Постанова

від 28.10.2020 по справі 212/4444/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8241/20 Справа № 212/4444/18 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року м.Кривий Ріг

Справа № 212/4444/18

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Євтодій К.С.

сторони:

заявник - Публічне акціонерне товариство Криворізький залізорудний комбінат ,

заінтересовані особи - державний виконавець Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мартиненко Олена Валеріївна, Прокопенко Сергій Станіславович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 червня 2020 року, яка постановлена суддею Колочко О.В.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 25 червня 2020 року, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року Публіче акціонерне товариство Криворізький залізорудний комбінат (надалі ПАТ Кривбасзалізрудком ) звернулося до суду із скаргою на дії (бездіяльність) та рішення старшого державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мартиненко Олени Валеріївни.

Скарга обґрунтована тим, що 25.10.2019 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області постановлено рішення у цивільній справі № 212/4444/18 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ Кривбасзалізрудком про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яким позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.04.2020 року рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.10.2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, та відповідно стягнуто з ПАТ Кривбасзалізрудком на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 червня 2018 року по 29 квітня 2020 року у розмірі 336 535,90 грн., про що видано виконавчий лист від 12.05.2020 року № 2/212/66/19. На підставі цього виконавчого документу було відкрито виконавче провадження № 62108595 про стягнення з ПАТ Кривбасзалізруком на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 336535,90 грн., стягнуто виконавчий збір - 33653,59 грн., виконавчі витрати - 173,35 грн.

21.05.2020 року платіжним дорученням № 8819 боржник ПАТ Кривбасзалізруком перерахував грошові кошти в сумі 33826,94 грн. на рахунок Покровського ВДВС у м. Кривому Розі: виконавчий збір - 33653,59 грн., виконавчі витрати - 173,35 грн.

21.05.2020 року платіжним дорученням № 8820 ПАТ Кривбасзалізрудком перерахувало грошові кошти в сумі 270 911,40 грн. на рахунок Покровського ВДВС у м. Кривому Розі: середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 після утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору згідно з чинним законодавством.

29.05.2020 року боржником ПАТ Кривбасзалізруком було подано заяву про закінчення виконавчого провадження. Проте, старшим державним виконавцем Покровського ВДВС у м. Кривому Розі Мартиненко О.В. замість винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, 01.06.2020 року винесено постанову про арешт коштів ПАТ Кривбасзалізруком у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 65 624,50 грн.

На думку ПАТ Кривбасзалізруком , старшим державним виконавцем Мартиненко О.В. факт перерахування суми стягнутого за судовим рішенням середнього заробітку на користь Стягувача з одночасним утриманням ПАТ Кривбасзалізруком суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору, як податковим агентом, розцінено як неповне виконання судового рішення, у зв`язку з чим зроблено висновок про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження, накладення арешту на грошові кошти ПАТ Кривбасзалізруком у банківських установах.

З такими діями державного виконавця ПАТ Кривбасзалізруком не погоджується, вважає їх неправомірними, а постанову про арешт коштів ПАТ Кривбасзалізруком від 01.06.2020 року такою, що підлягає скасуванню.

При цьому, з огляду на положення Податкового кодексу України, зокрема пп.14.1.54 п. 14.1 статті 14, пп. 164.2.14 а п. 164.2 статті 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 статті 168, ПАТ Кривбасзалізруком , діючи як податковий агент, під час виконання судового рішення та перерахування грошових коштів на користь стягувача правомірно здійснило утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору у таких розмірах: нараховано середній заробіток в розмірі 336 535,90 грн., з якого утримано податок - 60576,46 грн. та військовий збір - 5048,04 грн. (сплачено до бюджету) й перераховано на користь Стягувача середній заробіток у розмірі 270 911,40 грн.

Таким чином, ПАТ Кривбасзалізрудком у повному обсязі виконало судове рішення, а виконавчий документ, станом на сьогоднішній день, не підлягає виконанню, у зв`язку із його повним добровільним виконанням боржником і виконавче провадження підлягає закінченню з підстав, передбачених положеннями ст. 39 ЗУ Про виконавче провадження .

Посилаючись на викладене, заявник просив суд визнати незаконними дії старшого державного виконавця Покровського ВДВС у м. Кривому Розі Мартиненко О.В., спрямовані на подальше виконання виконавчого листа від 12.05.2020 року № 2/212/66/19; визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Покровського ВДВС у м. Кривому Розі Мартиненко О.В. від 01.06.2020 про арешт коштів боржника; визнати виконавчий лист від 12.05.2020 року№ 2/212/66/19 таким, що не підлягає виконанню; зобов`язати старшого державного виконавця Покровського ВДВС у м. Кривому Розі Мартиненко О.В. винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 62108595.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 червня 2020 року скаргу задоволено частково.

Визнано неправомірною та скасовано постанову старшого державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мартиненко О.В. від 01 червня 2020 року про арешт коштів боржника, винесену у виконавчому провадження № 62108595, відкритому на підставі виконавчого листа № 2/212/66/19, виданого 12 травня 2020 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у цивільній справі № 212/4444/18.

Зобов`язано старшого державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мартиненко О.В. винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 62108595, відкритого на підставі виконавчого листа № 2/212/66/19, виданого 12 травня 2020 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у цивільній справі № 212/4444/18.

В іншій частині скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та поновити постанову державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мартиненко О.В. про накладення арешту на майно боржника ПАТ Кривбсазалізрудком до перерахунку неждоотриманих грошей у розмірі 65 624,590 грн. та сплати зі своїх коштів ЄСВ у розмірі 74 037,90 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що середній заробіток стягнуто судом у розмірі 336 535,90 грн. й саме цю суму боржник забов`язаний перерахувати стягувачу, а не утримувати з неї податок, оскільки в рішенні суду про це нічого не зазначено. Стягувач ОСОБА_1 зазначає, що ПАТ Кривбасзалізрудком не зверталося до суду із заявою про роз`яснення рішення та не мало правових підстав для самостійного зменшення суми, яка присуджена позивачеві до стягнення.

Вважає, що державний виконавець Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мартиненко О.В. діяла в межах наданих їй повноважень і не мала право змінювати судове рішення, а якби вона це зробила, то ОСОБА_1 мав притягнути її до кримінальної відповідальносьті за ст. 367 та ст. 375 КК України.

Крім того, зауважує на тому, що Конституційний Суд України неодноразово вказував на необхідність виконання судових рішень, а вимоги виконавчого листа до теперішнього часу не виконано.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, заявник ПАТ Кривбасзалізрудком зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм процесуального права, а тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася та про причини своєї неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Від ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Іванченко І.П., про зупинення провадження у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 червня 2020 року, яке обґрунтоване тим, що постановою Верховного Суду від 15 липня 2020 року було скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ Кривбасзалізрудком про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, й розгляд даної справи до вирішення спору щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу неможливий.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляд є оскарження дій старшого державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мартиненко Олени Валеріївни під час виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ Кривбасзалізрудком про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, й наявні в матеріалах справи докази дозволяють суду перевірити правомірність дій державного виконавця, а тому правові підстави для зупинення упровадження у справі відсутні, й подане з цього приводу клопотання задоволенню не підлягає.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвалу суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно постанови Дніпровського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ Криворізький залізорудний комбінат про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ОСОБА_1 поновлено на посаді машиніста бурової установки ІІІ розряду дільниці № 1 шахти Гвардійська ПАТ Криворізький залізорудний комбінат ; стягнуто з ПАТ Кривбасзалізрудком на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 червня 2018 року по 29 квітня 2020 року в сумі 336 535,90 грн.; стягнуто з ПАТ Кривбасзалізрудком на користь держави судовий збір в сумі 10 175,37 грн. (а.с. 41-48).

19 травня 2020 року старшим державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Мартиненко О.В. на підставі виконавчого листа №2/212/66/19, виданого 12.05.2020 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення з ПАТ Кривбасзалізрудком на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.06.2018 по 29.04.2020 у розмірі 336 535,90 грн., відкрито виконавче провадження ВП № 62108595 (а.с. 17-18).

Постановами старшого державного виконавця Покровського відділу ДВС у м. Кривому Розі Мартиненко О.В. від 19.05.2020 року стягнуто в межах виконавчого провадження № 62108595 з боржника ПАТ Кривбасзалізрудком виконавчий збір у розмірі 33653,59 грн. та визначено для боржника розмір мінімальних витрат в сумі 173,35 грн. (а.с. 19-22).

25 травня 2020 року представник боржника ПАТ Кривбасзалізрудком Колесніченко І.В. звернулася із листом за № 1656 до начальника Покровського ВДВС у м. Кривому Розі про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням у повному обсязі судового рішення і перерахуванням усіх призначених до стягнення сум, зокрема суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу після утримання з неї податку на доходи фізичних осіб та військового збору. До заяви додані копії платіжних доручень, довідки тощо (а.с. 23-24).

Відповідно до копії платіжного доручення № 8819 від 21 травня 2020 року ПАТ Кривбасзалізрудком перерахувало Покровському ВДВС у м. Кривому Розі 33826,94 грн., з яких виконавчий збір - 33 653,59 грн., витрати на виконавче провадження - 173,35 грн. у ВП № 62108595, виконавчий лист № 2/212/66/19 (а.с. 25).

Відповідно до копії платіжного доручення № 8820 від 21 травня 2020 року ПАТ Кривбасзалізрудком перерахувало Покровському ВДВС у м. Кривому Розі 270 911,40 грн. у рахунок стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 , у ВП № 62108595, виконавчий лист № 2/212/66/19 (а.с. 26).

Як вбачається з копії довідки про нарахування заробітної плати за вимушений прогул та копій платіжних доручень від 21.05.2020 №№ 8780, 8781, з нарахованого ОСОБА_1 розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 336 535,90 грн. ПАТ Кривбасзалізрудком утриманий податок на доходи фізичних осіб у розмірі 60 576,46 грн. та військовий збір у розмірі 5 048,04 грн., усього до сплати 270 911,40 грн. (а.с. 27-29).

Вищевказаний лист про закінчення виконавчого провадження з додатками, зокрема копіями платіжних доручень, були вручені адресату - Покровському ВДВС у м. Кривому Розі 01.06.2020 року (а.с. 34-37).

01 червня 2020 року старшим державним виконавцем Покровського ВДВС у м. Кривому Розі Мартиненко О.В. винесено постанову про арешт коштів боржника у ВП № 62108595, мотивуючи постанову тим, що рішення суду не виконано (а.с. 11-12).

Задовольняючи скаргу ПАТ Кривбасзалізрудком в частині визнання неправомірною та скасування постанови старшого державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мартиненко О.В. від 01 червня 2020 року про арешт коштів боржника, винесену у виконавчому провадження № 62108595, відкритому на підставі виконавчого листа № 2/212/66/19, виданого 12 травня 2020 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у цивільній справі № 212/4444/18, та зобов`язання старшого державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мартиненко О.В. винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 62108595, відкритого на підставі виконавчого листа № 2/212/66/19, виданого 12 травня 2020 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у цивільній справі № 212/4444/18, суд першої інстанції виходив з факту виконання у повному обсязі судового рішення боржником у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь стягувача, а також постанови державного виконавця у межах виконавчого провадження № 62108595 від 19.05.2020 року про стягнення виконавчого збору і витрат на виконавче провадження, що є підставою для закінчення виконавчого провадження згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ Про виконавче провадження , у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, й. відповідно, зняття арешту з майна боржника.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу ДВС усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегулювано Законом України Про виконавче провадження .

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону , а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимог частини першої 1 статті 39 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як встановлено судом першої інстанції, у мотивувальній частині постанови Дніпровського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ Криворізький залізорудний комбінат про поновлення на роботі, суд зазначив, що при стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі статті 235 Кодексу Законів про працю України , суд керується постановою Кабінету Міністрів України від 05 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ цієї Постанови при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника, як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц.

Положенням підпункту 168.1.1 пункту 168 статті 168 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу .

Відповідно до пункту 18.1 . статті 18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Згідно з пунктом 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Пунктом 171.2 статті 171 Податкового кодексу України визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу , до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу .

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Отже, дохід у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду, за час вимушеного прогулу є базою нарахування та утримання податків та зборів, відповідальність за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету яких покладено на податкового агента - роботодавця.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнута з роботодавця на користь працівника на підставі судового рішення підлягає оподаткуванню, таким чином, ПАТ Кривбасзалізрудком , при виконанні судового рішення, діяло відповідно до вимог податкового законодавства та як податковий агент обґрунтовано утримало із визначеної судом суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 336 535,90 грн. податок на доходи фізичних осіб у розмірі 60 576,46 грн. та військовий збір у розмірі 5 048,04 грн., й доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвалу суду, в оскаржуваній частині, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін.

При цьому, колегією суддів не перевіряться законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні скарги ПАТ Кривбасзалізрудком на дії (бездіяльність) та рішення старшого державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Мартиненко О.В., оскільки в цій частині судове рішення фактично не оскаржується, а, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених вимог у суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 червня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 жовтня 2020 року.

Головуючий:

Судді: