Рішення

від 27.10.2020 по справі 345/3207/20

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/3207/20

Провадження № 2/345/1112/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.10.2020 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Миговича О.М.

секретаря - Бабійчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Калуші в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Сектору освіти, молоді та спорту Калуської райдержадміністрації про стягнення заборгованості із заробітної плати за час затримки розрахунку, суд -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом до Сектору освіти, молоді та спорту Калуської райдержадміністрації, в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просила стягнути із Сектору освіти, молоді та спорту Калуської райдержадміністрації на його користь заборгованість із невиплаченої заробітної плати в сумі 2274,06 грн., заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 6822,18 грн., 311,00 грн. за оформлення довіреності, 100 грн. за отримання довідки ПриватБанк від 26.10.2020 року, а також відшкодування моральної шкоди в сумі 2274,06 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 07.04.2020 р. позивача прийняли на роботу на посаду сторожа-двірника сектору освіти, молоді та спорту Калуської райдержадміністрації тимчасово на час відсутності основного працівника (наказ №45-к від 07.04.2020р.)

04.05.2020 р. він звільнений з роботи в зв`язку із фактичним виходом основного працівника ОСОБА_2 (наказ №57-к від 04.05.2020р.)

05.05.2020 р. позивача прийняли на роботу на посаду сторожа-двірника сектору освіти, молоді та спорту Калуської райдержадміністрації тимчасово на час відсутності основного працівника (наказ №58-к від 05.05.2020р.)

25.05.2020 р. він звільнений з роботи в зв`язку із фактичним виходом основного працівника ОСОБА_2 (наказ №69-к від 25.05.2020р.)

За зазначений період роботи в секторі освіти молоді та спорту позивачу неправильно було нараховано заробітну плату.

Відповідно до листа Мінсоцполітики від 29.07.2019 р. №1133/0/206-19 норма тривалості робочого часу в 2020 році в квітні становить 167 год, а в травні 151 год.

Зарплата сторожа І розряду, відповідно до Єдиної тарифної сітки 2020 року - 2102 грн.

Мінімальна зарплата в 2020 році - 4723,0 грн.

В квітні місяці, згідно табелю виходу на роботу, за фактично відроблений час (141 люд/год, в тому числі 64 люд/год за роботу в нічний час) позивачу було нараховано суму 4094,89 грн. (в табелі за квітень місяць зазначено 78 денних та 62 нічні = 140 год, але допущена помилка у підрахунку люд/год, фактично він відробив 77год. денні та 64 год нічні = 141 люд. год).

Позивач мав право на отримання невиплаченої заробітної плати в день його звільнення. З вини відповідача - сектору освіти, молоді та спорту він не отримав свою заробітну плату в сумі 2274 гривні 06 копійок. Розмір невиплаченого заробітку за 3 місяці затримки становить (2274,06х3) 6822 гривні 18 копійок. Таким чином, його конституційне право на отримання заробітної плати у встановлені законом строки порушено та підлягає захисту.

Крім того, посилаючись на факт втрати нормальних життєвих зв`язків, необхідність докладання додаткових зусиль для організації життя, Позивач просить стягнути з Відповідача на її користь моральну шкоду, оцінену у 2274,06 грн.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.09.2020 року було відкрито спрощене позовне провадження, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

Представник позивача подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задоволити з наведених у позовній заяві підстав.

Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 відсутня, виплачена згідно чинного законодавства. Просить у задоволенні позову відмовити. Згідно поданої заяви розгляд справи проводити у її відсутності - (а.с.33).

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України , у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.04.2020 року позивача ОСОБА_1 прийняли на роботу на посаду сторожа-двірника сектору освіти, молоді та спорту Калуської райдержадміністрації тимчасово на час відсутності основного працівника (наказ №45-к від 07.04.2020 р.) - (а.с.4).

04.05.2020 року ОСОБА_1 звільнений з роботи в зв`язку із фактичним виходом основного працівника ОСОБА_2 (наказ №57-к від 04.05.2020р.) - (а.с.5).

05.05.2020 року позивача ОСОБА_1 прийняли на роботу на посаду сторожа-двірника сектору освіти, молоді та спорту Калуської райдержадміністрації тимчасово на час відсутності основного працівника (наказ №58-к від 05.05.2020р.) - (а.с.6).

25.05.2020 року ОСОБА_1 звільнений з роботи в зв`язку із фактичним виходом основного працівника ОСОБА_2 (наказ №69-к від 25.05.2020р.) - (а.с.7).

Відповідно до частини 4 та 7 статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами (стаття 94 Кодексу законів про працю України ).

Строки виплати заробітної плати визначено статтею 115 Кодексу законів про працю України .

Зокрема, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до розрахунку позивача, йому повинні нарахувати:

2102 грн:167год х 141год = 1774,74грн.

Доплата до мінімальної зарплати :

4723грн -2102 грн =2621грн :167год х 141 год = 2212,94 грн.

Також необхідно провести доплату за роботу в нічний час -35% від тарифної сітки І розряду (Відповідно до Постанови КМУ № 1298 «Про оплату праці на підставі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 р. не входить в мінімальну зарплату) та роботу в святковий день 19 квітня (Великдень), що оплачується в подвійному розмірі та не входить в мінімальну зарплату:

2102грн:167год х К=0,35 х 64 год= 281,94грн. - нічні

2102грн:167год х 12год = 151,04грн. - святкові

Отже сума нарахованої зарплати повинна становити :

1774,74грн.+ 2212,94 грн +281,94грн.+ 151,04грн.= 4420,66 грн.

Різниця в недорахованій зарплаті за квітень становить:

4420,66 грн. - 4094,89грн = 325,77 грн.

В травні місяці, згідно графіку та табелю (уточнений) виходу на роботу, за фактично відроблений час (158 люд/год, в тому числі 62 люд/год за роботу в нічний час) мені було нараховано суму 3857,87 грн. (додаток 6,7)

Сума нарахованої заробітної плати не відповідає дійсності. Фактично йому повинні нарахувати:

2102грн : 151 год х 158 год = 2199,44грн.

Доплата до мінімальної зарплати :

4723,00грн- 2102 грн :151год х 158 год = 2742,50грн

Доплата за роботу в нічний час (не входить в мінімальну зарплату):

2102грн:151год х К=0,35 х 62 год= 302,07грн.

Доплата за роботу в святкі дні 1 та 9 травня оплачується в подвійному розмірі та не входить в мінімальну зарплату. Відпрацьовано 20 год в тому числі 6 год в нічний час: 2102грн:151год х 20год = 278,41грн.- святкові

2102грн:151 год х К=0,35 х6 год = 29,23грн.- нічні

Не враховано в нарахуванні зарплати переробка 7 год ( відпрацьовано 158 год. норма робочого часу в травні 151 год) оплачується в подвійному розмірі :

2102грн:151 год х 7 год = 97,44грн.

Отже сума нарахованої зарплати повинна становити в травні місяці:

2199,44грн.+ 2742,50 грн +302,07грн.+278,41 грн+29,23 грн+97,44 грн = 5649,09 грн.

Різниця в недорахованій зарплаті за травень становить:

5649,09 грн. - 3814,08грн =1835,01 грн.

В квітні місяці помилково не було включено в табель відпрацьовані години за 30.04.2020 р. (9 год в т.ч. 2 год робота в нічний час) (додаток 8).

В загальному табелі робочого часу за травень місяць (додаток 8) було допущено помилку, тому береться до уваги тільки додатково робочий день 30.04.2020 р.

Нарахування: 2102 грн :167год х 9 год = 113,28 грн.

Доплата за роботу в нічний час (не входить в мінімальну зарплату):

2102грн:167год х К=0,35 х 2 год= 8,81грн

Доплата до мінімальної зарплати :

4723,00грн- 2102 грн :167год х 9 год = 141,25грн

Всього до рахування за квітень місяць:

113,28 грн+8,81 грн+141,25 грн = 263,34 грн.

Всього не виплачено зарплати за квітень-травень 2020 року:

325,77 грн.+1835,01 грн+113,28 грн =2274,06 грн.

Відтак, згідно розрахунку Позивача, сума заборгованості по невиплаченій зарплаті становить 2274,06 грн.

Доказів, які б спростовували вищевказану обставину, Відповідачем суду не надано, а Судом таких обставин не встановлено.

Відтак, вимога Позивача про стягнення заборгованості по невиплаченій заробітній платі в сумі 2274,06 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, статтею 117 Кодексу законів про працю України встановлено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Так, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, Відповідач повинен виплатити Позивачу заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період 3 місця: 2274,06х3 = 6822,18 грн.

З врахуванням наведеного та закріпленого цивільним процесуальним законом принципу диспозитивності, вимога Позивача про стягнення з Відповідача заробітку за час затримки виплати заробітної плати в сумі 6822,18 грн., є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до вимог п.5 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивач оцінює свої моральні страждання в сумі 2274,06 грн.

З урахуванням вимог розумності, справедливості, вини Відповідача у невиплаті Позивачу заробітної плати та проведенні повного розрахунку в день звільнення, доказів Позивача, наданих на підтвердження вимоги про відшкодування моральної шкоди, Суд вважає, що справедливим буде стягнення з Відповідача на користь Позивача відшкодування моральної шкоди в сумі 500 грн.

В задоволенні решти вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Щодо вимоги представника позивача про стягнення витрат за оформлення довіреності в сумі 311 грн., а також витрат за отримання довідки Приватбанк в сумі 100 грн., то суд виходить із наступного.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Таким чином, усього можна виділити 5 видів судових витрат: судовий збір; витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Оскільки чинним ЦПК не передбачено стягнення даних витрат, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України , цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 43 Конституції України , ст.ст. 94 , 115 , 116 , 117 Кодексу законів про працю України , ст. 23 Цивільного кодексу України , керуючись ст.ст. 89 , 263-265 , 273 , 354-355 Цивільного процесуального кодексу України , суд,

р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Сектору освіти, молоді та спорту Калуської райдержадміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи 02143531) в користь ОСОБА_1 - заборгованість із невиплаченої заробітної платив сумі - 2274,06 грн., заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 6822,18 грн., та 500 грн. моральної шкоди.

Стягнути з Сектору освіти, молоді та спорту Калуської райдержадміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи 02143531) на користь держави 840,80 грн. судового збору.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Головуючий: