Рішення

від 25.08.2020 по справі 338/847/19

БОГОРОДЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/847/19

25 серпня 2020 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Битківського Л.М.,

з участю секретаря Дякун М.В., Остапишин І.Р.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Богородчани, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічними вимогами ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся в суд із позовною заявою до ОСОБА_4 про припинення частки відповідачки у спільному сумісному майні подружжя - житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 та стягнення з нього на користь відповідачки грошової компенсації за Ѕ вартості житлового будинку в розмірі 120000 грн. Також поставив питання про стягнення з ОСОБА_4 на свою користь 119000 грн. грошової компенсації за Ѕ вартості автомобіля KIA Carens 2011 року випуску, що реалізований нею без його згоди.

Позовні вимоги позивачем обґрунтовані тим, що 29 вересня 2018 року між ним та відповідачкою ОСОБА_4 було розірвано шлюб. Позивач зазначає, що у часі перебування у шлюбі з відповідачкою, ним було споруджено житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 на який 25 червня 2008 року було видано свідоцтво на право власності на його ім`я. Відомості про право власності на житловий будинок внесені до реєстру прав власності на нерухоме майно. Позивач також вказав, що готовий компенсувати відповідачці половину вартості будинку. Оскільки спільне володіння і користування будинком є неможливим, як і виділення в натурі часток кожному з них, вважає доречним визнати за ним право власності на будинок в цілому в обмін на компенсацію з його сторони вартості Ѕ будинку на користь відповідачки.

Окрім житлового будинку по АДРЕСА_1 , до переліку майна набутого у шлюбі, позивач також відносить автомобіль марки KIA CARENS 2011 року випуску. Даний автомобіль був придбаний у період перебування у шлюбі у листопаді 2017 року і зареєстрований на відповідачку. Однак, одразу після розлучення, а саме у жовтні 2018 року, автомобіль був відчужений відповідачкою без його згоди. Оскільки оригінали правовстановлюючих документів на житловий будинок та автомобіль у нього відсутність, а можливості провести експертну оцінку він не мав, то вартість житлового будинку та автомобіля визначив з отриманої інформації у мережі інтернет шляхом аналізу пропозицій з продажу будинків та автомобілів. За інформацією отриманою з інтернет мережі позивач вказує вартість житлового будинку у розмірі 240000 гривень, а вартість автомобіля у розмірі 238000 гривень.

Зважаючи на те, що у добровільному порядку здійснити поділ майна відповідачка не бажає, змушений звернутися до суду. Просив визнати за ним право власності на житловий будинок, що в АДРЕСА_1 в обмін на компенсацію 120000 гривень на користь відповідачки (1/2 вартості будинку) та стягнути з ОСОБА_4 на його користь грошову компенсацію за Ѕ вартості автомобіля KIA CARENS 2011 року випуску в розмірі 119000 гривень.

В ході підготовчого провадження представник позивача ОСОБА_1 подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій позивач змінив заявлені вимоги і поставив перед судом питання про визнання за ним права власності на Ѕ житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , здійснення поділу житлового будинку в натурі та стягнення з ОСОБА_4 грошової компенсації Ѕ вартості автомобіля KIA Carens 2011 року випуску в розмірі 119000.

Відповідачка ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом, який прийнятий до спільного розгляду. У зустрічній позовній заяві ОСОБА_4 зазначає, що їй та відповідачу ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить житлове приміщення, загальною площею 61,1 кв. м., яке розташоване в АДРЕСА_1 , побудоване ними під час перебування в зареєстрованому шлюбі. Протягом 2011-2014 років ними здійснено самочинне перепланування будівлі житлового будинку з демонтажем і влаштуванням перегородок у тому числі капітальних; змінено площу та конфігурацію внутрішніх приміщень, а також збільшено загальну площу житлового будинку на 22,7 кв. м. і влаштовано окремий вхід у приміщення, що відображено й зафіксовано у технічному паспорті станом на серпень 2019 року.

ОСОБА_4 також зазначила, що підставою звернення до суду із зустрічним позовом стала та обставина, що позивач за первинним позовом, ще до вирішення питання у судовому порядку щодо розподілу майна, самовільно забрав та реалізував спільне майно. Вона намагалася врегулювати спір, однак позивач на контакт не виходив, що змусило її неодноразово звертатися до Богородчанського ВП ГУНП. ОСОБА_4 зазначила, що вартість самовільно забраного та реалізованого позивачем за первинним позовом майна складає 99103 гривні, а саме: машина деревообробна Могильовліфтмаш ИЭ-6009Ф4.2-02 (2-02-ТН23700000-02) вартістю 12378 грн.; дриль вартістю 800 грн.; гиблярка електрична вартістю 1500 грн.; перфоратор вартістю 1500 грн.; лобзик електричний вартістю 1500 грн.; шруповерт вартістю 1600 грн.; компресор вартістю 5500 грн.; мотокосарка вартістю 2400 грн.; зварний апарат вартістю 6490 грн.; бензопила вартістю 3000 грн.; куторіз вартістю 5800 грн.; швейна машинка вартістю 5000 грн.; меблі (стіл з вітальні дубовий, кухонні табуретки дубові 4 шт., крісла 4шт.) загальною вартістю 21400 грн.; телевізор з тюнером, роутер та стабілізатор напруги загальною вартістю 5900 грн.; побутові кухонні прилади (електрочайник, посуд та ін.) на загальну суму 10150 грн.; електропраска, світильник, вага, музична колонка загальною вартістю 2900 грн., три ящики облицювальної декоративної плитки вартістю 10000 грн. З урахуванням вищенаведеного позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 просить врахувати, що відповідач за зустрічним позовом здійснив відчуження вищезазначеного спільного майна та використав його на свій розсуд проти її волі, а не в інтересах сім`ї, на суму 99103 грн., яку просила врахувати при поділі спільного майна.

В судове засідання позивач не з`явився. Представник ОСОБА_3 - адвокат Парфан Т.Д. у судовому засіданні уточнені позовні вимоги позивача за первинним позовом підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити. У зустрічному позові відповідачки ОСОБА_4 просив відмовити у повному обсязі. Зокрема зазначив, що житловий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , площею 61.1 м. кв. внесено до реєстру прав власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом з реєстру. Самовільна добудова не перешкоджає поділу об`єкту нерухомості між сторонами. Що стосується автомобіля марки KIA Carens 2011 року випуску, то представник позивача вказав, що дійсна вартість реалізованого одним із подружжя майна відображено в договорі купівлі-продажу від 10.10.2018 року і складає 237570 грн.. Шлюб між сторонами було розірвано 29.09.2018 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, а автомобіль відповідачкою було відчужено 10.10.2018 року, одже на момент отримання відповідачкою коштів від продажу автомобіля шлюб було розірвано, а значить і кошти не могли бути витрачені для спільних інтересів сім`ї, як стверджує про це відповідачка ОСОБА_4 . Що стосується майна, яке нібито реалізував позивач ОСОБА_3 , то зазначена відповідачкою обставина не відповідає дійсності, а надані нею письмові докази є неналежними та не підтверджують її позицію, оскільки скріншот інтернет-сторінки з рекламою деревообробної машини несе інформацію про наявність такої машини у продавця та її ціну, товарні чеки, які долучені відповідачкою, містять інформацію про перелік електроінструментів, їх ціну, однак не підтверджують хто саме і коли їх купляв, а також факт того, що позивач їх забрав і реалізував. Зважаючи на викладене, зазначив, що позиція відповідачки є голослівною і не підтвердженою нележними і допустимими доказами, що спростовує підставності заявлених нею позовних вимог.

Представник відповідачки за первинним позовом та позивачки за зустрічним ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав заявлені ОСОБА_4 у зустрічному позові вимоги з викладених у заяві підстав. Щодо заявлених позовних вимог ОСОБА_3 вказав, що у задоволені позову слід відмовити через його безпідставність, необгрунтованість, а також через те, що даний позов не підкріплений нележними доказами і грунтується виключно на припущеннях позивача ОСОБА_3 , без належного врахування всіх суттєвих обставин, що мають значення для вирішення спору та бажанні отримати незаконну матеріальну вигоду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У частині першій статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно з статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).

Судом встановлено, що сторонами у шлюбі збудований житловий будинок площею 61,1 кв.м. по АДРЕСА_1 , що підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 08.04.2008 року на ім"я ОСОБА_3 , яке видане Хмелівською сільською радою, зареєстроване Івано-Франківським ОБТІ р.н.237655515.До складу домоволодіння належав також сарай 14,2 кв.м.. Житловий будинок з господарською будівлею розташовані на земельній ділянці площею 0,0561 га, кадастровий номер 2620489001:01:001:0147.

За час шлюбу подружжям було здійснено прибудову до житлового будинку, площею 22,7 кв.м. та зведено майстерню літ.Б, які є самочинним будівництвом, у встановленому порядку не зареєстровані, тому не можуть бути об"єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України). Слід зазначити, що в розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, якщо у результаті таких дій об`єкт втратив тотожність із тим, на який власниками отримано право власності.

Водночас, як видно із журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ, приміщення будинку АДРЕСА_2 , житловий будинок, право власності на який зареєстроване, складався з коридору, кладової, кухні, ванни, житлової кімнати на 1 поверсі будинку, та з коридору і житлової кімнати у мезоніні. Загальна площа будинку, 61,1 кв.м. Прибудова інших приміщень, які не можуть бути з наведених вище причин об"єктом поділу, не позбавляє можливості суд визнати за кожним із подружжя право на 1/2 частку обєкту нерухомості, що було зареєстроване у встановленому законом порядку.

Оскільки призначена судова будівельно-технічна експертиза, на вирішення якої ставилось питання про наявність технічної можлиості реального розподілу житлового будинку та визначення варіантів його поділу, не була проведена з причин відмови позивача сплатити вартість експертного дослідження, а відповідач за первинним позовом також відмовилась нести витрати на проведення експертизи, то в частині заявлених вимог про поділ житлового будину в натурі слід відмовити.

Судом також встановлено, що автомобіль KIA Carens 2011 р.в. був придбаний 12.11.2017 року під час шлюбу сторін і зареєстрований на ім`я ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва НОМЕР_1 . Відтак він є спільною сумісною власністю подружжя. Проте відповідач відчужила його без згоди позивача як іншого із подружжя за договором купівлі-продажу на користь третьої особи - ОСОБА_3 за ціною 237500 грн., що підтверджується заявкою №212772675 від 10.10.2018 року про перереєстрацію транспортного засобу. За таких обставин,з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація вартості 1/2 частини спірного транспортного засобу, що складає 119000 грн.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Посилання ОСОБА_4 на те, що позивач до вирішення питання про розподіл майна самовільно забрав та реалізував спільне рухоме майно на загальну суму 97818 грн. не підтверджені належними та допустимими доказами. Подані копії товарних накладних на придбання окремих інструментів не містять прізвища набувача. За відсутності інших доказів, які би були допустимими, суд позбавлений можливості встановити факт набуття майна з поданого переліку, належності його до об"єкту спільної сумісної власності подружжя. Тому у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 слід відмовити.

Керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково, а у задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Припинити право спільної сумісної власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 , що зареєстроване Івано-Франківським ОБТІ 25.06.2008 року на ім`я ОСОБА_3 за номером 50 у книзі №1.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину індивідуального житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , що зареєстрований Івано-Франківським ОБТІ 25.06.2008 року, розташований на земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд загальною площею 0,0561 га кадастровий номер 2620489001:01:001:0147.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину індивідуального житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , що зареєстрований Івано-Франківським ОБТІ 25.06.2008 року, розташований на земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд загальною площею 0,0561 га кадастровий номер 2620489001:01:001:0147.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 119000 грн. в якості грошової компенсації за Ѕ вартості відчуженого автомобіля KIA Carens 2011 р.в.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Л.Битківський