Рішення

від 30.10.2020 по справі 904/4492/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2020м. ДніпроСправа № 904/4492/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників, справу

за позовом ДНІПРОВСЬКОГО МІСЬКОГО ЦЕНТРУ ЗАЙНЯТОСТІ

до відповідача-1 КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОСВІТИ "ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД (ЯСЛА-САДОК) № 401" ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

до відповідача-2 ДЕПАРТАМЕНТУ ГУМАНІТАРНОЇ ПОЛІТИКИ ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

про стягнення 40435,27грн. допомоги виплаченої по безробіттю

Представники: справу розглянуто без виклику представниківучасників справи

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

ДНІПРОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ЦЕНТР ЗАЙНЯТОСТІ (далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача-1 КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОСВІТИ "ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД (ЯСЛА-САДОК) № 401" ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (далі - відповідач-1) та до відповідача-2 ДЕПАРТАМЕНТУ ГУМАНІТАРНОЇ ПОЛІТИКИ ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (далі - відповідач-2) про стягнення 40435,27грн. допомоги виплаченої по безробіттю.

Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4492/20 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2020.

Ухвалою від 25.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 24.09.2020.

Щодо строку для подачі відзиву відповідачем-1.

Ухвалу від 25.08.2020 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідач-1 отримав 28.08.2020 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 01.09.2020.

Відповідачу в ухвалі від 25.08.2020 роз`яснено право на надання відзиву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Отже, строк для подачі відзиву по 14.09.2020.

Станом на 30.10.2020 відзив на позов не надано.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків , пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався , про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Щодо строку для подачі відзиву відповідачем-2.

Ухвалу від 25.08.2020 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідач-2 отримав 31.08.2020 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 04.09.2020.

Відповідачу в ухвалі від 25.08.2020 роз`яснено право на надання відзиву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Отже, строк для подачі відзиву по 15.09.2020.

Станом на 30.10.2020 відзив на позов не надано.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків , пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався , про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі , якщо судове засідання не проводиться.

Отже, строк для розгляду справи по суті розпочато.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Господарським судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України» ).

Беручи до уваги, що у період з 20.10.2020 по 30.10.2020 суддя Петренко І.В. перебував у раптовій відпустці, розгляд справи по суті здійснено 30.10.2020.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

30.10.2020 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.

20.06.2018 ОСОБА_1 звернулася до позивача із заявою про надання статусу безробітної.

Згідно наказу позивача №НТ180620 від 20.06.2018 ОСОБА_1 надано статус безробітної.

Наказом позивача №НТ180627 від 27.06.2018 ОСОБА_1 на період з 06.07.2018 по 17.02.2019 призначено допомогу по безробіттю, як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу понад 10 років у розмірі 70% середньої заробітної плати (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру.

За період перебування на обліку у позивача, а саме з 06.07.2018 по 17.02.2019, ОСОБА_1 отримала допомогу по безробіттю у розмірі 40435,27грн., що підтверджується довідкою.

Постановою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 18.02.2019 по справі №202/3852/18 цивільний позов ОСОБА_1 до відповідача-1 про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано незаконним наказ №38-к/тр від 05.06.2018 "Про звільнення інспектора по фізичному вихованню ОСОБА_1 ", виданий відповідачем-1 №401 Дніпровської міської ради про вивільнення з посади ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України; поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора з фізичного виховання у відповідача-1 №401 Дніпровської міської ради. Стягнуто з відповідача-1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.06.2018 по 18.02.2019 у розмірі 80830,02грн. (з обов`язковим нарахуванням, утриманням та сплатою до державного бюджету всіх обов`язкових податків, зборів та платежів).

На підставі постанови Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 18.02.2019 по справі №202/3852/18, відповідач-1 своїм наказом №38-к/тр від 20.02.2019 скасував наказ від 05.06.2018 №38-к/тр та поновив ОСОБА_1 на посаді інспектора з фізкультури з 05.06.2018.

01.03.2020 ОСОБА_1 надала до центру зайнятості наказ відповідача-1 №38-к/тр від 20.02.2019 та постанову Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 18.02.2019 по справі №202/3852/18.

На підставі наданих документів наказом позивача №НТ190301 від 01.03.2019 ОСОБА_1 припинено реєстрацію безробітного, у зв`язку із поновленням на роботі за рішенням суду та видання відповідно до законодавства про працю наказу про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі.

Відповідно до наказу позивача №НТ190729 від 29.07.2019 прийнято рішення про повернення коштів у розмірі 40435,27грн. виплачених безробітному ОСОБА_1 на підставі частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

06.07.2020 позивач звернувся до відповідача-1 з претензією про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 у розмірі 40435,27грн.

26.06.2020 на адресу позивача надійшла відповідь відповідача-1 в якій зазначено, що відповідач-1 підпорядковується відповідачу-2 і не є розпорядником коштів, проте жодного доказу на обґрунтування позиції не надав.

06.07.2020 позивач звернувся до відповідача-2 з претензією про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 у розмірі 40435,27грн., яка отримана 09.07.2020 відповідачем-2, проте залишена без відповіді та задоволення.

Неврегулювання спору мирним шляхом стало підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.

Короткий зміст заперечень відповідача-1 та узагальнення його доводів.

Відзив не надійшов.

Короткий зміст заперечень відповідача-2 та узагальнення його доводів.

Відзив не надійшов.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Доказами, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, предметом доказування у господарській справі є лише ті факти, які мають матеріально-правове значення, тобто факти без з`ясування яких не можна правильно вирішити справу по суті.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі такі: обставини виплати допомоги по безробіттю; правомірність заявлених вимог; належність відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

20.06.2018 ОСОБА_1 звернулася до позивача із заявою про надання статусу безробітного. Згідно наказу позивача №НТ180620 від 20.06.2018 ОСОБА_1 надано статус безробітного.

За період перебування на обліку у позивача, а саме з 06.07.2018 по 17.02.2019, ОСОБА_1 отримала допомогу по безробіттю у розмірі 40435,27грн., що підтверджується довідкою.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 18.02.2019 по справі №202/3852/18 цивільний позов ОСОБА_1 до відповідача-1 про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано незаконним наказ №38-к/тр від 05.06.2018 "Про звільнення інспектора по фізичному вихованню ОСОБА_1 ", виданий відповідачем-1 №401 Дніпровської міської ради про вивільнення з посади ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України; поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора з фізичного виховання у відповідача-1 №401 Дніпровської міської ради. Стягнуто з відповідача-1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.06.2018 по 18.02.2019 у розмірі 80830,02грн. (з обов`язковим нарахуванням, утриманням та сплатою до державного бюджету всіх обов`язкових податків, зборів та платежів).

На підставі рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 18.02.2019 по справі №202/3852/18, відповідач-1 наказом №17-к/тр від 20.02.2019 скасував наказ від 05.06.2018 №38-к/тр "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Наказом позивача від 01.03.2019 №НТ190301 у зв`язку із поновленням на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 45 Закону України "Про зайнятість населення", підпункту 2 пункту 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та підпункту 2 пункту 1 частини V Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності скорочено виплату допомоги по безробіттю.

Наказом позивача від 29.07.2019 №НТ190729 прийнято рішення повернути кошти за рахунок роботодавця у встановленому порядку відповідно до абзацу 2 пункту 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Листом відповідача-1 від 12.05.2020 №33 повідомлено про підпорядкування останнього відповідачу-2.

Листом відповідача-2 від 23.03.2020 №3/8-581 повідомлено, що ОСОБА_1 працює у відповідача-1.

Спір у справі виник у зв`язку із наявністю, на думку позивача, у відповідача-1 та відповідача-2 солідарного обов`язку з відшкодування позивачу на підставі статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" допомоги виплаченої по безробіттю ОСОБА_1 у загальному розмірі 40435,27грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон).

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Пунктом 8 статті 1 Закону передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Матеріалами справи доведено, що наказом позивача №НТ180627 від 27.06.2018 ОСОБА_1 на період з 06.07.2018 по 17.02.2019 призначено допомогу по безробіттю, як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу понад 10 років у розмірі 70% середньої заробітної плати (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру. За період перебування на обліку у позивача, а саме з 06.07.2018 по 17.02.2019, ОСОБА_1 отримала допомогу по безробіттю у розмірі 40435,27грн., що підтверджується довідкою.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 45 Закону України "Про зайнятість населення", реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

У пункті 2 частини 1 статті31 Закону встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська справа №202/3852/18 (Провадження №2/202/333/2019) від 18.02.2019 позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача-1, треті особи: Амур-Нижньодніпровська районна організація Профспілки працівників освіти і науки України м.Дніпро (49023, м. Дніпро, пр. Воронцова, буд.31, ЄДРПОУ:05309662), Громадська організація Правозахисна справа (49033, м. Дніпро, просп. Б. Хмельницького,108/51, ЄДРПОУ: 39608406), Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького,75, ЄДРПОУ: 40506248), про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволені частково. Визнано незаконним Наказ №38 -к/тр від 05.06.2018 Про вивільнення інструктора по фізичному вихованню ОСОБА_1 , виданий відповідачем-1 про вивільнення з посади ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді інструктора з фізичного виховання у відповідача-1. Стягнуто з відповідача-1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 05.06.2018 по 18.02.2019 у розмірі 80830,02грн. (з обов`язковим нарахуванням, утриманням та сплатою до державного бюджету всіх обов`язкових податків, зборів та платежів).

Вказане судове рішення та на час розгляду даного спору набрало законної сили та не було скасоване.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 34 Закону передбачено, що Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Відповідно до частини 4 статті 35 Закону із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Таким чином, положеннями статей 34, 35 Закону передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" також визначено, що роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідач-1 у цій справі є юридичною особою з повним обсягом законодавчої право- та дієздатності. Доказів на спростування самостійного ведення розрахунків із застрахованими особами відповідач суду не надав.

Крім цього, аналізуючи рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська справа №202/3852/18 (Провадження №2/202/333/2019) від 18.02.2019, господарський суд звертає увагу, що середній заробіток за час вимушеного прогулу стягується саме з відповідача-1, а не солідарно з відповідача-1 та відповідача-2.

Отже, відповідач-1 по відношенню до ОСОБА_1 є роботодавцем у розумінні частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Центр зайнятості є органом Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що діє від імені Фонду відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

З огляду на викладене, саме на відповідача-1 покладено обов`язок з відшкодування Центру зайнятості суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг ОСОБА_1 , у зв`язку з поновлення його на роботі за рішенням суду.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №914/2087/17, від 06.07.2018 у справі № 921/220/17-г та від 09.07.2018 у справі №914/1875/17.

ПОЗИЦІЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, господарський суд вважає, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню за рахунок відповідача-1.

Позовні вимоги до відповідача-2 не підтверджені доказами, а тому задоволенню не підлягають.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача-1.

Керуючись статтями 2-5, 7-15, 18, 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 220, 232-233, 236-242, 247-248, 252, 253-254, 256-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги ДНІПРОВСЬКОГО МІСЬКОГО ЦЕНТРУ ЗАЙНЯТОСТІ (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 49017, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ АВІАЦІЙНА, будинок 41; Ідентифікаційний код юридичної особи: 40991299) до відповідача-1 КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОСВІТИ "ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД (ЯСЛА-САДОК) № 401" ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОВУЛОК КРУШЕЛЬНИЬКОЇ, будинок 14; Ідентифікаційний код юридичної особи: 34228263) та до відповідача-2 ДЕПАРТАМЕНТУ ГУМАНІТАРНОЇ ПОЛІТИКИ ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 75; Ідентифікаційний код юридичної особи: 40506248) про стягнення 40435,27грн. допомоги виплаченої по безробіттю задовольнити у повному обсязі за рахунок відповідача-1.

Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОСВІТИ "ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД (ЯСЛА-САДОК) № 401" ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОВУЛОК КРУШЕЛЬНИЬКОЇ, будинок 14; Ідентифікаційний код юридичної особи: 34228263) на користь ДНІПРОВСЬКОГО МІСЬКОГО ЦЕНТРУ ЗАЙНЯТОСТІ (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 49017, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ АВІАЦІЙНА, будинок 41; Ідентифікаційний код юридичної особи: 40991299) 40435,27грн. (сорок тисяч чотириста тридцять п`ять грн. 27 коп.) допомоги виплаченої по безробіттю; 2102,00грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) судового збору.

В частині вимог до ДЕПАРТАМЕНТУ ГУМАНІТАРНОЇ ПОЛІТИКИ ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 75; Ідентифікаційний код юридичної особи: 40506248) відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 30.10.2020.

Суддя І.В. Петренко