Рішення

від 28.10.2020 по справі 482/512/20

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28.10.2020

Справа № 482/512/20

Номер провадження 2/482/323/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 жовтня 2020 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Демінської О.І., секретар судового засідання Мозгова В.В., за участю представника позивача - адвоката Дмитренка І.М., представника відповідача - адвоката Саченко А.П., голови Себинської сільської ради Жадан Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Себинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області про скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

27.03.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, підписаним та поданим його представником - адвокатом Дмитренко І.М., до відповідача Себинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області про скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позову вказав, що 21.02.2018 року був прийнятий на посаду завідуючого Себинським сільським клубом Новоодеського району Миколаївської області.

Розпорядженням сільського голови Себинської сільської ради № 4/04-03 від 06.03.2020 року з ним було розірвано трудовий договір та він був звільнений за прогул одного робочого дня 03.03.2020 року без поважних причин з 11.03.2020 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Вважає зазначене розпорядження незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку із тим, що 02.03.2020 року ним було подано секретарю сільської ради заяву про надання відгулу 03.03.2020 року у зв`язку з сімейними обставинами, а саме необхідність відвідання лікаря у м. Миколаєві, за відпрацьований вихідний день 08.02.2020 року. Заяву було подано секретарю сільської ради, оскільки сільський голова Жадан Н.М. знаходилася у відпустці. Наприкінці робочого дня 02.03.2020 року секретарем сільської ради в усній формі було погоджено його відгул 03.03.2020 року. Проте, вже 04.03.2020 року ним на вимогу сільського голови Жадан Н.М. були надані пояснення щодо відгулу, проте 11.03.2020 року його було повідомлення про звільнення за прогул, з розпорядженням ознайомлюватися не дали та трудову книжку видати відмовилися. Зазначені документи були ним отримані лише 17.03.2020 року.

Посилаючись на викладене просить також і про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 12.03.2020 року по дату поновлення на роботі.

Ухвалою суду від 30 березня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання, яке за клопотанням представника відповідача відкладалося неодноразово.

13.04.2020 року на адресу суду від представника відповідача - адвоката Саченко А.П. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на його безпідставність, встановлення факту прогулу позивачем без поважних причин.

У судовому засідання представник позивача - адвокат Дмитренко І.М. позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позові. Позивач до суду не з`явився, пояснень щодо пояснень, викладених у позові не надав.

Представники відповідача Себинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області - адвокат Саченко А.П. та голова Себинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області Жадан Н.М. проти задоволення позову заперечили, вказавши на його безпідставність, повне дотримання чинного трудового законодавства при звільненні позивача у зв`язку із прогулом.

Вивчивши доводи позову та відзиву на позовну заяву, вислухавши доводи сторін, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, судом встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Даними трудової книжки НОМЕР_1 підтверджується, що позивач ОСОБА_1 з 21.02.2018 р. прийнятий на роботу в Себинський сільський клуб на посаду завідуючого згідно з розпорядженням №5/0 від 13.02.2018 р. та звільнений з займаної посади на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України 11.03.2020 р., розпорядження №4/04-03 від 06.03.2020 р.

Згідно з розпорядженням №4/04-03 від 06.03.2020 р. підставою для звільнення є доповідна записка секретаря сільської ради ОСОБА_2. від 04.03.2020 року, акт про відсутність на робочому місці від 04.03.2020 року, пояснення ОСОБА_1 , журнал реєстрації робочого часу.

Відповідно до доповідної секретаря сільради ОСОБА_2 04.03.2020 року на ім`я Себинського сільського голови Жадан Н., ОСОБА_1 03.03.2020 року не вийшов на роботу і був відсутній на робочому місці з 08.00 по 17.00 год.

Згідно до Акту №1 про відсутність на робочому місці від 04.03.2020 року, складеного та підписаного секретарем сільради ОСОБА_2 , спеціалістом з земельних питань ОСОБА_3 , фахівцем з соціальної роботи ОСОБА_4 , зафіксована відсутність на робочому місці ОСОБА_1 03.03.2020 року в період з 08.00 до 17.00 год. без поважних причин, без будь-яких виправдувальних документів, та який письмово пояснив, що був відсутній на робочому місці згідно власної заяви, яку подав секретарю сільської ради.

За письмовими поясненнями позивача на імя Себинського сільського голови Жадан Н.М. , він був відсутній на робочому місці 03.03.2020 року у зв`язку із поданою ним заявою на ім`я секретаря Себинської сільської ради ОСОБА_2. 02.03.2020 року о 15.00 год. у зв`язку із перебуванням голови Себинської сільської ради у відпустці.

За даними реєстрації журналу робочого часу, 03.03.2020 року ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці.

Факт відсутності позивача на робочому місці протягом робочого дня 03.03.2020 р. підтверджений ним у позовній заяві, згідно з якою він вважав свою відсутність погодженою керівництвом сільської ради. Відомості щодо існування документального підтвердження такого погодження, ознайомлення з ним, позивачем не наведено.

Позивач у своїй позовній заяві не заперечував факт відсутності на робочому місці 03.03.2020 року, але вважав причини відсутності поважними, стверджуючи, що 02.03.2020 року ним було подано заяву секретарю сільської ради, оскільки голова сільської ради знаходилася у відпустці, про надання відгулу у зв`язку з сімейними обставинами, на що отримав погодження секретаря в усній формі. Зазначив, що відгул йому був потрібен для звернення до лікаря-невропотолога, який здійснює амбулаторний прийом в м. Миколаєві, що підтверджується довідкою лікаря від 03.03.2020р.

Відповідно до досліджених у судовому засіданні довідки поліклініки КНП Миколаївської міської ради „Міська лікарня № 5" від 03.03.2020 р. та листа КНП Миколаївської міської ради „Міська лікарня № 5" №1594 від 16.07.2020 р. на виконання ухвали суду від 22.06.2020 р. про витребування доказів, ОСОБА_1 звертався до вказаного лікарняного закладу 03.03.2020 р. за медичною допомогою та був про консультований лікарем невропатологом в кінці прийому, коли записів до лікаря не було і талонів на прийом теж. У зв`язку із больовим синдромом, фахівець надала йому консультативну допомогу та рекомендації щодо лікування і видала довідку про звернення для подальшого спостереження та лікування за місцем проживання, що підтверджується витягом з журналу амбулаторного прийому хворих від 03.03.2020 р. Листок непрацездатності при цьому не видавався, амбулаторна картка не заводилась.

Згідно з актом №3 від 06.03.2020 року, складеного та підписаного секретарем сільради ОСОБА_2 , спеціалістом з земельних питань ОСОБА_3 , фахівцем з соц. роботи ОСОБА_4 , ОСОБА_1 відмовився ознайомитись та підписувати розпорядження №4/04-03 від 06.03.2020 р.

Відповідно до Розпорядження №3-04-03 від 28.02.2020 р. сільський голова Себинської сільської ради Жадан Н.М. за її згодою було відкликано з відпустки 02.03.2020 р. у зв`язку із виробничою необхідністю.

Згідно з дослідженою судом фотокопією заяви ОСОБА_6 від 02.03.2020 р. про надання відгулу 03.03.2020 р. за роботу у вихідний день 08.02.2020 р., особисто ним підписаній, вх.№53/03-03, вона адресована не секретарю Себинської сільської ради, а голові Себинської сільської ради Жадан Н.

Табелем обліку робочого часу за лютий 2020 року, складеним та підписаним завідуючим сільським клубом ОСОБА_1 , останній до роботи 08.02 та 29.02.2020 року не залучався та в ці дні на робочому місці не табелювався.

З пояснень представників сторін встановлено, що на час звільнення позивач не був членом профспілки, а тому згода останньої на його звільнення не вимагається.

Згідно з поясненнями свідка ОСОБА_7 , художнього керівника Себинського сільського клубу, зі слів ОСОБА_1 їй відомо, що він подавав якусь заяву секретарю Себинської сільської ради та остання підтвердила, що все добре. Також вказала суду щодо необізнаності щодо змісту заяви.

Свідок ОСОБА_2 , секретар Себинської сільської ради, суду пояснила, що позивач ОСОБА_1 , який 02.03.2020 р. був присутній на роботі та обізнаний щодо відкликання голови Себинської сільської ради Жадан Н. з відпустки 02.03.2020 р. цього дня надав їй заяву про відгул 03.03.2020 р, адресовану на її імя, а на її зауваження щодо наявності на робочому місці голови сільської ради та відсутності повноважень у неї, як секретаря сільської ради, на вирішення таких питань, надав їй іншу заяву аналогічного змісту, адресовану голові Себинської сільської ради, яку нею і було зареєстровано та наступного дня передано Жадан Н.

02.03.2020 р. заява позивача розглянута не була у зв`язку із виїздом голови Себинської сільської ради до м. Миколаєва у робочих питаннях, а наступного дня у її погодженні відмовлено у зв`язку із відсутністю підстав для надання відгулу

Незважаючи на відсутність розпорядження про задоволення заяви ОСОБА_1 , тобто дозволу на відсутність на робочому місці ОСОБА_1 03.03.2020 р. на роботу не вийшов та надаючи пояснення з приводу його відсутності на робочому місці про існування будь-яких поважних причин його відсутності не вказував.

Згідно з положеннями ст. ст. 139-140 КЗпП України, дисциплінарним проступком є будь-яке порушення трудової дисципліни вчинене з вини працівника.

Прогулом, відповідно до вимог п.4 ст.40 КЗпП України вважається відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

Стягнення за порушення трудової дисципліни, згідно з вимогами ст. 149 КЗпП України, застосовуються лише за наявності винної поведінки працівника.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

За правилами ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно зі ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

За ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Крім того, як роз`яснено у п. 24 наведеної постанови Пленуму Верховного Суду України, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

При цьому, факт відсутності працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня (прогул) має бути належним чином зафіксований власником або уповноваженим ним органом, щоб унеможливити порушення трудових прав працівника та його безпідставне притягнення до дисциплінарної відповідальності.

З огляду на предмет позову, обов`язок доведення вини працівника у порушенні трудової дисципліни на підприємстві покладено на роботодавця.

Таким чином, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причин його відсутності. Законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені ст. 76 ЦПК України.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 звільнений з займаної посади на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України 11.03.2020 р. відповідно до розпорядження голови Себинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області №4/04-03 від 06.03.2020 р. у зв`язку із прогулом

Доказів залучення позивача до роботи у вихідні або святкові дні, в тому числі і 08.02.2020 р. та 29.02.2020 р. з можливістю отримання ним відгулу у інший робочий день, суду не надано, як не надано і доказів погодження відсутності позивача на робочому місці 03.03.2020 року, факт чого позивачем підтверджено у позовній заяві.

Сам по собі факт подання позивачем заяви на ім`я голови Себинської сільської ради про надання йому відгулу 03.03.2020 р. без існування відповідного розпорядження про задоволення заяви не свідчить про існування поважних причин відсутності позивача на робочому місця протягом 08 годин робочого часу.

Також з урахуванням існування заяви позивача про надання йому відгулу 03.03.2020 р. у зв`язку із сімейними обставинами поважною причиною відсутності на роботі позивача протягом усього робочого часу не може бути визнано і звернення його до лікарняного закладу 03.03.2020 року, яке згідно до досліджених у судовому засіданні довідки поліклініки КНП Миколаївської міської ради „Міська лікарня № 5" від 03.03.2020 р. та листа КНП Миколаївської міської ради „Міська лікарня № 5" №1594 від 16.07.2020 р. на виконання ухвали суду від 22.06.2020 р. про витребування доказів, ОСОБА_1 звертався до вказаного лікарняного закладу 03.03.2020 р. за медичною допомогою та був проконсультований лікарем невропатологом в кінці прийому, коли записів до лікаря не було і талонів на прийом теж. У зв`язку із больовим синдромом, фахівець надала йому консультативну допомогу та рекомендації щодо лікування і видала довідку про звернення для подальшого спостереження та лікування за місцем проживання, що підтверджується витягом з журналу амбулаторного прийому хворих від 03.03.2020 р. Листок непрацездатності при цьому не видавався, амбулаторна картка не заводилась, що свідчить про спонтанність такого звернення до лікарняного закладу, а не про його планування.

Згідно до письмових пояснень позивача, які надавалися ним на вимогу голови Себинської сільської ради з приводу відсутності ОСОБА_1 на роботі 03.03.2020 р., останній не вказував щодо факту відвідування ним лікарняного закладу та існування нагальної потреби у цьому.

Також безпідставними суд вважає твердження позивача щодо отримання ним попереднього усного погодження щодо відсутності на роботі 03.03.2020 року секретаря Себинської сільської ради ОСОБА_2., на чиє ім`я за його твердженням ним було подано заяву про відгул, оскільки таке спростовується як поясненнями допитаною судом у якості свідка ОСОБА_2 , так і змістом заяви позивача від 02.03.2020 р., яка адресована саме голові Себинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області Жадан Н.М. , дослідженої у судовому засіданні.

Ст.80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши досліджені у справі докази у їх сукупності, приймаючи до уваги ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 проступку щодо його відсутності на робочому місці протягом усього робочого дня, відсутність поважних причин такої тривалої відсутності, суд приходить до висновку, що обраний відповідачем захід дисциплінарного стягнення відповідає скоєному позивачем порушенню трудової дисципліни, у зв`язку із чи у задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Себинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області про скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.І. Демінська

Рішення складено 28.10.2020 р.