Постанова

від 15.02.2021 по справі 547/1152/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 547/1152/18 Номер провадження 22-ц/814/166/21Головуючий у 1-й інстанції Харченко В. Ф. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Л.І. Пилипчук, О.В. Чумак

При секретарі: Зеленській О.І.

З участю представника відповідача адвоката Антіхович В.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні (проведеному в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи) в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2020 року , ухвалене суддею Харченко В.Ф. в період часу 8:37:56 год до 09.04.04 год.

В цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Семенівського районного нотаріального округу Полтавської області Трембач Неля Володимирівна про усунення від права на спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Семенівського районного нотаріального округу Полтавської області Трембач Неля Володимирівна, про усунення від права спадкування.

У своєму позові прохала, усунути ОСОБА_2 від права на спадкування спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначала, що відповідач , який був офіційно призначений піклувальником спадкодавця , як спадкоємець першої черги , ухилявся від надання необхідної допомоги спадкодавцеві.

Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

З даним рішенням не погодилася ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку.

короткого змісту вимог апеляційної скарги;

У свої скарзі апелянт прохає, скасувати рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 повністю та усунути ОСОБА_2 від права на спадкування спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

ОСОБА_1 вважає, що рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 21.10.2020 року є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Вказує, що при розгляді справи судом першої інстанції було прийнято виключно сторону відповідача та надано перевагу доказам однієї сторони, прийнято до уваги покази свідків, які є зацікавленими у позитивному вирішенні спору для відповідача, оскільки перебувають у родинних зв`язках.

Звертає увагу суду, що пославшись на недоведеність позивачем обставин необхідних для усунення від спадкування, суд першої інстанції жодним чином не звернув уваги на відсутність доказів зі сторони відповідача.

Вважає, що наявний причинний зв`язок між виявленими в 2016 році захворюваннями матері, усуненням відповідачем її від спілкування з спадкодавцем, відсутності будь-яких спроб лікування матері відповідачем який, при цьому, був її піклувальником та отримував за це кошти від держави та смертю матері-спадкодавця.

Зазначає, що судом першої інстанції вищезазначені факти не прийняті до уваги, фактичні обставини та докази по справі належним чином не досліджені.

узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;

У відзиві ОСОБА_2 зазначає, що апеляційну скаргу не визнає та вважає її безпідставною з наступних підстав.

Вважає, що дана справа є зловживанням права на суд та позов є надуманим, оскільки позивачем не надано жодного доказу по суті справи, крім показів.

Звертає увагу суду, що він є спадкоємцем на підставі заповіту, а в позові відсутні будь-які посилання на норми права про усунення від спадкування за заповітом.

У своєму відзиві прохає відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Семенівського районного суду м. Полтави від 21 жовтня 2020 року.

встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Судом першої інстанції встановлено, що сторони у справі є дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у віці 80 років.

ОСОБА_3 до смерті була зареєстрована та проживала одна за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виданою Товстівським старостинським округом виконкому Семенівської селищної ради Семенівського району Полтавської області.

За свого життя 13.02.2017 року ОСОБА_3 заповідала все своє майно - ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме 2 земельні ділянки (паї) розташовані на території Товстівського старостинського округу Семенівської селищної ради.

19.06.2018 року приватним нотаріусом Н.В. Трембач за заявою ОСОБА_2 відкрита спадкова справа.

У серпні 2018 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Семенівського районного нотаріального округу з заявою про прийняття спадщини померлої матері, однак нотаріусом листом від 12.11.2018 року за № 01-16 було повідомлено, що спадщину прийнято відповідачем ОСОБА_2 , за заповітом . , та роз`яснено ОСОБА_1 право на подачу документів для підтвердження права на обов`язкову частку, чи право на оспорення в судовому порядку видачу заповіту. ( а. с. 63)

Відмовляючи у задоволенні позову, судом першої інстанції встановлено, що позивачем не було доведено факту ухилення відповідача від утримання спадкодавця, відсутні докази безпорадного стану спадкодавця, та відсутнє спадкування відповідачем спадщини спадкодавця за законом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статей 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Згідно ч.2 ст.1223 ЦК України У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Частиною шість даної статті визначено, що положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Зі змісту зазначених вище норм матеріального права слідує, що для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3).

На обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила , що в лютому 2016 року ОСОБА_3 перенесла інсульт, у неї було виявлено туберкульоз легень та інші захворювання.

Місцевим судом на підставі наявної у справі медичної документації стосовно померлої ОСОБА_3 установлено, що дійсно за життя ОСОБА_3 мала ряд захворювань .( а .с. 43, 152-155).

Крім зазначених вище доказів щодо хворобливого стану ОСОБА_3 жодних доказів про те, що відповідач у справі ОСОБА_2 ухилявся від догляду за хворою матір`ю , чи створював умови для погіршення її стану здоров`я , що призвело до її передчасно смерті не містять.

Доводи ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 весь час тримав матір у будинку під замком чим створював умови для погіршення стану її здоров`я , носять характер припущення .

Жодних інших доказів на підтвердження позовних вимог позивачем не надано.

Доводи апелянта про неповноту судового розгляду та порушення норм процесуального права при розгляді справи також є необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається , що ухвалою місцевого суду від 20 січня 2020 року було задоволено клопотання позивача та витребувано з Семенівської центральної районної лікарні усі наявні історії хвороб ОСОБА_3 за період з 2016 по 2018 рік., та її амбулаторну картку, яку Семенівською центральною районною лікарнею було надіслано на адресу суду та повідомлено про те, що амбулаторна картка знаходиться на руках у ОСОБА_2 ( а. с. 42). Як зазначено вище місцевий суд встановив факт, що померла ОСОБА_3 мала ряд хвороб .

Встановивши вказані обставини, місцевий суд вірно дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.

висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

відповідно до ст. 375 ЦПК України Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Статтею 141 ЦПК України визначено механізм розподілу судових витрат між сторонами, частиною один якої встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Підстави для зміни та розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не встановлено.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, понесені апелянтами судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367 , 374 , ст. 37 5 , ст.ст. 382 , 383 ЦПК України , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2020 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 15.02.2021 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді Л.І. Пилипчук

О.В. Чумак