Постанова

від 18.10.2020 по справі 910/12429/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2020 р. Справа№ 910/12429/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

За участю секретаря судового засідання Нікітенко А.В.

представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 19.10.2020

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К."

на рішення Господарського суду міста Києва

від 15.01.2020

у справі № 910/12429/19 (суддя Джарти В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К."

до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо"

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача

1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_3

4. ОСОБА_4

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача

5. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

6. Національного банку України

7. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»

про визнання правовідносин припиненими, відновлення становища шляхом зобов`язання виключити з бухгалтерського обліку та припинити виконання дій щодо застосування наслідків нікчемності правочинів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К." (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (далі - відповідач, Банк) про визнання правовідносин припиненими, відновлення становища шляхом зобов`язання виключити з бухгалтерського обліку та припинити виконання дій щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Банком було прийнято належне виконання Товариством грошового зобов`язання за кредитним договором №129/08-13 від 28.08.2013, що підтверджується Додатковою угодою від 11.09.2014 про припинення Кредитного договору №129/08-13 від 28.08.2013, якою визначено, що сторони, керуючись статтею 606 Цивільного кодексу України, дійшли згоди припинити Кредитний договір №129/08-13 від 28.08.2013 року, укладений між Банком та Товариством.

Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 у справі №910/12429/19 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К." до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_2 , 3. ОСОБА_3 , 4. ОСОБА_4 та за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 5. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, 6. Національного банку України, 7. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про визнання правовідносин припиненими, відновлення становища шляхом зобов`язання виключити з бухгалтерського обліку та припинити виконання дій щодо застосування наслідків нікчемності правочинів відмовлено повністю.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К." звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 у справі №910/12429/19, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права та процесуального права, належним чином не дослідив зібрані у справі докази та не встановив пов`язані з ними обставини.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2020 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К." та призначено справу до розгляду на 08.09.2020.

Наказом Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 №166-К увільнено ОСОБА_5 від роботи (виконання посадових обов`язків) на період перебування у Дарницькому районному у м. Києві військовому комісаріаті 08.09.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2020 повідомлено учасників справи №910/12429/19, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К." призначене на 08.09.2020 не відбудеться, розгляд справи №910/12429/19 призначено на 22.09.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 відкладено розгляд справи № 910/12429/19 на 19.10.2020.

Позиції учасників справи

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К." у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 у справі №910/12429/19, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представники інших учасників справи у судове засідання не прибули, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Своєї позиції щодо змісту і вимог апеляційної скарги не висловили, відзив на апеляційну скаргу до суду не подали.

Заслухавши думку присутніх представників сторін, враховуючи те, що явка представників учасників справи судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалася, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений статтею 273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість апеляційного перегляду справи за відсутності представників інших учасників справи у судовому засіданні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

28.08.2013 між TOB «Т.Е.К.» та ПАТ «Банк Камбіо» був укладений кредитний договір №129/08-13, з наступними умовами (з урахуванням договорів про внесення змін до кредитного договору): сума кредиту складає 30 000 000,00 грн; дата видачі кредиту 30.08.2013; дата повернення кредиту - 30.12.2015; проценти за користування кредитом 22 % в період з 28.08.2013 по 30.04.2014, 18 % в період з 01.05.2014 по 30.12.2015 (далі кредитний договір).

У забезпечення зобов`язання ТОВ «Т.Е.К.» за кредитним договором були укладені наступні правочини:

іпотечний договір від 28.08.2013, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «Банк Камбіо», посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Білоконь С.І., зареєстрований в реєстрі за № 1336, з предметом іпотеки: земельні ділянки, що належали на праві приватної власності ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), з кадастровими номерами: 3210945600:01:074:0090, 3210945600:01:074:0119, 3210945600:01:074:0093, 3210945600:01:074:0117;

іпотечний договір від 28.08.2013, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Камбіо», посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Білоконь С.І., зареєстрований в реєстрі за № 1335, з предметом іпотеки: земельні ділянки, які належали ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на праві приватної власності з кадастровими номерами: 3210945600:01:074:0116, 3210945600:01:074:0094;

іпотечний договір від 28.08.2013, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ «Банк Камбіо», посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Білоконь С.І., зареєстрований в реєстрі за № 1337, з предметом іпотеки: земельні ділянки, які належали ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на праві приватної власності з кадастровими номерами: 3210945600:01:074:0092, 3210945600:01:074:0118.

Відповідно розділу 1 кредитного договору №129/08-13 від 28.08.2013 року (з урахуванням договорів про внесення змін до Кредитного договору) Кредитор/Банк зобов`язується надати грошові кошти Позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Сума кредиту складає 30 000 000,00 грн, дата видачі кредиту 30.08.2013, дата повернення - 30.12.2015, проценти за користування кредитом становлять: 22,0 % (двадцять два процента) річних у період з 28.08.2013 по 30.04.2014 та 18,0 % (вісімнадцять процентів) річних у період з 01.05.2014 по 30.12.2015, порядок повернення кредиту - в кінці терміну дії договору.

Згідно з п. 2.1 Кредитного договору, Банк відкриває рахунок №2063480020033.980 для обліку кредиту та рахунок №20686800300033.980 для обліку процентів.

У п. 2.5. Кредитного договору сторони погодились, що кредит може бути достроково повернутий Позичальником повністю або частково зі сплатою процентів за фактичний строк користування кредитом за умови повідомлення про це банк не пізніше ніж за два робочі дні до дня повернення кредиту.

Відповідно до пп. 3.2.2 п. 3.2 Кредитного договору, Банк має право достроково вимагати повернення кредиту та проведення повного розрахунку з Банком у випадку втрати предмету застави.

30.08.2013 між позивачем та відповідачем був укладений Договір №23/08-13 строкового вкладу, за яким ТОВ «Т.Е.К.» передає, а ПАТ «Банк Камбіо» приймає 30 000 000,00 грн у тимчасове користування з 30.08.2013 по 30.12.2015.

Відповідно до п. 3.3 Договору строкового вкладу, якщо дострокове припинення Договору відбулося з ініціативи Вкладника, то Банк повертає йому грошові кошти у валюті вкладу і нараховує проценти по процентній ставці вказаній в п.2.3 Договору.

Крім того, Кредитний договір був забезпечений Договором застави майнових прав та відступлення права вимоги №129/06-14-1 від 17.06.2014, яким передбачено, що цей договір забезпечує вимоги Заставодержателя, що випливають з Кредитного договору №129/08-13 від 28.08.2013. У забезпечення виконання зобов`язань, Заставодавець передає у заставу належний йому на момент укладання цього договору майнові права - право вимоги грошових коштів, по Договору строкового банківського вкладу №23/08-13 від 30.08.2013 в сумі 30 000 000,00 грн, строком дії до 30.12.2015 з ПАТ «Банк Камбіо» (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п.4.2 Договору, сторони домовилися, що у разі направлення ТОВ «Т.Е.К.» (код 31035379) письмової вимоги ПАТ «Банк Камбіо» щодо повернення Вкладу за Договором строкового банківського вкладу №23/08-13 від 30.08.2013 Заставодержатель вважає, що строк погашення зобов`язання за Кредитним договором №129/08-13 від 28.08.2013, укладений між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Т.Е.К.» (код 31035379), є таким, що настав.

10.09.2014 Позивач направив Відповідачу лист №17/09-14 від 10.09.2014, яким Позивач просив Відповідача, у зв`язку із виробничою необхідністю повернути кошти з депозитного рахунку №26158800100033, що відкритий в ПАТ «Банк Камбіо» МФО 380399, відповідно до Договору строкового банківського вкладу №23/08-13 від 30.08.2013, в сумі 30 000 000,00 грн.

Таким чином, як стверджує позивач, станом на 10.09.2014 року, строк погашення зобов`язання за Кредитним договором №129/08-13 від 28.08.2013 року, укладений між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Т.Е.К.» (код 31035379), є таким, що настав.

Оскільки п. 2.1 Кредитного договору, передбачено, що Банк відкриває рахунок №2063480020033.980 для обліку кредиту та рахунок №20686800300033.980 для обліку процентів, тому на виконання даного положення Кредитного договору та п.4.2 Договору застави майнових прав та відступлення права вимоги №129/06-14-1 від 17.06.2014, 11.09.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Е.К.», направило 30 000 000,00 грн на рахунок відкритий ПАТ «Банк Камбіо» для обліку кредиту наданого ТОВ «Т.Е.К.» (№ рахунку 206344800200033), та грошових коштів у сумі 236 712,33 грн, у рахунок погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом на рахунок відкритий ПАТ «Банк Камбіо» для обліку процентів (№ рахунку 20686800300033).

На підтвердження вказаного, у матеріалах справи наявне платіжне доручення № 291 від 10.09.2014 та № 297 від 11.09.2014 (відповідно) з відміткою ПАТ «Банк Камбіо» про проведення відповідних платежів 11.09.2019, а також дані відомості зазначені в виписці з банківського рахунку ТОВ «Т.Е.К.» за 11.09.2014.

Прийняття ПАТ «Банк Камбіо» належного виконання ТОВ «Т.Е.К.» грошового зобов`язання за кредитним договором №129/08-13 від 28.08.2013 згідно доводів позивача підтверджується Додатковою угодою від 11.09.2014 про припинення Кредитного договору №129/08-13 від 28.08.2013, якою визначено, що сторони, керуючись статтею 606 Цивільного кодексу України, дійшли згоди припинити Кредитний договір №129/08-13 від 28.08.2013 року, укладений між Банком та Позичальником. З моменту набрання чинності цієї Додаткової угоди, зобов`язання Сторін, що виникли з Кредитного договору №129/08-13 від 28.08.2013 року, припиняються і Сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками, що виникли із Договору. Ця додаткова угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення її печатками та є невід 'ємною частиною Договору.

Факт прийняття Відповідачем виконання зобов`язання за Кредитним договором засвідчується також листом ПАТ «Банк Камбіо» нотаріусу про те, що у зв`язку з погашенням у повному обсязі заборгованості за кредитним договором №129/08-13 від 28.08.2013, Банк просить зняти заборони відчуження та вилучити записи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо заборони відчуження та іпотеки, накладених на підставі Договорів іпотеки від 28.08.2013.

Посилаючись на вищевикладені обставини, Товариство стверджує, що правовідносини за кредитним договором є припиненими з 12.09.2014.

Щодо припинення правовідносин за іпотечними договорами, Товариство зазначає наступне.

Відповідно до п.1.5 Іпотечних договорів, у забезпечення виконання Позичальником зобов`язання за Кредитним договором Іпотекодавці надали в іпотеку нерухоме майно, що було власністю Іпотекодавців, а саме:

земельну ділянку площею 1,3011 га, кадастровий номер 3210945600:01:074:0118. що розташована за адресою: Київська область, смт. Ворзель;

земельну ділянку площею 0,6445 га, кадастровий номер 3210945600:01:074:0092, що розташована за адресою: Київська область, смт. Ворзель;

земельну ділянку площею 3,4471 га, кадастровий номер 3210945600:01:074:0094, що розташована за адресою: Київська область, смт. Ворзель;

земельну ділянку площею 2,7708 га, кадастровий номер 3210945600:01:074:0116, що розташована за адресою: Київська область, смт. Ворзель;

земельну ділянку площею 2,4797 га, кадастровий номер 3210945600:01:074:0119, що розташована за адресою: Київська область, смт. Ворзель;

земельну ділянку площею 1,6977 га, кадастровий номер 3210945600:01:074:0117, що розташована за адресою: Київська область, смт. Ворзель;

земельну ділянку площею 1.1064 га, кадастровий номер 3210945600:01:074:0090, що розташована за адресою: Київська область, смт. Ворзель;

земельну ділянку площею 0.8028 га, кадастровий номер 3210945600:01:074:0093, що розташована за адресою: Київська область, смт. Ворзель.

Відповідно до п. 1.9 Іпотечних договорів, за домовленістю сторін вартість предмету Іпотеки становить 52 410 442,59 грн, і є ринковою вартістю Предмету іпотеки, визначеною на підставі Звіту про експерту грошову оцінку земельної ділянки, складеного експертно-оціночною фірмою ПП «Експертиза-Центр».

Повідомленням від 27.09.2018 вих.№22/1830 ПАТ «Банк Камбіо» повідомило TOB «Т.Е.К.» та повідомило Іпотекодавців про те, що у разі невиконання чи виконання не в повному обсязі вимоги щодо сплати заборгованості за Кредитним Договором №129/08-13 від 28.08.2013, в сумі 51 481 643,84 грн, ПАТ «Банк Камбіо» зверне стягнення на предмет іпотеки згідно ст.ст. 36, 37, 38 ЗУ «Про іпотеку» та в порядку встановленому Іпотечними договорами від 28.08.2013, що посвідчені приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Білоконь С.І., зареєстровані в реєстрі за № 1335, 1336, 1337, задовольнивши вимоги забезпечені іпотекою шляхом набуття права власності за ПАТ «Банк Камбіо» на земельні ділянки, що є предметом іпотеки.

Позивач вважає, що Відповідач не має права на набуття права власності на земельні ділянки, що є предметом іпотеки, оскільки Договори іпотеки від 28.08.2013 є припиненими, а твердження ПАТ «Банк Камбіо», що зазначено в повідомленні про нікчемність правочину та застосування наслідків нікчемності від 27.09.2018 вих.№22/1830, про нікчемність правочину щодо припинення договорів іпотеки є таким, що не відповідає законодавству України.

Такі доводи позивача грунтуються на тому, що відповідно до пп. 2.1.8 п.2.1 Іпотечних договорів, Сторони дійшли згоди, що Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки і в разі дострокового розірвання Кредитного договору, при наявності невиконаних зобов`язань на момент розірвання.

Відповідно до п. 5.1 Іпотечних договорів, договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання сторонами зобов`язання за Кредитним договором та Іпотекодавцем - всіх зобов`язань за цим договором та всіма додатковими угодами до нього.

Крім того, на підтвердження припинення правовідносин за Іпотечними договорами від 28.08.2013, Іпотекодержатель (ПАТ «Банк Камбіо») надав лист від 12.09.2014 вих.№595 приватному нотаріусу про те, що у зв`язку з погашенням у повному обсязі заборгованості за кредитним договором №129/08-13 від 28.08.2013, Банк просить зняти заборону відчуження та вилучити записи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо заборони та іпотеки, накладені на підставі Договорів іпотеки від 28.08.2013.

На підставі вказаного листа, 12.09.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповецькою Оленою Володимирівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексні номери: 15768562, 15768463, 15768346, 15768251, 15768789, 15768849, 15768653, 15768729 від 12.09.2014, внесено відомості про припинення обтяжень нерухомого майна, земельних ділянок, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень та на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексні номери: 15768535, 15768393, 15768303, 15768203, 15768759, 15768826, 15768623, 15768692 від 12.09.2014 року, внесено відомості про припинення іпотеки земельних ділянок, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотек, що підтверджується витягами цього реєстру та записами на Іпотечних договорах.

За твердженнями позивача, з вищевикладеного вбачається, що договори іпотеки від 28.08.2013, що посвідчені приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Білоконь С.І., зареєстровані в реєстрі за № 1335, 1336, 1337 були припиненні на підставі Закону та положень самих договорів, що оформлено належним чином.

У зв`язку із невизнанням Банком та Фондом вищевказаних обставин, Товариство звернулось із даним позовом до суду, в межах якого просить визнати правовідносини припиненими, відновити становище шляхом зобов`язання виключити з бухгалтерського обліку та припинити виконання дій щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Заперечуючи проти позовних вимог, у заявах по суті справи Банк та Фонд висловили позицію, що постановою Правління Національного банку України від 19.08.2014 за №510/БТ прийнято рішення про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" шляхом призначення куратора.

Постановою Правління Національного банку України від 25 вересня 2014 року за №603/БТ Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" віднесено до категорії проблемних.

Постановою Правління Національного банку України від 04 грудня 2014 року за №782 Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" віднесено до категорії неплатоспроможних (далі - Постанова №782).

На виконання Постанови №782 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 04 грудня 2014 року за №140 "Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Камбіо" (далі - Рішення №140).

Відповідно до Рішення №140 починаючи з 05 грудня 2014 року в ПАТ "Банк Камбіо" запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Банк Камбіо".

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Банк Камбіо" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Бондаря Юрія Миколайовича.

25.12.2014 Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №160 відсторонено від виконання обов`язків уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Камбіо" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Бондаря Юрія Миколайовича.

25.12.2014 Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №161 уповноваженою особою ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Камбіо" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Додусенка Володимира Івановича.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України №144 від 27.02.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "Банк Камбіо", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 за №46 "Про початок ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" та призначення уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію Банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Додусенка Володимира Івановича строком на 1 рік з 02.03.2015 по 01.03.2016 включно.

У подальшому виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 22 лютого 2016 року за №212 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" на два роки до 01 березня 2018 року включно.

01 лютого 2018 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 304 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" строком на один рік з 02 березня 2018 року до 01 березня 2019 року включно.

14 лютого 2019 року Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 350 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» строком на один рік з 02 березня 2019 року до 01 березня 2020 року включно.

25 липня 2019 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1863, згідно якого змінено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, якій делеговано повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Камбіо». Відповідно до зазначеного рішення повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Камбіо» надано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Савельєвій Анні Миколаївні на строк з 26.07.2019 року.

Надалі, на виконання вимог спеціального Закону уповноваженою особою Банку було здійснено ряд заходів, зокрема:

16 липня 2018 року було видано Наказ № 108, яким було створено комісію для підготовки, аналізу та узагальнення аналітичної інформації щодо правочинів укладених Банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації Банку, які можуть містити ознаки нікчемності.

18 липня 2018 року за результатами проведеної перевірки, було складено Акт комісії з перевірки правочинів. У даному Акті Комісія зробила висновок, що окремим кредиторам було надано переваги (пільги), не передбачені для них Законом, у тому числі і Сімкіну О. М.. шляхом відступлення права вимоги за Кредитним договором.

18 липня 2018 року проведено засідання Малого комітету з управління активами ПАТ «Банк Камбіо».

18 липня 2018 року видано Наказ №109, згідно якого затверджено Акт комісії з перевірки правочинів на предмет нікчемності від 18.07.2018 року, згідно якого виявлено ознаки нікчемності у ряді договорів, які укладались протягом року до моменту введення тимчасової адміністрації Банку:

- правочин щодо відступлення/розірвання/припинення Договору іпотеки від 28.08.2013 посвідчений Білоконь С.І., приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області, за реєстровим № 1337.

- правочин щодо відступлення/розірвання/припинення Договору іпотеки від 28.08.2013 посвідчений Білоконь С.І., приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області, за реєстровим № 1336.

- правочин щодо відступлення/розірвання/припинення Договору іпотеки від 28.08.2013 посвідчений Білоконь С.І., приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області, за реєстровим № 1335.

- операції, проведеної 11.09.2014, щодо перерахування TOB «Т.Е.К.» (ЄДРПОУ 31035379) грошових коштів у розмірі 30 000 000,00 грн з рахунку № НОМЕР_4 на рахунок № НОМЕР_5 з наступним призначенням; «Повернення суми кредиту зг.кредитного договору №129/08-13 від 28.08.2013р. Без ПДВ.».

Разом з тим, 19.08.2014 Постановою Правління Національного банку України від №510/БТ «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» шляхом призначення куратора», зокрема:

- заборонено Банку використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки;

- зобов`язано Банк здійснювати розрахунки у національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному банку України.

Постановою Правління Національного банку України від 25 вересня 2014 року за №603/БТ ПАТ "БАНК КАМБІО" віднесено до категорії проблемних, запроваджено певні обмеження у діяльності Банку, зокрема:

- погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями Банку, мало прийматись тільки в грошовій формі (крім набуття права власності на об`єкти застави) за погодженням із куратором Банку.

За твердженнями Банку, Фонду та НБУ, виконання зобов`язання проведене всупереч чинному законодавству на підставі нікчемних правочинів, що не є підставою припинення зобов`язання, а тому у задоволені позову слід відмовити.

У своїх поясненнях під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини тотожні тим, що викладені Товариством у позові.

З урахуванням наведених вище обставин, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання правовідносин припиненими, відновлення становища шляхом зобов`язання виключити з бухгалтерського обліку та припинення виконання дій щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Суд першої інстанції вірно встановив, що укладений між Банком та Товариством договір за своєю правовою природою є кредитним договором, до положень якого також застосовуються приписи Цивільного кодексу України щодо позики.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11.09.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Е.К.», згідно платіжного доручення № 291 від 10.09.2014 на суму 30 000 000,00 грн та № 297 від 11.09.2014 на суму 236 712,33 грн здійснило перерахування грошових коштів на користь Банку в рахунок погашення кредиту та відсотків за користування кредитом.

Разом із тим, як свідчать матеріали справи, постановою Правління Національного банку України від 04.12.2014 № 782 в ПАТ «Банк Камбіо» запроваджено тимчасову адміністрацію, а постановою від 27.02.2015 розпочато з 02.03.2015 процедуру ліквідації банку.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі Закон). При цьому, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому розпочата процедура його ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є спеціальними, тому даний Закон підлягає переважному застосуванню до спірних правовідносин у співвідношенні з іншими законодавчими актами, що також випливає з пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.

Згідно пункту 16 статті 2 Закону тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах (пункт 6 статті 2 Закону).

Статтею 36 Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 38 Закону Фонд зобов`язаний забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у т.ч. договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у т.ч. договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок звернення Товариства до Банку із заявою про повернення коштів за вкладом та наступне їх використання для погашення заборгованості за кредитом, по своїй суті є коригуванням банківського балансу та вказує на відсутність для кредитора причинно-наслідкового зв`язку між обов`язком та його реальним виконанням.

Тобто, вказана операція була здійснена без урахування вимог постанови Правління НБУ № 510/БТ від 19 серпня 2014 року стосовно обмежень щодо прийняття розрахунків за договорами виключно через кореспондентський рахунок НБУ.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права та захисту підлягає саме порушене право. При цьому відсутність підтвердженого факту порушення прав позивача з боку відповідача є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного, невизнаного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У розумінні приписів статей 15, 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов`язку по відновленню порушеного права на порушника.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява № 38722/02).

Стверджуючи про здійснення повного погашення кредитних зобов`язань за спірним кредитним договором, Товариство просить суд визнати припиненими правовідносини за кредитним договором на підставі положень статті 598 та 599 ЦК України.

З системного аналізу наведених сторонами обставин, беручи до уваги всі доводи сторін, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлені вимоги позивача є фактично вимогами про встановлення факту та не можуть бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремій справі. У свою чергу, встановлення факту може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог, а тому заявлені позивачем вимоги можуть бути предметом дослідження та доказування в разі виникнення спору за кредитним договором. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в справі №910/14036/17 від 22.02.2018 та в справі №910/14539/17 від 27.02.2018.

Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод. Конституція України закріпила рівність суб`єктів права власності перед законом, гарантії права власності та обов`язки власників, положення про те, що сама власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (статті 13, 41 Конституції України).

Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (підпункт 5.4. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005).

Щодо вимоги про визнання припиненими правовідносини за іпотечними договорами від 28.08.2013 колегія суддів зазначає наступне.

Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою та іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна та майна переданого в заставу переважно перед іншими кредиторами боржника. На відносини майнової поруки поширюються норми параграфа 6 (статті 572 593) глави 49 ЦК України та спеціального закону. Статтями 17, 18, 19 цього Закону встановлено підстави припинення іпотеки.

У силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, а майновий поручитель особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи боржника за основним зобов`язанням на підставі договору, закону або рішення суду.

Отже, іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов`язання.

Законом України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди); з інших підстав, передбачених Законом (стаття 17). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 09.09.2015 у справі № 6-939цс15.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що передача нерухомого майна в іпотеку, у даному випадку земельних ділянок, є таким видом майнового поручительства, яке не передбачає перехід права власності на таке майно в момент укладення іпотечного договору.

Тобто, уклавши іпотечні договори 28.08.2013 та передавши в іпотеку земельні ділянки, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не були позбавлені статусу власника земельних ділянок.

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина перша статті 317 Цивільного кодексу України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й земельної ділянки.

З системного аналізу викладених вище обставин та приписів чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Товариство не є власником переданих в іпотеку земельних ділянок, а тому, має законодавчі обмеження щодо здійснення захисту прав на земельні ділянки, у тому числі шляхом пред`явлення позовної вимоги про визнання припиненими правовідносин за іпотечними договорами, укладеними власниками земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Вказані обставини є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Також, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства щодо відновлення становища, яке існувало до прийняття Наказу №109 від 18.07.2018, зобов`язавши Відповідача, в особі уповноваженої особи Фонду, виключити з бухгалтерського обліку ПАТ "Банк Камбіо" за рахунками обліку кредитів кредитну заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К." за кредитним договором №129/08-13 від 28.08.2013 та щодо припинення виконання дій, визначених у Наказі Уповноваженої особи №109 від 18.07.2018 щодо застосування наслідків нікчемності правочинів у частині відновлення у бухгалтерському обліку кредитної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К." за кредитним договором №129/08-13 від 28.08.2013.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що втручання в господарську діяльність суб`єктів господарювання не допускається. У свою чергу, вищевказані вимоги Товариства спрямовані на порушення автономії ведення бухгалтерського обліку Банком та Фондом. При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що такий спосіб захисту не є ефективним та не спрямований на настання певних обставин для Товариства.

Разом із тим, колегія суддів зазначає, що надаючи оцінку спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, проте не в повній мірі надав оцінку реальності виконання Позивачем зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитом, оскільки фактично відбулося коригування банківського балансу за рахунок коштів за банківським вкладом Позивача, а не реальне надходження від нього грошових коштів у рахунок погашення кредитного зобов`язання перед Банком.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначені у статті 275 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема пункт 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України передбачає право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінити судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні шляхом зміни його мотивувальної частини.

Зокрема, абзац 107 оскаржуваного рішення: «Водночас, із матеріалів справи не вбачається здійснення Банком платежів чи передачі іншого майна Товариству. Також, відсутні докази, яким саме чином здійснення платежу позивачем щодо повернення кредитних коштів 11.09.2014 вплинуло на платоспроможність Банку, або неможливість часткового чи повного виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами.» підлягає зміні шляхом викладення його в наступній редакції: «З матеріалів справи вбачається, що внаслідок звернення Товариства до Банку із заявою про повернення коштів за вкладом та наступне їх використання для погашення заборгованості за кредитом, по своїй суті є коригуванням банківського балансу та вказує на відсутність для кредитора причинно-наслідкового зв`язку між обов`язком та його реальним виконанням.».

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову, проте не в повній мірі надав оцінку всім обставинам справи, тому доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.

Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанції змінює мотивувальну частину рішення суду першої інстанції та залишає без змін його резолютивну частину, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Е.К." задовольнити частково.

2. Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 у справі №910/12429/19, виклавши абзац 107:

«Водночас, із матеріалів справи не вбачається здійснення Банком платежів чи передачі іншого майна Товариству. Також, відсутні докази, яким саме чином здійснення платежу позивачем щодо повернення кредитних коштів 11.09.2014 вплинуло на платоспроможність Банку, або неможливість часткового чи повного виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами.»

в такій редакції:

«З матеріалів справи вбачається, що внаслідок звернення Товариства до Банку із заявою про повернення коштів за вкладом та наступне їх використання для погашення заборгованості за кредитом, по своїй суті є коригуванням банківського балансу та вказує на відсутність для кредитора причинно-наслідкового зв`язку між обов`язком та його реальним виконанням.».

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 у справі №910/12429/19 залишити без змін.

4. Матеріали справи № 910/12429/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складене 29.10.2020

Головуючий суддяБ.О. Ткаченко

СуддіВ.В. Сулім

О.М. Гаврилюк