Постанова

від 05.10.2020 по справі 910/796/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2020 р. Справа№ 910/796/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Грека Б.М.

суддів: Копитової О.С.

Михальської Ю.Б.

за участюсекретаря судового засідання Ковган О.І. за участю представниківвідповідно до протоколу судового засідання від 05.10.2020 розглянувши апеляційну скаргуДержавної акціонерної холдингової компанії "Київський радіозавод" на ухвалуГосподарського суду міста Києва від 09.04.2020 у справі№910/796/20 за позовом Державної акціонерної холдингової компанії "Київський радіозавод" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль" простягнення 5 129 263 грн. в межах справи №5011-15/2551-2012

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2020 (суддя Пасько М.В.) в задоволенні позову Державної акціонерної холдингової компанії Київській радіозавод відмовлено повністю. Також постановлено стягнути з Державної акціонерної холдингової компанії Київській радіозавод в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 76 938,95 грн.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, Державна акціонерна холдингова компанія Київській радіозавод подала апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.04.2020, в якій просить скасувати її та залишити позов без розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 апеляційну скаргу Державної акціонерної холдингової компанії Київській радіозавод на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.04.2020 по справі №910/796/20 залишено без руху.

10.07.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Державної акціонерної холдингової компанії Київській радіозавод про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 апеляційну скаргу Державної акціонерної холдингової компанії Київській радіозавод на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.04.2020 у справі №910/796/20 залишено без руху.

27.07.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Державної акціонерної холдингової компанії Київській радіозавод про усунення недоліків. Разом із вказаною заявою скаржником надано клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору або відстрочення його сплати.

У зв`язку з перебуванням судді Остапенка О.М. у відпустці, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2020, справу передано колегії суддів у складі: Грек Б.М. (головуючий, суддя-доповідач), судді: Копитова О.С., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 апеляційну скаргу Державної акціонерної холдингової компанії Київській радіозавод на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.04.2020 у справі №910/796/20 залишено без руху.

19.08.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Державної акціонерної холдингової компанії Київській радіозавод про усунення недоліків. Разом із вказаною заявою скаржником надано клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору а також клопотання про поновлення пропущеного строку для усунення недоліків в апеляційній скарзі.

У зв`язку з перебуванням у судді Копитової О.С., у відпустці, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2020, справу передано колегії суддів у складі: Грек Б.М. (головуючий, суддя-доповідач), судді: Михальська Ю.Б., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2020 задоволено заяву судді Остапенка О.М. про самовідвід від розгляду даної справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2020, справу передано колегії суддів у складі: Грек Б.М. (головуючий, суддя-доповідач), судді: Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2020 у справі № 910/796/20 за апеляційною скаргою Державної акціонерної холдингової компанії Київській радіозавод на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.04.2020 відкрито апеляційне провадження, поновлено строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали суду, справу призначено до розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020, заяву судді Північного апеляційного господарського суду Отрюха Б.В. про самовідвід у справі №910/796/20 задоволено, відведено його від розгляду справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2020, справу передано колегії суддів у складі: Грек Б.М. (головуючий, суддя-доповідач), судді: Копитова О.С., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 прийнято справу №910/796/20 до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді - Грека Б.М., суддів: Копитової О.С., Михальської Ю.Б., розгляд апеляційної скарги призначено на 05.10.2020.

В судове засідання з`явились представник апелянта та арбітражний керуючий.

Про час та місце судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

1. Зміст обставин справи.

1.1. Державне агентство резерву України звернулось до суду із заявою про порушення справи про визнання Державної акціонерної холдингової компанії "Київський радіозавод" банкрутом, оскільки останній неспроможний сплатити заборгованість.

1.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2012 порушено провадження у справі про банкрутство Державної акціонерної холдингової компанії "Київський радіозавод" за заявою Державного агентства резерву України за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника.

1.3. Постановою Господарського суду міста Києва від 09.07.2014, залишеною без змін постановою суду апеляційної інстанції від 26.08.2014, припинено процедуру санації боржника, якого визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Повідомлення про визнання ДАКХ "Київський радіозавод" банкрутом оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 15.07.2014.

1.4. Державне космічне агентство України видало наказ № 166 від 25.09.2014 "Про погодження переліку майна, що внесено до ліквідаційної маси ДАКХ "Київський радіозавод". За змістом цього наказу орган, уповноважений управляти державним майном, враховуючи заяву арбітражного керуючого (ліквідатора) ДАКХ "Київський радіозавод" щодо погодження ліквідаційної маси в процесі ліквідації ДАКХ "Київський радіозавод" від 24.09.2014 № 24/09-2Б, погодив перелік майна, що внесено до ліквідаційної маси ДАКХ "Київський радіозавод", згідно з додатком, яке може бути відчужене в установленому законодавством порядку для задоволення вимог кредиторів під час провадження у справі № 5011-15/2551-2012 про банкрутство за попередньою згодою ДКА України.

1.5. Ліквідатор банкрута відповідно до рішень, прийнятих комітетом кредиторів банкрута, які відбувались за участі представників Державного космічного агентства України, розмістив оголошення щодо проведення аукціону з продажу майна, яке належало ДАХК "Київський радіозавод", на офіційному сайті Державного космічного агентства України.

1.6. 17.02.2015 ліквідатор спільно з Товарною біржею "КМФБ" за участі професійних учасників ринку цінних паперів провів відкриті торги (аукціон) з продажу майна ДАХК "Київський радіозавод", що підтверджується протоколом № 15-02-17/01 від 17.02.2015 та повідомленням про результати проведення аукціону з продажу майна Державної акціонерної холдингової компанії Київський радіозавод , розміщеним на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.

1.7. 18.02.2015 між Державною акціонерною холдинговою компанією "Київський радіозавод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль" було укладено Договір № БВ 7/4-15, за яким ТОВ "Мікромодуль" набуло у власність цілісний майновий комплекс, до складу якого включено: 1) рухоме майно; 2) матеріальні цінності, а саме: бланки (30 шт., які знаходились у м. Києві, вул. Бориспільська, 9, корпус 9); 3) пакет 181001 шт. простих іменних акцій, що становить 25%+1 акцій від статутного капіталу ПАТ Гарантспецсервіс ; 4) пакет 271001 шт. простих іменних акцій, що становить 25%+1 акцій від статутного капіталу ПАТ Енергетичний завод Енергетик"; 5) пакет 1891385 шт. простих іменних акцій, що становить 25%+1 акцій від статутного капіталу ПАТ Інструментальний завод - У ; 6) пакет 82068 шт. простих іменних акцій, що становить 1,57 % акцій від статутного капіталу ПАТ Ремонтно-механічний завод Модуль ; 7) пакет 99001 шт. простих іменних акцій, що становить 25%+1 акцій від статутного капіталу ПАТ Схід ; 8) пакет 2974001 шт. простих іменних акцій, що становить 50%+1 акцій від статутного капіталу ПАТ НВК Курс ; 9) пакет 348001 шт. простих іменних акцій, що становить 25%+1 акцій від статутного капіталу ПАТ Контур ; 10) пакет 92095592 шт. простих іменних акцій, що становить 100% акцій від статутного капіталу ПАТ ПiСiБi-Радiозавод"; 11) пакет 199737 шт. простих іменних акцій, що становить 25%+1 акцій від статутного капіталу ПАТ Автотранспортне підприємство Транспортник ; 12) пакет 1109076 шт. простих іменних акцій, що становить 25%+1 акцій від статутного капіталу ВАТ Дослідно-експериментальний завод Каскад .

1.8. 18.02.2015 між Державною акціонерною холдинговою компанією "Київський радіозавод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль" на виконання Договору № БВ 7/4-15 від 18.02.2015 було складено Акт про передачу права власності на цілісний майновий комплекс ДАХК "Київський радіозавод".

За результатами реалізації майнових активів банкрута, ліквідатор сформував ліквідаційну масу та погасив кредиторську заборгованість перед кредиторами боржника.

1.9. 03.10.2016 Господарський суд м. Києва своєю ухвалою (залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2016) затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута станом на 07.07.2016; вимоги кредиторів ухвалив вважати погашеними у зв`язку з недостатністю майнових активів боржника; зобов`язав Головне управління статистики у місті Києві виключити банкрута - Державну акціонерну холдингову компанію "Київський радіозавод" з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; зобов`язав ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві зняти банкрута з податкового обліку; ліквідував банкрута - Державну акціонерну холдингову компанію "Київський радіозавод" як юридичну особу у зв`язку з банкрутством; зобов`язав Дарницьку районну у місті Києві державну адміністрацію провести державну реєстрацію припинення Державної акціонерної холдингової компанії "Київський радіозавод" як юридичної особи та внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про проведення державної реєстрації припинення Державної акціонерної холдингової компанії "Київський радіозавод" як юридичної особи не пізніше наступного робочого дня з дати надходження ухвали; вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений законом строк або відхилені господарським судом, ухвалено вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами - такими, що не підлягають виконанню; дію мораторію припинив; провадження у справі припинив.

1.10. Постановою Вищого господарського суду України скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2016, ухвалу господарського суду міста Києва від 08.11.2012, 03.10.2016 та постанову господарського суду міста Києва від 09.07.2014, а справу направлено до господарського суду міста Києва для розгляду в іншому складі суду на стадію розпорядження майном.

1.11. 19.05.2017 від заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного космічного агентства України надійшла заява про визнання недійсними результатів відкритих торгів, договору купівлі - продажу № БВ7/4-15 від 18.02.2015 та повернення майна в межах справи № 5011-15/2551-2012.

1.12. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 у справі № 5011-15/2551-2012 в задоволенні позову відмовлено, скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2018.

1.13. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 у справі № 5011-15/2551-2012 задоволено; скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсними результатів відкритих торгів з продажу у ліквідаційній процедурі майна Державною акціонерною холдинговою компанією "Київський радіозавод", оформлених протоколом № 15-02-17/01 від 17.02.2015, щодо визнання переможцем Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль" з ціною продажу 5 129 263, 00 грн., та визнання недійсним договору купівлі - продажу цілісного майнового комплексу № БВ7/4-15 від 18.02.2015, укладеного між Державною акціонерною холдинговою компанією "Київський радіозавод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль". У скасованій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задоволено: визнано недійсними результати відкритих торгів з продажу у ліквідаційній процедурі майна Державною акціонерною холдинговою компанією "Київський радіозавод", оформлених протоколом № 15-02-17/01 від 17.02.2015, щодо визнання переможцем Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль" з ціною продажу 5 129 263, 00 грн.; визнано недійсним Договір купівлі - продажу цілісного майнового комплексу № БВ7/4-15 від 18.02.2015, укладений між Державною акціонерною холдинговою компанією "Київський радіозавод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль".

1.14. 21.01.2020 Державна акціонерна холдингова компанія Київський радіозавод звернулась до Господарського суду міста Києва в межах провадження у справі про банкрутство з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Мікромодуль на користь позивача 5 129 263 (п`ять мільйонів сто двадцять дев`ять тисяч двісті шістдесят три) гривні 00 коп. компенсації вартості майна, отриманого Товариством з обмеженою відповідальністю Мікромодуль за Договором № БВ 7/4-15 від 18 лютого 2015 року.

1.15. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль" надійшов відзив на позовну заяву, у якому міститься заява про застосування строків позовної давності.

2. Зміст та обґрунтування оскарженої ухвали.

2.1. Оскарженою ухвалою місцевого господарського суду в задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Господарський суд, зокрема, зазначив, що:

2.2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 відмовлено в задоволенні позову за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного космічного агентства України до Державної акціонерної холдингової компанії "Київський радіозавод" та товариства з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль" за участю товарної біржі "КМФБ" про визнання недійсними результатів відкритих торгів, договору купівлі - продажу № БВ7/4-15 від 18.02.2015 та повернення майна та скасовано заходи забезпечення позову.

2.2.2. Постановою Північного апеляційного Господарського суду від 23.12.2019 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 в частині відмови в позові та прийнято нове рішення в цій частині, яким:

- визнано недійсними результати відкритих торгів з продажу у ліквідаційній процедурі майна Державною акціонерною холдинговою компанією "Київський радіозавод", оформлених протоколом № 15-02-17/01 від 17.02.2015, щодо визнання переможцем товариства з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль" з ціною продажу 5.129.263, 00 грн.;

- визнано недійсним договір купівлі - продажу цілісного майнового комплексу №БВ7/4-15 від 18.02.2015, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль".

2.2.3. Станом на 09.04.2020 (дату винесення оскарженої ухвали) постанова Північного апеляційного Господарського суду від 23.12.2019 оскаржується відповідачем у Верховному суді.

2.2.4. У разі визнання правочинів недійсним, національним законом, а саме частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України, встановлено, що ефективними і співмірними способами захисту прав сторін недійсного правочину є обов`язок кожної із повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано.

Суд врахував, що ні прокуратурою міста Києва, ні Державною акціонерною холдинговою компанією "Київський радіозавод", ні Державним космічним агентством України не оскаржено ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 по справі №5011-15/2551-2012 в частині зобов`язання відповідача повернути у державну власність майно, набуте за договором купівлі - продажу цілісного майнового комплексу № БВ7/4-15 від 18.02.2015, який визнаний недійсним постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019. Відтак повернути відповідне майно не вбачається можливим. З огляду на викладене суд погодився із позивачем у тому, що єдиним і співмірним способом захисту його прав є компенсація вартості відповідного майна за правилами, встановленими ч. 1 ст. 216 ЦК України.

2.2.5. Разом з тим, визначаючи ефективність та співмірність обраного позивачем способу захисту його прав суд врахував заяву відповідача про застосування строків позовної давності.

Так, місцевий господарський суд зазначив, що застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактором обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи в цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування свої вимог та заперечень доказів.

2.2.6. При цьому, місцевий господарський суд дійшов висновків, що і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. (правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц (провадження № 14-101цс18).

2.2.7. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 20.11.2018 у справі № 910/50/16).

2.2.8. До вимог, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними та застосування наслідків їх недійсності, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України), за винятком випадків, зазначених у частинах 2 і 3 статті 261 ЦК України. Оскільки позивач звернувся з позовом про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, то у суду нема підстав для застосування спеціального порядку обчислення строків позовної давності, а вказаний строк підлягає обчисленню з моменту укладення відповідного договору. При цьому чинне законодавство України не передбачає будь-яких винятків із цих правил застосування строку позовної давності для суб`єктів господарювання, суб`єктів управління державною власністю чи прокуратури).

2.2.9. Місцевий господарський суд зазначив, що про порушення своїх прав Державна акціонерна холдингова компанія "Київський радіозавод" та Державне космічне агентство України, а отже, і прокуратура, дізнались 18.02.2015, тобто в момент укладення між Державною акціонерною холдинговою компанією "Київський радіозавод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль" Договору № БВ 7/4-15.

2.3. Місцевий господарський суд зазначив, що позивач мав право на застосування наслідків недійсності правочину - договору № БВ 7/4-15 від 18.02.2015, яким є компенсація вартості відповідного майна за правилами, встановленими частини 1 статті 216 ЦК України, однак через пропуск ним строку позовної давності та враховуючи заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, місцевий господарський суд, посилаючись на приписи статей 256, 261 Цивільного кодексу України, статті 5 Господарського процесуального кодексу України, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, дійшов висновків, що у задоволенні позову належить відмовити у повному обсязі.

3. Зміст та обґрунтування апеляційної скарги.

3.1. В своїй апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.04.2020 повністю та залишити позов Держаної акціонерної холдингової компанії "Київський радіозавод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль" про компенсацію вартості майна боржника без розгляду.

3.2. Скаржник, зокрема, зазначає, що:

3.2.1.Подання до суду позовної заяви від 20.01.2020 ОСОБА_1 від імені ДАХК "Київський радіозавод" до ТОВ "Мікромодуль" про компенсацію вартості майна боржника суперечить інтересам ДАХК "Київський радіозавод".

3.2.2. Зазначена позовна заява була подана ОСОБА_1 після того, як за позовом прокуратури м. Києва постановами Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у справі №5011-15/2551-2012 було визнано недійсними результати відкритих торгів з продажу у ліквідаційній процедурі майна ДАХК "Київський радіозавод", та, відповідно, укладений договір купівлі-продажу з ТОВ "Мікромодуль".

3.2.3. Зважаючи, що загалом майно ДАХК "Київський радіозавод" було продано за суму 15 319 663 грн., хоча за оцінкою в межах ліквідаційної процедури підприємства вартість майна становила понад 70 млн. грн., вчинення вказаних дій ОСОБА_1 щодо вимоги компенсації вартості продажу майна, а не його оцінки, свідчили про умисні цілеспрямовані дії в інтересах третіх осіб з метою нанесення шкоди державі.

3.2.4. Листом ДКА №1100/10-16Д08\20 від 13.03.2020 було повідомлено ОСОБА_1 про необхідність відкликати позовну заяву, і він з посиланням на п. 3 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про відкликання позовної заяви. Натомість, судом було відмовлено у задоволенні заяви про відкликання позовної заяви, у зв`язку з неправомірністю посилання на вказану норму на цій стадії провадження у справі.

3.2.5. Згідно відповіді ДКА №2099/10-16Д05.1/20 від 05.06.2020 остання звітність підприємства датована 01.10.2013, за якою вартість активів ДАХК "Київський радіозавод" становить 63 млн. 485 тис. грн. Водночас, ОСОБА_1 клопотав про відстрочення сплати судового збору у зв`язку з відсутністю активів підприємства.

3.2.6. ДКА виступило проти подання позову ОСОБА_1 , оскільки він звернувся до суду без погодження комітету кредиторів та органу управління, чим здійснив дії поза межами своєї процесуальної дієздатності.

3.2.7. Органами, уповноваженими державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, є ДАХК "Київський радіозавод" та ДКА, натомість прийняття судом рішення стосовно прав останньої без залучення до участі в справі є порушенням, яке є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

3.2.8. Суд застосував позовну давність не встановивши позиції сторін, чиї права будуть порушені у разі прийняття судового рішення у справі, та послався на позицію ДКА не встановивши її.

3.2.9. Судом не встановлено, яким чином представником позивача визначена сума компенсації вартості майна боржника, та не встановлена цивільна правоздатність позивача, що призвело до розгляду справи за позовом неповноважного представника.

3.2.10. Судом було задоволено клопотання представника позивача щодо відстрочення сплати судового збору на підставі обставин, які не були підтверджені, та які були недостовірними, адже ОСОБА_1 не звертався ні за державною підтримкою, ні за кредитом чи позикою під гарантії ДКА, хоча мав таку можливість.

3.2.11. Судом першої інстанції було проігноровано вимоги статті 226 Господарського процесуального кодексу України, а саме - залишення позову без розгляду у разі, коли позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності та позивач без поважних причин не з`явився у судове засідання.

3.2.12. Дії ОСОБА_1 щодо умисного неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі, а саме щодо ДКА та комітету кредиторів, не визнані відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, як зловживання процесуальними правами.

4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами апеляційного провадження.

4.1. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

4.2. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в січні 2020 ДАХК "Київський радіозавод" звернулась до Господарського суду міста Києва в межах провадження у справі про банкрутство з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Мікромодуль на користь позивача 5 129 263 (п`ять мільйонів сто двадцять дев`ять тисяч двісті шістдесят три) гривні 00 коп. компенсації вартості майна, отриманого Товариством з обмеженою відповідальністю Мікромодуль за Договором № БВ 7/4-15 від 18 лютого 2015 року.

4.3. Позовна заява мотивована тим, що відповідно до абз. 2 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

4.4. Відкриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції установив відповідність поданої ОСОБА_1 позовної заяви вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України. Жодних недоліків цієї заяви в частині відсутності обґрунтування для здійснення представництва ДАХК "Київський радіозавод" не виявив і позовну заяву як з цих, так і інших підстав без руху не залишив.

4.5. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ДАХК "Київський радіозавод" (позивач у справі) відповідно до Постанови КМУ від 08.09.1997 №987 "Про створення Державної акціонерної холдингової компанії "Київський радіозавод", указу Президента України "Про заходи щодо підвищення ефективності космічної діяльності" від 27.10.1998 №1190, Розпорядження КМУ №236-р від 25.03.1999, Положення про Державне космічне агентство України, затвердженого Постановою КМУ №281 від 14.05.2015, належить до сфери управління Державного космічного агентства України.

4.6. Згідно з частиною 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника.

4.7. Відповідно до статті 152, частин 1, 3 статті 237 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 82 Господарського кодексу України, статті 62 Закону України "Про господарські товариства", Наказу Державного космічного агентства України №7-кп від 02.08.2019, пункту 9.4.5. Статуту ДАХК "Київський радіозавод", представником підприємства та особою, яка має право здійснювати дії від імені ДАХК "Київський радіозавод" у період з 02.08.2019 по 17.04.2020 був ОСОБА_1 .

4.8. Згідно з частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України, особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

4.9. Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина 2 цієї статті).

4.10. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (статті 74, 77 Господарського процесуального кодексу України.

4.11. Апелянт стверджує, що подання до суду позовної заяви ОСОБА_1 від імені ДАХК "Київський радіозавод" про компенсацію вартості майна суперечить інтересам ДАХК "Київський радіозавод".

Так, за вказаним фактом 28.05.2020 ДКА було подано повідомлення про кримінальне правопорушення за статтями 191, 357 Кримінального кодексу України.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, даний позов був підготовлений та поданий ОСОБА_1 після того, як за позовом прокуратури міста Києва постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 у справі № 5011-15/2551-2012 задоволено; скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсними результатів відкритих торгів з продажу у ліквідаційній процедурі майна Державною акціонерною холдинговою компанією "Київський радіозавод", оформлених протоколом № 15-02-17/01 від 17.02.2015, щодо визнання переможцем Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль" з ціною продажу 5 129 263, 00 грн., та визнання недійсним договору купівлі - продажу цілісного майнового комплексу № БВ7/4-15 від 18.02.2015, укладеного між Державною акціонерною холдинговою компанією "Київський радіозавод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль". У скасованій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задоволено: визнано недійсними результати відкритих торгів з продажу у ліквідаційній процедурі майна Державною акціонерною холдинговою компанією "Київський радіозавод", оформлених протоколом № 15-02-17/01 від 17.02.2015, щодо визнання переможцем Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль" з ціною продажу 5 129 263, 00 грн.; визнано недійсним Договір купівлі - продажу цілісного майнового комплексу № БВ7/4-15 від 18.02.2015, укладений між Державною акціонерною холдинговою компанією "Київський радіозавод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль".

4.12. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що посилання в апеляційній скарзі на те, що представник ОСОБА_1 ініціюючи позовне провадження про повернення коштів в меншій сумі, хоча за оцінкою в межах ліквідаційної процедури підприємства вартість майна становить понад 70 млн. грн., а отже вчинення вказаних дій ОСОБА_1 щодо вимоги компенсації вартості продажу, а не оцінки вартості, свідчить про умисні цілеспрямовані дії в інтересах третіх осіб з метою нанесення шкоди державі, є необґрунтованими.

4.13. Колегія суддів відмічає, що самі лише посилання в апеляційній скарзі на те, що представник ОСОБА_1 не належним чином здійснює відповідні повноваження, є безпідставними.

4.14. Разом з тим, апелянт мав надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (зокрема - внесення відомостей до ЄДР про вчинення кримінального правопорушення, вирок суду, або докази накладення заходів дисциплінарного стягнення за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків, тощо). (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 16.04.2019 у справі №925/650/18).

4.15. Північний апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що право на звернення до господарського суду в установленому ГПК України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

4.16. Звертаючись з апеляційною скаргою апелянт вказує на те, що обраний представником ДАХК "Київський радіозавод" спосіб захисту про стягнення є неефективним способом захисту порушеного права, оскільки звернення позивача з позовом про компенсацію вартості майна, а не його оцінки, не відповідає способу захисту.

Разом з тим, за змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

4.17. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства (правова позиція, викладена у постанові Верхового Суду від 28.05.2020 у справі №910/7164/19).

4.18. Судом першої інстанції встановлено, що позивач мав право на застосування наслідків недійсності правочину - договору № БВ 7/4-15 від 18.02.2015, яким є компенсація вартості відповідного майна за правилами встановленими частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України, однак через пропуск ним строку позовної давності та враховуючи заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, цілком законним та обґрунтованим є висновок, що у задоволенні позову належить відмовити у повному обсязі.

4.19. В той же час, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.07.2020 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікромодуль" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у справі №5011-15/2551-2012 задоволено. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у цій справі скасовано. ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 про відмову в позові про визнання недійсними результатів відкритих торгів, договору купівлі-продажу №БВ7/4-15 від 18.02.2015 та повернення майна в межах справи про банкрутство №5011-15/2551-2012 залишено в силі.

При цьому, Касаційний господарський суд зробив висновок, що задоволенням заяви про визнання недійсними результатів відкритих торгів, договору купівлі-продажу та повернення майна могло б мати наслідком порушення прав скаржника на мирне володіння майном, передбаченого статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки від дати придбання скаржником спірного майна до дати прийняття апеляційним судом оскаржуваного рішення минуло термін більше 3 років.

4.20. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі Рябих проти Росії , від 09.11.2004 у справі Науменко проти України , від 18.11.2004 у справі Праведная проти Росії , від 19.02.2009 у справі Христов проти України , від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України , в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

4.21. Щодо клопотання про відстрочення від сплати судового збору, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може своєю ухвалою за клопотанням сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору, але на певний строк, до ухвалення судового рішення по справі.

Звільнення, відстрочення, розстрочення сплати судового збору є правом суду, а не обов`язком.

Так, в Рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Крауз проти Польщі" зазначено, що вимога сплати зборів цивільним судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатись обмеженням права доступу до суду.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про відстрочення сплати судового збору є вірними.

4.22. Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції було допущено порушення процесу та розглянуто справу без участі сторін та суд позбавив позивача права звернутись із клопотанням про залишення позову без розгляду, не може бути прийнято судом апеляційної інстанції.

Так, сторони у справі представників у судове засідання не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином. ураховуючи наведене, а також висновки Європейського Суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", заяву представників про розгляд без їх участі та те, що явка учасників справи в суді не визнавалась обов`язковою, а участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, апеляційний суд у складі колегії суддів дійшов висновків, що судом першої інстанції не було допущено порушень процесу, а саме - розгляду справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, згідно зі статтею 6 Європейської конвенції з прав людини.

4.23. Окрім того, відповідачем було надано відзив на позов, що також було враховано судом першої інстанції.

4.24. З врахуванням наведених вище доводів, колегія суддів вважає, що скаржником не наведено аргументів та не надано доказів які слугували б підставою для скасування судового рішення та залишення позовної заяви без розгляду відповідно до статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

4.25. У зв`язку з тим, що сплата судового збору була відстрочена до ухвалення судового рішення, колегія суддів вважає правомірним стягнути судові витрати за розгляд апеляційної скарги в розмірі 115 408, 42 грн. з ДАХК "Київський радіозавод".

4.26. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що після відкриття провадження у справі судом не було встановлено обставин, які б позбавляли права звертатись до суду за захистом порушеного права, а отже підстав для залишення позову без розгляду відповідно до статті 226 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Проніна та інші проти України" від 18.07.2006 зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може прийматись як вимоги подавати детальну відповідь на кожний аргумент.

У рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" (заява № 8269/02) від 23.07.2009, Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише з підстав порушення незначних правил при розгляді та задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення місцевого господарського суду судом апеляційної інстанції, скаржник не подав належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні статей 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. Доводи скаржника спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами. А тому цілком законними та обґрунтованими є висновки про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України та нормами Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної акціонерної холдингової компанії "Київський радіозавод" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.04.2020 залишити без змін.

Стягнути з Державної акціонерної холдингової компанії "Київський радіозавод" в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 115 408, 42 (сто п`ятнадцять тисяч чотириста вісім гривень 42 копійки).

Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Матеріали справи №910/796/20 направити до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, встановлені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та нормами Кодексу України з процедур банкрутства.

Головуючий суддя Б.М. Грек

Судді О.С. Копитова

Ю.Б. Михальська

Повний текст виготовлено 26.10.20