Рішення
від 19.10.2020 по справі 922/2485/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2485/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

секретар судового засідання Казмерчук М.Т.

за участю представників:

прокурора - Клейн Л.В., посвідчення № 051089 від 02.10.2018 р.

першого відповідача - Варломов Д.В., самопредставництво

другого відповідача - Макаров І.П., керівник

третього відповідача - не з`явився

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Лозівської місцевої прокуратури Харківської області, м. Лозова

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків,

Фермерського господарства "Агрофермер-Плюс", м. Барвінкове, Фермерського господарства "Подолянка", м. Барвінкове

про визнання недійсними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації та повернення земель,-

здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/2485/19.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Лозівська місцева прокуратура Харківської області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до першого відповідача, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, другого відповідача, фермерського господарства "Агрофермер-Плюс",третього відповідача, фермерського господарства "Подолянка", в якій просить суд:

1. Визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 1786-СГ від 17.03.2016, № 1811-СГ від 17.03.2016, № 1812-СГ від 17.03.2016, № 1813-СГ від 17.03.2016, № 1814-СГ від17.03.2016, № 1815-СГ від 17.03.2016, № 1816-СГ від 17.03.2016, № 1817-СГ від 17.03.2016, № 1818-СГ від 17.03.2016, № 1819-СГ від 17.03.2016, № 1820-СГ від 17.03.2016, № 1823-СГ від 17.03.2016, № 1824-СГ від 17.03.2016, № 1825-СГ від 17.03.2016, № 1826-СГ від 17.03.2016, № 1827-СГ від 17.03.2016, № 1828-СГ від 17.03.2016, № 1829-СГ від 17.03.2016, № 1830-СГ від 17.03.2016 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою";

2. Визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 12775-СГ від 23.06.2017, № 12776-СГ від 23.06.2017, № 12777-СГ від 23.06.2017, № 12778-СГ від 23.06.2017, № 12779-СГ від 23.06.2017, № 12780-СГ від 23.06.2017, № 12781-СГ від 23.06.2017, № 12782-СГ від 23.06.2017, № 12783-СГ від 23.06.2017, № 12784-СГ від 23.06.2017, № 12785-СГ від 23.06.2017, № 12786-СГ від 23.06.2017, № 12787-СГ від 23.06.2017, № 12788-СГ від 23.06.2017, № 12789-СГ від 23.06.2017, № 12790-СГ від 23.06.2017, № 12791-СГ від 23.06.2017, № 12792-СГ від 23.06.2017, № 12793-СГ від 23.06.2017 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду";

3. Визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 1187-СГ від 05.03.2018, № 1175-СГ від 05.03.2018, № 1179-СГ від 05.03.2018, № 1181 -СГ від 05.03.2018, № 1178-СГ від 05.03.2018, № 1170-СГ від 05.03.2018, № 1183-СГ від 05.03.2018, № 1176-СГ від 05.03.2018, № 1182-СГ від 05.03.2018, № 1185-СГ від 05.03.2018, № 1173-СГ від 05.03.2018, № 1169-СГ від 05.03.2018, № 1184-СГ від 05.03.2018, № 1186-СГ від 05.03.2018, № 1180-СГ від 05.03.2018, № 1167-СГ від 05.03.2018, № 1188-СГ від 05.03.2018, № 1166-СГ від 05.03.2018, № 1168-СГ від 05.03.2018 "Про надання згоди на передачу земельної ділянки в суборенду";

4. Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320483700:01:000:0330 площею 23.0366 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.07.2017 за №21622828, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

5. Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:05:000:0305 площею 10.7825 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.07.2017 за №21622668, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

6. Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:04:000:0386 площею 14.746 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.07.2017 за №21622463, та, відповідно, касувавши його державну реєстрацію;

7. Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:05:000:0306 площею 3.2731 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.07.2017 за №21614163, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

8. Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:05:000:0308 площею 4.5437 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.07.2017 за №21558839, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

9. Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320482500:01:000:0116 площею 5.2372 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.07.2017 за №21557958, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

10. Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320482500:04:000:0294 площею 7.285 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.07.2017 за №1557783, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

11. Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:03:000:0469 площею 4.7239 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.07.2017 за №21557485, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

12. Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320483700:06:000:0400 площею 8.6756 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.07.2017 за №21557433, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

13. Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320483700:01:000:0336 площею 9.9138 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.07.2017 за №21539185, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

14. Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:1054 площею 5.1046 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.07.2017 за №21538692, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

15. Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:03:000:0467 площею 10.1662 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.07.2017 за №21538290, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

16. Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:05:000:0307 площею 10.6169 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.07.2017 за №21537868, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

17. Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320482500:07:000:0433 площею 14.3339 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.07.2017 за №21537429, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

18. Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320483700:01:000:0326 площею 12.141 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.07.2017 за №21537053, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

19. Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320482500:02:000:0091 площею 11.6516 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.07.2017 за № 21536534, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

20. Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320483700:06:000:0422 площею 33.6623 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.07.2017 за №21497630, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

21. Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320483700:06:000:0421 площею 35.7422 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.07.2017 за № 21495830, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

22. Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320483700:04:000:0407 площею 94.9536 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.07.2017 за №21497132, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

23. Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320483700:01:000:0330 площею 23.0366 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.05.2018 за № 26416583, та. відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

24. Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:05:000:0305 площею 10.7825 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.05.2018 за № 26417477, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

25. Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:04:000:0386 площею 14.746 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.05.2018 за № 26132139, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

26. Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:05:000:0306 площею 3.2731 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.05.2018 за № 26343727, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

27. Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:05:000:0308 площею 4.5437 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.05.2018 за № 26343760, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

28. Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320482500:01:000:0116 площею 5.2372 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.05.2018 за № 26343715, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

29. Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320482500:04:000:0294 площею 7.285 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.05.2018 за № 26248818, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

30. Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:03:000:0469 площею 4.7239 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.03.2018 за № 25550039, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

31. Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320483700:06:000:0400 площею 8.6756 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.03.2018 за № 25510358, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

32. Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320483700:01:000:0336 площею 9.9138 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.05.2018 за № 25997921, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

33. Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:1054 площею 5.1046 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.04.2018 за № 25917741, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

34. Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:03:000:0467 площею 10.1662 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.04.2018 за № 25917769, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

35. Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:05:000:0307 площею 10.6169 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.05.2018 за № 25997186, та. відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

36. Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320482500:07:000:0433 площею 14.3339 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.05.2018 за № 25997615, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

37. Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320483700:01:000:0326 площею 12.141 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.05.2018 за № 26416045, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

38. Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320482500:02:000:0091 площею 11.6516 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.05.2018 за № 26133255, та. відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

39. Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320483700:06:000:0422 площею 33.6623 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.03.2018 за № 25509729, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

40. Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320483700:06:000:0421 площею 35.7422 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.03.2018 за № 25508834, та. відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

41. Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320483700:04:000:0407 площею 94.9536 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.03.2018 за № 25549828, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

42. Зобов`язати ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка" повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки з кадастровими номерами 6320483700:01:000:0330 площею 23.0366 га, 6320483500:05:000:0305 площею 10.7825 га, 6320483500:04:000:0386 площею 14.746 га, 6320483500:05:000:0306 площею 3.2731, 6320483500:05:000:0308 площею 4.5437 га, 6320482500:01:000:0116 площею 5.2372 га, 6320482500:04:000:0294 площею 7.285 га, 6320483500:03:000:0469 площею 4.7239 га, 6320483700:06:000:0400 площею 8.6756 га, 6320483700:01:000:0336 площею 9.9138 га, 6320481500:03:000:1054 площею 5.1046 га, 6320483500:03:000:0467 площею 10.1662 га, 6320483500:05:000:0307 площею 10.6169 га, 6320482500:07:000:0433 площею 14.3339 га, 6320483700:01:000:0326 площею 12.141 га, 6320482500:02:000:0091 площею 11.6516 га, 6320483700:06:000:0422 площею 33.6623 га, 6320483700:06:000:0421 площею 35.7422 га, 6320483700:04:000:0407 площею 94.9536 га.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 лютого 2020 року прийнято позовну заяву Лозівської місцевої прокуратури Харківської області до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/2485/19 підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 16 березня 2020 року.

18 лютого 2020 року зупиненно провадження у справі № 922/2485/19 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 912/2385/18.

27 липня 2020 року провадження у справі № 922/241/20 поновлено.

Перший відповідач, реалізував право, закладене в статті 165 господарського процесуального кодексу України, скерувавши до суду відзив (вх. № 18231 від 10 серпня 2020 року), який 13 серпня 2020 року ухвалою суду залишений без розгляду. Другий відповідач, формуючи свої заперечення проти позову, надав до суду відзив (вх. № 6441 від 12 березня 2020 року). Також третій відповідач надав суду заяву по суті справи - відзив (вх. № 6094 10 березня 2020 року). Крім того, прокурором скеровано до суду відповіді на відзив Фермерського господарства "Агрофермер-Плюс" (вх. № 6834) та Фермерського господарства "Подолянка" (вх. № 6836). Вище зазначені заяви ухвалою суду від 13 серпня 2020 року прийняті до розгляду із залученням їх до матеріалів справи. 25 серпня 2020 року, протокольною ухвалою на підставі статей 42, 161, 167, 232 господарського процесуального кодексу України, долучено до матеріалів справи заперечення другого та третього відповідачів (вх. №№ 19321, 19322 від 21 серпня 2020 року). Отже, по даній справі, учасниками справи в повній мірі реалізовані права щодо надання заяв по суті справи: так прокурором надано позовну заяву та відповідь на відзив, а відповідачами (другим та третім) представлено до суду - відзиви та заперечення. 19 жовтня 2020 року присутній в судовому засіданні прокурор повністю підтримав позов із підстав, визначених у позовній заяві та із урахуванням доводів, вказаних у відповіді на відзив. Представник першого та другого відповідачів заперечували проти позову. Третій відповідач в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не сповістили, про час, місце та дату судового засідання повідомлений належним чином. 19 жовтня 2020 року, у відповідності до норми статті 240 Господарського процесуального кодексу України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово прокурора та першого та другого відповідачів, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено такі обставини.

Як зазначає прокурор, в ході вивчення питання надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства, встановлено факт передачі Головним управлінням Держгеокадастру у користування ОСОБА_1 земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів на території Іванівської, Іллічівської, Гусарівської та Гавлилівської сільських рад Барвинківського району Харківської області.

Зокрема, становлено, що 26 лютого 2016 року ОСОБА_2 звернувся до першого відповідача із заявою про надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства загальною площею 320,5895 га, що розташовані за межами населених пунктів на території Іванівської, Іллічівської, Гусарівської та Гавлилівської сільських рад Барвинківського району Харківської області.

При цьому, у вказаній заяві ОСОБА_2 вказав, що фермерське господарство буде вести одноосібно.

17 березня 2016 року Головне управління Держгеокадастру у Харківській області наказами "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" за № 1786-СГ, № 1811-СГ, № 1812-СГ, № 1813-СГ, № 1814-СГ, № 1815-СГ, № 1816-СГ, № 1817-СГ, № 1818-СГ, № 1819-СГ, № 1820-СГ, № 1823-СГ, № 1824-СГ, № 1825-СГ, № 1826-СГ, № 1827-СГ, № 1828-СГ, № 1829-СГ, № 1830-СГ надало гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населених пунктів на території Іванівської, Іллічівської, Гусарівської та Гавлилівської сільських рад Барвинківського району Харківської області для подальшого надання в оренду із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

Надалі, гр. ОСОБА_1 звернувся із заявами про затвердження "Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населених пунктів на території Іванівської, Іллічівської, Гусарівської та Гавлилівської сільських рад Барвинківського району Харківської області для подальшого надання в оренду із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

Наказами від 23 червня 2017 року Головного управлінням Держгеокадастру у Харківській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" № 12775-СГ, № 12776-СГ, № 12777-СГ, № 12778-СГ, № 12779-СГ, № 12780-СГ, № 12781-СГ, № 12782-СГ, № 12783-СГ, № 12784-СГ, № 12785-СГ, № 12786-СГ, № 12787-СГ, № 12788-СГ, № 12789-СГ, № 12790-СГ, № 12791-СГ, № 12792-СГ, № 12793-СГ затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населених пунктів на території Іванівської, Іллічівської, Гусарівської та Гавлилівської сільських рад Барвинківського району Харківської області та надано ОСОБА_1 в оренду земельні ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населених пунктів на території Іванівської, Іллічівської, Гусарівської та Гавлилівської сільських рад Барвинківського району Харківської області.

Надалі, 07 липня 2017 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договори оренди землі, у відповідності до яких орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, які знаходяться за межами населених пунктів на території Іванівської, Іллічівської, Гусарівської та Гавлилівської сільських рад Барвинківського району Харківської області.

У відповідності до пункту 15 цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства.

29 січня 2018 року сторонами погоджено внести зміни до договорів, шляхом укладення додаткової угоди, в якій викладено преамбулу договору у новій редакції (змінено найменування орендаря із ОСОБА_1 та Фермерське господарство "Агрофермер - Плюс").

01 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до орендодавця із проханням надати згоду на передачу земельних ділянок в суборенду.

05 березня 2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області наказом № 1187-СГ, № 1175-СГ, № 1179-СГ, № 1181 -СГ, № 1178-СГ, № 1170-СГ, № 1183-СГ, № 1176-СГ, № 1182-СГ, № 1185-СГ, № 1173-СГ, № 1169-СГ, № 1184-СГ, № 1186-СГ, № 1180-СГ, № 1167-СГ, № 1188-СГ, № 1166-СГ, № 1168-СГ надано згоду Фермерському господарству "Агрофермер - Плюс" на передачу в суборенду земельних ділянок.

06 березня 2018 року між Фермерським господарству "Агрофермер - Плюс" (орендар) та Фермерським господарством "Подолянка" (суборендар, третій відповідач) укладено договори суборенди, за змістом якого орендар зобов`язується за плату передати суборендареві у строкове платне володіння і користування без зміни цільового призначення земельну ділянку сільськогосподарського призначення, які знаходились за межами населених пунктів на території Іванівської, Іллічівської, Гусарівської та Гавлилівської сільських рад Барвинківського району Харківської області, а суборендар зобов`язуєтеся прийняти і використовувати земельну ділянку відповідно до умов цього договору та вимог земельного законодавства.

В той же день, 06 березня 2018 року, за актом приймання-передачі земельних ділянок Фермерське господарство "Агрофермер - Плюс" передало, а Фермерське господарство "Подолянка" прийняло земельні ділянки, за межами населених пунктів на території Іванівської, Іллічівської, Гусарівської та Гавлилівської сільських рад Барвинківського району Харківської області.

Обґрунтовуючи підстави позову, прокурор зазначив, що при зверненні ОСОБА_1 до Головного управлінням Держгеокадастру у Харківській області із заявами про надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства, не було підтверджено належними документами наявності у нього необхідної сільськогосподарської техніки для обробітку земельних ділянок. Отже, на думку прокурора, дії Фермерського господарства "Агрофермер - Плюс" в особі його власника ОСОБА_1 були спрямовані на отримання Фермерським господарством "Подолянка" земельних ділянок за спрощеною процедурою, а саме без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачено статтями 124, 134 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), а сам ОСОБА_1 не мав жодних намірів на використання земель за призначенням.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Щодо підставності (процесуальної дієздатності) прокурора на звернення до суду з даним позовом до суду.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Отже, обов`язковою передумовою реалізації права на судовий захист в порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Відтак, вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, і лише встановивши наявність такого - суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або про відмову у захисті.

Прокурор по даній справі звернувся до суду в інтересах держави та не визначив у позовній заяві орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, яке володіє, користується та розпоряджається спірним нерухомим майном, оскільки останній не може бути одночасно і позивачем, і відповідачем.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Згідно з частиною першою статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього кодексу.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частини 2 та 3 статті 4 цього кодексу).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у господарські правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює господарські права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, у пункті 26 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України). У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою (частина 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.(абзаци 1-3 частини 4 статті цього Закону).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (пункт 70 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 1 частини 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

В матеріалах справи наявні докази скерування прокуратурою до органу, який здійснює управління майном, що належить до державної власності (Головне управління Держгеокадастру у Харківській області) повідомлення, в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Водночас, у даній справі прокурор, з огляду на статтю 53 Господарського процесуального кодексу України, є самостійним позивачем, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Харківській області рада виступає в якості одного із співвідповідачів, наказ якої оскаржується через недотримання вимог законодавства стосовно надання в оренду земельної ділянки. І саме цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підставу для представництва інтересів держави.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 та постановах Верховного Суду (від 05 лютого 2020 року справа № 495/9134/16-ц, від 24 лютого 2020 року у справі № 495/10979/17).

З огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Головне управління Держгеокадастру у Харківській області одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування його наказу, суд рахує наявність у прокурора підстав для здійснення законних інтересів держави за вимогами, які заявлені у позові.

Враховуючи, що звернення прокурора до суду у даній справі спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час передання в оренду земельної ділянки, суд дійшов висновку про наявність у прокурора достатніх правових підстав для звернення до суду з позовом у захист інтересів держави.

Щодо позовних вимог прокурора, суд зазначає наступне.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (стаття 22 Земельного кодексу України).

Статтею 31 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За змістом статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до частин 2, 3 статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, статтею 123 Земельного кодексу України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначено вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; заборонено компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлені загальні підстави для відмови у наданні такого дозволу.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону № 973-IV для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини друга, четверта статті 7 Закону № 973-IV).

Таким чином, спеціальний Закон № 973-IV визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 Земельного кодексу України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV).

Отже, при вирішенні вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону № 973-IV як спеціального по відношенню до статті 123 Земельного кодексу України.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-2902цс15, від 11 травня 2016 року у справі № 6-2903цс15, від 18 травня 2016 року у справі № 6-248цс16, постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 665/2508/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц.

Натомість, в порушення вищезазначених норм матеріального права, які визначають організаційні моменти в частині вирішення питання надання земельних ділянок в оренду з метою подальшого утворення фермерського господарства, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду вищезазначеної земельної ділянки, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не провело належної перевірки та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці. Все зазначене обґрунтовується наступним.

Так, відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім положень Земельного кодексу України, положеннями Закону України "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 973-IV) та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону).

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону № 973-IV).

За змістом частини 1 статті 5, частини 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону).

Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 січня 2020 року у справі № 922/1974/19).

У пунктах 5.17, 5.18 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду зазначено, що зі змісту положень статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства. З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 цього Закону можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17.

За інформацією Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області за гр. ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Агрофермер-Плюс" не обліковується на праві власності сільськогосподарської техніки, самохідних машин та механізмів (а. с. 106, том 2).

Механізм отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства має особливу імперативну ціль - виробництво товарної сільськогосподарської продукції, її переробка та реалізація з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Звертаючись до компетентного органу, ОСОБА_1 не окреслив цілі одержання сільськогосподарської землі, тобто не вказав перспектив майбутнього фермерського господарства, що зумовлено специфікою діяльності господарства - ініціативна, на власний ризик підприємницька діяльність, пов`язані із обробітком землі, що має своїм наслідком відсутність у вказаної особи намірів особисто здійснювати виробництво товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також забезпечувати раціональне використання орендованих земель.

Відповідно до правового висновку, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

З матеріалів справи вбачається, що гр. ОСОБА_1 одержав в оренду для створення фермерського господарства 19 земельних ділянок загальною площею понад 320,5895 га., які розташовані на території різних сільських рад та не становлять єдиний масив, не мають спільних (сумісних) меж, а складаються з 19 окремих земельних ділянок. При цьому він не обґрунтував належним чином необхідності одержання землі такої значної площі з урахуванням можливості її обробітку, не зазначив про кількість членів фермерського господарства та наявності у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, що свідчить про відсутність в нього волевиявлення та можливості ведення фермерського господарства, раціональному використанні земельних ділянок у відповідності до норм та мети Закону № 973-IV.

Тобто, ОСОБА_1 не мав правомірних (справедливих) сподівань на отримання землі в оренду поза конкурсом, адже останній звернувся до державного органу з метою отримання 19 різних земельних ділянок, які не утворюють єдиний масив, що є порушенням визначеної процедури отримання в оренду (поза конкурсом) земельної ділянки саме для ведення фермерського господарства.

Встановивши ці обставини, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що земельні ділянки передано ОСОБА_1 із порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", що є підставою для визнання оспорюваних наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області незаконними та їх скасування та, відповідно, визнання спірних договорів оренди та суборенди недійсними з подальшим скасуванням всіх реєстраційних дій стосовно земельних ділянок, які є предметом оренди та суборенди, та їх повернення у державну власність.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Рішеннями ЄСПЛ від 24 червня 2003 року у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" та від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" закріплені принципи застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема щодо необхідності додержання принципу "належного урядування" при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

У пункті 71 рішення від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому помилку не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

З огляду на викладене принцип "належного урядування" не встановлює абсолютної заборони на витребування майна на користь держави, якщо майно вибуло у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу "належного урядування" оцінюється одночасно з додержанням принципу "пропорційності", при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини". Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації прав на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

При цьому, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі "Трегубенко проти України").

Крім того, у контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції ЄСПЛ розглядалися справи щодо порушення права власності, де об`єктами були, зокрема "правомірні очікування" / "законні сподівання" вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу (наприклад, правомірні сподівання бути здатним здійснювати запланований розвиток території, з огляду на чинний на той час дозвіл на промислове освоєння землі (Справа "Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії" (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87, рішення від 23 жовтня 1991 року).

Відповідно до частини 2 статті 5 Господарського кодексу України конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять, зокрема і забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, на що направлені, в тому числі, і положення вищевказаних статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, саме ОСОБА_1 , отримавши в оренду за позаконкурсною процедурою земельні ділянки та створивши, відповідно, фермерське господарство на їх основі, не здійснював підприємницької діяльності. В подальшому, дані земельні ділянки передано фермерським господарством у суборенду ФГ "Подолянка", що, відповідно до вищевказаних правових висновків, веде в тому числі і до невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

З огляду на викладене, враховуючи те, що судом встановлено факт порушення передбаченої Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство" процедури отримання ОСОБА_1 у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 320, 5895 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Іванівської, Іллічівської, Гусарівської та Гавлилівської сільських рад Барвинківського району Харківської області, позовна вимога про визнання недійсним та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 1786-СГ від 17.03.2016, № 1811-СГ від 17.03.2016, № 1812-СГ від 17.03.2016, № 1813-СГ від 17.03.2016, № 1814-СГ від17.03.2016, № 1815-СГ від 17.03.2016, № 1816-СГ від 17.03.2016, № 1817-СГ від 17.03.2016, № 1818-СГ від 17.03.2016, № 1819-СГ від 17.03.2016, № 1820-СГ від 17.03.2016, № 1823-СГ від 17.03.2016, № 1824-СГ від 17.03.2016, № 1825-СГ від 17.03.2016, № 1826-СГ від 17.03.2016, № 1827-СГ від 17.03.2016, № 1828-СГ від 17.03.2016, № 1829-СГ від 17.03.2016, № 1830-СГ від 17.03.2016 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою"; наказів № 12775-СГ від 23.06.2017, № 12776-СГ від 23.06.2017, № 12777-СГ від 23.06.2017, № 12778-СГ від 23.06.2017, № 12779-СГ від 23.06.2017, № 12780-СГ від 23.06.2017, № 12781-СГ від 23.06.2017, № 12782-СГ від 23.06.2017, № 12783-СГ від 23.06.2017, № 12784-СГ від 23.06.2017, № 12785-СГ від 23.06.2017, № 12786-СГ від 23.06.2017, № 12787-СГ від 23.06.2017, № 12788-СГ від 23.06.2017, № 12789-СГ від 23.06.2017, № 12790-СГ від 23.06.2017, № 12791-СГ від 23.06.2017, № 12792-СГ від 23.06.2017, № 12793-СГ від 23.06.2017 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду"; наказів № 1187-СГ від 05.03.2018, № 1175-СГ від 05.03.2018, № 1179-СГ від 05.03.2018, № 1181 -СГ від 05.03.2018, № 1178-СГ від 05.03.2018, № 1170-СГ від 05.03.2018, № 1183-СГ від 05.03.2018, № 1176-СГ від 05.03.2018, № 1182-СГ від 05.03.2018, № 1185-СГ від 05.03.2018, № 1173-СГ від 05.03.2018, № 1169-СГ від 05.03.2018, № 1184-СГ від 05.03.2018, № 1186-СГ від 05.03.2018, № 1180-СГ від 05.03.2018, № 1167-СГ від 05.03.2018, № 1188-СГ від 05.03.2018, № 1166-СГ від 05.03.2018, № 1168-СГ від 05.03.2018 "Про надання згоди на передачу земельної ділянки в суборенду", є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою для визнання недійсності відповідного правочину (частина 1 статті 203, частина 1 статті 215 ЦК України).

Статтею 6 Закону України Про оренду землі встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і у порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України та договором оренди землі.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону (частина друга статті 16 Закону України Про оренду землі ).

Враховуючи те, що судом визнано недійсними накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області за переліком, вказаним у прохальній частині позовної заяви, у зв`язку з встановленням факту порушення передбаченої Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство" процедури отримання ОСОБА_1 у користування спірних земельних ділянок, правочини, укладені на підставі вищевказаних наказів, підлягають визнанню недійсними.

З огляду на викладене, враховуючи те, що судом визнано недійсними накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, на підставі яких укладено договори оренди землі 07 липня 2017 року, та накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області "Про надання згоди на передачу земельної ділянки в суборенду" на підставі яких в подальшому укладені договору суборенди, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих та законних підстав для визнання недійсними договорів суборенди від 06 березня 2018 року, які укладений між ФГ "Агрофермер - Плюс" та ФГ "Подолянка".

Прийняття рішень, якими надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою, її затвердження та подальше надання йому в оренду земельних ділянок, та передача даних земельних ділянок в суборенду, позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) та територіальні громади правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як власника землі відповідно державної чи комунальної власності. Власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, шляхом формулювання вимоги щодо повернення такої ділянки.

Приписами статті 34 Закону України "Про оренду землі" визначені наслідки розірвання договору оренди землі, а саме: у разі розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Отже, з огляду на наведене, а також встановлені обставини, суд вважає, що повернення власникові - державі в особі відповідного органу спірних земельних ділянок, які передані в оренду та суборенду без дотримання вимог закону, є легітимним заходом спрямованим на усунення порушення інтересів держави через відновлення права на земельну ділянку, у зв`язку з чим дана позовна вимога також задовольняється судом.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 372/1387/13-ц (провадження № 14-147цс18).

Наявність в договорі оренди примітки, що орендар має право передавати в суборенду земельну ділянку або її частину без зміни її цільового призначення (пункт 32), не нівелює обов`язок сторін дотримуватись точних дій з приводу дотримання вимог земельного законодавства. Так, сторони мають за цивільним законодавством свободу договору, однак дана свобода має обмеження у вигляді чинних норм земельного законодавства, які дають учасникам земельних відносин рамки прав та обов`язків, які не можливо порушити, оскільки це призведе до негативних наслідків у вигляді, в тому числі передачі в оренду земельної ділянки із порушенням встановленої процедури.

Враховуючи, що судом встановлено обґрунтованість та доведеність позовних вимог прокурора, які покладені в основу підстави позову, враховуючи заявлення першим відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, суду необхідно, з урахуванням норм матеріального права, беручи до уваги конкретні обставини по даній справі, встановити наявність чи відсутність застосування до спірних правовідносин положень про позовну давність.

Так, Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Таким чином, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів статті 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 19 квітня 2017 року у справі № 405/4999/15-ц та постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №372/2592/15, від 06 червня 2018 року у справі № 372/1387/13-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц.

У застосуванні зазначених положень слід враховувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16, в якій зазначено, що це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17.

Слід також зазначити, що оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за діяльність її органів, прийняття нормативно-правових актів не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних дій державних органів, зокрема шляхом укладання правочинів з порушенням вимог законодавства.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 11 травня 2016 року у справі № 910/3723/14 та Верховний Суд у постанові від 10 травня 2018 року у справі № 914/1708/17, від 22 травня 2018 року у справі № 922/1084/17 та від 19 листопада 2019 року у справі № 910/16827/17.

При цьому, прокурор приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично приймає на себе обов`язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин.

І в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

Прокурор, зокрема, зазначав, що про наявні порушення вимог закону, інтересів держави та необхідність їх захисту в судовому порядку йому стало відомо лише у 2019 році під час надходження листа від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (№ 10-20-14,2-3234/0/19-19 від 17 квітня 2019 року). Зокрема, лише після опрацювання та співставлення правовстановлюючих документів на спірні земельні ділянки та землевпорядної документації виявилось можливим встановити про порушення земельного законодавства під час надання в оренду ФГ "Агрофермер-Плюс" земельних ділянок.

За змістом статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Прокурор у позові зазначає, що строк, встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України, був пропущений з поважних причин через, що даний строк підлягає поновленню.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статті 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).

Частиною 5 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У випадку, якщо прокурором пред`явлено позов в інтересах держави у зв`язку із вчиненням порушення тим органом, на який покладено владні повноваження в цій сфері, момент початку перебігу строку позовної давності повинен відліковуватися з моменту коли про порушення прав або про особу, яка їх порушила дізнався або мав можливість дізнатися відповідний орган державної влади.

Разом з тим, прокурор має право, враховуючи конкретні обставини справи, у тому числі вчинення порушення тим органом, на який покладено владні повноваження в цій сфері, просити суд визнати причини пропуску строку позовної давності поважними.

Як убачається з матеріалів справи та це прийнято до уваги господарським судом першої інстанції, прокурором було подане клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Звернення прокурора із позовом до суду через 3 роки після прийняття оскаржуваних наказів, враховуючи, що протягом 2016-2018 років до органів прокуратури не надходили заяви та повідомлення про порушення законності в частині надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства, зумовлено дійсно поважними причинами, що в свою чергу не призводить до порушення принципу правової визначеності та основних цілей інституту позовної давності.

Сформувавши до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області запити у 2019 році, та отримавши відповідь разом із запитуваними документами, прокуратурою встановлено порушення процедури надання земельних ділянок ОСОБА_1 у користування для ведення фермерського господарства. Отже, про дійсне порушення державних інтересів оскарженими наказами Головного управління Держгеокадастру у Харківській області прокурор міг довідатись лише під час опрацювання наданих на запити документи, які містились у листі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (а.с.104, том 2). Отже, як установив суд, державі в особі органів прокуратури стало відомо про факт вибуття із державної власності спірного майна лише з часу отримання листа від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, що сталось у 2019 році, що є об`єктивними обставинами, пов`язаними зі складнощами своєчасного виявлення порушень земельного законодавства та інтересів держави.

Враховуючи зазначене, суд, як "суд права, а не факту", з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначеного статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, а також принципи справедливості, добросовісності і розумності, виходячи з фактичних обставин справи, надавши оцінку всім зібраним у справі доказам, з урахуванням вимог чинного законодавства та усталеної судової практики, з точки зору наявності або відсутності підстав, пов`язаних з поважністю причин для поновлення строку позовної давності для звернення до суду прокурора за захистом порушеного права та при вирішенні вказаного питання всебічно, повно та об`єктивно дослідити матеріали справи в їх сукупності, давши юридичну оцінку обставинам справи, наявним у справі доказам і доводам учасників справи щодо наявності підстав для поновлення строку позовної давності та захисту порушеного права, дійшов висновку про наявність поважних причин пропуску строку позовної давності та поновлення цього строку в межах розгляду позовних вимог у даній справі.

Враховуючи, що прокуророві строк позовної давності поновлений через встановлення поважності причин його пропущення, суд рахує, що заява першого відповідачів про застосування наслідків спливу строку позовної давності до позовних вимог не підлягає задоволенню.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Suominen v. Finland від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

Враховуючи усе вищевикладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати прокурором при поданні позову судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

Rеруючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 194 - 196, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу, господарський суд Харківської області,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 1786-СГ від 17.03.2016, № 1811-СГ від 17.03.2016, № 1812-СГ від 17.03.2016, № 1813-СГ від 17.03.2016, № 1814-СГ від 17.03.2016, № 1815-СГ від 17.03.2016, № 1816-СГ від 17.03.2016, № 1817-СГ від 17.03.2016, № 1818-СГ від 17.03.2016, № 1819-СГ від 17.03.2016, № 1820-СГ від 17.03.2016, № 1823-СГ від 17.03.2016, № 1824-СГ від 17.03.2016, № 1825-СГ від 17.03.2016, № 1826-СГ від 17.03.2016, № 1827-СГ від 17.03.2016, № 1828-СГ від 17.03.2016, № 1829-СГ від 17.03.2016, № 1830-СГ від 17.03.2016 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою";

Визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 12775-СГ від 23.06.2017, № 12776-СГ від 23.06.2017, № 12777-СГ від 23.06.2017, № 12778-СГ від 23.06.2017, № 12779-СГ від 23.06.2017, № 12780-СГ від 23.06.2017, № 12781-СГ від 23.06.2017, № 12782-СГ від 23.06.2017, № 12783-СГ від 23.06.2017, № 12784-СГ від 23.06.2017, № 12785-СГ від 23.06.2017, № 12786-СГ від 23.06.2017, № 12787-СГ від 23.06.2017, № 12788-СГ від 23.06.2017, № 12789-СГ від 23.06.2017, № 12790-СГ від 23.06.2017, № 12791-СГ від 23.06.2017, № 12792-СГ від 23.06.2017, № 12793-СГ від 23.06.2017 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду";

Визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 1187-СГ від 05.03.2018, № 1175-СГ від 05.03.2018, № 1179-СГ від 05.03.2018, № 1181 -СГ від 05.03.2018, № 1178-СГ від 05.03.2018, № 1170-СГ від 05.03.2018, № 1183-СГ від 05.03.2018, № 1176-СГ від 05.03.2018, № 1182-СГ від 05.03.2018, № 1185-СГ від 05.03.2018, № 1173-СГ від 05.03.2018, № 1169-СГ від 05.03.2018, № 1184-СГ від 05.03.2018, № 1186-СГ від 05.03.2018, № 1180-СГ від 05.03.2018, № 1167-СГ від 05.03.2018, № 1188-СГ від 05.03.2018, № 1166-СГ від 05.03.2018, № 1168-СГ від 05.03.2018 "Про надання згоди на передачу земельної ділянки в суборенду";

Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320483700:01:000:0330 площею 23.0366 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.07.2017 за № 21622828, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:05:000:0305 площею 10.7825 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.07.2017 за № 21622668, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:04:000:0386 площею 14.746 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.07.2017 за № 21622463, та, відповідно, касувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:05:000:0306 площею 3.2731 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.07.2017 за № 21614163, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:05:000:0308 площею 4.5437 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.07.2017 за № 21558839, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320482500:01:000:0116 площею 5.2372 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.07.2017 за № 21557958, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320482500:04:000:0294 площею 7.285 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.07.2017 за № 21557783, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:03:000:0469 площею 4.7239 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.07.2017 за № 21557485, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320483700:06:000:0400 площею 8.6756 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.07.2017 за № 21557433, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320483700:01:000:0336 площею 9.9138 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.07.2017 за № 21539185, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:1054 площею 5.1046 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.07.2017 за № 21538692, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:03:000:0467 площею 10.1662 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.07.2017 за № 21538290, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:05:000:0307 площею 10.6169 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.07.2017 за № 21537868, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320482500:07:000:0433 площею 14.3339 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.07.2017 за № 21537429, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320483700:01:000:0326 площею 12.141 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.07.2017 за № 21537053, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320482500:02:000:0091 площею 11.6516 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.07.2017 за № 21536534, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320483700:06:000:0422 площею 33.6623 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.07.2017 за № 21497630, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320483700:06:000:0421 площею 35.7422 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.07.2017 за № 21495830, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС", договір оренди землі від 07.07.2017 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320483700:04:000:0407 площею 94.9536 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.07.2017 за № 21497132, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320483700:01:000:0330 площею 23.0366 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.05.2018 за № 26416583, та. відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:05:000:0305 площею 10.7825 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.05.2018 за № 26417477, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:04:000:0386 площею 14.746 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.05.2018 за № 26132139, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:05:000:0306 площею 3.2731 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.05.2018 за № 26343727, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:05:000:0308 площею 4.5437 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.05.2018 за № 26343760, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320482500:01:000:0116 площею 5.2372 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.05.2018 за № 26343715, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320482500:04:000:0294 площею 7.285 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.05.2018 за № 26248818, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:03:000:0469 площею 4.7239 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.03.2018 за № 25550039, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320483700:06:000:0400 площею 8.6756 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.03.2018 за № 25510358, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320483700:01:000:0336 площею 9.9138 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.05.2018 за № 25997921, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:1054 площею 5.1046 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.04.2018 за № 25917741, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:03:000:0467 площею 10.1662 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.04.2018 за № 25917769, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320483500:05:000:0307 площею 10.6169 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.05.2018 за № 25997186, та. відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320482500:07:000:0433 площею 14.3339 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.05.2018 за № 25997615, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320483700:01:000:0326 площею 12.141 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.05.2018 за № 26416045, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320482500:02:000:0091 площею 11.6516 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.05.2018 за № 26133255, та. відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320483700:06:000:0422 площею 33.6623 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.03.2018 за № 25509729, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320483700:06:000:0421 площею 35.7422 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.03.2018 за № 25508834, та. відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Визнати недійсним, укладений між ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 06.03.2018 щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6320483700:04:000:0407 площею 94.9536 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.03.2018 за № 25549828, та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

Зобов`язати ФГ "АГРОФЕРМЕР-ПЛЮС" та ФГ "Подолянка" повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки з кадастровими номерами 6320483700:01:000:0330 площею 23.0366 га, 6320483500:05:000:0305 площею 10.7825 га, 6320483500:04:000:0386 площею 14.746 га, 6320483500:05:000:0306 площею 3.2731 га, 6320483500:05:000:0308 площею 4.5437 га, 6320482500:01:000:0116 площею 5.2372 га, 6320482500:04:000:0294 площею 7.285 га, 6320483500:03:000:0469 площею 4.7239 га, 6320483700:06:000:0400 площею 8.6756 га, 6320483700:01:000:0336 площею 9.9138 га, 6320481500:03:000:1054 площею 5.1046 га, 6320483500:03:000:0467 площею 10.1662 га, 6320483500:05:000:0307 площею 10.6169 га, 6320482500:07:000:0433 площею 14.3339 га, 6320483700:01:000:0326 площею 12.141 га, 6320482500:02:000:0091 площею 11.6516 га, 6320483700:06:000:0422 площею 33.6623 га, 6320483700:06:000:0421 площею 35.7422 га, 6320483700:04:000:0407 площею 94.9536 га.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, поверх 8-9, ідентифікаційний код юридичної особи 39792822) на користь прокуратури Харківської області (61050, місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 02910108) судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 74 874,97 грн.

Стягнути з Фермерського господарства "Агрофермер-Плюс" (64701, Харківська область, м. Барвінкове, вул. Скрипника, 6-А, ідентифікаційий код юридичної особи 41740545) на користь прокуратури Харківської області (61050, місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 02910108) судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 74 874,97 грн.

Стягнути з Фермерського господарства "Подолянка" (64701, Харківська область, м. Барвінкове, вул. Скрипника, 6-А, ідентифікаційний код юридичної особи 37596593) на користь прокуратури Харківської області (61050, місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 02910108) судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 74 874,97 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "23" жовтня 2020 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/2485/19

СудГосподарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення19.10.2020
Оприлюднено28.10.2020
Номер документу92471192
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —922/2485/19

Ухвала від 21.12.2020

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Шевель Ольга Вікторівна

Ухвала від 30.11.2020

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Шевель Ольга Вікторівна

Ухвала від 28.10.2020

Господарське

Господарський суд Харківської області

Калініченко Н.В.

Рішення від 19.10.2020

Господарське

Господарський суд Харківської області

Калініченко Н.В.

Ухвала від 12.10.2020

Господарське

Господарський суд Харківської області

Калініченко Н.В.

Ухвала від 21.09.2020

Господарське

Господарський суд Харківської області

Калініченко Н.В.

Ухвала від 14.09.2020

Господарське

Господарський суд Харківської області

Калініченко Н.В.

Ухвала від 14.09.2020

Господарське

Господарський суд Харківської області

Калініченко Н.В.

Ухвала від 07.09.2020

Господарське

Господарський суд Харківської області

Калініченко Н.В.

Ухвала від 02.09.2020

Господарське

Господарський суд Харківської області

Калініченко Н.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні