Ухвала

від 29.10.2020 по справі 991/8870/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/8870/20

Провадження1-кс/991/9098/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , дослідивши матеріали скарги адвоката ОСОБА_2 в інтересах Відкритого недержавного пенсійного фонду «Причетність» на бездіяльність, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

28.10.2020 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_2 , подана в інтересах Відкритого недержавного пенсійного фонду «Причетність» із вимогами про:

- зобов`язання уповноваженої особи Шевченківського УП ГУНП України в м. Києві, невідкладно, але не пізніше 24 годин після отримання копії ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, відповідно до повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення № ФГ/1328-2 від 23.10.2020;

- зобов`язання уповноваженої особи Шевченківського УП ГУНП України в м. Києві надати адвокату ОСОБА_2 витяг щодо кримінального провадження, який підтверджує внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, відповідно до повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення № ФГ/1328-2 від 23.10.2020;

- у межах здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні в порядку, передбаченому КПК України, зобов`язати уповноважену особу Національного антикорупційного бюро України повідомити суд про виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду.

У скарзі зазначає, що 23.10.2020 ним засобами поштового зв`язку на адресу Національного антикорупційного бюро України надіслано повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення. У повідомленні йшлося про здійснення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: розтрати пенсійних активів ВНПФ «Причетність» у розмірі 110315,22 дол. США, розміщених на підставі договору банківського вкладу «Класичний» віл 10.12.20133 № Д-2016255/01/1708 у ПАТ «Дельта Банк».

Проте всупереч положенням ст. 214 КПК України, Національне антикорупційне бюро України після отримання повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою не внесло.

Скаржник стверджує, що оскільки:

- з дня початку процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» повноваження щодо управління поточною господарською діяльністю банку та повноваження власника були передані уповноваженій особі ФГВФО на ліквідацію АТ «Дельта Банк», то у такому разі АТ «Дельта Банк» є суб`єктом господарювання, власником якого є держава;

- оціночна вартість ліквідаційної маси АТ «Дельта Банк» становить 53767386538,29 грн., то у такому разі на дату вчинення злочину АТ «Дельта Банк» був суб`єктом великого підприємництва.

Таким чином, обставини, викладені ним у повідомленні про вчинене кримінальне правопорушення підслідні детективам Національного антикорупційного бюро України на підставі п. 1, 2 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 28.10.2020 для розгляду скарги визначено слідчого суддю ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Виходячи із змісту ст. 304 КПК України при вирішенні питання про відкриття провадження за скаргою слідчому судді серед іншого належить встановити чи: 1) передбачено ч. 1 ст. 303 КПК України оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора про які йдеться у скарзі; 2) скарга була подана особою, що має право подавати скаргу; 3) підлягає скарга розгляду у Вищому антикорупційному суді.

1) Із змісту скарги вбачається, що заявником оскаржується бездіяльність уповноважених службових осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Отже слідчий суддя дійшов висновку, що бездіяльність, яка оскаржується адвокатом ОСОБА_2 підлягає оскарженню на досудовому провадженні.

2) Правом на оскарження бездіяльності, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України наділений заявник.

Заявником за визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 60 КПК України є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування.

У скарзі адвокатом ОСОБА_2 порушується питання про зобов`язання органу досудового розслідування внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальні правопорушення за заявою від 23.10.2020.

До матеріалів скарги додано відповідну заяву, що надсилалася адвокатом ОСОБА_2 в інтересах ВНПФ «Причетність» до Національного антикорупційного бюро України.

До скарги адвокатом ОСОБА_2 на підтвердження повноважень надано документи, передбачені ст. 50 КПК України, а саме ордер, договір про надання правової допомоги та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Отже скарга була подана особою, що має право подавати скаргу.

3) Вирішуючи питання про те, чи підлягає скарга розгляду у Вищому антикорупційному суді слідчий суддя виходить із такого.

Слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті (ч. 2 ст. 33-1 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України (злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 366-1, 368-369-2 КК України), статтями 206-2, 209, 211, 366-1 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

Так дійсно злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України відносяться до корупційних злочинів.

Водночас скарга не відповідає жодній із умов, визначеній у пп. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.

За змістом п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України скарга підсудна Вищому антикорупційному суду в разі якщо злочин, визначений у ч. 1 ст. 33-1 КПК України вчинено певним суб`єктом, а саме: Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України; державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»; депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру»; особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище; військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків.

У скарзі та повідомленні про вчинене кримінальне правопорушення заявник зазначає про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк».

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. (ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

За змістом ст. 35, 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа в разі делегування їй повноважень із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку лише на цей період наділяється повноваженнями, із вчинення будь-яких дій та прийняття рішень, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку (укладати договори, заявляти позови, подавати заяви, звільняти та призначати осіб та ін.).

Виходячи із викладеного та переліку осіб, наведених у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, можна дійти висновку, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не відповідає вимогам до суб`єкта злочину, визначеного у цьому пункті КПК України.

Також встановлено невідповідність і критеріям, визначеним у п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України. Цей пункт містить умову містить наступний критерій: розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків).

Як зазначалосявище Фондгарантування вкладівфізичних осіб,за визначеннямнаведеним уст.3Закону України«Про системугарантування вкладівфізичних осіб»є установою,що виконуєспеціальні функціїу сферігарантування вкладівфізичних осібта виведеннянеплатоспроможних банківз ринкуі ліквідаціїбанків увипадках,встановлених цимЗаконом.Фонд є юридичноюособою публічногоправа,має відокремленемайно,яке єоб`єктом правадержавної власностіі перебуваєу йогогосподарському віданні. Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Тобто ця установа не є державним органом, правоохоронним органом, військовим формуванням, органом місцевого самоврядування, чи суб`єктом господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків.

Отже скарга адвоката ОСОБА_2 не відповідає і умові, визначеній у п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Умова, що міститься у п. 3 ч. 1 ст. 216 КПК України, відноситься до злочинів, передбачених статтями 369 та ч. 1 ст. 369-2 КК України. У повідомленні про вчинене кримінальне правопорушення не йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. ст. 369 та ч. 1 ст. 369-2 КК України вчинене щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, а тому скарга не відповідає і цій умові.

Крім того, у прохальній частині скарги скаржник просить зобов`язати виконати вимоги ст.214 КПК України уповноважених службових осіб Шевченківського УП ГУНП України в м. Києві. Натомість повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення надсилалося до Національного антикорупційного бюро України і фактично повинна оскаржуватися бездіяльність саме цього органу.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 згаданої Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

За таких умов відсутні правові підстави для розгляду цієї скарги слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, повертається якщо не підлягає розгляду у цьому суді.

За наведених вище підстав, скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах Відкритого недержавного пенсійного фонду «Причетність» на бездіяльність, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення належить повернути.

Керуючись ст. ст. 33-1, 304, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах Відкритого недержавного пенсійного фонду «Причетність» на бездіяльність, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення, повернути заявнику.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня отримання її копії.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1