Постанова

від 26.10.2020 по справі 200/5209/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року справа №200/5209/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

Геращенка І.В.

за участю секретаря судового засідання Антонюк А.С.

за участю сторін по справі:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду (суддя Льговська Ю.М.) від 12 серпня 2020 року у справі № 200/5209/20-а (дата складання повного тексту рішення 12 серпня 2020 року) за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій щодо відмови у видачі, як члену сім`ї померлого під час проходження служби в зоні антитерористичної операції посвідчення «Член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби» на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», форма і порядок видачі якого встановлена постановою Кабінету Міністрів України «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби» від 28 травня 1993 року № 379; зобов`язання видати як члену сім`ї померлого під час проходження в зоні антитерористичної операції служби ОСОБА_3 , посвідчення «Член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби» на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», форма і порядок видачі якого встановлена постановою Кабінету Міністрів України «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби» від 28 травня 1993 року № 379, з урахуванням висновків суду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивачка посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Позивачка зазначила, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що згідно ч.ч. 1,2,3,4 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаний із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призивом. Законодавчими актами не визначено прямо, що міліціонери батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ» Головного управління МВС України в Дніпропетровській області не є військовослужбовцями. Позивачка вважає, що її син є військовослужбовцем з 2004 року згідно військового квитка та укладеного контракту з МВС із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Позивачка також вважає, що судом не враховано те, що її син у період з 03.06.2014 року по 15.07.2014 року приймав безпосередню участь особи в антитерористичній операції забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Позивач також вважає, що судом першої інстанції безпідставно було прийнято ухвалу від 12 серпня 2020 р. якою пояснення на позовну заяву Міністерства у справах ветеранів України, пояснення на позовну заяву від Міністерства внутрішніх справ України та клопотання Міністерства внутрішніх справ України про об`єднання справ в одне провадження повернути без розгляду.

Відповідач у судове засідання не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 18 липня 2016 року у справі № 241/1390/16-ц встановлено факт загибелі ОСОБА_3 при виконанні службових обов`язків, визначенихЗаконом України «Про боротьбу с тероризмом», при захисті територіальної цілісності України в зоні проведення антитерористичної операції 15 липня 2014 року на території міста Горлівка Донецької області.

З 15 липня 2014 року на підставі наказу ліквідаційної міліції Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 16 червня 2016 року № 6о/с рядового міліції ОСОБА_3 , який обіймав посаду міліціонера взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ» Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, виключено зі списків особового складу за смертю.

ІНФОРМАЦІЯ_2 видано свідоцтво про смерть ОСОБА_3 .

Матері ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , що підтверджується відомостями свідоцтва про народження НОМЕР_1 , 10 жовтня 2017 року видано посвідчення, яке посвідчує її право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.

В січні 2020 року позивачем подана заява до Донецького обласного військового комісаріату про видачу свідоцтва про право користування пільгами членів сім`ї військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали без звісти під час проходження військової служби.

26 березня 2020 року Донецьким обласним військовим комісаріатом відмовлено у видачі вказаного свідоцтва з тих підстав, що діяЗакону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»не поширюється на позивача, оскільки її син проходив службу в органах міліції та не був військовослужбовцем.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"(далі - Закон № 3551) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

За приписамиабзаців 4, 8 пункт 1 статті 10 Закону № 3551 чинність цього Закону поширюється на:

-сім`ї осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, поліцейських, які загинули або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України;

- сім`ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також сім`ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Порядок надання статусу особи, на яку поширюється чинність цього Закону, особам, зазначеним в абзацах п`ятому - восьмому цього пункту, визначається Кабінетом Міністрів України ( абз.9 п.1 ст.10 Закону № 3551).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 р. N 740 затверджено Порядок надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за приписами пункту 2 якого статус особи, на яку поширюється чинність Закону, згідно з цим Порядком надається, зокрема,: сім`ям військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, і загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

Як вбачається з матеріалів справи у відповідності до вимог наведених вище норм позивачці 10 жовтня 2017 року було видано посвідчення серії НОМЕР_2 , яке посвідчує її право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.

Доводи апеляційної скарги щодо права позивачки на отримання посвідчення члена сім`ї загиблого у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 р. N 379, колегія суддів вважає помилковим з огляду на наступне.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20 грудня 1991 року N 2011-XII(далі - Закон № 2011-XII) дія цього Закону поширюється на:

1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України,які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України,

2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Згідно з частиною тринадцятоюстатті 14 Закону№ 2011-XIIособам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цимЗаконом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 р. N 379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» встановлено, що посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками N 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий військовим комісаріатом; дітям військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, посвідчення видаються після досягнення ними 7-річного віку; дітям, які не досягли цього віку, передбачені законодавством пільги надаються на підставі довідки, що видається одному з членів сім`ї військовослужбовця.

Частинами 1-3 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Згідно частини 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» до видів військової служби належить: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, син позивачки ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді міліціонера взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ» Головного управління МВС України в Дніпропетровській області.

Враховуючи, що син позивачки ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ, а не військову службу, колегія суддів дійшла висновку про те, що на позивачку не розповсюджується дія Закону №2011, а тому відсутні правові підстави для отримання посвідчення за формою, встановленою постановою КМУ від 28 травня 1993 р. N 379 .

Колегія суддів вважає, що гарантії та компенсації, передбачені Законом № 2011-XII пов`язані саме з проходженням військової служби, а тому доводи апеляційної скарги про те, що син позивачки ОСОБА_3 був військовослужбовцем з 2004 року згідно військового квитка, колегією суддів не прийняті до уваги.

Щодо прийняття судом першої інстанції ухвали від 12 серпня 2020 року про повернення без розгляду заяв по суті справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Позивач у позовній заяві визначила в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державну казначейську службу України, Міністерство внутрішніх справ України, Державну службу України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року, якою прийнято позовну заяву до розгляду, відмовлено у залученні вказаних осіб до участі у справі в якості третіх осіб.

29 липня 2020 року до суду надійшли пояснення на позовну заяву від Міністерства у справах ветеранів України як правонаступника Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, 03 серпня 2020 року - пояснення на позовну заяву від Міністерства внутрішніх справ України та клопотання про об`єднання справ в одне провадження.

Враховуючи, що Міністерство у справах ветеранів України та Міністерство внутрішніх справ України не були залучені до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, то ухвалою від 12 серпня 2020р. наведені вище заяви були повернуті судом першої інстанції без розгляду.

Колегія суддів вважає, що при ухваленні наведеного судового рішення судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не прийнято до уваги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 200/5209/20-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі №200/5209/20-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 27 жовтня року.

Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 28 жовтня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 27 жовтня 2020 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:Т.Г. Гаврищук

А.А. Блохін

І.В. Геращенко