Постанова

від 22.10.2020 по справі 904/4105/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/4105/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Волковицької Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-БІЗНЕС" (далі - ТОВ "ТЕХНО-БІЗНЕС", скаржник) - Левченко В.А. (адвокат),

відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦКОМПЛЕКТ-ІНЖИНІРИНГ" (далі - ТОВ "СПЕЦКОМПЛЕКТ-ІНЖИНІРИНГ") - не з`явилися,

Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат") - Новіков М.О. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу ТОВ "ТЕХНО-БІЗНЕС"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2019 (суддя Кеся Н.Б.) та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2020 (головуючий - суддя Дармін М.О., судді: Антонік С.Г., Березкіна О.В.)

у справі № 904/4105/18

за позовом ТОВ "ТЕХНО-БІЗНЕС"

до ТОВ "СПЕЦКОМПЛЕКТ-ІНЖИНІРИНГ",

ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"

про стягнення заборгованості за договором підряду.

Історія справи

1. Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ТОВ "ТЕХНО-БІЗНЕС" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "СПЕЦКОМПЛЕКТ-ІНЖИНІРИНГ" та ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про солідарне стягнення (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 13.06.2019 вих. 13/06, яка надійшла до суду 18.06.2019), заборгованості за договором підряду від 08.05.2014 № 511 з капітального ремонту тепловозу 2ТЄ10М у загальній сумі 23 616 879,00 грн, з яких: 10 120 000,00 грн - основний борг; 1 582 606,02 грн - 3% річних за загальний період з 07.12.2014 по 25.06.2019 та 11 914 272,98 грн інфляційних втрат за період з грудня 2014 року по травень 2019 року.

На обґрунтування позовних вимог ТОВ "ТЕХНО-БІЗНЕС" посилався на неналежне виконання ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" грошових зобов`язань за договором від 08.05.2014 №511 та відповідно ТОВ "СПЕЦКОМПЛЕКТ-ІНЖИНІРИНГ" за договором поруки від 10.08.2018 №10/08.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2020: позов ТОВ "ТЕХНО-БІЗНЕС" задоволено частково; стягнуто солідарно з ТОВ "СПЕЦКОМПЛЕКТ-ІНЖИНІРИНГ" та ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ТОВ "ТЕХНО-БІЗНЕС" 10 120 000,00 грн основного боргу, 4 658 992,98 грн інфляційних нарахувань, 245 892,71 грн 3% річних; стягнуто з ТОВ "СПЕЦКОМПЛЕКТ-ІНЖИНІРИНГ" на користь ТОВ "ТЕХНО-БІЗНЕС" 7 255 280,00 грн інфляційних нарахувань та 1 336 713,31 грн 3% річних; стягнуто з ТОВ "СПЕЦКОМПЛЕКТ-ІНЖИНІРИНГ" на користь ТОВ "ТЕХНО-БІЗНЕС" 241 566,55 грн судового збору; стягнуто з ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ТОВ "ТЕХНО-БІЗНЕС" 112 686,64 грн судового збору; у решті позову відмовлено .

Рішення судів мотивовані тим, що матеріали справи підтверджують факт неналежного виконання відповідачами зобов`язання з оплати виконаних робіт за договором підряду від 08.05.2014 № 511, позовні вимоги ТОВ "ТЕХНО-БІЗНЕС" про примусове стягнення з відповідачів сум 10 120 000,00 грн основного боргу - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають стягненню солідарно з відповідачів у межах позовної давності, решта суми - з ТОВ "СПЕЦКОМПЛЕКТ-ІНЖИНІРИНГ" як поручителя, який не заявив про позовну давність.

Суди виходили з відсутності підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення суми основного боргу, оскільки ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" визнано наявність боргу за договором підряду, що підтверджується частковим погашенням боргу 16.09.2015 на суму 300 000,00 грн, тому позовна давність перервалася і з 16.09.2015 починає перебіг заново. Отже, для стягнення основного боргу за позовом, поданим 12.09.2018, позовна давність спливла 16.09.2018, яка позивачем не пропущена.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, судами зазначено, що у справі відсутні обставини визнання ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" цих нарахувань, тому суми, які нараховані більше ніж за три роки до подачі позову, тобто за період до 12.09.2018, є такими, що заявлені поза межами строку позовної давності. Аргументи позивача про те, що інфляційні втрати та 3% річних на суму основного боргу підлягають нарахуванню за весь час прострочення незалежно від строків позовної давності, суди вважали помилковими, оскільки для стягнення цих нарахувань статтею 268 ЦК України звільнення від застосування строку позовної давності не передбачено.

Крім того, судами зазначено, що оскільки кошти не є неподільною річчю, враховуючи відсутність заяви про застосування позовної давності з боку ТОВ "СПЕЦКОМПЛЕКТ-ІНЖИНІРИНГ", є підстави для стягнення з останнього як солідарного боржника - поручителя усієї суми за позовом.

2. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі до Верховного Суду ТОВ "ТЕХНО-БІЗНЕС", з урахуванням поданої заяви про усунення недоліків касаційної скарги, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 у справі № 904/4105/18 у частині стягнення з ТОВ "СПЕЦКОМПЛЕКТ-ІНЖИНІРИНГ" 7 255 280,00 грн інфляційних нарахувань та 1 336 713, 31 грн 3% річних , а всього 8 591 993, 31 грн; а також у частині стягнення з ТОВ "СПЕЦКОМПЛЕКТ-ІНЖИНІРИНГ" 241 566,55 грн та з ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" 112 686,64 грн розміру судового збору ; ухвалити у цій частині нове рішення суду, яким стягнути солідарно з ТОВ "СПЕЦКОМПЛЕКТ-ІНЖИНІРИНГ" та з ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ТОВ "ТЕХНО-БІЗНЕС" 7 255 280,00 грн інфляційних нарахувань, 1 336 713, 31 грн 3% річних та 354 253, 19 грн судового збору ; у іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 у справі № 910/3437/19 залишити без змін .

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

ТОВ "ТЕХНО-БІЗНЕС" як підставу для відкриття касаційного провадження вказує пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та відповідно зазначає, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень невірно застосували до спірних правовідносин положення частин першої, другої статті 554, статей 599, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та при цьому не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 6-927цс16, від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16, від 21.12.2016 у справі № 373/436/14-ц; також викладених у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 13.06.2018 у справі № 548/981/15-ц, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 26.05.2020 у справі № 910/13109/18, від 19.05.2020 у справі № 910/23028/17, від 21.08.2018 у справі № 910/14144/17, від 19.03.2019 у справі № 904/2529/18, від 02.10.2018 у справі № 910/1733/18.

ТОВ "ТЕХНО-БІЗНЕС" не погоджується з тим, що суди попередніх інстанцій розмежували відповідальність боржника та поручителя, не зважаючи на те, що відповідальність обох відповідачів є солідарною.

Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції неправомірно не надано оцінки та відмовлено у залученні висновку експерта за результатами проведення експертного економічного дослідження від 14.02.2020 № 698/699-20.

На переконання скаржника, частина друга статті 625 ЦК України встановлює спосіб захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом компенсації боржником інфляційних втрат та 3% річних за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Тобто, законодавець не обмежує кредитора періодом нарахування цих сум, у тому числі і перериванням перебігу позовної давності, і відповідно до приписів статті 599 ЦК України та статті 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під всім часом розуміється період від виникнення права на стягнення до фактичного виконання боржником свого зобов`язання. Стягнення інфляційних втрат та 3% річних не є додатковою вимогою, оскільки інфляційні втрати та 3% річних, як компенсація за прострочення виконання грошового зобов`язання за весь час такого прострочення, є складовою частиною заборгованості і регулюються частиною другою статті 625 ЦК України, приписи якої є імперативними і не припускають нічого іншого, ніж викладене.

Таким чином, ТОВ "ТЕХНО-БІЗНЕС" вважає, що з урахуванням переривання перебігу позовної давності, нарахування позивачем за солідарним стягненням за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання інфляційних втрат за період грудень 2014 року - травень 2019 року та 3% річних за період 07.12.2014 - 25.06.2019 (із врахуванням всіх 13 часткових оплат) є повністю правомірним.

4. Позиція інших учасників справи викладена у відзивах

ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" 18.09.2020 направив на адресу Касаційного господарського суду відзив на касаційну скаргу ТОВ "ТЕХНО-БІЗНЕС" у якому, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів скаржника, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

01.10.2020 на адресу Касаційного господарського суду від ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" також надійшли додаткові письмові пояснення.

Від ТОВ "СПЕЦКОМПЛЕКТ-ІНЖИНІРИНГ" на адресу Касаційного господарського суду не надходило відзиву на касаційну скаргу ТОВ "ТЕХНО-БІЗНЕС".

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

ТОВ "Техно-Бізнес" (далі - підрядник) та ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - замовник) 08.05.2014 укладено договір підряду (на капітальний ремонт) №511 (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик виконати у порядку та на умовах даного Договору роботи з капітального ремонту тепловозу 2ТЄ10М відповідно до Специфікації (додаток №1 до Договору) та дефектної відомості (Додаток №2 до Договору) [далі-роботи]. Роботи виконуються на території Підрядника (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.2 Договору замовник зобов`язався надати підряднику об`єкт для виконання робіт, прийняти та оплатити роботи в порядку та строки, передбачені даним Договором.

Строки виконання робіт відповідно до цього Договору, а також їх окремих об`ємів (об`єктів, етапів, видів), визначаються у відповідних додатках (Специфікаціях) на капітальний ремонт (далі - Специфікації), які є невід`ємними частинами цього Договору. У межах строків виконання робіт, вказаних в Специфікаціях, роботи виконуються на загальних умовах, без урахування вихідних, святкових та неробочих днів, якщо інше не вказано в Специфікації. Особові умови виконання робіт можуть бути визначені у Додатках (Специфікаціях). Строк виконання робіт за цим Договором починає обчислюватися з моменту фактичного прийняття об`єкту робіт відповідно до пункту 5.3 Договору. У випадку несвоєчасного прийняття об`єкта робіт строк початку виконання робіт починає обчислюватися з останнього дня строку, визначеного пунктом 5.3 Договору (пункт 2.1 Договору).

Фактичний строк закінчення робіт щодо окремих об`єктів (об`ємів, етапів, видів робіт) визначається датою підписання замовником акта приймання-передачі виконаних робіт. За погодженням сторін у письмовій формі може бути визначений інший склад документів, які підтверджують фактичний строк закінчення робіт (пункт 2.3 Договору).

Ціна робіт відповідає рівню звичайних цін та способу виконання робіт, визначається в Специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору (пункт 3.1 Договору).

Вартість робіт підрядника включає в себе відшкодування затрат, пов`язаних з виконанням робіт за цим договором та плату за виконання робіт підрядником, за вирахуванням витрат замовника, понесених у зв`язку з наданням підряднику енергоносіїв, машин та механізмів для забезпечення виконання підрядником зобов`язань за цим договором (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до пункту 4.1 Договору оплата замовником виконаних робіт здійснюється протягом 5 календарних днів від дати підписання сторонами відповідних актів приймання-передачі виконаних робіт, або інших документів, узгоджених сторонами відповідно до пункту 2.3 цього Договору, на підставі наданих підрядником рахунків та податкових накладних.

Якщо під час прийняття робіт будуть виявлені недоліки, які виникли з вини підрядника (у т.ч. у частині кількості, якості та норм затрат матеріалів), сторонами оформлюється дефектний акт. Дефектний акт складається замовником, який вказує перелік недоліків у виконаних роботах та строки їх усунення. Підрядник зобов`язаний протягом трьох днів, з моменту отримання дефектного акту підписати його та направити замовнику. Сторони визначили, що не підписання, не направлення або несвоєчасне направлення підрядником дефектного акту прирівняні до безумовного узгодження підрядника зі змістом дефектного акту, складеного замовником.

Відповідно до пункту 9.1 Договору підрядник гарантує своєчасне та якісне виконання робіт відповідно до проектної та технічної документації, умов цього договору, діючими нормами та нормативами (у т.ч. наявною технічною документацією, ГСН, ГОСТ (ДСТУ), ТУ та інше).

Підрядник встановлює гарантійні строки якості виконаних робіт, тривалість яких визначається в Специфікаціях та обчислюється з дати акта приймання-передачі виконаних робіт, якщо інший строк не буде додатково узгоджений сторонами у письмовому вигляді (пунктом 9.2 Договору).

Якщо після приймання робіт, протягом гарантійного строку, замовник виявить відступлення від умов Договору або інші дефекти виконаних робіт, які не можуть бути встановлені при звичайному способі її приймання (скриті недоліки), у тому числі такі, які були умисно скриті підрядником або субпідрядником, він зобов`язаний повідомити про це підрядника (пункт 9.3 Договору).

Відповідно до пункту 9.4 Договору підрядник несе відповідальність за дефекти виконаних робіт, які виявлені протягом гарантійного строку, якщо не доведе, що вони виникли внаслідок: природного зносу або його частин; неправильної його експлуатації або неправильної інструкції відносно його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об`єкта, який здійснювався самим замовником або залученими їм субпідрядниками.

Цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 року. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов`язань (в тому числі гарантійних) за цим Договором (пункти 15.4, 15.6 Договору).

ТОВ "ТЕХНО-БІЗНЕС" та ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" підписано Додаток №1 до Специфікації №5 до договору від 08.05.2014 №511 Дефектна відомість на капітальний ремонт КР-2 тепловозу серії 2ТЄ10М хоз. №53 та Додаток №1 до Специфікації №6 до договору від 08.05.2014 №511 Дефектна відомість на капітальний ремонт КР-2 тепловозу серії ТЄМ-2 хоз. №50 . Зазначеними дефектними відомостями встановлений обсяг робіт.

Так, на виконання умов Договору, ТОВ "ТЕХНО-БІЗНЕС" у грудні 2014 року були виконані підрядні роботи на загальну суму 289 200 00,00 грн, що підтверджується підписаними у двосторонньому порядку актами № 1 (на суму 20 640 000 грн) та № 3 (на суму 8 280 000 грн) приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) від 01.12.2014.

ТОВ "ТЕХНО-БІЗНЕС" виставив ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" рахунки від 01.12.2014 №25 та від 01.12.2014 №27 та надав оформлені податкові накладні.

ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" свої зобов`язання щодо оплати отриманих робіт здійснив частково в сумі 18 800 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями про сплату 16.09.2015 - 300 000 грн, 14.09.2015 - 700 000 грн, 27.07.2015 - 2 000 000 грн, 15.05.2015 - 1500 000 грн, 09.04.2015 - 1 500 000 грн, 26.01.2015 - 1 000 000 грн, 26.12.2014 - 1 000 000 грн, 03.09.2015 - 2 000 000 грн, 26.02.2015 - 2 000 000 грн, 23.02.2015 - 1 000 000, 11.02.2015 - 2 000 000 грн, 28.01.2015 - 3 500 000 грн у графі призначення платежу яких міститься вказівка оплата кап.ремонту тепловоза за договором № 511 . На момент вирішення спору заборгованість ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" складає 10 120 000,00 грн основного боргу.

ТОВ "СПЕЦКОМПЛЕКТ-ІНЖИНІРИНГ" (далі - поручитель) та ТОВ "ТЕХНО-БІЗНЕС" (далі - кредитор) 10.08.2018 укладено договір поруки №10/08 (далі - Договір поруки).

Відповідно до пункту 1.1 Договору поруки поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов`язань боржника - ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", що виникли з Договору підряду № 511 (Основний Договір), який був укладений між Кредитором та Боржником.

Пунктом 2.1. передбачено, що порукою забезпечуються грошові зобов`язання Боржника в сумі 10120000,00 грн з оплати виконаних робіт за Основним Договором.

Поручитель несе солідарну відповідальність перед Кредитором за належне виконання Боржником забезпеченого зобов`язання у повному обсязі (пункт 3.1 Договору).

Згідно з пунктами 4.1.1 Договору поруки поручитель зобов`язаний при порушенні боржником зобов`язання перед кредитором за Основним договором виконати за боржника зобов`язання у триденний строк з дня отримання поручителем від кредитора відповідної вимоги про таке виконання.

Відповідно до пункту 6.1 Договору поруки договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018.

З метою досудового врегулювання спору ТОВ "ТЕХНО-БІЗНЕС" звернувся із вимогами від 14.08.2018 вих. №14/08 та від 27.08.2018 вих.№27/08 до ТОВ "СПЕЦКОМПЛЕКТ-ІНЖИНІРИНГ", у яких просив погасити заборгованість у сумі 10 120 000,00 грн. Зазначені вимоги були залишені без відповіді та задоволення.

У справі наявні копії матеріалів Третейської справи Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації Регіональна правова група №14/125К-15 за позовом ТОВ "Техно-Бізнес" до ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".

В матеріалах справи наявний висновок експертизи за результатами експертного обстеження (технічного діагностування) №810.14.12.1-35.20 Тепловоз 2ТЄ10М. Заводський №0999А. Заводський №2812А від 22.12.2014, виданий Державним підприємством Придніпровський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України , у якому неприпустимі дефекти тепловозу не виявлено.

Ухвалою третейського суду від 25.05.2018 у справі №14/125К-15 припинено третейський розгляд справи №14/125К-15.

Позивач пояснив, що у зв`язку із втратою довіри до зазначеного третейського суду він відмовився від позову.

Також у справі наявні копії матеріалів третейської справи Постійно діючого Регіонального Третейського суду Асоціації "Регіональна правова група" №14/85К-16 за позовом ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до ТОВ "Техно-Бізнес" про стягнення штрафу за неякісне виконання робіт у розмірі 1 014 000,00 грн за порушення умов договору підряду від 08.05.2014 № 511.

Рішенням Постійно діючого Регіонального Третейського суду Асоціації "Регіональна правова група" від 30.09.2016 у справі №14/85К-16 у задоволенні позовних вимог ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (ПАТ "ПГЗК") до ТОВ "Техно-Бізнес" відмовлено, оскільки ПАТ "ПГЗК" в односторонньому порядку на підставі пункту 10.9 договору підряду вже застосовано оперативно-господарську санкцію до ТОВ "Техно-Бізнес" у вигляді утримання суми штрафу із сум, які підлягають до оплати останньому.

Також в матеріалах цієї справи наявні:

- копія акта виходу зі строю обладнання від 16.08.2015 затверджений головним інженером управління залізничного транспорту ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" Бриковець А.В. та підписаний спеціалістом з ремонту Лотоцьким А.І., в.о. начальника служби рухомого складу Возненко Р.В. та майстром локомотивного депо ТОВ КСРТ Абрамом В.В.. У акті зазначається про втрату потужності дизеля-генераторної установки, заклинювання ротора правого турбокомпресора ТК-34. Відповідно до висновку комісії: несправний турбокомпресор підлягає демонтажу для визначення причини несправності;

- копія цехового (первинного) акта про виявлені недоліки тепловозу 2ТЄ10М зав.№2812А інв. №078589, який затверджений головним інженером ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" Козаченко А.В. Згідно з висновком: турбокомпресор ТК34 підлягає демонтажу для подальшого визначення причини поломки;

- копія листа-повідомлення ПАТ "Північний ГЗК" від 31.03.2016 на адресу ТОВ "Техно-Бізнес" про утримання суми штрафу за неякісне виконання робіт у розмірі 1 014 000,00 грн з доказом його вручення адресатові 09.06.2016.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Оскільки касаційна скарга у цій справі подана після набрання чинності названого закону розгляд цієї скарги здійснюється з урахуванням положень ГПК України у редакції від 08.02.2020 (далі - у редакції, чинній з 08.02.2020).

Ухвалою Верховного Суду від 31.08.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 904/4105/18 за касаційною скаргою ТОВ "ТЕХНО-БІЗНЕС" з підстав зазначених в ній.

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Спір у цій справі виник у зв`язку з неналежним виконанням ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" договору від 08.05.2014 № 511 у частині повної сплати за виконані підрядні роботи, виконання якого забезпечене договором поруки, укладеним між ТОВ "СПЕЦКОМПЛЕКТ-ІНЖИНІРИНГ" та ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".

Предметом касаційного розгляду є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2019 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2020 у справі № 904/4105/18 у частині стягнення з ТОВ "СПЕЦКОМПЛЕКТ-ІНЖИНІРИНГ" 7 255 280,00 грн інфляційних нарахувань та 1 336 713, 31 грн 3% річних , а всього 8 591 993, 31 грн ; а також у частині стягнення судового збору . В іншій частині, зокрема щодо стягнення солідарно з ТОВ "СПЕЦКОМПЛЕКТ-ІНЖИНІРИНГ" та ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ТОВ "ТЕХНО-БІЗНЕС" 10120000,00 грн основного боргу, 4658992,98 грн інфляційних нарахувань, 245892,71 грн 3% річних; відмови у решті позову, постанова Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2019 у справі № 904/4105/18 не оскаржується , а відтак Верховним Судом не переглядається.

Тобто, враховуючи визначений скаржником предмет оскарження (судові рішення щодо пунктів 2,3,4,5 резолютивної частини рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2019, залишеного без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2020), з огляду на статтю 300 ГПК України, Верховний Суд не переглядає у касаційному порядку судові рішення у частині стягнення солідарно з ТОВ "СПЕЦКОМПЛЕКТ-ІНЖИНІРИНГ" та ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ТОВ "ТЕХНО-БІЗНЕС" 10 120 000,00 грн основного боргу, 4 658 992,98 грн інфляційних нарахувань, 245 892,71 грн 3% річних та відмови у задоволені решті позову, а відтак не перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права у частині щодо стягнення солідарно з ТОВ "СПЕЦКОМПЛЕКТ-ІНЖИНІРИНГ" та ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ТОВ "ТЕХНО-БІЗНЕС" 10 120 000,00 грн основного боргу, 4 658 992,98 грн інфляційних нарахувань, 245 892,71 грн 3% річних та щодо відмови у решті позову .

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених договором підряду, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина перша статті 625 ЦК України).

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Частинами першою, другою статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі .

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким установлено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Договір поруки має акцесорний, додатковий до основного зобов`язання характер.

Згідно із частинами першою, другою статті 543 ЦК України в разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

З аналізу вимог частини першої статті 554 ЦК України у поєднанні з вимогами, передбаченими частиною першою статті 542 та статтею 543 цього Кодексу, слідує, що між боржником та поручителем існує солідарний обов`язок, установлений законом якщо інше не встановлено договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов`язання у повному обсязі (пункт 3.1 Договору поруки №10/08).

Відтак судами попередніх інстанцій вірно застосовано частину першу статті 554 ЦК України у поєднанні зі статтями 542 і 543 ЦК України щодо встановлення характеру розподілу відповідальності між боржниками перед кредитором.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність боргу за Договором підряду, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" належним чином не виконало своїх зобов`язань за Договором підряду №511 щодо оплати виконаних робіт, що призвело до виникнення заборгованості перед ТОВ "ТЕХНО-БІЗНЕС" у сумі 10 120 000,00 грн.

Отже кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання.

Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 цієї Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року за заявою № 23890/02 у справі Фінікарідов проти Кіпру ).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду за вирішенням наявного між сторонами спору. Саме із цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі і переривається перебіг позовної давності.

За змістом статті 264 ЦК України переривання позовної давності передбачає наявність двох строків - до переривання та після нього. Новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний.

Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання , передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову, якщо основне зобов`язання боржником не виконано.

Близька за змістом правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 910/10225/18, від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 16.11.2018 у справі № 918/117/18, від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Скаржник, в обґрунтування своєї правової позиції щодо нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних за весь час прострочення здійснює посилання на постанову Верховного Суду від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17.

Верховний Суд зазначає, що у пунктах 19 та 20 постанови Верховного Суду від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, зазначено зокрема таке: При цьому абсолютно правильним є викладений в пункті 8 цієї Постанови висновок апеляційного господарського суду щодо правової природи нарахувань за статтею 625 ЦК України як триваючого правопорушення, яке припиняється лише в момент повного виконання основного зобов`язання, а тому встановлений статтею 257 ЦК України строк позовної давності щодо таких нарахувань обраховується за останні три роки, які передували зверненню кредитора з позовом , якщо основне зобов`язання боржником не виконано. Більше того, у даному випадку мало місце переривання строку позовної давності за 3% річних та інфляційними втратами, як складовими основного зобов`язання, відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України - внаслідок звернення позивача з позовом щодо стягнення основного боргу в сумі 430 005,04 грн. у справі № 908/1297/16. Проте у будь-якому випадку дані позовні вимоги заявлені позивачем за період з 07.07.2014 по 07.07.2017 (дата звернення з позовом), тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Отже, висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, по-перше, є близьким до висновку щодо застосування статті 625 ЦК України у компіляції зі статтею 257 ЦК України і в цій справі, зокрема, що у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, отже право на стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову , якщо основне зобов`язання боржником не виконано.

А відтак спростовуються доводи скаржника щодо неможливості застосування строку позовної давності на стягнення інфляційних втрат і 3 % річних нарахованих у порядку статті 625 ЦК України.

По-друге, посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17 відхиляється судом касаційної інстанції і з огляду на те, що остання хоч і прийнята за подібних правовідносин (щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат та застосування статті 625 ЦК України), проте за іншої фактично-доказової бази, відмінної від тієї, що з`ясована попередніми судовими інстанціями у цій справі, а встановлення судами різних фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, виключає подібність спірних правовідносин у вказаній справі і у справі № 904/4105/18 у розумінні статті 287 ГПК України.

За таких обставин, доводи касаційної скарги щодо відсутності у кредитора обмежень у нарахуванні сум відповідно до стаття 625 ЦК України, позовною давністю, не приймаються судом з огляду на вищевикладене.

Щодо посилань ТОВ "ТЕХНО-БІЗНЕС" на те, що суди попередніх інстанцій розмежували відповідальність боржника та поручителя, не зважаючи на те, що відповідальність обох відповідачів є солідарною, Верховний Суд зазначає таке.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі , зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі , є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що для цілей застосування частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття сторона у спорі може не бути тотожним за змістом поняттю сторона у цивільному процесі : сторонами в цивільному/господарському процесі є такі її учасники як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога ), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності. І в такому випадку для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (близька за змістом постанова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

При цьому Верховний Суд наголошує на тому, що у випадку, коли до відповідачів, пов`язаних солідарним обов`язком, пред`явлена солідарна вимога і один із них обґрунтовано заявив суду про застосування позовної давності, то така процесуальна дія має наслідки, передбачені ЦК України, і для інших солідарних боржників (близька за змістом позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.06.2020 у справі № 760/15529/16-ц (яку зареєстровано у Єдиному державному реєстрі судових рішень:17.06.2020, оприлюднено: 18.06.2020.), постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц (провадження № 14-424 цс 19), яку зареєстровано у Єдиному державному реєстрі судових рішень 19.07.2020 та оприлюднено 21.07.2020.

З наведених у цій постанові міркувань Верховний Суд відзначає, що суди попередніх інстанцій у цій справі з дотриманням частини першої статті 554 ЦК України у поєднанні зі статтями 542 і 543 ЦК України щодо встановлення характеру розподілу відповідальності між боржниками перед кредитором встановили, що між боржником та поручителем існує солідарний обов`язок перед позивачем; відповідачі по справі є солідарними боржниками перед скаржником.

Суди попередньої інстанції також з дотриманням частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України в контексті зі статтею 625 ЦК України встановили пропуск позовної давності щодо інфляційних нарахувань та трьох процентів річних; наявність належної заяви одного з солідарних боржників щодо застосування наслідків пропущення позовної давності, та правильно застосували відповідні норми права стосовно ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Пункт 6 частини другої статті 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначає, що однією з функцій Верховного Суду є забезпечення однакового застосування норма права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені законом.

Відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги , якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги .

При цьому, розмежувавши відповідальність боржника та поручителя, не зважаючи на те, що відповідальність обох відповідачів є солідарною, судами допущено неправильне застосування частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України в контексті зі статтею 625 ЦК України, ураховуючи частину першу статті 554 ЦК України у поєднанні зі статтями 542 і 543 ЦК України стосовно ТОВ "СПЕЦКОМПЛЕКТ-ІНЖИНІРИНГ" та необґрунтовано здійснено висновок про відсутність підстав для застосування позовної давності до позовних вимог до поручителя про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, з огляду на те, що ТОВ "СПЕЦКОМПЛЕКТ-ІНЖИНІРИНГ" не подавалась окрема заява про застосування строків позовної давності.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що в силу імперативних приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а відтак позбавлений можливості встановити обставини, з якими закон пов`язує застосування позовної давності, а саме дату з якої починається її відлік, суму боргу і т.і.

Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо подібності правовідносин у справах № 910/13109/18, № 910/23028/17, № 910/14144/17, № 904/2529/18, № 910/1733/18, № 548/981/15-ц, № 444/9519/12, № 3-295гс16, № 6-927цс16, № 373/436/14-ц на які посилався скаржник у касаційній скарзі, з огляду на те, що названі справи розглянуто та ухвалено судові рішення за наслідками розгляду не подібних правовідносин ні за підставами позову, ні за змістом позовних вимог, ні за встановленими фактичними обставинами, ні за матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах і у справі № 904/4105/18.

При цьому Верховний звертає увагу на те, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Водночас, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац вісімнадцятий), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11(абзац двадцятий), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац вісімнадцятий).

Щодо доводів скаржника, що судом апеляційної інстанції неправомірно не надано оцінки та відмовлено у залученні висновку експерта за результатами проведення експертного економічного дослідження від 14.02.2020 № 698/699-20, то Верховний Суд виходить з такого.

Верховний Суд зазначає, що зі змісту постанови вбачаються аргументи та доводи апеляційної інстанції, якими суд обґрунтував і мотивував не взяття до уваги наданий на стадії апеляційного оскарження висновок експерта за результатами проведення експертного економічного дослідження від 14.02.2020 № 698/699-20.

Частиною третьої статті 269 ГПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно незалажели від нього.

З огляду на приписи частини третьої статті 269, частин другої-четвертої, пункту 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України, змісту постанови апеляційної інстанції, в якій наведені обґрунтування і мотиви щодо розгляду цього клопотання, дії суду не можуть вважатися обмеженням у поданні доказів учасником справи суду, а тому доводи щодо порушення норм процесуального права не знайшло свого підтвердження.

Щодо стягнення з відповідачів судових витрат, суд касаційної інстанції зазначає про те, що доводи касаційної скарги ТОВ "ТЕХНО-БІЗНЕС" про солідарне стягнення судового збору з відповідачів колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки солідарне стягнення суми судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 907/425/16, 25.09.2018 у справі № 904/5580/16, від 13.07.2020 у справі № 476/489/17 (провадження № 61-39866 св 18).

Інші доводи та аргументи, наведені скаржником у надісланих до суду процесуальних заявах та наданих під час судового засідання у суді касаційної інстанції, які виходять за межі визначеного скаржником у касаційні скарзі (з уточненнями до неї) предмету касаційного оскарження, ураховуючи принцип диспозитивності, та статтю 300 ГПК України перебувають поза межами касаційного перегляду, а відтак судом не можуть братись до уваги та розглядатись.

Суд касаційної інстанції приймає до уваги доводи ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" викладені у відзиві на касаційну скаргу з урахуванням мотивів викладених у розділі 8 цієї постанови.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

З огляду на наведене у розділі 8 цієї постанови Верховний Суд дійшов висновку про те, що при вирішенні цього спору суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з ТОВ "СПЕЦКОМПЛЕКТ-ІНЖИНІРИНГ" 7 255 280,00 грн інфляційних нарахувань та 1 336 713, 31 грн 3% річних та 241 566,55 грн судового збору .

Враховуючи, що судом першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, під час вирішення спору порушено норми права та не надано оцінки всім обставинам справи та наявним у ній доказам, суд касаційної інстанції доходить висновку про наявність підстав для часткового скасування оскаржуваних судових актів у цій справі та направлення у скасованій частині справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене вище та вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ТОВ "ТЕХНО-БІЗНЕС" з наведених у розділі 8 цієї постанови мотивів.

9. Судові витрати

Враховуючи, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій скасуванню підлягають лише у частині стягнення з ТОВ "СПЕЦКОМПЛЕКТ-ІНЖИНІРИНГ" 7 255 280,00 грн інфляційних нарахувань та 1 336 713, 31 грн 3% річних та 241 566,55 грн судового збору з передачею справи у цій частині на новий розгляд, а в іншій частині оскаржувані судові акти не оскаржувалися, розподіл судових витрат у справі, у тому числі, й сплаченого за подання позовної заяви/апеляційної та/або касаційної скарги судового збору, здійснює господарський суд, який ухвалює рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-БІЗНЕС" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2020 у справі № 904/4105/18 у частині стягнення з ТОВ "СПЕЦКОМПЛЕКТ-ІНЖИНІРИНГ" на користь ТОВ "Техно-Бізнес" 7 255 280,00 грн інфляційних нарахувань та 1 336 713,31 грн 3% річних, 241 566,55 грн судового збору скасувати, в цій частині справу направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя Н. Волковицька