Ухвала

від 09.04.2021 по справі 212/4444/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

09 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 212/4444/18

провадження № 61-4794ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Іванченко Інною Іванівною, Первинної профспілкової організації публічного акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат , третя особа - Первинна профспілкова організація Публічного акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат (далі - ПАТ Криворізький залізорудний комбінат ), третя особа - Первинна профспілкова організація Публічного акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат (далі - ППО ПАТ Криворізький залізорудний комбінат ), про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ППО ПАТ Криворізький залізорудний комбінат задоволено.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ ПАТ Криворізький залізорудний комбінат від 01 червня 2018 року № 2547-к про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника шахти Гвардійська ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі, а саме: машиністом бурової установки ІІІ розряду дільниці № 1 шахти Гвардійська ПАТ Криворізький залізорудний комбінат .

Стягнуто з ПАТ Криворізький залізорудний комбінат на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період часу з 02 червня 2018 року до 29 квітня 2020 року у розмірі 336 535,90 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 15 липня 2020 року касаційну скаргу ПАТ Криворізький залізорудний комбінат задоволено частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2021 року апеляційні скарги ППО ПАТ Криворізький залізорудний комбінат , ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2019 року - без змін.

У березні 2021 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Іванченко І. І., ППО ПАТ Криворізький залізорудний комбінат на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2021 року.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Іванченко І. І., ППО ПАТ Криворізький залізорудний комбінат на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2021 року передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для вирішення питання про її прийняття.

У березні 2021 року з Великої Палати Верховного Суду до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Іванченко І. І., ППО ПАТ Криворізький залізорудний комбінат на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2021 року з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки згідно з поштовим штемпелем на конверті відправлена до Верховного Суду 05 березня 2021 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою та другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, у тому числі, дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.

До касаційної скарги заявники доказів на підтвердження дати отримання копії оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції не додають і не порушують питання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, заявникам необхідно подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та надати докази поважності причин його пропуску в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії, якими можуть бути оригінал поштового конверту, довідка із суду, поштового відділення зв`язку тощо.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.

Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Також подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки вона подана з порушенням вимог статті 392 ЦПК України.

Частиною третьою статті 392 ЦПК України визначено, що касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.

До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність (частина четверта статті 62 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Згідно з пунктом 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (далі - Положення) ордер, який видається адвокатом, повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Пунктом 20 Положення передбачено, що ордер має містити, у тому числі, назву органу, в якому надається правова допомога адвокатом.

Ураховуючи наведене, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема, суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 9901/847/18 (провадження № 11-44заі19).

До касаційної скарги представником ОСОБА_1 - адвокатом Іванченко І. І. додано, зокрема, копію ордера від 20 жовтня 2020 року серії ДН № 063369, де зазначено право адвоката представляти інтереси ОСОБА_1 у Дніпровському апеляційному суді у справі № 212/4444/18.

Частиною першою статті 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Інформації про надання повноважень представляти інтереси ОСОБА_1 у Верховному Суді адвокатом Іванченко І. І. вказаний ордер не містить.

Отже, представнику ОСОБА_1 - адвокату Іванченко І. І. необхідно надати до суду касаційної інстанції ордер (або його належним чином завірену копію) про надання правової допомоги на представництво інтересів ОСОБА_1 у Верховному Суді.

Також касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Іванченко І. І., не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати судового збору за подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір .

Наведені заявником посилання є безпідставними в частині сплати судового збору за майнову вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з огляду на таке.

За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР Про оплату праці середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав працівників від незаконного звільнення з роботи, і не входить до структури заробітної плати, оскільки середній заробіток не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частиною першою статті 5 Закону України Про судовий збір , згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ у всіх судових інстанціях.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).

Ураховуючи наведене, позивач звільнений від сплати судового збору лише за позовну вимогу щодо поновлення на роботі.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 слід сплатити судовий збір за майнові вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України Про судовий збір від 08 липня 2011 року.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про судовий збір (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 762 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до судукасаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового

збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при

поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми та складає 1 409,60 грн ( 704,80 грн * 200% = 1 409,60 грн).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055) .

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України Про судовий збір . На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках :

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;

4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;

5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;

8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У касаційній скарзі заявники узагальнено посилаються на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.

Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Отже, заявникам необхідно надати до суду касаційної інстанції виправлену касаційну скаргу, яка за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, із обов`язковим зазначенням у ній підстав (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбачених (передбаченої) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав); надати копії касаційної скарги з доданими до неї документами відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявникам строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України Про судовий збір , Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Іванченко Інною Іванівною, Первинної профспілкової організації публічного акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2021 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець