Ухвала

від 28.10.2020 по справі 908/2418/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 26/13/17-29/14/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про визнання кредиторських вимог

28.10.2020 Справа № 908/2418/17

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Кричмаржевського В.А.

за участю секретаря судового засідання Авраменко К.О.

розглянувши заяву АТ "Банк Кредит Дніпро"

про визнання грошових вимог

у справі № 908/2418/17

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Екохімресурс", код в ЄДР-33570681 (69089 м. Запоріжжя вул.Піщана, 3 к.47)

Кредитори :

1/ Приватне підприємство "НОКС-ЖС", код в ЄДР-34441005 (02068 м.Київ вул. М.Драгоманова, 1-А; адреса для листування: 69096 м.Запоріжжя вул. Рельєфна, 1-А)

2/ Товариство з обмеженою відповідальністю "МОТАС", код в ЄДР-38839332 (65091 м.Одеса вул.Середня, 19, поштова адреса: 69118 м.Запоріжжя вул.Чубанова, 13)

3/ Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро", код в ЄДР-14352406 (01033 м.Київ вул. Жилянська, 32; адреса для листування: 49000 м.Дніпро вул.Воскресенська, 17);

4/ Головне управління ДФС у Запорізькій області, код в ЄДР-39396146 (69107 м.Запоріжжя просп.Соборний,166)

Ліквідатор - Чалаплюк С.В. (адреса для листування : 69005 м.Запоріжжя вул.Правди, 63/28)

Присутній представник АТ "Банк Кредит Дніпро" - Препелиця Ю.В.

Установив:

Згідно з постановою господарського суду Запорізької області від 22.01.2019р. у справі № 908/2418/17 визнано банкрутом боржника - ТОВ "Торговий дім "Екохімресурс", код в ЄДР-33570681, м.Запоріжжя, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Чалаплюка С.В.

На офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет 22.01.2019р. оприлюднено повідомлення № 56923 про визнання ТОВ "Торговий дім "Екохімресурс" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

До суду 01.10.2020 електронною поштою та 02.10.2020 через засоби поштового зв`язку Укрпошти надійшли однакові за змістом заяви АТ "Банк Кредит Дніпро" про визнання кредиторських вимог до боржника у розмірі - 1.079.756,67 грн., які суд вважає єдиною грошовою вимогою.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.10.2020 у справі №908/2418/20 заяву АТ "Банк Кредит Дніпро" з вимогами до боржника прийнято та призначено до розгляду на 28 жовтня 2020р. о 10-00 год.

Від ліквідатора звіт про результати розгляду вимог АТ "Банк Кредит Дніпро" до суду не надійшов, в судове засідання ліквідатор не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 статті 202 ГПК України).

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду заяви АТ "Банк Кредит Дніпро".

Після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали за результатами розгляду вимог кредитора до боржника, повідомлено про час складання повного тексу судового рішення - протягом п`яти днів.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, дослідивши наведені у заяві доводи, заслухавши думку представника кредитора - АТ "Банк Кредит Дніпро", суд вважає кредиторські вимоги обґрунтованими з огляду на таке.

Заявлені вимоги Банк обґрунтовує статтями 572, 575, 589 Цивільного Кодексу України, статтями 1,7 Закону "Про іпотеку", статтею 19 Закону України "Про заставу".

Правова позиція кредитора полягає в наступному.

Згідно з ухвалою господарського суду у даній справі від 22.01.2018 визнані вимоги АТ "Банк Кредит Дніпро" в розмірі - 7.920.243,33 грн., як забезпечені заставою майна боржника з окремим внесенням до реєстру вимог кредиторів.

Визнаючи вимоги Банку в розмірі - 7.920.243,33 грн. суд керувався нормами діючого на той час Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та судовою практикою вищих судових інстанцій, що склалася на час застосуванням приписів цього Закону.

Проте, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 у справі № 902/492/17 дійшла правового висновку наступного змісту:

"Забезпеченими зобов`язаннями в розумінні статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства.

Господарські суди, визначаючи розмір забезпечених кредиторських вимог та включаючи їх окремо до реєстру, повинні застосовувати положення статті 19 Закону України "Про заставу" та статті 7 Закону України "Про іпотеку" та встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна, а також склад та розмір цих вимог. " .

Приймаючи до уваги наведені висновки, та враховуючи, що заставне майно, яке на час укладення договору іпотеки № 190312-КЛВ-Z/1 від 19.03.2012 було оцінено у розмірі - 7.920.243,33 грн. та продано ліквідатором за 9.000.000 грн., Банк вважає обґрунтованим заявлення вимог до майнового поручителя (банкрута у справі) - ТОВ "ТД "Екохімресурс", що становить різницю вартості майна в 1.079.756,67 грн.

Відповідно до ч. 3 статті 60 Кодекс України з процедур банкрутства (далі-КУзПБ) у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Згідно з ч. 3 статті 59 цього Кодексу з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, господарський суд здійснює офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до ч.4 статті 60 КУПБ у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Відповідно до статті 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Особливості та порядок заявлення кредиторами вимог до боржника визначені у статті 45 КУзПБ.

У частині 4 статті 45 КУзПБ визначено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

Частиною 6 статті 64 КУзПБ визначено, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.

Відповідно до приписів статті 572 Цивільного Кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Згідно зі статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За змістом частини першої статті 584 ЦК України, частини першої статті 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк (термін) виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, тa/або посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов`язання, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (частина 2 статті 589 ЦК України, стаття 19 Закону України "Про заставу").

Згідно з частиною 1 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.

За наведеними вище положеннями законодавства іпотекодержатель (заставодержатель) має право задовольнити всі свої забезпечені заставою чи іпотекою вимоги до боржника за рахунок майнового поручителя у розмірі вартості фактичної реалізації предмета майнової поруки, що здійснюється в порядку, передбаченому законодавством (якщо інше не передбачено договором або законом).

Отже, виражений у грошовій формі розмір зобов`язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов`язань боржника, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору. Оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладення договору не впливає на обсяг забезпечених вимог у разі звернення стягнення на предмет забезпечення.

Кодекс України з процедур банкрутства не містить іншого порядку та способу визначення забезпечених вимог, ніж наведені вище положення законодавства, не пов`язує визначення вимог, забезпечених заставою (іпотекою) майна боржника, для включення їх до реєстру вимог, із договірною вартістю предметів забезпечення.

Натомість, правове значення має розмір підтверджених документально зобов`язань боржника за основним зобов`язанням та вартість фактичної реалізації предмета забезпечення, яка на стадії затвердження реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання ще невідома.

У разі реалізації предмета іпотеки з дотриманням вимог Кодексу України з процедур банкрутства іпотека та майнова порука припиняються у повному обсязі, оскільки їх мета досягнута.

За рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється погашення вимог забезпечених кредиторів у позачерговому порядку (частина 6 статті 64 КУзПБ).

Спрямування коштів, отриманих за рахунок майна банкрута, яке є предметом забезпечення, для погашення вимог інших кредиторів, якщо ще не виконані забезпечені цим майном зобов`язання боржника за основним зобов`язанням, суперечить положенням наведеного вище законодавства.

Розглянувши грошові вимоги АТ "Банк Кредит Дніпро" в розмірі - 1.079.756,67 грн., суд вважає їх обґрунтованими, документально підтвердженими, та таким, що узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.05.2018 у справі № 902/492/17.

Разом з тим, судом встановлено, що вимоги АТ "Банк Кредит Дніпро" є конкурсними, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, втім не були заявлені кредитором у процедурі розпорядження майном боржника. Наслідки пропуску конкурсним кредитором строку на звернення до суду з вимогами до боржника визначені у ч. 4 статті 45 КУзПБ - такі кредитори не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів; якщо вимоги заявлені після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають. Таким чином, АТ "Банк Кредит Дніпро" не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів в межах голосів, визначених сумою заборгованості - 1.079.756,67 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 45, 59, 60, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 12, 20, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Ухвалив :

Заяву АТ "Банк Кредит Дніпро" з вимогами до боржника задовольнити.

Визнати вимоги Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до банкрута - ТОВ "Торговий дім "Екохімресурс", код в ЄДР-33570681, у розмірі - 1.079.756,67 грн., як забезпечені заставою майна боржника.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення - 28.10.2020 та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строк, визначені законом.

Копії ухвали надіслати : ліквідатору, кредиторам.

Суддя В. А. Кричмаржевський

Повний текст ухвали складено 29.10.2020.