Рішення

від 21.10.2020 по справі 547/1152/18

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37

Справа №547/1152/18

Провадження №2/547/66/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року смт Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді В.Ф.Харченка,

за участі секретаря судового засідання К.А.Вареник,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 Семенівського районного суду Полтавської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи приватний нотаріус Семенівського районного нотаріального округу Полтавської області Трембач Неля Володимирівна, про усунення від права на спадкування,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_6 про усунення від спадкування після ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і яка була матір`ю сторін. Остання проживала у АДРЕСА_1 ; мала у власності 2 земельних ділянки (паї). Сторони є спадкоємцями першої черги їх матері. У серпні 2018 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Н.В.Трембач для оформлення своєї частки спадщини на вказані ділянки, але нотаріус вказала на неможливість видачі позивачеві свідоцтва, оскільки спадкодавець заповіла усе майно відповідачеві.

На переконання позивача саме відповідач безвідповідально діяв стосовно матері, неналежно її доглядав, неналежно здійснював її медичне забезпечення, закривав ззовні у будинку тощо, що обумовило передчасну смерть матері. У лютому 2016 мати перенесла інсульт, тоді ж у неї було виявлено запалення легень. Відповідач вчиняв дії для негативного налаштування матері проти позивача, не випускав мати на вулицю з будинку, не вживав заходів до її лікування, перешкоджав позивачеві піклуватися про матір. Близько 2 років після інсульту мати померла.

Як на правову підставу позову вказано на ст. 172 Сімейного кодексу України, ч. 5 ст. 1224 Цивільного кодексу України, роз`яснення Пленуму Верховного Суду України у постанові від 30.05.2008 N 7.

Визначення головуючого судді до 21.11.2018 було неможливим через відсутність у штаті суду суддів з повноваженнями на розгляд справ.

01.07.2019 головуючим суддею визначено ОСОБА_8 .

13.12.2018 ОСОБА_8 відраховано зі штату суду у зв`язку з закінченням строку її тимчасового відрядження до Семенівського районного суду Полтавської області для здійснення правосуддя. Провадження у справі нею не відкривалося.

Визначення головуючого судді стало можливим 14.01.2019, головуючим суддею визначено В.Ф.Харченка.

20.01.2020 відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження після отримання 08.01.2020 відомостей про зареєстроване місце проживання відповідача.

Відповідач у відзиві заперечував проти позову повністю через недоведеність і безпідставність вимог. Доводи позову про ухилення відповідача від утримання матері не відповідають дійсності.

Третя особа письмове пояснення у справі не складала, у судове засідання не з`являлася, надала витребувану судом копію спадкової справи спадкодавця ОСОБА_9 , просила розглядати справу за її відсутності.

Під час судового розгляду позивач свої вимоги підтримала повністю з підстав, викладених позові. Наголосила, що позивач був опікуном матері упродовж 2016 - 2018 років. Він мав лікувати та піклуватися матір`ю, забезпечити її перебування на відкритому повітрі, але цього не робив. Останні пів року до смерті мати перебувала у безпорадному стані. Відповідач лише зранку і увечері її годував, до лікарні мати возив ОСОБА_10 . Позивач знає ці обставини особисто, оскільки проживає неподалік будинку матері.

За клопотанням позивача у судовому засіданні 08.10.2020 було оголошено перерву до 21.10.2020 задля її підготовки до дебатів. Однак позивач 21.10.2020 у судове засідання для участі у дебатах не з`явилася, телефонограмою від 21.10.2020 вказала на розгляд справи за її відсутності.

Відповідач проти позову заперечував у судовому засіданні, викладені у позові обставини є неправдивими. Позивач з 2013 року не спілкувалася з матір`ю, не прийшла на її поховання. Мати жила у сусідньому будинку з відповідачем. Відповідач не був її опікуном. Жодних скарг ні від кого в опікунську раду, сільську раду тощо стосовно дій відповідача по відношенню до матері не було. Відповідач пропонував позивачеві почергово доглядати матір, але позивач відмовлялася. До останньої госпіталізації до лікарні мати була "вмєняєма".

Представник відповідача заперечував проти позову, вказав, що доказів на підтвердження позовних вимог немає. Усунути від спадкування можна лише особу, яка спадкує за законом, а у цій справі спадкування відповідачем здійснюється за заповітом.

Суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 83 ЦПК України).

Тобто процесуальний обов`язок доведення позовних вимог, у т.ч. надання відповідних доказів (письмових, речових і електронних доказів; висновків експертів, показань свідків) покладено саме на позивача, якщо відповідач проти позову заперечує.

Суд встановив, що сторони є дітьми ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).

ОСОБА_9 до смерті була зареєстрована та проживала одиноко за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виданою Товстівським старостинським округом виконкому Семенівської селищної ради Семенівського району Полтавської області №453 від 19.11.2018 (а.с.13).

Родинні зв`язки позивача ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_9 підтверджуються свідоцтвом про народження, де у графі мати значиться ОСОБА_7 (а.с.8).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 позивач змінила дошлюбне прізвище ОСОБА_11 на ОСОБА_12 , шлюб розірвано 09.10.1985 (а.с.10,11).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 позивач змінила дошлюбне прізвище ОСОБА_12 на ОСОБА_13 (а.с.11).

Після смерті ОСОБА_14 відкрилась спадщина за законом на належне їй майно, а саме 2 земельні ділянки (паї) розташовані на території Товстівського старостинського округу Семенівської селищної ради.

Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ПЛ №114204 площею 6,83 га розташована на території Товстівської сільської ради Семенівського району Полтавської області виданий 10.11.2005 на ім`я ОСОБА_7 , кадастровий номер 53245876:00:002:0235 та виготовлено технічну документацію (а.с.55,58).

Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ПЛ №507458 площею 7,31 га розташована на території Товстівської сільської ради Семенівського району Полтавської області виданий 03.06.2008 на ім`я ОСОБА_7 , кадастровий номер 5324587600:00:002:0232 та виготовлено технічну документацію (а.с.56,57).

Крім позивача спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_9 є брат позивача (син спадкодавця) - ОСОБА_5 , відповідач у справі.

У серпні 2018 року позивач звернулась до приватного нотаріуса Семенівського районного нотаріального округу Н.В.Трембач для подання заяви про прийняття спадщини померлої матері, ОСОБА_7 , але нотаріусом було повідомлено, що неможливо видати свідоцтво про право на спадщину у зв`язку з прийняттям спадщини відповідачем у справі ОСОБА_2 та наявністю в матеріалах спадкової справи заповіту ОСОБА_9 у якому все своє мано заповіла ОСОБА_2 . (а.с.14).

Відповідно до історії хвороби №1336 гр. ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 жительки с.Греблі Семенівського району Полтавської області, яка знаходилась на стаціонарному лікуванні в КП Семенівська ЦРЛ з 07.05.2018 по 07.05.2018 з діагнозом ІКС дифузний кардіосклероз атеросклеротичний, хвора у приймальне відділення доставлена ЕМД без свідомості, шкіра бліда, зіниці помітно розширені на світло не реагують, дихання відсутнє, серцебиття відсутнє. Хворій введено розчин адреналіну, дексаметазон. Ознак життя немає. ІКС дифузний кардіосклероз атеросклеротичний, набряк легенів, легенева кардіопатія. Дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 о 14 год. 55 хв.

Відповідно до патологоанатомічного діагнозу дата розтину 08.05.2020 м. Хорол Полтавської області, причиною смерті ОСОБА_9 була гостра серцево-судинна недостатність та атеросклеротична хвороба серця (а.с. 43).

Відповідно до копії спадкової справи № 159/2018 на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , заяву на прийняття спадщини подано ОСОБА_5 14.06.2018 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 47, 50).

Спадкова справа відкрита 19.06.2018 приватним нотаріусом Н.В.Трембач (а.с.46-69).

Відповідно до заповіту складеного 13.02.2017 ОСОБА_9 заповіла все своє майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.51).

Відповідач ОСОБА_2 відзивом від 06.02.2020 надав до суду письмові пояснення свідків жителів села ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які підтверджують відсутність обставин належного утримання спадкодавця.

ОСОБА_17 письмовими поясненнями 29.01.2020 повідомила суд, що ОСОБА_9 знала з 1959 року, коли стала жити у селі Греблі. Із 2012 року її доглядали постійно син ОСОБА_2 та невістка ОСОБА_18 , вони сплачували комунальні платежі за неї, обеспечували її життєвими необхідностями, харчувалися разом. ОСОБА_1 з 01.05.2013 не відвідувала свою матір, не займалась її доглядом, на похорони матері не приїзжала. Поховання ОСОБА_9 здійснював її син за власний рахунок (а.с.73).

ОСОБА_19 письмовими поясненнями 29.01.2020 повідомила суд, що ОСОБА_7 знала з 2009 року коли стала проживати у с. Греблі, жила з нею по сусідству. ОСОБА_9 була адекватна, при своєму розумі. Син ОСОБА_9 , ОСОБА_2 з дружиною теж жили зі свідком по сусідству тому вона мала змогу кожен день спостерігати, як син піклувався про неї. Останні роки її життя син із дружиною доглядали за нею до останнього її подиху. Останні п`ять років життя ОСОБА_9 її дочка ОСОБА_1 не провідувала та не прийшла провести її в останній путь. Поховання проводив її син ОСОБА_2 за власний кошт (а.с.74).

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Семенівської селищної ради Семенівського району Полтавської області Товстівського старостинського округу № 244 від 10.05.2018 виданої ОСОБА_2 про те, що він проводив поховання ОСОБА_9 , 1938 р.н. за власний кошт (а.с.75).

ОСОБА_20 письмовими поясненнями від 16.09.2020 повідомила суд, що сім`ю ОСОБА_4 знає дуже давно, підтримувала стосунки також із нині померлою ОСОБА_21 постійно і часто з нею спілкувалась, раніше приходила на виклики, як ветеринарний лікар до хворих тварин. До приблизно началу 2016 року ОСОБА_9 вільно з нею спілкувалась, підтримувала дружні стосунки, розповідала про своє життя, хвалилась своїм господарством (козою). Десь із середини 2016 року почала бачити її рідше бо вона практично не з`являлась на вулиці. Але постійно бачила ОСОБА_22 , яка кожного дня бігала через огороди до матері. Неодноразово із середини 2016 року по травень 2018 року спілкувалась із ОСОБА_1 , яка часто скаржилась, що коли не прийде до матері, та постійно закрита в хаті і вона спілкувалась з нею через вікно. Останній час мати перестала впізнавати оточуючих, навіть дочку. ОСОБА_1 переживала за стан здоров`я матері, неодноразово скаржилась на брата ОСОБА_2 , який відсторонив дочку від матері. А сам оформив офіційне опікунство і не лікував (зі слів ОСОБА_1 ), з цього часу ОСОБА_9 не бачила, хоча жила поряд із нею. Про смерть ОСОБА_9 дізналась ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.137-138).

ОСОБА_23 письмовими поясненнями від 06.10.2020 посвідчені приватним нотаріусом Глобинського районного нотаріального округу С.В.Джусь повідомив суд, що раніше працював у мережевому маркетингу із продажу печатної продукції. По роботі часто виїздив у різні насалені пункти для продажу печатної продукції, дрібних промислових товарів. Зоною його відповідальності та маркетингу були смт Семенівка, с. Товсте, с. Греблі, с.Новоселиця, с.Оболонь, с.Горошине. Ще раніше він працював у Глобинському виїзному кінотеатрі у смт.Семенівка та познайомився з різними мешканцями вказаних сіл, які і були його першими клієнтами. Проїздом у с.Горошине, він постійно відвідував с.Греблі де у нього була постійна клієнтка ОСОБА_4 , якій він щомісяця продавав різні книги та інколи побутові товари. До неї приїздив з весни 2017 до початку зими 2019 року коли припинив займатися мережевим маркетингом. Практичного кожного разу під час спілкування з ОСОБА_4 вона просила зайти і до її матері, запропонувати їх його товар, яка проживала у окремому будинку неподалік від будинку ОСОБА_13 по провулку на наступній вулиці. Проходили до неї спочатку ОСОБА_4 , а потім він сам. Будинок її матері невеликий, глинобитний, неохайний, паркан біля будинку дерев`яний напівзруйнований. Кожного разу коли він приходив до матері ОСОБА_4 , а це було з травня 2017 року по жовтень 2017 року (в загальній кількості 6-7 разів) її мати постійно знаходилась вдома. При цьому він звертав увагу, що кожного разу вона була у будинку (він стукав у вікно щоб її погукати) а вхідні дерев`яні двері були зачинені на навісні замки. Мати ОСОБА_4 - ОСОБА_24 підходила до вікна, але з ним практично не спілкувалась. Також він постійно звертав увагу ОСОБА_4 , що її мати веде себе незвичайно, дивилась на нього стекля ними очима, на всі питання відповіді не давала, начеб то і не чула його, хоча дивилась на нього через вікно. ОСОБА_4 говорила йому, що мати вже значний час якась не адекватна, але її брат не пускає її до матері, матір треба лікувати , брат тримає її зачиненою у будинку (а.с.157).

Відповідно до копії медичної карти стаціонарного хворого №467 від 17.02.2016 ОСОБА_7 остання була госпіталізована до Семенівської ЦРЛ зі скаргами на шум у голові, головний біль на втрату апетиту, слабкість в правій руці і нозі, нестабільність артеріального тиску, 26.02.2016 виписана на амбулаторне лікування в задовільному стані під нагляд лікаря ПМСД фтізіатра 2 контроль.

Свідок ОСОБА_25 , який є сином відповідача і племінником позивача, у судовому засіданні дав показання, що з 2013 року жив у своєї баби ОСОБА_9 у будинку АДРЕСА_1 . Коли розпочав післяшкільне навчання, то протягом 2017 - 2018 років на вихідних постійно був у баби. Баба безпорадною не була, харчувалася переважно у його батьків. Баба ходила, але не багато, батько обслуговував її, забезпечував їжею і дровами, обігрівав будинок. Свідок пам`ятає про конфлікт баби (спадкодавця) з тіткою (позивачем) на день народження баби, після якого відносини між ними припинилися.

Свідок ОСОБА_26 , яка є дружиною позивача, під час допиту у судовому засіданні підтвердила, що у 2016 році її свекруха ОСОБА_9 потрапила до лікарні. Висновків ЛКК чи про опікунство не існувало. Після цього стан здоров`я ОСОБА_9 погіршився, але вона постійно була у свідомості і розумінні своїх дій. Їсти переважно готувала свідок, а ОСОБА_9 допомагала їй чистити картоплю, інші овочі. У покійної був гіпертонічний криз, їй робити перед смертю уколи і крапельниці. Позивач ОСОБА_1 не цікавилася взагалі станом і життям ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_27 під час допиту у судовому засіданні дала показання, що відповідач є її сусідом. Позивач не провідувала свою мати ( ОСОБА_9 ), на що остання скаржилася свідкові. До 10.01.2017 свідок жила поруч, після цього переїхала у інший будинок у селі, через день була поруч, бо там залишилися родичі свідка. ОСОБА_28 доглядали її син (відповідач) і його дружина. Менший онук майже завжди ночував у баби. У будинку ОСОБА_28 ніколи не закривали, вона нормально говорила з людьми.

Відповідно до ст. 172 Сімейного кодексу України дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов`язаних із наданням такого піклування.

Тобто закон в однаковій мірі покладає на сторін, як повнолітніх дітей їх матері, обов`язок проявляти турботу і надавати їй допомогу, піклуватися про неї. Однак позивач вказувала, що такий обов`язок мав лише відповідач.

Підстави усунення від права на спадкування визначено ст. 1224 Цивільного кодексу України.

"Стаття 1224. Усунення від права на спадкування

1. Не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.

Положення абзацу першого цієї частини не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом.

2. Не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.

3. Не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини.

Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

4. Не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду.

Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу.

5. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

6. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ".

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 4 листа "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 зазначив, що усунення від права на спадкування спадкоємців за законом та за заповітом можливе виключно на підставі рішення суду. За змістом ч. 1 ст. 1224 ЦК підставою для позбавлення права на спадкування є умисне позбавлення життя спадкодавця чи будь-якого з можливих спадкоємців або вчинення замаху на їхнє життя. Оскільки діяння, зазначені у ч. 1 цієї статті, є кримінально караними, то вони повинні бути підтверджені вироком суду, постановою про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав, які є самостійною та достатньою підставою для усунення від права на спадкування.

Коло осіб, позбавлення життя яких усуває особу від права на спадкування, є вичерпним та чітко визначеним ч. 1 ст. 1224 ЦК, це спадкодавець та можливі спадкоємці. Не може бути підставою для усунення особи від права на спадкування позбавлення ним життя іншої особи, яка на момент вчинення злочину не могла бути можливим спадкоємцем.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення зумовлює пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки (збільшення частки у спадщині, зміна черговості одержання права на спадкування), одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у ч. 2 ст. 1259 ЦК.

У частинах 2 - 4 статті 1224 ЦК зазначені особи, які усуваються від спадкування на підставі закону, зокрема: які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування; батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав; батьки та повнолітні діти, які ухилялися від обов`язку щодо утримання спадкодавця. Не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду.

Статтями 202, 203 СК встановлено обов`язок повнолітніх дітей утримувати своїх батьків, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги, мають тяжкі хвороби, інвалідність або є безпомічними.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Вимога про усунення від права на спадкування за законом особи може бути пред`явлена лише після смерті спадкодавця.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

При розгляді справ цієї категорії суди нерідко постановляють рішення про усунення від спадкування спадкоємця, коли у справі немає жодного доказу про умисне ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцю, крім того факту, що сторони не спілкувалися протягом тривалого часу, ігноруючи при цьому статті 10, 60 ЦПК, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч. 5 ст. 1224 ЦК має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Та обставина, що сторони не спілкувалися протягом тривалого часу, не свідчить про факт умисного ухилення від надання допомоги.

Важливе значення має обґрунтованість позовних вимог та наявність належних доказів на їх підтвердження, оскільки практика розгляду справ про усунення від права на спадкування свідчить про те, що позови, як правило, є необґрунтованими, тому в їх задоволенні суди відмовляють.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 N 7 правило частини п`ятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК.

Відтак суд, вивчивши усі надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; надавши оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі; ураховуючи встановлені у справі обставини і правовідносини; суд робить висновок про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову і відмовляє у його задоволенні повністю через не доведення позивачем факту ухилення відповідача від утримання спадкодавця, відсутність доказів безпорадного стану спадкодавця, відсутність спадкування відповідачем спадщини спадкодавця за законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.Ф.Харченко

Повний текст рішення складено 28.10.2020.