Рішення

від 19.10.2020 по справі 910/10698/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2020Справа № 910/10698/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ-Транссервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Авто-Дрім"

про стягнення 373 177, 02 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СМ-Транссервіс (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Авто-Дрім (далі -відповідач) про стягнення збитків у розмірі 373 177, 02 грн по договору № СГ100620-1515 від 10.06.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з перевезення вантажу в частині порушення температурного режиму при транспортуванні товару, що призвело до зіпсування товару, у зв`язку з чим позивач зазнав збитки у сумі 373 177, 02 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю СМ-Транссервіс залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю СМ-Транссервіс строк для усунення недоліків позовної заяви.

11.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю СМ-Транссервіс надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (надіслана засобами поштового зв`язку - 10.08.2020).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

18.09.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що в заявці на перевезення не було встановлено жодного температурного режиму щодо товару. Крім того, відповідач зазначає, що позовна заява не містить обгрунтованого розрахунку суми збитків у розмірі 373 177, 02 грн, які заявлені до стягнення позивачем.

25.09.2020 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що температурний режим, з яким перевозиться вантаж зазначається в товаросупровідних документах (маршрутному листі № РЦ21-7913685), який є невід`ємним документом для перевезення.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2019 між Приватним підприємством "Транс Логістик" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СМ-Транссервіс" (далі - виконавець) укладено договір № 4193 про надання послуг з транспортного обслуговування, відповідно до якого виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги з транспортного, транспортно-експедиційного, експедиційного обслуговування - перевезення вантажів та (або) організація перевезення вантажів автотранспортом територією України, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати належним чином надані послуги на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 4.1. договору, виконавець зобов`язаний, зокрема:

- забезпечити своєчасну подачу до пунктів завантаження технічно справного автотранспорту, який придатний за своїм характеристиками для перевезення вантажу зазначеного у заявці (у тому числі за вантажопідйомністю, палетоємністю, обладнаного холодильними установками тощо), відповідає вимогам санітарних, протипожежних та інших норм і забезпечує повну збереженість пред`явленого до перевезення вантажу (п.4.1.1.);

- забезпечити збереження вантажу, пред`явленого до перевезення, з моменту приймання вантажу у пункті завантаження до моменту видачі вантажу в пункті розвантаження. Виконавець несе відповідальність за втрату, нестачу або пошкодження (псування) вантажу, що сталися протягом вищезазначеного періоду часу, в розмірі дійсної вартості вантажу, зазначеної у товаросупровідних документах і зобов`язаний відшкодувати замовнику збитки (у тому числі кошти, які замовник повинен сплатити третій особі -власнику вантажу) у повному обсязі (без зарахування неустойки) (п. 4.1.4.);

- забезпечити наявність у осіб, що здійснюють перевезення вантажу, необхідних належним чином оформлених документів (у тому числі дозвільних) для здійснення цього перевезення (п. 4.1.5.);

- забезпечити усі необхідні умови транспортування вантажу (температурні тощо) згідно з характером та особливостями вантажу, зазначеними у заявці, у тому числі належне закріплення вантажу в автотранспорті під час його перевезення (п. 4.1.10);

- організувати своєчасну доставку вантажу до пункту призначення відповідно до заявки та забезпечити передачу вантажу у пункті призначення уповноваженій на те особі без ушкоджень (п. 4.1.14);

- повністю компенсувати замовнику вартість втраченого або пошкодженого (зіпсованого) вантажу протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги про таку компенсацію (у подальшому сума цієї компенсації може бути стягнута виконавцем з винної третьої особи (осіб) у порядку регресу) (п. 4.1.16.2);

- вирішувати своїми силами та за свій рахунок усі спірні питання з третіми особами, що виникають у процесі перевезення вантажу (п. 4.1.18);

За умовами п. 6.3. договору, виконавець несе повну матеріальну відповідальність за повну або часткову втрату, пошкодження або псування вантажу в період з моменту приймання вантажу у пункті завантаження і до моменту розвантаження вантажу у пункті розвантаження. Виконавець відшкодовує у повному обсязі (без урахування неустойки) усі збитки (у тому числі упущену вигоду), завдані замовнику втратою, нестачею, пошкодженням або псуванням вантажу.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що виконавець несе відповідальність за дії та бездіяльність третіх осіб, залучених ним для виконання цього договору, так сама, як і за свої власні дії та бездіяльність.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє протягом 1 (одного) року. Якщо хоча б однією зі сторін не виконано будь-яке зобов`язання за цим договором, строк дії цього договору продовжується до моменту належного виконання цього зобов`язання (п. 9.1. договору).

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "СМ-Транссервіс" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Авто-Дрім" (перевізник) складено та підписано заявку № 1521 на перевезення автомобільним транспортом, відповідно до якої відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити перевезення наступного вантажу:

Маршрут перевезення: с. Копилів, Київська обл. - м. Олешки, Херсонська обл,

Дата та час подачі транспортного засобу: 10.06.2020 до 23:00

Дата та час доставки вантажу: 11.06.2020

Назва вантажу: ТНП

Вага брутто на 1 а/м: до 20 т

Адреса завантаження: Київська обл., Макарівський р-н, с. Копилів, вул. Індустріальна, 6Д

Особливі відмітки: перевізник (водій) несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття до моменту документальної передачі вантажоодержувачу. Водій приймає вантаж з перевіркою кількості навантажувальних місць і цілісності упаковки, а також температури вантажу.

Вартість перевезення: 10 000,00 грн

Автомобіль: DAF FT XF 105.460 НОМЕР_1 ; CHEREAU TECHOGAM 247 НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 2 заявки, водій зобов`язаний контролювати процес завантаження, вивантаження, перевіряти якість, кількість та температуру вантажу, що перевозиться згідно з товаросупровідними документами (зобов`язаний вимагати замінити неякісний, погано упакований товар, а також запросити в обов`язковому порядку зробити відмітку вантажовідправника в ТТН про даний факт і кількість), закріпити, розмістити вантаж таким чином, щоб в процесі перевезення вантаж не постраждав і не зіпсувався. У разі будь-якої невідповідності - негайно проінформувати експедитора та виконувати його вказівки. Без підтвердження експедитора забороняється підписувати будь-які акти, які фіксують недостачу/невідповідність/пересорт та їхати з місця вивантаження. В іншому випадку перевізник несе повну матеріальну відповідальність в розмірі вартості звітного акту.

Як зазначає позивач, на виконання заявки №№ 1521 від 10.06.2020 відповідачем було здійснено перевезення вантажу (товару) з РЦ-21 (Копилів) на РЦ-11 (Олешки) згідно накладних № 21001854940 від 11.06.2020, № 21001854942 від 11.06.2020, № 21001854945 від 12.06.2020, № 21001854946 від 11.06.2020, № 21001854947 від 11.06.2020, № 14007442581 від 11.06.2020 на загальну суму 479 998, 00 грн, автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 .

Проте, на РЦ-11 (м. Олешки) працівниками складу ТОВ АТБ-Маркет були виявлені порушення, а саме невідповідність температурного режиму при транспортуванні товару.

Так, температура в транспортному засобі на час прийняття товару склала +26,1 Со , температура товару від + 13,8 Со до +20,8 Со ,внаслідок чогозіпсовано товар на загальну суму 479 998, 00 грн, про що складено акт виявлених невідповідностей від 11.06.2020, який також підписаний водієм ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що Приватним підприємством "Транс Логістик" було надіслано позивачу претензію № Т-2020-000363 від 15.06.2020, в якій підприємство повідомило позивача про завдані збитки внаслідок псування вантажу під час перевезення, у зв`язку з чим відповідно до п. 6.3. договору № 4193 про надання послуг з транспортного обслуговування від 01.07.2019, просило позивача перерахувати на поточний рахунок ПП "Транс Логістик" суму нанесеної шкоди у розмірі 373 177, 02 грн.

В свою чергу, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 1 від 16.06.2020, в якій позивач просив сплатити суму збитків, завданих порушенням температурних норм при перевезенні вантажу у розмірі 373 177, 00 грн, яка отримана відповідачем 18.06.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Так, 18.06.2020 між Приватним підприємством "Транс Логістик" (далі - сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СМ-Транссервіс" (далі - сторона-2) складено та підписано акт № 1806-01 заліку зустрічних однорідних вимог (до договору № 4193 від 01.07.2019), відповідно до якого сторона-1 та сторона-2 керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, ст. 203 Господарського кодексу України дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, що виникли із наступних підстав:

а) сторона-1 є кредитором, а сторона-2 є боржником по виконанню грошових зобов`язань, згідно з претензією №Т-2020-000363 від 15.06.2020, відповідно до якої сторона-2 зобов`язується сплатити стороні-1 компенсацію за нанесену шкоду у сумі 373 177, 02 грн;

б) сторона-2 є кредитором, а сторона-1 є боржником по виконанню грошового зобов`язання за надані послуги згідно з договором № 4193 від 01.07.2019, у відповідності до якого сторона-1 зобов`язується сплатити стороні-2 заборгованість у сумі 379 535, 00 грн.

Відповідно до п. 2 акту, розрахунки між сторонами проводяться таким чином:

а) сторона-1 не оплачує стороні-2 373 177, 02 грн за рахунками № 1117 від 30.04.2020, № 1111 від 30.04.2020, № 1154 від 02.05.2020, № 1155 від 04.05.2020, № 1156 від 06.05.2020, № 1157 від 02.05.2020, № 1160 від 06.05.2020, № 1162 від 03.05.2020, № 1163 від 09.05.2020, № 1164 від 06.05.2020, № 1158 від 05.05.2020, № 1159 від 08.05.2020, № 1205 від 22.05.2020, № 1223 від 26.05.2020, № 1215 від 09.05.2020, № 1216 від 17.05.2020 № 1217 від 24.05.2020, № 1219 від 20.05.2020 та відображає в бухгалтерському обліку як погашення заборгованості на вказану суму за надані послуги за договором № 4193 від 01.07.2019;

б) сторона-2 не оплачує стороні-1 - 373 177, 02 грн та відображає в бухгалтерському обліку як повне погашення претензій за договором № 4193 від 01.07.2019 на вказану суму.

Згідно п. 4 акту, сума зустрічних однорідних (грошових) вимог, які погашаються за вищезазначеними підставами: 373 177, 02 грн.

За умовами п. 5 акту, з моменту підписання сторонами цього акту сторони не вважають себе пов`язаними зобов`язаннями, погашеними цим актом. Всі інші розрахунки за договором № 4193 від 01.07.2019 року здійснюються сторонами згідно їхніх умов.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання з перевезення вантажу в частині порушення температурного режиму при транспортуванні товару, що призвело до зіпсування товару, у зв`язку з чим позивач зазнав збитки у сумі 373 177, 02 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов`язання виникає між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами, зобов`язаною та управненою сторонами зобов`язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в силу вимог ст. 181 Господарського кодексу України, між позивачем та відповідачем було укладено господарський договір у спрощений спосіб на надання транспортно-експедиторських послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі заявки № 1521 від 10.06.2020 відповідачем було здійснено перевезення вантажу автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (водій ОСОБА_1 ) з пункту навантаження РЦ-21 (Київська обл., Макарівський район, с. Копилів, вул. Індустріальна, буд. 6) до пункту розвантаження РЦ-11 (Херсонська обл., м. Олешки, вул. Промислова, 1), а саме товару згідно накладних № 21001854940 від 11.06.2020, № 21001854942 від 11.06.2020, № 21001854945 від 12.06.2020, № 21001854946 від 11.06.2020, № 21001854947 від 11.06.2020, № 14007442581 від 11.06.2020 на загальну суму 479 998, 00 грн, замовником якого є ТОВ АТБ-маркет , що також підтверджується товарно-транспортними накладними № 7913685 від 30.06.2020 та № 7913685-0011 від 10.06.2020, що не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, під час розвантаження в м. Олешки працівниками складу ТОВ АТБ-Маркет були виявлені порушення, а саме невідповідність температурного режиму при транспортуванні товару, а саме температура в транспортному засобі на час прийняття товару склала +26,1 Со , температура товару від + 13,8 Со до +20,8 Со ,внаслідок чогозіпсовано товар на загальну суму 479 998, 00 грн, про що складено акт виявлених невідповідностей від 11.06.2020, який також підписаний водієм ОСОБА_1 .

Так, за умовами укладеного між Приватним підприємством "Транс Логістик" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СМ-Транссервіс" договору № 4193 про надання послуг з транспортного обслуговування від 01.07.2019 визначено, що позивач зобов`язаний забезпечити збереження вантажу, пред`явленого до перевезення, з моменту приймання вантажу у пункті завантаження до моменту видачі вантажу в пункті розвантаження. Виконавець несе відповідальність за втрату, нестачу або пошкодження (псування) вантажу, що сталися протягом вищезазначеного періоду часу, в розмірі дійсної вартості вантажу, зазначеної у товаросупровідних документах і зобов`язаний відшкодувати замовнику збитки (у тому числі кошти, які замовник повинен сплатити третій особі -власнику вантажу) у повному обсязі (без зарахування неустойки); забезпечити усі необхідні умови транспортування вантажу (температурні тощо) згідно з характером та особливостями вантажу, зазначеними у заявці, у тому числі належне закріплення вантажу в автотранспорті під час його перевезення; повністю компенсувати замовнику вартість втраченого або пошкодженого (зіпсованого) вантажу протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги про таку компенсацію (у подальшому сума цієї компенсації може бути стягнута виконавцем з винної третьої особи (осіб) у порядку регресу).

За умовами п. 6.3. договору, виконавець несе повну матеріальну відповідальність за повну або часткову втрату, пошкодження або псування вантажу в період з моменту приймання вантажу у пункті завантаження і до моменту розвантаження вантажу у пункті розвантаження. Виконавець відшкодовує у повному обсязі (без урахування неустойки) усі збитки (у тому числі упущену вигоду), завдані замовнику втратою, нестачею, пошкодженням або псуванням вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним підприємством "Транс Логістик" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СМ-Транссервіс" було складено акт заліку зустрічних однорідних вимог № 1806-01 від 18.06.2020 на суму 373 177, 02 грн, внаслідок чого відповідно до пп. 4.1.16.2 п. 4.1. договору № 4193 від 01.07.2019 позивач набув право на стягнення таких збитків в порядку регресу з відповідача.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 2 заявки № 1521 від 10.06.2020, водій зобов`язаний контролювати процес завантаження, вивантаження, перевіряти якість, кількість та температуру вантажу, що перевозиться згідно з товаросупровідними документами (зобов`язаний вимагати замінити неякісний, погано упакований товар, а також запросити в обов`язковому порядку зробити відмітку вантажовідправника в ТТН про даний факт і кількість), закріпити, розмістити вантаж таким чином, щоб в процесі перевезення вантаж не постраждав і не зіпсувався. У разі будь-якої невідповідності - негайно проінформувати експедитора та виконувати його вказівки. Без підтвердження експедитора забороняється підписувати будь-які акти, які фіксують недостачу/невідповідність/пересорт та їхати з місця вивантаження. В іншому випадку перевізник несе повну матеріальну відповідальність в розмірі вартості звітного акту.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Таким чином, з моменту підписання акту виявлених невідповідностей від 11.06.2020 щодо псування товару на загальну суму 479 998, 00 грн, без підтвердження позивача, відповідач несе повну матеріальну відповідальність в розмірі вартості вказаного акту.

В той же час, заперечуючи проти позовних вимог відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що в заявці на перевезення не було встановлено жодного температурного режиму щодо товару.

Проте, суд не погоджується з таким твердженнями відповідача, з огляду на наступне.

Так, у заявці № 1521 від 10.06.2020 сторони погодили, що перевізник (водій) несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття до моменту документальної передачі вантажоодержувачу. Водій приймає вантаж з перевіркою кількості навантажувальних місць і цілісності упаковки, а також температури вантажу, що перевозиться згідно з товаросупровідними документами.

При цьому, в маршрутному листі № рц21-7913685 від 10.06.2020 за спірним перевезенням сторони погодили температурний режим +5, при цьому суд зазначає, що вказаний маршрутний лист містить відмітку про те, що водій ОСОБА_1 вантаж прийняв, з умовами доставки ознайомлений.

Крім того, відповідач зазначає, що позовна заява не містить обгрунтованого розрахунку суми збитків у розмірі 373 177, 02 грн, які заявлені до стягнення позивачем.

З приводу вказаних тверджень відповідача суд зазначає наступне.

Так, відповідачем було прийнято до перевезення вантаж загальною вартістю 479 998, 00 грн, що не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву, при цьому як встановлено в акті виявлених невідповідностей від 11.06.2020, який також підписаний водієм ОСОБА_1 внаслідок недотримання температурного режиму при перевезенні було зіпсовано товар на загальну суму 479 998, 00 грн., тобто весь товар прийнятий до перевезення.

Проте, як зазначено судом вище, внаслідок підписання між Приватним підприємством "Транс Логістик" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СМ-Транссервіс" акту № 1806-01 заліку зустрічних однорідних вимог від 18.06.2020, яким сторони дійшли згоди про зарахування вимог на суму 373 177, 02 грн., відповідно саме цю суму заявлено позивачем до стягнення.

Також, у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на недотримання позивачем процедури досудового врегулювання спору, проте суд зазначає, що позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 1 від 16.06.2020, в якій позивач просив сплатити суму збитків, завданих порушенням температурних норм при перевезенні вантажу у розмірі 373 177, 00 грн, яка отримана відповідачем 18.06.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, відповідач на вищезазначену претензію у передбачені ч. 2 ст. 925 Цивільного кодексу України строки відповіді не надав, внаслідок чого позивач набув право на пред`явлення позову до відповідача.

При цьому, суд не приймає до уваги долучену відповідачем до відзиву на позовну заяву відповідь на претензію позивача № 02/06 від 22.06.2020, оскільки остання була надіслана позивачу разом з відзивом на позовну заяву, тобто 15.09.2020.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно приписів статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) шкоди;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню (Постанова Вищого господарського суду України від 19 березня 2015 року у справі №910/19489/14).

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок порушення відповідачем погодженого сторонами температурного режиму під час перевезення товару, позивачу завдано збитки у розмірі 373 177, 02 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено суду належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України протиправність дій відповідача, які виразились у неналежному виконанні свого зобов`язання з перевезення вантажу в частині порушення температурного режиму, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та понесеними збитками кредитора.

При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду відсутності його вини між протиправною поведінкою та понесеними збитками кредитора, а також наявності обставин, які звільняють його від відповідальності відповідно до норм законодавства.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем доведено склад цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, оскільки позивачем доведено причинно - наслідковий зв`язок між діями відповідача та понесеними позивачем збитками, а також належним чином обґрунтовано розмір заподіяних збитків.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ-Транссервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Авто-Дрім" про стягнення 373 177, 02 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати, пов`язані із правовою допомогою.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

Проте, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу саме внаслідок звернення позивача до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Авто-Дрім" про стягнення 373 177, 02 грн., оскільки долучений позивачем до позовної заяви договір про надання юридичних послуг від 06.07.2020 укладений позивачем з Біланом Валерієм Ігоревичем, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю Серія ДН № 5187 не приймається судом до розгляду з огляду на умови вказаного договору відповідно до п. 2.1. якого ОСОБА_2 надає замовнику послуги, а саме консультації з питань чинного законодавства України, написання позовів з питання стягнення матеріальної шкоди, написання заяв, клопотань, а також представництво інтересів в Господарському суду Київської області

Таким чином, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 150, 00 грн

Крім того, при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 147, 35 грн., так як, виходячи із заявленого розміру позовних вимог у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України Про судовий збір позивач зобов`язаний сплатити судовий збір в сумі 5 597, 65 грн., однак сплатив - 5 745, 00 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи те, що клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору позивачем не заявлено, повернення судового збору, не здійснюється.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням у порядку передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ-Транссервіс" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Авто-Дрім" (вул. Харківське шосе, буд. 51, кватира 123, м. Київ, 02096, ідентифікаційний код - 40618009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ-Транссервіс" (вул. Київський Шлях, буд. 14, офіс 405, м. Бориспіль, Київська область, 08303, ідентифікаційний код - 43042274) 373 177 (триста сімдесят три тисячі сто сімдесят сім) грн 02 коп. - збитків та 5 597 (п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто сім) грн. 65 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков