 01.11.2019 у справі № 918/723/18, та встановив, що вони не могли бути взяті до уваги господарськими судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішення та постанови у справі, оскільки справи хоча і прийняті за подібного правового регулювання, але за інших фактичних обставин, з урахуванням інших доказів, поданих сторонами, у залежності від оцінки яких і були прийняті судові рішення.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом в ухвалі від 04.08.2020 у справі № 903/791/19.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, переоцінку встановлених судами обставин, що відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі повноважень Верховного Суду, оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, Верховний Суд зазначає, що практика щодо кредитних відносин, які склалися між банком та клієнтом, з підстав підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, сформована Верховним Судом, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17. Відступів від цієї правової позиції не було.
Суди першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених обставин справи, відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України правомірно врахували правовий висновок Великої Палати Верховного Суду. Тому, незгода скаржника з правовою позицією не охоплюється вичерпним переліком підстав, за наявності яких малозначну справу може бути переглянуто у касаційному порядку.
Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).
Ураховуючи, що при розгляді подібних спорів судам необхідно врахувати правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, а саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, та зважаючи на подібність матеріально-правового регулювання правовідносин у справі № 916/3666/19 та у справі № 342/180/17, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Також, заявник зазначає, що справа підлягає оскарженню за підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, адже має виняткове значення для нього, оскільки відмова у стягненні заборгованості з позичальника та поручителя порушує майнові інтереси позивача.
Однак, такі твердження не містять достатнього обґрунтування, з якого можна зробити висновок, що розгляд цієї справи є винятковим для скаржника.
Таким чином, доводи, викладені в касаційній скарзі, не є належним обґрунтуванням скарги за підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на відсутність підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись частиною 5 статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 916/3666/19 за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Львівської області від 22.10.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020.
2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Львівської області від 22.10.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 у справі № 916/3666/19 разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий І. Кондратова
Судді О. Кібенко
Л. Стратієнко
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 10.02.2021 |
Оприлюднено | 12.02.2021 |
Номер документу | 94831315 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Кондратова І.Д.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні