Рішення

від 19.10.2020 по справі 916/683/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/683/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ісак Д.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Кобба Д.В. (на підставі довіреності);

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів „Гемопласт» (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, 57);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Медлаб Дистрибьюшн» (65039, м. Одеса, пр-т Гагаріна, 12 А, оф. 409);

про стягнення 1110336,65 грн.

ВСТАНОВИВ :

Суть спору: 13.03.2020 року Господарським судом Одеської області одержано позовну заяву Публічного акціонерного товариства „Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів „Гемопласт» вх. ГСОО №710/20 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Медлаб Дистрибьюшн» , в якій позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 1110336,65 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договорами №33 та №34 від 05.02.2019 року, в частині сплати вартості придбаного майна.

Як зазначає позивач, 05.02.2019 року між ним та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лукинюк К.П. та зареєстрований в реєстрі за № 33, відповідно до якого позивач, як продавець, взяв на себе зобов`язання передати будівлі та споруди бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташовані за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, смт. Затока Полімер база відпочинку (район Центральний ), будинок б/н, загальною площею 371,4 кв.м., розташовані на земельній ділянці площею 0,2164 га кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:028:0105, а відповідач, як Покупець, взяв на себе зобов`язання сплатити грошові кошти в сумі 17364,65 грн. за купівлю вищевказаного майна. Того ж дня, між сторонами було укладено ще один договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лукинюк К.П. та зареєстрований в реєстрі за № 34, відповідно до якого позивач, як продавець, взяв на себе зобов`язання передати земельну ділянку площею 0,2164 га кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:028:0105, розташовану за адресою: Одеська область, місто Білгород- Дністровський, смт. Затока, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, вид використання - для розміщення та реконструкції бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 під оздоровчий готельний комплекс з громадським центром, а Відповідач, як Покупець, взяв на себе зобов`язання сплатити грошові кошти в сумі 1092972,00 грн. за купівлю вищевказаного майна. При цьому, відповідно до умов п. 8 Договору №33 та п. 5 Договору №34 передбачено, що розрахунки за придбані будівлі та споруди та земельну ділянку здійснюються відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача № НОМЕР_1 в ПуАТ КБ Акордбанк, МФО 380634 в день підписання та нотаріального посвідчення Договорів №33, №34. Між тим, як стверджує позивач, в день підписання договорів відповідач свої зобов`язання не виконав, і, в подальшому, також грошові кошти не перерахував. Таким чином, станом на день подання позову, зобов`язання Відповідача залишаються невиконаними .

Ухвалою суду від 18.03.2020 року за даним позовом відкрито провадження у справі №916/683/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.04.2020 року о 14:30 год.

08.04.2020 року від Публічного акціонерного товариства „Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів „Гемопласт» електронною поштою надійшло клопотання (вх.№ГСОО 8904/20) про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із запровадженням Постановою КМУ від 11.03.2020 року №211 (з подальшими змінами) карантину через спалах у світі коронавірусу.

Ухвалою суду від 08.04.2020 року, приймаючи до уваги наявне клопотання позивача, у зв`язку з оголошенням на державному рівні карантину та введенням на території України режиму надзвичайної ситуації, судом було задоволено клопотання позивача та відкладено підготовче судове засідання у справі №916/683/20 за межі встановленого строку карантину на "13" травня 2020 р.

12.05.2020 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „Медлаб Дистрибьюшн» надійшло клопотання (вх.№ГСОО11682/20) про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю ознайомлення з матеріалами справи та підготовкою відзиву на позовну заяву.

12.05.2020 року до суду від Публічного акціонерного товариства „Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів „Гемопласт» надійшло клопотання (вх№ГСОО 11878/20) про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із введенням карантину через спалах у світі короновірусу.

Ухвалою суду від 13.05.2020 року, приймаючи до уваги наявні клопотання сторін, у зв`язку з оголошенням на державному рівні карантину та введенням на території України режиму надзвичайної ситуації, судом було задоволено клопотання сторін та відкладено підготовче судове засідання у справі №916/683/20 за межі встановленого строку на "03" червня 2020 р. о 16:30 год.

01.06.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю „Медлаб Дистрибьюшн» надійшов відзив на позовну заяву (вх.№14044/20), відповідно до якого відповідач заперечував щодо позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні зазначаючи, що 05.02.2019 року, між ТОВ МЕДЛАБ ДИСТРИБЬЮШН та ПАТ Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів Гемопласт було укладено два додаткових договори до Договору купівлі-продажу земельної ділянки 5110300000:02:028:0105 та до Договору купівлі- продажу будівель та споруд бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до яких сторони домовились про те, шо до Договорів купівлі-продажу земельної ділянки та будівель та споруд бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 буде застосовуватись вексельна форма розрахунку. При цьому, сторонами було узгоджено у даних додаткових договорах, що з моменту видачі Покупцем простого векселю грошові зобов`язання за Договорами купівлі- продажу земельної ділянки та будівель та споруд бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 припиняються та виникають грошові зобов`язання з оплати виданого векселю. Як зазначає відповідач, 05 лютого 2019 року ним було видано два простих векселя: простий вексель серії АА 2213125 від 05.02.2019 р. та простий вексель серії АА 0509040 від 05.02.2019 р., що підтверджується актами приймання-передавання. Відповідно до положень акту № 1 приймання-передачі векселя за Договором купівлі-продажу будівель та споруд бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дати підписання сторонами цього акту, зобов`язання покупця щодо оплати будівель та споруд бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 за Договором купівлі-продажу від 05 лютого 2019 року вважається виконаним у повному обсязі і належним чином, аналогічно згідно акту № 1 приймання-передачі векселя за Договором купівлі-продажу земельної ділянки, зазначено, що з дати підписання Сторонами цього Акту приймання-передачі простого векселя зобов`язання Покупця щодо оплати земельної ділянки за Договором купівлі-продажу від 05 лютого 2019 року вважається виконаним у повному обсязі і належним чином. Крім того, відповідач зауважує, що відповідно до приписів статті 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, простий вексель повинен бути пред`явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Тобто, простий вексель серії АА 2213125 від 05.02.2019 р. та простий вексель серії АА 0509040 від 05.02.2019 р. зі строком погашення за пред`явленням, підлягає оплаті при його пред`явленні до платежу, але не пізніше 05.02.2020 р. Натомість вказані векселі так і не було пред`явлено, отже грошові зобов`язання з оплати виданих векселів серії АА 2213125 від 05.02.2019 р. та серії АА 0509040 від 05.02.2019 р. вважаються належно виконаними, тому ТОВ МЕДЛАБ ДИСТРИБЬЮІІІН вважає, що відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог ПАТ Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів Гемопласт . Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд поновити строк для подання відзиву на позовну заяву.

02.06.2020 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „Медлаб Дистрибьюшн» надійшло клопотання (вх.№ГСОО 14212/20) про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням на території України карантину.

У судовому засіданні від 03.06.2020 року судом протокольною ухвалою було задоволено клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву та залучено його до матеріалів справи. Також, оголошено протокольну ухвалу в порядку п.3 ч.2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України про відкладення підготовчого судового засідання на 08.07.2020 року о 16:00 год. При цьому, судом встановлені строки для надання заяв по суті справи для подання відповіді на відзив - до 17.06.2020 року, для заперечення на відповідь на відзив - до 30.06.2020 року.

24.06.2020 року до суду від Публічного акціонерного товариства „Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів „Гемопласт» в порядку ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, надійшла заява про зміну підстав позову (вх.№ГСОО 16366/20), в якій позивач підтверджує зазначене відповідачем у відзиві щодо погодження між сторонами вексельної форми розрахунку згідно додаткових договорів до Договорів №33 та №34 та змінює підстави позову, зазначивши, що із відповідача підлягають стягненню заборгованість в сумі 1 110 336, 65 грн, що складається з заборгованості відповідача за простим векселем серії АА 2213125 від 05.02.2019 року на суму 17364,65 грн. та заборгованості за простим векселем серії АА 0509040 від 05.02.2019 року на суму 1092972,00 грн.

Позивач також підтверджує, що ним не були пред`явлені векселі 2213125 та 0509040 в строки, передбачені ст. 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), між тим вважає помилковою позицію відповідача, що, у зв`язку з не пред`явленням позивачем вимоги про оплату за векселями, його грошові зобов`язання є належно виконаними. Водночас, позивач повідомляє, що 17.06.2020 року він звернувся з вимогою до відповідача про оплату простих векселей АА 2213125 та АА0509040, в якій зазначив, що вимагає сплати суму боргу за ними до 12 год. 22.06.2020 року. Поміж іншого, позивач посилається на положення абзацу 1 ст. 70 Уніфікованого закону, згідно якого позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються через три роки, які обчислюються від дати настання строку платежу. З огляду на зазначене, на думку позивача, враховуючи, що простий вексель серії А А 2213125 на суму 17364,65 грн. та простий вексель серії АА 0509040 на суму 1092972,00 грн. видані 05.02.2019 року, то вони підлягали для пред`явлення до 05.02.2020 року. Таким чином, строк платежу 05.02.2020 року і саме з цієї дати починається перебіг трирічного строку для пред`явлення векселедержателем позовних вимог до векселедавця простого векселя.

06.07.2020 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „Медлаб Дистрибьюшн» надійшло клопотання (вх. №ГСОО 17435/20) про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням на території України карантину.

Ухвалою суду від 08.07.2020 року, приймаючи до уваги нез`явлення відповідача у судове засідання, з урахуванням дії п. 4 р. Х Прикінцевих положень ГПК України, а також враховуючи, що питання, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні, судом було відкладено підготовче засідання по справі №916/683/20 на "27" липня 2020 р.

23.07.2020 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „Медлаб Дистрибьюшн» надійшло клопотання (вх.№ГСОО 19570/20) про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням на території України карантину.

Також, 23.07.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю „Медлаб Дистрибьюшн» надійшли письмові пояснення (вх. № ГСОО 19575/20), відповідно до яких відповідач, зазначає, що до вимоги позивача просплату грошових коштів № 01/385 від 17 червня 2020 року були додані не оригінали, а копії простих векселів, що підтверджується копією опису поштового вкладення Укрпошти № 6770108481899. При цьому відповідач наголошує на тому, що позивач звернувся з вимогою про сплату коштів за векселями лише 17.06.2020 року, тобто більше ніж через рік, отже право на пред`явлення ним було втрачено.

Щодо посилання позивача про трирічний строк для пред`явлення векселедержателем позовних вимог до векселедавця, відповідач зауважує, що позовна давність є строком для пред`явлення позову особою, право якої порушено, а початок перебігу строку позовної давності - це фактично момент виникнення в особи права на судовий захист, таким чином, якщо б позивач звернувся із вимогою про повернення боргу протягом року, який передбачений Уніфікованим законом, і відповідач відмовився погасити борг, то саме з того моменту було би порушено його право, а відтак у нього з`явилось б право на звернення до суду та саме з того моменту почався би перебіг позовної давності. Оскільки векселі серії АА 2213125 від 05.02.2019 р. та серії АА 0509040 від 05.02.2019 р. не було своєчасно пред`явлено (протягом одного року), то не можна вважати, що права позивача (держателя векселя) в даній конкретній ситуації були порушені відповідачем.

24.07.2020 року до суду від Публічного акціонерного товариства „Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів „Гемопласт» надійшов супровідний лист (вх.№ГСОО 19595/20), відповідно до якого позивач надав суду належним чином завірені копії Статуту ПАТ Гемопласт , протоколу Наглядової ради ПАТ Гемопласт №171/19 від 29.08.2019 року та посадової інструкції голови правління ПАТ Гемопласт , в підтвердження повноважень представника позивача.

27.07.2020 року від Публічного акціонерного товариства „Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів „Гемопласт» до суду надійшло клопотання (вх.№ГСОО 19800/20) про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із запровадженням карантину на території України через спалах короновірусу.

Ухвалою суду від 27.07.2020 року, з огляду на неявку представників сторін, приймаючи до уваги продовження дії карантину на території України, судом було відкладено підготовче засідання у справі №916/683/20 на "05" серпня 2020 р.

05.08.2020 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „Медлаб Дистрибьюшн» надійшло клопотання (вх.№ГСОО 20659/20) про відкладення судового засідання у зв`язку із дією на території України карантину та запровадженням обмежувальних заходів у Господарському суді Одеської області.

У судовому засіданні від 05.08.2020 року, судом, враховуючи що заяву про зміну підстав позову від 24.06.2020 року за вх.№ГСОО 16366/20, позивачем подано в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України, судом протокольною ухвалою було прийнято зазначену заяву до розгляду.

Ухвалою суду від 05.08.2020 року, судом було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Медлаб Дистрибьюшн» про відкладення розгляду справи за вх.ГСОО№ 20659/20 від 05.08.2020 року та відкладено підготовче засідання на "07" вересня 2020 р.

02.09.2020 року до суду від Публічного акціонерного товариства „Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів „Гемопласт» надійшли письмові пояснення (вх.№ГСОО 23006/20), відповідно до яких позивач зазначає, що порушення порядку пред`явлення простого векселя (як пропуск строку для пред`явлення, так і непред`явлення оригіналів простих векселів у визначений ст. 34 Уніфікованого закону строк) не тягне за собою наслідків припинення зобов`язання з оплати векселів, а лише позбавляє права на отримання відсотків, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 48 Уніфікованого Закону, однак позивачем такі вимоги не заявляються.

При цьому, позивач додає, що порушення порядку пред`явлення простого векселя не позбавляє позивача права заявити позовні вимоги до відповідача, як прямого боржника, протягом строку вексельної давності (відповідно до ст. 70 Уніфікованого закону - три роки) на підставі наявних у нього оригіналів простих векселів.

У судовому засіданні від 07.09.2020 року протокольною ухвалою було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення судового засідання з підстав його необґрунтованості. При цьому, представником позивача зазначено, що ним надано усі докази та повідомлено про всі відомі обставини щодо справи, з огляду на що просив суд закрити підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті в засіданні суду на "23" вересня 2020 р.

22.09.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю „Медлаб Дистрибьюшн» надійшло клопотання (вх.№ГСОО 35053/20) про перенесення розгляду справи у зв`язку з тим, що представник відповідача буде знаходитися у відрядженні та у зв`язку з дією на території України карантину.

У судовому засіданні від 22.09.2020 року протокольною ухвалою за результатами розгляду клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Медлаб Дистрибьюшн» про перенесення розгляду справи на іншу дату суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні даного клопотання, через його необгрунтованість.

При цьому, у судовому засіданні від 23.09.2020 року, суд дійшов висновку, що спір по справі 916/683/20 розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, в зв`язку з чим судом було оголошено перерву до 19.10.2020 року.

19.10.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю „Медлаб Дистрибьюшн» надійшло клопотання (вх.№ГСОО 27729/20) про перенесення розгляду справи у зв`язку з спалахом коронавірусної інфекції та дією на території України карантину.

Розглянувши у судовому засіданні від 19.10.2020 року клопотання відповідача про відкладення, судом було відмовлено в його задоволенні, з огляду на те, що станом на 19.10.2020р. постановою КМУ від 26.08.2020 року № 760 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України було продовжено дії карантину, встановленого постановою КМУ №211 від 11.03.2020р., до 31.10.2020р. та відповідно до абз. 2 п.10 постанови КМУ від 22.07.2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» , перебування у громадських будинках і спорудах обмежено лише наявністю респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно. Водночас у судове засідання 19.10.2020р. учасники справи судом не викликалися, тобто їх участь у судовому засіданні була не обов`язковою. В свою чергу відповідачем у клопотанні про відкладення розгляду справи не наведено посилань на те чому саме участь представника відповідача у судовому засіданні 19.10.2020р. є необхідною та обов`язковою. Разом з тим, в ухвалі від 23.09.2020р. відповідача повідомлено про наявність у Господарського суду Одеської області технічної можливості проведення судових засідань в режимі відеоконференції, як у приміщені суду, так і поза межами приміщення суду, відповідно до ст.197 ГПК України.

З огляду на вищевикладене, судом було відхилено клопотання відповідача, як таке, що не містить поважності причини неприбуття учасника у судове засідання та порушує права позивача на судовий захист та розгляд справи у розумні строки, про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні від 19.10.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Водночас, пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За умовами частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України» ).

Судом враховано, що відкладення справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення наявного спору в відповідному судовому засіданні.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд, в зв`язку з визнанням неповажною причину неприбуття відповідача у судове засідання, вважає за можливе вирішити наявний спір за відсутності представника відповідача, за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 19.10.2020 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 29.10.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено матеріалами справи, 05.02.2019 року між ПАТ „Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів „Гемопласт» (продавець) та ТОВ „Медлаб Дистрибьюшн» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лукинюк К.П. та зареєстрований в реєстрі за № 33 (далі - Договір №33), відповідно до якого продавець передав у власність, а покупець прийняв будівлі та споруди бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташовані за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, смт. Затока Полімер база відпочинку (район Центральний ), будинок б/н, загальною площею 371,4 кв.м., розташовані на земельній ділянці площею 0,2164 га кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:028:0105, що належить продавцю на праві особистої приватної власності.

Відповідно до п. 8 цього Договору передбачено, що продаж за домовленістю сторін вчиняється за 17 364,65грн., розрахунки за придбані будівлі та споруди бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця № НОМЕР_1 в ПуАТ КБ Акордбанк, МФО 380634 в день підписання та нотаріального посвідчення цього Договору.

Того ж дня, між сторонами було укладено ще один договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лукинюк К.П. та зареєстрований в реєстрі за № 34 (далі - Договір №34), відповідно до якого позивач, як продавець, передав у власність (продав), а відповідач, як покупець, прийняв у власність земельну ділянку площею 0,2164 га кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:028:0105, розташовану за адресою: Одеська область, місто Білгород- Дністровський, смт. Затока, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, вид використання - для розміщення та реконструкції бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 під оздоровчий готельний комплекс з громадським центром.

Згідно з умовами п. 5 Договору №34 передбачено, що продаж за домовленістю сторін вчиняється за 1092972грн., а розрахунки за придбану земельну ділянку здійснюються відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача № НОМЕР_1 в ПуАТ КБ Акордбанк, МФО 380634 в день підписання та нотаріального посвідчення цього Договору.

Підставою звернення з даним позовом стало те, що відповідач в день підписання вищевказаних договорів свої зобов`язання не виконав і, в подальшому, також грошові кошти не перерахував, в підтвердження чого до матеріалів справи позивачем надано довідку від 06.03.2020р. вих. №07-08/136 ПуАТ КБ Акордбанк (а.с.13) .

Разом з тим, під час розгляду справи, а саме після надходження відзиву між сторонами було з`ясовано, що 05.02.2019 року, між ТОВ Медлаб Дистрибьюшн та ПАТ Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів Гемопласт було укладено два додаткових договори до Договору купівлі-продажу земельної ділянки 5110300000:02:028:0105 та до Договору купівлі- продажу будівель та споруд бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до яких сторони домовились про те, шо до Договорів купівлі-продажу земельної ділянки та будівель та споруд бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 буде застосовуватись вексельна форма розрахунку. При цьому, сторонами було узгоджено у даних додаткових договорах, що з моменту видачі Покупцем простого векселю грошові зобов`язання за Договорами купівлі- продажу земельної ділянки та будівель та споруд бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 припиняються та виникають грошові зобов`язання з оплати виданого векселю.

Так, в зв`язку з із з`ясуванням вказаних обставин вже під час розгляду справи, позивачем було змінено підстави позову та зазначено, що позивач підтверджує зазначене відповідачем у відзиві щодо погодження між сторонами вексельної форми розрахунку згідно додаткових договорів до Договорів №33 та №34 та змінює підстави позову, зазначивши, що із відповідача підлягають стягненню заборгованість в сумі 1 110 336, 65 грн, що складається з заборгованості відповідача за простим векселем серії АА 2213125 від 05.02.2019 року на суму 17364,65 грн. та заборгованості за простим векселем серії АА 0509040 від 05.02.2019 року на суму 1092972,00 грн. Позивач також підтверджує, що ним не були пред`явлені векселі 2213125 та 0509040 в строки, передбачені ст. 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), між тим вважає помилковою позицію відповідача, що, у зв`язку з не пред`явленням позивачем вимоги про оплату за векселями, його грошові зобов`язання є належно виконаними.

Враховуючи вищенаведені обставини щодо зміни підстав позову, суд вважає за доцільне зазначити таке:

Згідно із частиною першою статті 162 Господарського процесуального кодексу України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу, України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін.

При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Зазначена позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду по справі №917/1739/17 від 04.12.2019р.

Так, за результатом вивчення зазначених в заяві про зміну підстав позову обставин, оцінюючи правове обґрунтування позову, суд доходить висновку, що позивач в своїй заяві про зміну підстав позову в процесі обґрунтування своїх вимог посилається не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, з урахуванням чого суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, та вважає за необхідне зазначити:

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Статтею 220 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до вимог ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

За результатом досліджених у матеріалах справи доказів, суд встановив, що укладеними Додатковими договорами від 05.02.2019р. до Договорів купівлі-продажу земельної ділянки та будівель і споруд бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , сторони фактично внесли зміни до форми розрахунків за вказаними Договорами №33 та №34.

Між тим, оскільки за своєю правовою природою вказані Додаткові договори вносять зміни до Договорів №33 та №34 то вони повинні бути укладені в такій самій формі, що й основні Договори, що змінюються вказаними Додатковими договорами, а саме підлягають нотаріальному посвідченню.

Разом з тим, оскільки при укладенні даних Додаткових договорів від 05.02.2019р. сторонами не було додержано вимог закону про нотаріальне посвідчення то вказані Додаткові договори є нікчемним, відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, оскільки сторонами у справі не заявлялись вимоги про визнання вказаних правочинів дійсними, при цьому матеріали справи не містять доказів визнання в судовому порядку цих Додаткових договорів дійсним, згідно з частиною 2 статті 220 ЦК України, суд доходить висновку, що Додатковий договір до Договору купівлі-продажу будівель та споруд бази відпочинку Полімер від 05.02.2020р. та Додатковий договір до Договору купівлі-продажу земельної ділянки 5110300000:02:028:0105 від 05.02.2019р. є нікчемними в силу закону, а отже не створюють юридичних наслідків для сторін.

Враховуючи, що надаючи правову кваліфікацію відносинам сторін, суд дійшов висновку про нікчемність укладених Додаткових договорів від 05.02.2019р., суд здійснює самостійне застосування для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, в зв`язку з чим вважає за доцільне надати правову оцінку правовідносинам між сторонами на підставі умов укладених між сторонами Договорів №33 та №34 без внесених змін за нікчемними Додатковими договорами. При цьому суд наголошує, що не надає правової оцінки розрахункам між сторонами із застосуванням вексельної форми та самим векселям, з огляду на відсутність юридичних наслідків за вищевказаними нікчемними правочинами.

Так, матеріалами справи встановлено та відповідачем не заперечується укладення між сторонами Договорів №33 та №34 та той факт, що розрахунку за придбані на підставі Договорів №33 та №34 будівлі та споруди бази відпочинку Полімер та за земельну ділянку кадастровий номер 5110300000:02:028:0105, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, відповідач - ТОВ „Медлаб Дистрибьюшн» не здійснив.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, із наявних в матеріалах справи первинних документів вбачається, що між сторонами у справі відбулись господарські операції з приводу купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав умови укладених між сторонами договорів від 05.02.2019р №33 та №34, а саме не розрахувався у визначений договором строк за придбані у власність нерухомість та земельну ділянку, в зв`язку з чим, на момент розгляду справи за ним рахується заборгованість у сумі 1110336,65 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів „Гемопласт» та стягнення з відповідача заборгованості за Договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лукинюк К.П. та зареєстрований в реєстрі за № 33 (далі - Договір №33), у розмірі 17 364,65грн. та за Договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лукинюк К.П. та зареєстрований в реєстрі за № 34, у розмірі 1092972грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору у зв`язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Медлаб Дистрибьюшн» (65039, м. Одеса, пр-т Гагаріна, 12 А, оф. 409, код ЄДРПОУ 41365798) на користь Публічного акціонерного товариства „Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів „Гемопласт» (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, 57, код ЄДРПОУ 00480922) 1 110 336 /один мільйон сто десять тисяч триста тридцять шість/ грн. 65 коп. заборгованості та 16 655 /шістнадцять тисяч шістсот п`ятдесят п`ять/ грн. 05 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено 29 жовтня 2020 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська