Рішення

від 30.10.2020 по справі 904/4762/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2020м. ДніпроСправа № 904/4762/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:

за позовом Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАСЬКИЙ ПИТОМНИК", м. Дніпро

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 6 600,00 грн. за договором поставки № 66 від 09.12.2019 року.

ПРОЦЕДУРА:

Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАСЬКИЙ ПИТОМНИК" штрафні санкції у розмірі 6 600,00 грн. за договором поставки № 66 від 09.12.2019 року., з яких: пеня у розмірі 4 752,00 грн. та штраф 7% у розмірі 1 848,00 грн.

Розглянувши поданий позов, суд зазначає наступне.

Згідно приписів частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до частин 3 - 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

За змістом приписів частин 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно положень ч.1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Виходячи із вказаних вище положень Господарського процесуального кодексу України та беручи до уваги ціну позову (6 600,00 грн.), яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто поданий позов відноситься до малозначних справ, а також незначну складність характеру спірних правовідносин та обсяг необхідних доказів, що не потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

28.09.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАСЬКИЙ ПИТОМНИК" до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст. 194 Господарського процесуального кодексу України).

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку, вище визначеному чинними правовими нормами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 66 від 09.12.2019 року, а саме відповідачем не здійснено поставку товару позивачу.

Позивач ґрунтує свої вимоги на нормах статей 193 Господарського кодексу України та статей 530, 546, 549, 610, 611 Цивільного кодексу України.

На підтвердження своїх вимог надає такі докази:

- копія договору поставки № 66 від 09.12.2019 року;

- копія додатку № 1 до договору поставки № 66 від 09.12.2019 року Специфікація на з купівлю Розсадницької продукції (багаторічні насадження) ДК 021:2015-03450000-9;

- копія додатку № 2 до договору поставки № 66 від 09.12.2019 року Технічні характеристики якісні та кількісні вимоги на закупівлю товару Розсадницької продукції (багаторічні насадження) ДК 021:2015-03450000-9.

Позиція відповідача

Відповідач у відзиві на позов вважає позовні вимоги безпідставними, просить відмовити в їх задоволенні. Стверджує, що відповідно до п.5.4. договору поставки № 66 від 09.12.2019 року передбачений порядок поставки товару - самовивіз замовником. Також зазначив, що Позивачу, відповідно до умов договору, необхідно було звернутися до Відповідача та отримати товар який був зарезервований для Позивача. Відповідач, в свою чергу, маючи у своєму розпорядженні товар для потреб Позивача повинен був лише передати його останньому та скласти відповідні документи, тобто фактично дії для отримання товару мають виходити від Позивача, проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували дії Позивача з отримання товару, що свідчить про факт ухилення Позивача від приймання товару, як наслідок виникнення безпідставних вимог до Відповідача. Стосовно розрахунку ціни позову, Відповідач має зауважити, що він, ймовірно помилковий, як то вихідні дані розрахунку, проміжний результат пені за договором, проте кінцевий результат співпадає із ціною позову.

Доводи позивача на відзив.

Відповідь на відзив не надав.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спаський питомник" (далі - постачальник, відповідач) та Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради (далі - замовник, позивач) було укладено договір поставки № 66 (далі - договір, а.с.32-38), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується протягом строку дії договору поставити та передати у власність замовника товар ДК 021:2015 - 03450000-9 Розсадницька продукція (багаторічні насадження) (кошти міського бюджету)) для облаштування території позашкільних навчальних закладів у м. Дніпрі (даті - Товар) згідно зі Специфікацією (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною Договору, а Замовник зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити Товар згідно з умовами Договору (п. 1.1. договору).

Кількість Товару, його асортимент (номенклатура за сортами, групами, видами, марками, типами) та ціна на Товар вказуються постачальником у Специфікації (Додаток № 1), технічні характеристики (Додаток № 2) (п. 1.2. договору).

Ціна визначена у Договорі з урахуванням всіх витрат, податків та зборів постачальника становить вказати цифрами: 26 400 грн. 00 коп. у тому числі ГІДВ 4 400,00 грн. 00 коп. (п. 2.1. договору).

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3. договору передбачено, що замовник має можливість сплачувати вартість поставки частинами або за всю партію поставки відповідно до підписаних видаткових накладних. Оплата здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника, зазначений у реквізитах Постачальника в Договорі. Замовник має право, на відстрочення платежів за поставлений Товар строком до 120 календарних днів з дати поставки кожної партії Товару.

У пунктах 4.1. та 4.2. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2019 року включно, а в частині виконання бюджетних зобов`язань - до їх повного виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності та його порушення, що мало місце під час його дії.

Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Відповідно до умов пункту 5.4. договору місце поставки: м. Дніпро, само вивіз. Строк поставки: до 10.12.2019 року. Передача Товару від Постачальника Замовнику здійснюється за видатковою накладною, в якій Сторони зазначають найменування Товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, ціну Товару та загальну вартість Товару, що постачається. На загальну вартість Товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Датою отримання Замовником Товару за відповідною видатковою накладною є дата проставлена у такій видатковій накладній представником Замовника в день фактичного отримання Товару.

У пункті 5.1. договору сторони погодили, що на дату укладення договору сторони визначили, що поставка товарів за договором буде здійснюватися постачальником на користь замовника на умовах DDP, згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" Міжнародної торгової палати (у редакції 2010 року).

Відповідно до умов пункту 5.2. договору право власності на поставлену партію товарів переходить від постачальника до замовника з моменту фактичної передачі товару закладам замовника за належним чином оформленими видатковими накладними.

Відповідач станом на дату подання до суду цього позову не виконав узгоджене зобов`язання із виконання послуг, визначених договором, що і стало причиною звернення з даним позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, наявність прострочення поставки товару.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договором визначено кінцеву дату поставки - 10.12.2019 року (п. 5.4. договору), відповідачем не надано доказів передачі товару позивачу.

Доводи відповідача, що позивач мав самостійно вивозити товар та не звернувся до продавця за ним є безпідставними.

Відповідачем не надано доказів готовності товару до передачи позивачу, в тому числі дії з поставки, розвантаження, збірки та підключення обладання, визначеного в п. 5.4. договору, повідомлення пощзивача про готовність товару до вивозу та вимога пройого отримання тощо.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, у пункті 8.4. договору сторони передбачили, що у разі прострочення постачальником строку поставки товару, постачальник зобов`язаний сплатити на користь замовника пеню у розмірі 0,1% від вартості відповідної партії товару, поставка якого прострочена. У випадку якщо прострочення в поставці триває більш ніж 5 календарних днів, замовник має право відмовитися від приймання товару, поставка якого прострочена більш ніж на 5 календарних днів, замовник має право відмовитися від приймання товару, поставка якого прострочена більш ніж на 5 календарних днів, без застосування до замовника будь-яких санкцій. За прострочення понад тридцять календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості непоставлених товарів.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 8.4. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1% від вартості відповідної партії товару, розраховану за період з 10.12.2019 року по 07.06.2020 року, в сумі 4 752,00 грн.. та штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару за прострочення поставки понад 30 днів у сумі 1 848,00 грн..

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені та штрафу зробленого позивачем (а.с.6), та встановлено, що під час його проведення позивачем була вірно визначена сума недопоставленого товару, арифметично розрахунок проведено вірно.

Отже, розрахунок пені та штрафу, доданий до позовної заяви визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

За встановлених обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 185, 191, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАСЬКИЙ ПИТОМНИК" (49000, м. Дніпро, вул. Осіння, буд. 11, кв. 32, код ЄДРПОУ 39821420) на користь Департамента гуманітарної політики Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 40506248) пеню у розмір 4 752,00 грн., штраф 7% у розмірі 1 848,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн..

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 30.10.2020 року.

Суддя В.Г. Бєлік