Постанова

від 25.02.2021 по справі 345/3207/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 345/3207/20

Провадження № 22-ц/4808/114/21

Головуючий у 1 інстанції Мигович О. М.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Девляшевського В.А.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.

секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Сектору освіти, молоді та спорту Калуської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості із заробітної плати за час затримки розрахунку, за апеляційною скаргою завідувача сектору освіти, молоді та спорту Калуської районної державної адміністрації на рішення Калуського міськрайонного суду, ухвалене головуючим суддею Миговичем О.М. 27 жовтня 2020 року,

в с т а н о в и в:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сектору освіти, молоді та спорту Калуської райдержадміністрації , в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив стягнути із відповідача на його користь заборгованість із невиплаченої заробітної плати в сумі 2274,06 грн, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 6822,18 грн, 311,00 грн за оформлення довіреності, 100 грн за отримання довідки ПриватБанк від 26.10.2020, а також відшкодування моральної шкоди в сумі 2274,06 грн. Позовні вимоги обґрунтував тим, що 07.04.2020 позивача прийняли на посаду сторожа-двірника сектору освіти, молоді та спорту Калуської райдержадміністрації тимчасово на час відсутності основного працівника. 04.05.2020 він звільнений з роботи у зв`язку із фактичним виходом основного працівника. 05.05.2020 позивача прийняли на посаду сторожа-двірника сектору освіти, молоді та спорту Калуської райдержадміністрації тимчасово на час відсутності основного працівника, а 25.05.2020 він був звільнений з роботи в зв`язку із фактичним виходом основного працівника. На думку позивача, за зазначений період роботи в секторі освіти молоді та спорту йому неправильно було нараховано заробітну плату. ОСОБА_1 вважає, що з вини відповідача він не отримав свою заробітну плату в день його звільнення в сумі 2274 грн 06 коп. Розмір невиплаченого заробітку за 3 місяці затримки становить 6822 гривні 18 копійок. Крім того, посилаючись на факт втрати нормальних життєвих зв`язків, необхідність докладання додаткових зусиль для організації життя, позивач просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, оцінену ним у 2274,06 грн.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 27 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Сектору освіти, молоді та спорту Калуської райдержадміністрації в користь ОСОБА_1 заборгованість із невиплаченої заробітної плати в сумі - 2274,06 грн, заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 6822,18 грн, та 500 грн моральної шкоди. Стягнуто з Сектору освіти, молоді та спорту Калуської райдержадміністрації на користь держави 840,80 грн судового збору. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, завідувач сектору освіти, молоді та спорту Калуської районної державної адміністрації подала апеляційну скаргу, оскільки вважає його ухваленим з порушенням норм процесуального та матеріального права. Апелянт вказала, що позивач працював на посаді сторожа з окладом 2102 грн. У квітні 2020 року позивач відпрацював 19 днів (150 год.). Норма тривалості робочого часу у квітні становила 167 год. Таким чином, сума нарахованої заробітної плати позивача за квітень становить 4563,95 грн. ОСОБА_1 у травні 2020 року відпрацьовано 19 днів та нараховано зарплату за травень у сумі 5122,52 грн. Апелянт зазначила, що відповідно до бухгалтерської довідки від 07.09.2020 позивачу донараховано заробітну плату в сумі 1733,71 грн, а тому заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 відсутня. На думку апелянта, вказаний факт не враховано судом першої інстанції та безпідставно задоволено вимогу про стягнення заробітної плати за час затримки виплати в сумі 6822,18 грн. Вважає, що судом не надано оцінку доводам відповідача про включення доплати за роботу у святкові дні до мінімальної зарплати. Крім того, апелянт вважає безпідставним задоволення частково позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки на підтвердження такої позивачем не надано належних та достатніх доказів.

Просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

У поданому відзиві позивач зазначив, що йому було нараховано зарплату за квітень у сумі 4094,89 грн та 3857,87 грн за травень, а тому він звернувся до керівництва установи та голови райдержадміністрації про перегляд нарахування зарплати за зазначені місяці, однак належної відповіді не отримав. Позивач вказав, що працював 1, 2, 3, 4 та 9 травня, але зарплату була нарахована тільки за 4 травня, хоча доплата за роботу в нічний час за ці дні була нарахована. ОСОБА_1 зазначив, що станом на час звернення до суду відповідачем не було виплачено йому заборговану заробітну плату за травень 2020 року та середній заробіток за час затримки виплат заробітної плати за три місяці. В результаті вказаного позивач поніс моральні страждання, що зумовило зміну способу його життя, викликало необхідність докладання додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї.

Сектору освіти, молоді та спорту Калуської районної державної адміністрації у встановленому законом порядку повторно повідомлялось про день та час засідання апеляційного суду. Заяви про відкладення розгляду справи від відповідача апеляційному суду не поступало.

Представником ОСОБА_1 25 лютого 2021 року подано заяву про розгляд даної справи у її відсутності.

Враховуючи наведене, є правові підстави для вирішення даного цивільно-правового спору у відсутності сторін та їх представників.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в порушення вимог ст.116 КЗпП України не виплатив при звільненні позивачу 2274,06 грн заробітку. Оскільки затримка виплати заробітної плати становила три місяці, то суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 6822,18 грн середнього заробітку за час затримки виплати та 500 грн моральної шкоди. Колегія суддів не погоджується повністю з цим висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам судове рішення в даній справі в повній мірі не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07.04.2020 позивач ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду сторожа-двірника сектору освіти, молоді та спорту Калуської райдержадміністрації тимчасово на час відсутності основного працівника (наказ №45-к від 07.04.2020 р.) - (а.с.4).

04.05.2020 ОСОБА_1 звільнений з роботи у зв`язку із фактичним виходом основного працівника ОСОБА_2 (наказ №57-к від 04.05.2020р.) - (а.с.5).

Згідно наказу №58-к від 05.05.2020 ОСОБА_1 був повторно прийнятий на роботу на посаду сторожа-двірника сектору освіти, молоді та спорту Калуської райдержадміністрації тимчасово на час відсутності основного працівника (а.с.6), а звільннений з роботи 25.05.2020 в зв`язку із фактичним виходом основного працівника ОСОБА_2 (наказ №69-к від 25.05.2020р.) - (а.с.7).

Згідно довідки № 79 від 13.08.2020 Сектору освіти, молоді та спорту Калуської РДА позивачу нараховано за квітень 2020 року зарплату в сумі 4094,89 грн, за травень 2020 року - 3857,87 грн (а.с. 12).

Відповідно до статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таким чином, законом передбачено, що при звільненні працівник одержує від підприємства, установи, організації всі суми, зокрема й заробітну плату, одержати яку він має право з урахуванням встановленого належним чином розміру заробітної плати.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах, при звільненні не отримав повного розрахунку, який підлягає стягненню з відповідача. Разом з тим, місцевим судом не перевірено правильність розрахунку позивача суми заборгованості з невиплаченої заробітної плати та не враховано заперечення відповідача щодо вказаного розрахунку.

Відповідно до затвердженого штатного розпису, сторожу групи централізованого господарського обслуговування встановлено оклад 2102 грн. У квітні 2020 року ОСОБА_1 відпрацював 19 днів (150 год.). Норма тривалості робочого часу в 2020 році в квітні становила 167 год. Згідно поданого відповідачем уточненого розрахунку сума нарахованої заробітної плати позивача за квітень 2020 року становить 4563,95 грн. З яких: оклад - 2102, оплата роботи у святкові дні - 151,04 грн, доплата до мінімальної заробітної плати - 2220,34 грн, нічні - 290, 76 грн.

У травні 2020 року ОСОБА_1 відпрацював 19 днів (158 год.), норма тривалості робочого часу за травень 19 днів (151 год). Таким чином, у травні відповідачу нараховано 5122,52 грн, з яких: оклад - 2102 грн, святкові - 278,41 грн, доплата до мінімальної заробітної плати - 2342,59 грн, нічні - 302,08 грн., понаднормові - 97,44 грн.

Вказаний розрахунок є арифметично правильним та відповідає вимогам закону про оплату праці.

При цьому апеляційний суд зауважує, що позивачем при здійсненні розрахунку помилково додано суму за роботу у святкові дні.

Так, згідно з листа Міністерства соціальної політики України № 2231/0/101-17 від 21.08.2017 щодо розрахунку суми доплати до МЗП при підсумковому обліку робочого часу, якщо працівнику здійснюють підвищену оплату за роботу у святковий (неробочий) день, то ця виплата враховується до розміру заробітної плати при забезпеченні її мінімального розміру.

Таким чином, розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за квітень-травень 2020 року становить 9686,47 грн (4563,95 + 5122,52). Сума недорахованої позивачу заробітної плати становить 1733,71 грн (9686,47 - 7952,76).

Апеляційний суд звертає увагу, що згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 26.10.2020 ОСОБА_1 відповідачем названу суму недорахованої зарплати перераховано двома платежами 16.09.2020 - 1000,53 грн та 30.09.2020 - 395,10 грн за мінусом утриманих податків та зборів (а.с. 37). Отже, на час розгляду справи заборгованість по зарплаті перед ОСОБА_1 було погашено.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про стягнення з відповідача 2274,06 грн заборгованості із невиплаченої заробітної плати.

Що стосується стягнення заробітку за час затримки виплати заробітної плати в сумі 6822,18 грн, колегія суддів зауважує наступне.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України , спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України , позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).

Отже, апеляційний суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням зазначеної вище суми невиплаченої заробітної плати ( з 25 травня 2020 по 11 вересня 2020 року у розмірі 5201,13 грн (1733,71х3).

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 Постанови № 4 від 31 березня 1995 р. Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Враховуючи вимоги наведених норм закону, факт невиплати позивачу частини заробітної плати при звільненні, що обумовило його неодноразове звернення до відповідача, а також необхідність його звернення з позовом для відновлення порушеного права, апеляційний суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 500 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвалене судом першої інстанції в даній справі рішення не являється у повній мірі законним і обґрунтованим. Тому воно не може бути залишеним в силі.

Частиною 6 статті 19 ЦПК України встановлено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ.

За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу завідувача сектору освіти, молоді та спорту Калуської районної державної адміністрації задовольнити частково.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 27 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 до Сектору освіти, молоді та спорту Калуської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості із заробітної плати за час затримки розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Сектору освіти, молоді та спорту Калуської райдержадміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи 02143531) в користь ОСОБА_1 заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 5201,13 грн та 500 грн моральної шкоди.

В задоволенні решти позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.А. Девляшевський

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин

Повний текст постанови складено 26 лютого 2021 року.