Ухвала

від 28.10.2020 по справі 826/7808/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 826/7808/17

адміністративне провадження № К/9901/26460/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року у справі № 826/7808/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі Ту Бі Експрес" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

24 липня 2020 року до суду вперше надіслано касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, яку Верховний Суд ухвалою від 11 серпня 2020 року повернув на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Судом в ухвалі було зазначено, що скаржником у касаційній скарзі не викладено (не обґрунтовано) підстав (підстави), на яких (якій) подається касаційна скарга, а лише зазначено, що касаційна скарга подається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

07 вересня 2020 року до суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві, яка ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року було повернуто з тих самих підстав, що і попередню. Верховний Суд в ухвалі зазначив, що відповідно до вимог норми пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України невідповідність правозастосування судом першої та апеляційної інстанцій висновку Верховного Суду може бути підставою касаційного оскарження у разі, якщо цей висновок зроблений у подібних правовідносинах. Натомість, у скарзі викладено обставини справи, процитовано висновки акта перевірки та норми Податкового кодексу України без зазначення, в чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права. Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до того, що на переконання скаржника суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.

28 вересня 2020 року до Верховного Суду втретє надійшла зазначена касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві, яка ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року було повернуто з тих самих підстав, що і попередню Верховний Суд в ухвалі зазначив, що відповідно до вимог норми пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України невідповідність правозастосування судом першої та апеляційної інстанцій висновку Верховного Суду може бути підставою касаційного оскарження у разі, якщо цей висновок зроблений у подібних правовідносинах. Натомість, у скарзі викладено обставини справи, процитовано висновки акта перевірки та норми Податкового кодексу України без зазначення, в чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права. Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до того, що на переконання скаржника суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.

15 жовтня 2020 року Верховного Суду втретє надійшла зазначена касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Скаржник підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328, пункт 3 частини третьої статті 353 КАС України, при цьому вказує, що суди неправильно застосували норми матеріального права, а саме підпункт 138.1.1. пункту 138.1 статті 138, пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, прийняли рішення без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 серпня 2018 року у справі № 2а-7067/11/1370 (К/9901/4460/18) та в рішеннях Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2014 року у справі № К/800/42298/13, від 26 березня 2014 року у справі № К/9991/26540/11.

Згідно із пунктом першим частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку

Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Окрім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення у ній норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов`язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Не дослідження судами зібраних у справі доказів, як порушення норм процесуального права і підстава для скасування судових рішень, може бути підставою для касаційного оскарження судового рішення (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України) за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, про що прямо зазначено в пункті 1 частини другої статті 353 цього Кодексу.

Однак, як і у попередніх випадках скаржник перелічивши в касаційній скарзі норми Податкового кодексу України, які на думку скаржника застосовані судами неправильно, відповідач не обґрунтовує в чому полягає їх неправильне застосування судами і як вони мають бути застосовані, не обґрунтовує подібності спірних правовідносин тим, що були предметом розгляду у справах, у яких касаційним судом зроблено відповідні висновки.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із позицією судів у цій справі з посиланням при цьому на обставини, викладені у акті перевірки, з урахуванням яких суди надавали оцінку обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки. Такі доводи не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на висновки викладені в постанові від 08 серпня 2018 року у справі № 2а-7067/11/1370 (К/9901/4460/18), оскільки висновки судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції, свідчать про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Подібність правовідносин між цією справою та наведеними в касаційній скарзі скаржник не доводить.

Посилання відповідача на висновки суду касаційної інстанції, викладені у судових рішеннях від від 12 лютого 2014 року у справі № К/800/42298/13, від 26 березня 2014 року у справі № К/9991/26540/11, Суд визнає безпідставним, оскільки вони ухвалені Вищим адміністративним судом України, висновки якого за правилами процесуального закону не є обов`язковими для судів першої та апеляційної інстанцій.

Отже, скаржник звертаючись з даною касаційною скаргою жодним чином не виправив виявлені судом під час попередніх звернень недоліки касаційної скарги. Текст касаційної скарги є ідентичним попередніх касаційних скарг, та не містить передбачених КАС України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому неодноразово надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Системний аналіз положень статей 328, 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи, що скаржнику було роз`яснено вимоги, яким має відповідати касаційна скарга в частині викладення підстав оскарження судових рішень в касаційному порядку, натомість, які так і не були враховані і виправлені скаржником, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження судових рішень.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року у справі № 826/7808/17 , повернути особі, яка її подала.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає..

Суддя О.О. Шишов