Рішення

від 30.10.2020 по справі 910/7207/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/91/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2020 Справа № 910/7207/20

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний Дом-Гермес (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 53-А; адреса представника (адвоката): 04209, м. Київ, пр. Оболонський, буд. 37, кв. 130)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Вікторія Агро Плюс (69035, місто Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, буд. 47)

про стягнення грошових коштів

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 (з урахуванням ухвали від 22.06.2020 про виправлення описки) позовну заяву ТОВ Торгівельний Дом-Гермес до ТОВ Вікторія Агро Плюс про стягнення 115.101,17 грн. в порядку ст. 31 ГПК України передано за підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати отриманого товару (насіння гібриду соняшника) за видатковою накладною № 1164 від 28.12.2018 в рамках договору №306 від 28.12.2018 внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 37.099,72 грн. У зв`язку з наявністю порушення грошового зобов`язання позивач нарахував до стягнення пеню у розмірі 19.635,99 грн., штраф у розмірі 38.499,85 грн. та 3% річних у розмірі 19.865,61 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2020 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 910/7207/20, присвоєно справі номер провадження 28/91/20, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

29.09.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не заперечив проти наявності заборгованості за поставлений товар за Специфікацією №1 до договору №306 від 28.12.2018 у розмірі 37.099,72 грн. Стосовно вимог про стягнення пені, штрафу та 3% річних зазначив, що розрахунки зроблені вірно, втім стягнення санкції у заявленому розмірі спотворює дійсне її правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника (відповідача) виконати основне зобов`язання, штрафні санкції перетворюються на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позивача. У зв`язку з зазначеним просив суд позов задовольнити частково та стягнути з ТОВ Вікторія Агро Плюс суму основного боргу у розмірі 37.099,72 грн., пеню у розмірі 1963,60 грн., штраф у розмірі 3.849,98 грн. та 3% річних у розмірі 1986,56 грн. Разом з відзивом суду надані клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені, штрафу та 25% річних) на 90% та заява про розстрочення виконання судового рішення на 11 платежів рівними частинами.

07.10.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в яких позивач спростовує позицію відповідача щодо зменшення розміру пені, штрафу та 3% річних. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що позивачем неодноразово проводилися заходи досудового врегулювання спору, а саме на адресу відповідача направлялися листи-претензії, які залишені без відповіді та реагувань. Заперечень щодо нарахування штрафних санкцій від відповідача не надходило, тому на думку позивача відповідач не заперечував щодо нарахування йому штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за договором №306 від 28.12.2018. Також позивач посилався на те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що підтверджують здійснення боржником будь-якої оплати за іншими зобов`язаннями (мировими угодами) та не доведено тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх заперечень. З огляду на викладене позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач не скористався наданим законом правом та не надав суду заперечення на відповідь на відзив.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 30.10.2020.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 30.10.2020.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний Дом - Гермес (продавець, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю Вікторія Агро Плюс (дилер, відповідач у справі) 28.12.2018 уклали договір № 306 (надалі договір).

Відповідно до п. 2.1 договору продавець (виробник) зобов`язується передати товару у власність дилера, а дилер зобов`язується прийняти товар і своєчасно оплатити за нього визначену грошову суму (ціну товару) на умовах цього договору та розповсюджувати його в межах території.

Найменування (асортимент) товару, його кількість і ціна вказуються в Специфікації (видаткових накладних), які є невід`ємною частиною цього договору (п.2.2 договору).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що дилер зобов`язується оплачувати поставлений товар в строки, передбачені цим договором, за цінами визначеними у Специфікації до цього договору та відповідних накладних, за кожну партію товару, за скорегованими цінами

В пункті 6.5 договору сторонами узгоджено, що ціна товару повинна бути повністю сплачена продавцю (виробнику) дилером, зокрема якщо сторони або їх представники підписали Специфікацію, в якій міститься графік оплати товару, то дилер сплачує продавцю (виробнику) вартість до вказаного графіка. Графік оплати товару може бути передбачений в окремому підписаному сторонами або їх представниками документі (додатку до договору), який буде також невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 14.2 договору встановлено, що строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 14.1 договору, та діє до 31 грудня 2019.

Договір може бути пролонгований за взаємною згодою сторін, про що сторони укладають відповідну додаткову угоду (п. 14.3 договору).

Пунктом 14.4 узгоджено, що закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення та зобов`язання сторін, яке мало місце під час дії договору.

Приймаючи до уваги умови договору сторонами була узгоджена Специфікація №1, за умовами якої позивач зобов`язався поставити товар на загальну суму 149.199,72 грн. у строк до 15.02.2019.

Про факт виконання позивачем зобов`язань за договором свідчить видаткова накладна №1164 від 28.12.2018 на суму 149.199,72 грн.

Товар (насіння гібриду соняшника Антей ) на загальну суму 149.199,72 грн. отримано відповідачем, що підтверджується довіреністю №2801 від 28.12.2018.

На оплату товару відповідачу був виставлений рахунок №1274 від 28.12.2018.

Претензій щодо кількості або якості товару від відповідача не надходило.

Відповідач частково виконав зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, а саме сплатив позивачу 112.100,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (арк.с. 20-30) у зв`язку з чим заборгованість склала 37.099,72 грн.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача надсилалися листи-претензії щодо сплати боргу №2 від 14.06.2019, №3 від 13.11.2019 та № 4 від 08.04.2020.

Претензії залишені відповідачем без реагування, борг без оплати.

Невиконання відповідачем зобов`язань за договором №306 від 28.12.2018 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, (ч. 1, ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Матеріали справи містять належні та допустимі докази поставки та отримання відповідачем товару на загальну суму 149.199,72 грн. в рамках договору №306 від 28.12.2018. Також суду надані докази часткової оплати відповідачем вартості отриманого товару у зв`язку з чим борг склав 37.099,72 грн. Крім того, відповідач визнав наявність заборгованості у заявленому позивачем розмірі.

З зазначеного слідує, що укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару на суму 37.099,72 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, вимога позивача про стягнення із відповідача 37.099,72 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення виконання відповідачем зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, позивач враховуючи умови п. 10.5 договору нарахував до стягнення пеню за період прострочення з 16.02.2019 по 15.05.2020 у розмірі 19.635,99 грн. та 50% штрафу у розмірі 38.499,85 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 10.5 договору встановлено, що у випадку прострочення виконання грошових зобов`язань за договором дилер сплачує продавцю (виробнику) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. У випадку невиконання грошового зобов`язання протягом 20 календарних днів з моменту настання терміну його виконання, з 21 дня, що слідує за терміном, коли грошове зобов`язання мало бути виконано, дилеру додатково нараховується штраф в розмірі 20% від суми заборгованості. З 41 дня, що слідує за терміном, коли грошове зобов`язання мало бути виконано, дилеру нараховується штраф у розмірі 50% від суми заборгованості. У випадку нарахування дилеру штрафу і пені одночасно, стягненню підлягають і штраф, і пеня.

Пунктом 10.7 договору встановлено, що строки позовної давності щодо сплати неустойки (пені, штрафу) за порушення грошового зобов`язання за цим договором становить три роки.

Згідно з розрахунком позивача сума пені за період прострочення з 16.02.2019 по 15.05.2020 складає 19.635,99 грн.

Також, у зв`язку з простроченням відповідачем оплати в сумі 76.999,70 грн. за період з 22.03.2019 по 10.05.2020 (понад 50 календарних днів), позивачем нараховано штраф у розмірі 50% від суми заборгованості, що становить 38.499,85 грн.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору суд дійшов висновку, що надані позивачем розрахунки пені та штрафу є вірними та виконаними з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимоги позивача щодо стягнення пені за період прострочення з 16.02.2019 по 15.05.2020 у розмірі 19.635,99 грн. та штрафу у розмірі 38.499,85грн. судом задовольняються.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій (пені, штрафу та 25% річних) суд зазначає наступне:

Згідно ч.1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, суд повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України).

Питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Основними доводами для зменшення пені відповідач зазначає скрутний фінансовий стан на підприємці, про що суду надана фінансова звітність мікропідприємства станом на 31.12.2019.

Втім, суд зауважує, що доказів тяжкого фінансового становища та неплатоспроможності відповідача у 2020 році суду не надано.

Відсутність доказів, які б надали можливість дослідити фінансовий стан відповідача за вказаний у позові період, унеможливлює надання реальної оцінки доводам відповідача та необхідність застосування положень ст. 233 ГК України.

Також, суд зазначає, що зобов`язання з оплати отриманого товару покладаються саме на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач є юридичною особою і відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик.

Підписавши договір №306 від 28.12.2018, відповідач був обізнаний про існуючий порядок розрахунків та правові наслідки порушення строків розрахунку.

Крім того, суд звертає увагу, що приписи діючого законодавства (ст. 233 ГК України) не передбачають можливості зменшення річних, які за своєю правовою природою є способом захисту майнового права та інтересу особи, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів, та не є штрафними санкціями, як помилково вважає відповідач.

За порушення відповідачем грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача 25% річних від простроченої суми у розмірі 19.865,61 грн. за період з 16.02.2019 по 15.05.2020.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов`язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Пунктом 10.10 договору встановлено, що сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченою частиною 2 ст. 625 ЦК України і встановлюють її в розмірі 25% річних від суми заборгованості протягом 90 календарних днів з дати виникнення заборгованості, та 40% річних від суми заборгованості з 91-го календарного дня від моменту виникнення заборгованості до дня повної її сплати.

Враховуючи зазначені умовами договору слідує, що учасники правочину узгодили інший розмір річних, а саме 25%.

Наданий позивачем розрахунок 25% річних, суд визнав виконаним вірно, а вимогу про стягнення з відповідача 25% річних у розмірі 19.865,61 грн. за період з 16.02.2019 по 15.05.2020, такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно клопотання відповідача щодо розстрочення виконання судового рішення на, суд зазначає наступне:

Статтями 7, 13 ГПК України закріплено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Частинами 1, 4 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При вирішенні питання про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, суд виходить з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, при прийнятті рішення про надання розстрочки та відстрочки суд має враховувати, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Як вже зазначалося судом вище на підтвердження скрутного фінансового стану долучена фінансова звітність мікропідприємства станом на 31.12.2019 рік.

Втім, наведені відповідачем доводи та подані докази не визнані судом такими, що свідчать про винятковість обставин, достатніх та необхідних для розстрочення виконання рішення суду у розумінні ст.ст. 73, 74, 76, 77 ГПК України.

Також відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів відсутності коштів на рахунках відповідача, наявної загрози банкрутства чи інших виняткових обставин, які станом на час розгляду справи судом ускладнюють виконання рішення.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що надання розстрочення виконання рішення є правом господарського суду, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідач не довів наявності виключних обставин, як підстави для надання розстрочення судового рішення, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Виходячи з положень наведених статей кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару в рамках договору №306 від 28.12.2018 суду не надав. Також відповідачем не спростовано факт наявності господарських правовідносин з позивачем, які регулюються умовами договору №306 від 28.12.2018 та, як наслідок, отримання товару в рамках зазначеного правочину.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Втім, приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір .

Враховуючи визнання відповідачем наявності заборгованості за вказаним правочином, суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 1 ст. 130 ГПК України та повернути ТОВ Торгівельний Дом - Гермес з Державного бюджету України 50% судового збору сплаченого на підставі платіжного доручення №204 від 08.05.2020, що складає 1051,00 грн., про що постановити відповідну ухвалу.

Решта сплаченого позивачем судового збору у сумі 1051,00 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма Торгівельний Дом - Гермес до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Вікторія Агро Плюс про стягнення 115.101,17 грн. задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Вікторія Агро Плюс (69035, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, буд. 47, ідентифікаційний код 40960475) на користь товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма Торгівельний Дом - Гермес (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 53-А, ідентифікаційний код 39422783) 37.099,72 грн. (тридцять сім тисяч дев`яносто дев`ять грн. 72 коп.) заборгованості, 19.635,99 грн. (дев`ятнадцять тисяч шістсот тридцять п`ять грн. 99 коп.) пені, 38.499,85 грн. (тридцять вісім тисяч чотириста дев`яносто дев`ять грн. 85 коп.) штрафу, 19.865,61 грн. (дев`ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят п`ять грн. 61 коп.) 25% річних, 1.051,00 грн. (одну тисячу п`ятдесят одну грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю агрофірма Торгівельний Дом - Гермес (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 53-А, ідентифікаційний код 39422783) з Державного бюджету України 50% судового збору сплаченого на підставі платіжного доручення №204 від 08.05.2020, що складає 1051,00 грн. після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю Вікторія Агро Плюс у задоволені клопотання про зменшення штрафних санкцій (пені, штрафу та 25% річних).

5. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю Вікторія Агро Плюс у задоволені клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 11 місяців.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30 жовтня 2020 року.

Суддя О.В. Федорова