Рішення

від 21.10.2020 по справі 910/5702/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.10.2020Справа № 910/5702/20

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Свириденко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом ОСОБА_1

АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МСС-Медіа"

вул. Кулібіна, буд.11-А, м. Київ, 03062

за участі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельник Наталії Олександрівни ( АДРЕСА_3 )

про визнання договорів недійсними та скасування державних реєстрацій

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі- позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МСС-Медіа" (далі- відповідач) про визнання договорів недійсними та скасування державних реєстрацій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.06.2017 року між Директором Відповідача - Масан Артемом Анатолійовичем та ОСОБА_4 укладено оскаржуваний Договір купівлі- продажу 1/2 частини житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мельник Н.О., зареєстрований в реєстрі за №4533 та оскаржуваний Договір купівлі- продажу 1/2 частки житлового будинку (відчуження корпоративних прав) АДРЕСА_4 загальною площею 1 168 кв.м. житловою площею 580,2 кв.м., від 06.06.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мельник Н.О., зареєстрований в реєстрі за №4533. За твердженням Позивача, Директор Відповідача, перевищуючи повноваження надані йому Статутом, без згоди Позивача здійснив відчуження майна, що не належить йому на праві власності у визначеному законодавством порядку, а являється власністю Позивача, яку було внесено до статутного капіталу Товариства.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.05.2020.

25.05.2020 від третьої особи до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 27.05.2020 з`явився позивач. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Протокольною ухвалою від 27.05.2020 судом задоволено клопотання третьої особи та ухвалено відкласти підготовче засідання на 24.06.2020.

24.06.2020 від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання від 24.06.2020 представники сторін не з`явились. Протокольною ухвалою суду від 24.06.2020 судом залучено до участі у справі у якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мельник Наталію Олександрівну, зобов`язано останню надати суду документи та ухвалено відкласти розгляд справи на 15.07.2020.

13.07.2020 від приватного нотаріуса надійшли документи по справі та повідомлення про розгляд справи без участі представника.

У судове засідання від 15.07.2020 представники сторін не з`явились. Протокольною ухвалою від 15.07.2020 суд, відповідно до статті 185 ГПК України оголосив про закриття підготовчого провадження та призначення справи №910/5702/20 до судового розгляду по суті на 02.09.2020.

01.09.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "МСС-Медіа" надійшла заява про врегулювання спору за участі судді.

02.09.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "МСС-Медіа" до початку розгляду справи по суті надійшла заява про визнання обставин позову.

Протокольною ухвалою від 02.09.2020 розгляд справи по суті відкладено на 23.09.2020.

23.09.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "МСС-Медіа" подано додаткові пояснення по справі, в котрих відповідач вказує, що позовні вимоги визнає, у зв`язку з чим просить задовольнити позов.

Протокольною ухвалою від 02.09.2020 розгляд справи по суті відкладено на 23.09.2020.

23.09.2020 року судове засідання з розгляду справи не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Лиськова М.О. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 розгляд справи по суті призначено на 21.10.2020.

21.10.2020 у судове засідання з`явився позивача та представник відповідача. Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, причин неявки суд не повідомив.

21.10.2020 під час судового засідання позивач підтримав заявлені позовні вимоги. Представник відповідача підтримав подану заяву про визнання позовних вимог та просив задовольнити позов.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У судовому засіданні 21.10.2020 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, беручи до уваги заяву про визнання позову відповідачем, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.02.2012 року Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією проведено державну реєстрацію Відповідача, про що зроблено відповідний запис №1 074 102 0000 041912. Учасники Товариства: ОСОБА_1 - володіє часткою Товариства, що становить - 70% від загального розміру статутного капіталу Товариства, розмір внеску до статутного фонду складає 700 000, 00 грн., який сформовано не грошовим вкладом, а шляхом передання об`єкту нерухомості - приватний будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 1168.00 кв.м., що підтверджується Протоколом №2-16 Загальних Зборів Учасників Товариства від 28.10.2016 року та Актом оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до Статутного капіталу Товариства від 28.10.2016 року та ОСОБА_4 володіє часткою Товариства, що становить - 30% від загального розміру статутного капіталу Товариства, розмір внеску до статутного фонду у розмірі 300 000, 00 грн., сформований грошовими коштами у розмірі 2500,00 грн. та наступного майна на суму 297 500. 00 грн., а саме: квартира, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 46.6 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_5 , номер запису про право власності 11039439, реєстраційний номер нерухомого майна 717011051101.

06.06.2017 року між Директором Відповідача - Масан Артемом Анатолійовичем та ОСОБА_4 укладено оскаржуваний Договір купівлі- продажу 1/2 частини житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мельник Н.О.. зареєстрований в реєстрі за №4533 та оскаржуваний Договір купівлі- продажу 1\2 частки житлового будинку (відчуження корпоративних прав) АДРЕСА_4 загальною площею 1168 кв.м., житловою площею 580,2 кв.м., від 06.06.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мельник Н.О., зареєстрований в реєстрі за №4533.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує, що Директор Відповідача, перевищуючи повноваження надані йому Статутом, без згоди Позивача здійснив відчуження майна, що не належить йому на праві власності у визначеному законодавством порядку, а являється власністю Позивача, яку було внесено до статутного капіталу Товариства. Такими діями Директор завдав прямої шкоди засновнику (учаснику) Товариства - Позивачу.

Відповідно до п. 7.4.2 Статуту Товариства до виключної компетенції зборів Товариства належить внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу. Пунктом 7.4.6. Статуту товариства передбачено, що до виключної компетенції зборів Товариства належить вирішення питання про придбання товариством частки Учасника.

За твердженням Позивача, він не підписував жодного документу, щодо відчуження належної йому частки в статутному капіталі Товариства на користь Відповідача, або іншого учасника, або будь-яких третіх осіб, Позивач не скликав позачергові Загальні збори учасників Товариства, у зв`язку із відчуженням своєї частки в статутному капіталі Товариства, та не направляв повідомлення іншому учаснику Товариства про намір здійснити таке відчуження.

Згідно п.7.11 Статуту Товариства Директор в межах своєї компетенції укладає та підписує від імені Товариства господарські та інші договори (контракти), видає доручення, відкриває рахунки в банках, виступає розпорядником його коштів та майна з урахуванням обмежень, встановлених Статутом.

Як вбачається з відомостей, що наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань жодних змін щодо розміру статного капіталу, зміни розміру часток учасників Товариства, рішень щодо відчуження часток на користь Товариства чи інших осіб загальними зборами не приймалось, зміни до відомостей про юридичну особі не вносились. Отже, Позивач не позбавився права власності на своє майно, що було внесено в якості вкладу у статутний капітал, а Товариство не отримало майно Позивача у власність. В свою чергу, Директора Відповідача обмежено вчиняти договори, а саме: Директор має право вчиняти договори стосовно майна, що належить Товариству. Варто зазначити, що у Директора відсутнє право вчиняти правочини щодо майна учасників (засновників) Товариства. При укладені оскаржуваного Договору Директор уклав Договори на укладення яких не мав права. Як наслідок, Товариство не мало права відчужувати майно, належне на праві власності Позивачу, що було внесено вкладом до статутного капіталу. Більш того, при веденні бухгалтерського обліку, майно , внесено в якості вкладу до статутного капіталу відображається на бухгалтерському ранку статутний капітал , являється необоротним активом. Враховуючи відсутність будь-яких документів, що свідчать про набуття Відповідачем права власності на майно Позивача, що внесено до статутного капіталу Товариства, відсутність ухвалення рішення про намір відчужувати Позивачем свою частку статутного капіталу Товариства, що сформована майном, тому оскаржувані Договори укладені Директором Товариства є незаконними та не створюють передбачених ними правових наслідків у вигляді переходу права власності.

Згідно п.6 оскаржуваних Договорів Продавець (Відповідач) гарантує, що до укладення Договору житловий будинок, 1/2 частка якого є предметом Договору, нікому іншому не проданий, не подарований, іншим способом не відчужений, не переданий в оренду, безоплатне користування, не є предметом застави (іпотеки), в тому числі податкової, під забороною (арештом) не перебуває, а також прав щодо нього у третіх осіб, як в межах та і за межами України немає.

Проте, за твердженням Позивача, проти котрого не заперечував Відповідач, такі відомості не відповідають дійсності, оскільки не враховані права Позивача на майно, що відчужувалось за оскаржуваними Договорами. З тексту Договорів, що мають одинаків зміст вбачається, що всі відомості встановлювались виключно на підставі довідок, виданих Відповідачем, а не з відповідних реєстрів, як це передбачено чинними порядками чинним законодавством України.

Пунктом 4 оскаржуваних Договорів передбачено, що відповідно до довідки, виданої ТОВ МСС-Медіа від 06.06.2017 року за №06/06/17, балансова вартість житлового будинку становить 700 000, 00 грн. (сімсот тисяч гривень, 00 копійок).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що останні зміні пов`язані з розміром статутного капіталу було здійснено 28.10.2016 року. Тобто, в результаті внесення майна Позивачем до статутного капіталу Відповідача.

З огляду на зазначене, вбачається, що фактично Відповідач та ОСОБА_4 при укладені оскаржуваних Договорів вчинили продаж корпоративних прав, що належать Позивачу та сформовані останнім до статутного капіталу Відповідача шляхом внесення нерухомого майна, яке незаконно відчужено Відповідачем на користь ОСОБА_4 .

Відповідно до п.5 оскаржуваних Договорів сторони домовились, що вартість Ѕ частини житлового будинку становить 350 000, 00 грн. (триста п`ятдесят тисяч гривень, 00 копійок). Розрахунок Сторонами проведено відповідно до вимог чинного законодавства України.

11.04.2019 року Покупець за оскаржуваними Договорами купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, виданим Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 13.04.2019 року серії НОМЕР_1 . Після смерті ОСОБА_4 , його дружина ОСОБА_2 звернулась до Нотаріуса Державної нотаріальної контори Київського міського нотаріального округу Зубченко Л.С. із заявою про відкриття спадкової справи. До спадкової маси, окрім іншого, входить майно, що протиправно перейшло у власність ОСОБА_4 на підставі оскаржуваних Договорів. У зв`язку з цим, дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_2 являється правонаступником свого чоловіка. Варто зазначити, що станом на момент звернення з даним позовом дружина ОСОБА_4 не прийняла спадщину. Прийняття спадщини ОСОБА_2 надає останній право зменшити частку у статутному капіталі Позивача та виключити його зі складу засновників Товариства.

Враховуючи той факт, що фактично Відповідач та ОСОБА_4 вчинили договори на відчуження статутного капіталу, внесеного Позивачем без згоди на це Позивача, поза межами повноважень Директора Відповідача, тому такі Договори підлягають визнанню недійсними. Як наслідок державна реєстрація здійснена за наслідками таких Договорів підлягає скасуванню.

Слід зазначити, що оскаржувані Договори на пряму впливають на розмір частки Позивача у статутному капіталі Товариства. Оскільки вся частина сформованого статутного капіталу Позивача перейшла до іншої особи - ОСОБА_4 , після якого відкрито спадкову справу його дружиною.

Виходячи з підстав заявленого позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про господарські товариства господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Як передбачено ч. 1 ст. 50 Закону України Про господарські товариства , товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

За приписами ч. 1 ст. 143 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 4 Закону України Про господарські товариства , установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Відповідно до ст. 58 Закону України Про господарські товариства вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського Кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно зі статтею 134 Господарського кодексу, суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених ним Кодексом.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 202 ЦКУ).

Статтею 328 Цивільного кодексу України також відзначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Серед перелічених у статті 346 Цивільного кодексу України підстав для припинення права власності наведені такі, як відчуження власником свого майна та відмова власника від права власності.

Відповідно до норм частини 3 ст. 29 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , для проведення державної реєстрації змін в засновницьких документах юридичної особи, пов`язаних із зміною складу засновників у разі передачі права засновника іншій особі, державному реєстратору представляється нотаріально засвідчений документ про передачу права засновника. Таким чином, якщо за умовами договору частка переходить у момент підписання договору, він підлягає нотаріальному завіренню. В іншому випадку договір укладається в простій письмовій формі, а ось акт (заява) про передачу частки за договором завіряється нотаріально.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх та двосторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори.

Згідно із ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1 - 3. 5. 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)

Відповідно до ч. 1ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 236 Цивільного кодексу України передбачено, що нікчемний правочин або правочин. визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно із п. п. 17, 18. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року N 13 Про практику розгляду судами корпоративних спорів , рішення загальних зборів учасників є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства можуть бути порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства, позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах, порушення прав чи законних інтересів учасника товариства рішенням загальних зборів. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів с прийняття загальними зборами рішень за відсутності кворуму для проведення загальних зборів. Суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства.

За змістом Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними N 9 від 06.11.2009 року вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно з ч.1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Якщо учасник Товариства - Позивач, вирішив продати належну йому частку в статутному капіталі Товариства, на користь третіх осіб, то перш за все згідно норм ст. 53 Закону України Про господарські товариства , повинен був отримати від іншого учасника Товариства письмову відмову, або згоду, щодо переважного право купівлі такої частки.

Відповідно до ст.362 Цивільного кодексу України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця.

Згідно ст. 147 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. .Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

За ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; 2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) ішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв`язку з юридичною особою; 3) реєстр осіб (громадян), які брали участь в засіданні уповноваженого органу управління юридичної особи. - у разі внесення змін до відомостей про громадські об`єднання, політичні партії; 4) документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення відповідно до статуту громадського формування про внесення змін до Єдиного державного реєстру. - у разі державної реєстрації змін до відомостей про громадське формування; 5) відомості про керівні органи громадського формування (ім`я, дата народження керівника, членів інших керівних органів, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), посада, контактний номер телефону та інші засоби зв`язку) - у разі внесення змін до складу керівних органів; 6) документ, що підтверджує реєстрацію іноземної особи в країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо), - у разі змін, пов`язаних із входженням до складу засновників юридичної особи іноземної юридичної особи; 7) документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 3 цього Закону; 8) установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі; 9) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта або розподільчого балансу - у разі внесення змін, пов`язаних із внесенням даних про юридичну особу, правонаступником якої є зареєстрована юридична особа; 10) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи.

Право власності на частку в статутному капіталі ТОВ у третьої особи виникає з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін (стаття 363 ЦК України). Набуття права власності на частку в статутному капіталі надає третій особі право на вступ до ТОВ.

Право участі у ТОВ є особистим немайновим правом, а отже, автоматичного набуття статусу учасника товариства у зв`язку з набуттям третьою особою права власності на частку в статутному капіталі не відбувається.

Право безпосередньої участі у ТОВ третя особа набуває тільки з моменту вступу до товариства, що мас бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства. (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 року Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин ).

Як вбачається з ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину. або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до п.3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29.05.2013 р. №11 - під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.

Порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів.

Відповідно до частини 3 ст. 29 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (що діяв на момент прийняття спірних рішень), у разі внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною складу засновників ( учасників) юридичної особи, крім інших є необхідним подання нотаріально посвідченої копії документа про перехід частки учасника у статутному капіталі товариства або нотаріально посвідчений документ про передачу права засновника (учасника) іншій особі.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач скориставшись наданим йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правом визнав позовні вимоги повністю.

У ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, підлягають поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 50 відсотків судового збору, тобто в сумі 4204,00 грн (8408,00 грн - 50%).

Таким чином, друга частина сплаченого позивачем судового збору в розмірі 4204,00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу 1\2 частки житлового будинку АДРЕСА_4 загальною площею 1 168 кв.м., житловою площею 580,2 кв.м., від 06.06.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мельник Н.О., зареєстрований в реєстрі за №4533.

3. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу 1\2 частки житлового будинку АДРЕСА_4 загальною площею 1 168 кв.м., житловою площею 580,2 кв.м., від 06.06.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мельник Н.О., зареєстрований в реєстрі за №4532.

4. Скасувати державну реєстрацію вказаного Договору, номер запису про право власності: 20766295. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35535097 від 06.06.2017 року 14:14:41 приватного нотаріуса КМНО Мельник Н.О.

5. Скасувати державну реєстрацію Договору 2, номер запису про право власності: 20766255, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35535097 від 06.06.2017 року 14:14:41 приватного нотаріуса КМНО Мельник Н.О.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МСС-Медіа" (вул. Кулібіна, буд.11-А, м. Київ, 03062; код ЄДРПОУ 38063486) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 4204,00 грн. - судового збору.

7. Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4204,00 грн., сплачений платіжним дорученням №0.0.1687528026.1 від 24.04.2020, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

8. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 29.10.2020

Суддя М.О. Лиськов