Постанова

від 27.10.2020 по справі 910/9156/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2020 р. Справа№ 910/9156/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Калатай Н.Ф.

Суліма В.В.

секретар судового засідання - Добрицька В.С.

учасники справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2020

у справі № 910/9156/20 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до 1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_3

4. ОСОБА_4

5. ОСОБА_5

6. ОСОБА_6

7. ОСОБА_7

про стягнення 820 362 051,88 грн

УСТАНОВИВ:

Державна організація "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про солідарне стягнення 820 362 051,88 грн шкоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 позовну заяву Державної організації "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" про стягнення 820 362 051,88 грн повернуто заявнику.

Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що до заяви про усунення недоліків позовної заяви роздруківка платіжного доручення № 1883 від 12.08.2020 про сплату судового збору за відсутності обов`язкових реквізитів у її змісті не може вважатися належним доказом сплати судового збору за подання позовної заяви.

Не погодившись із винесеною ухвалою суду, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав апеляційну скаргу, у якій просив суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 у справі №910/9156/20, а позовну заяву передати на розгляд Господарського суду міста Києва.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги позивач зазначав, що на підтвердження сплати судового збору до позовної заяви було додано оригінал платіжного доручення №1883 від 12.08.2020 роздрукованого із програмно-технічного комплексу Клієнт банку - Банк . На підтвердження виконання операції з перерахування коштів на відповідний рахунок ГУ ДКСУ у м. Києві за призначенням платежу, з програмно-технічного комплексу Клієнт банку - Банк було роздруковано автоматизовано сформований документ - Платіжне доручення №1883 від 12.08.2020. На роздрукованому платіжному дорученні було поставлено підписи посадових осіб Фонду гарантування та скріплено їх печаткою Фонду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2020 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справі №910/9156/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Калатай Н.A., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/9156/20 за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Розгляд справи призначено на 07.10.2020. У зв`язку із перебуванням головуючого судді Андрієнка В.В. на лікарняному з 06.10.2020 по 09.10.2020, розгляд справи не відбувся. Розгляд справи було перепризначено на 27.10.2020.

На адресу суду від відповідачів1 та 3 надійшли відзиви на апеляційну скаргу, у яких відповідачі просили суд залишити апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 25.08.2020 у справі №910/9156/20 без змін.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню.

Як убачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 року залишено позовну заяву Державної організації "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" без руху, установлено строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Установлено спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- подання до суду належним чином засвідчених копій паспорту та реєстраційного номеру облікової картки платника податків гр-н ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ;

- подання до суду належних та допустимих доказів на підтвердження надсилання на адресу реєстрації/проживання відповідачів 5 та 7 копії позовної заяви та доданих до неї доказів;

- подання до суду доказів сплати судового збору у визначеному законодавством порядку та розмірі.

Судом першої інстанції було зазначено, що на виконання вимог ухвали суду від 30.07.2020 заявником надані тільки пояснення щодо паспортних даних та РНОКПП відповідачів, а також докази надсилання копії позовної заяви з додатками на адреси реєстрації/проживання відповідачів 5 та 7. В поданій заяві про усунення недоліків позовної заяви позивачем зазначено про надання на виконання вимог суду оригіналу платіжного доручення від 12 серпня 2020 року № 1883 про сплату судового збору в розмірі 735 700,00 грн. При цьому судом першої інстанції було зазначено, що до указаної заяви ФГВФО додано роздруківку платіжного доручення № 1883 від 12.08.2020 року на суму 735 700,00 грн про сплату судового збору, завірену печаткою заявника та двома підписами без зазначення даних осіб, які завірили роздруківку вказаного платіжного документа, а також на зазначеному платіжному дорученні відсутні дата надходження - число, місяць та рік отримання банком платника розрахункового документа, дата виконання - число, місяць та рік списання коштів з рахунку платника, які мають бути засвідчені підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку, відтиск печатки та підпис банку (реквізит, який є обов`язковим), через який було здійснено платіж.

За змістом пункту 8 частини 1 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 статті 129 Конституції України).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Обов`язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд, і неподання стороною зазначених судом виписок не може бути підставою для повернення позовної заяви як такої, що не відповідає установленим вимогам.

Оскільки законодавством не установлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені законом, зокрема у разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

Отже, суддя першої інстанції повинен був перевірити зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України за наданим позивачем роздруківки платіжного доручення № 1883 від 12.08.2020 на суму 735 700,00 грн.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 760/4105/14-ц і від 28.02.2018 у справі № 800/473/17.

При цьому Верховний Суд у своїй постанові указав, що при перегляді справи № 800/473/17 Велика Палата Верховного Суду здійснила указану процедуру (перевірку зарахування судового збору).

Більше того, необхідно ураховувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №800/473/17 (ЄДРСРУ № 72525464), викладену у постанові від 28.02.2018 щодо відсутності обов`язку заявника надавати суду оригінал платіжного доручення про сплату судового збору, оскільки суд самостійно повинен виявляти зарахування відповідної суми судового збору до спеціального фонду державного бюджету.

Також, залишаючи без руху позовну заяву суд першої інстанції зазначав, що позивач має надати суду належним чином засвідчені копій паспорту та реєстраційного номеру облікової картки платника податків гр-н ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . А в ухвалі суду від 25.08.2020 суд зазначив, що позивачем на виконання вимог ухвали суду від 30.07.2020 надані тільки пояснення щодо паспортних даних та РНОКПП відповідачів.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до норм статті 162 ГПК України (ч. 3 п. 2), позовна заява повинна містити, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Отже, ураховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням вищенаведених норм ГПК позивач повинен був надати такі відомості за їх наявності.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не в повній мірі відповідає нормам процесуального права та фактичним обставинам справи, а покладений в основу оскаржуваної ухвали висновок суду про повернення позовної заяви позивачу є пердчасним.

Відповідно до ч. 3 ст. 271 ГПК України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Беручи до уваги вищенаведене, ухвала Господарського суду м. Києва від 25.08.2020 у справі №910/9156/20 підлягає скасуванню, а справа передачі на розгляд Господарського суду м. Києва.

Питання розподілу судових витрат визначено у статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Так, згідно з частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Водночас, розподіл судового збору здійснюється між сторонами спору відповідно до частини 1 названої статті в залежності від результатів розгляду справи по суті. Господарським процесуальним кодексом України не передбачено розподілу судових витрат за результатами апеляційного перегляду ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.

Також, Господарський процесуальний кодекс України не ставить вирішення питання розподілу судових витрат в залежності від стадії розгляду справи в судах першої чи апеляційної інстанцій.

При цьому, суд апеляційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат у справі лише у разі прийняття ним постанови про скасування чи зміну судового рішення суду першої інстанції, прийнятого за результатами розгляду справи по суті.

Отже, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції в даному випадку не здійснює розподіл судових витрат, в тому числі судового збору.

Колегія суддів відзначає, що аналогійної правової позиції дотримується також Верховний Суд в ухвалі від 18.06.2018 у справі № 914/31/18.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 у справі № 910/9156/20 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 у справі № 910/9156/20 скасувати.

3. Справу №910/9156/20 передати на розгляд Господарського суду м. Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 29.10.2020.

Головуючий суддя В.В.Андрієнко

Судді Н.Ф. Калатай

В.В. Сулім