Рішення

від 03.04.2007 по справі 48/63

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/63

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  48/63

03.04.07

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

№ 48/63                                                                                                                              03.04.07

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Олеван плюс»

До          Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Імперіал Будсервіс"

Про          визнання договору дійсним

Суддя В.В.Сулім

Представники:

Від позивача          Дубовик Г.В.

Від відповідача        Не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відповідача про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 01 грудня 2006 року № 01/12-01, укладеного між сторонами.

13.02.2007р. ухвалою господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №48/63 та призначено її до розгляду.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов'язками у відповідності із ст.22 ГПК України.

Крім цього, представникам сторін у судовому засіданні роз'яснено вимоги ст.81-1 ГПК України.

Судом, у відповідності з вимогами ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що Позивач недноразово звертався до Відповідача з проханням про нотаріальне посвідчення договору, але не отримав жодної відповіді останнього. Крім того, Позивач підкреслює, що спір виник внаслідок бездіяльності Відповідача, а саме: ухилення ТОВ „Компанія Імперіал Будсервіс" від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу № 01/12-01 від 01 грудня 2006 року.

Відповідач проти позову не заперечував, але зазначив той факт, що оскільки в самому договорі не обумовлено, яка із сторін договору повинна сплачувати нотаріальні витрати, то такий обов'язок по сплаті повинен нести Позивач.

Заслухавши пояснення представників Сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши всі наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:          

01 грудня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Олеван плюс»(Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Імпераіл Будсервіс" (Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 01/12-1 (далі за текстом - Договір), відповідно до плі. 1.1., 1.2 якого Продавець передає, а Покупець отримує у власність нежитлове приміщення загальною площею 421,8 кв.м., яке має один поверх та розташоване за адресою: вул. Щербакова, 53 ж в м. Київі.

01 грудня 2006 року між сторонами по Договору було укладено Акт приймання-передачі нежитлового приміщення, відповідно до якого Відповідач передав а Позивач прийняв нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 53 ж.

Згідно з п. 4.1. вказаного Договору цей продаж вчинено за 32000,00 грн., котрі Відповідач отримав після підписання договору в повному обсязі, що підтверджується наданими в судове засідання Виписками по рахунку від 16.01.2007 року та 24.02.2007 року, згідно з якими було перераховано 18500,00 грн та 13500,00 грн відповідно.

Балансова вартість проданого за Договором майна підтверджується Довідкою про балансову вартість необоротних активів ТОВ „ Комерційна фірма „Олеван Плюс" від 8 грудня 2006 року, відповідно до якої за даними бухгалтерського обліку станом на 08 грудня 2006 року первісна вартість необоротних активів (приміщення магазину за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 53 ж) визначена в розмірі 32000,00 грн., знос не нараховувався.

Листами від 11 грудня 2006 року за № 2 та від 25 грудня 2006 року за № 3 Позивачем було направлено Відповідачу пропозицію щодо вирішення питання про нотаріальне посвідчення Договору. Сторони не надали в судове засідання доказів отримання відповіді на вищевказані листи.

Відповідно до рішення Господарського суду м. Києва по справі № 43/362 від 26.04.2005 року, за Відповідачем було визнано право власності на нерухоме майно - павільйон загальною площею 107, кв.м., який знаходиться за адресою: 04111, м. Київ, вул. Щербакова, 53. На підставі вищевказаного рішення суду Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна було видано реєстраційне посвідчення № 009246 від 13 липня 2005 року, згідно з яким за Відповідачем було зареєстровано на праві приватної власності павільйон загальною площею 107,5 кв. м.

Розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації № 858 від 16.05.2005 року було присвоєно поштову адресу павільйону на вул. Щербакова, 53 - вулиця Щербакова, 53 ж.

З огляду на встановлені обставини справи Господарський суд міста Києва вважає, що позов Позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Відповідно до абз. 4 п. 7 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.99 р. N 02-5/111, якщо однією з сторін угода виконана повністю або частково, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, господарський суд на підставі частини другої статті 47 Цивільного кодексу УРСР (яка повністю кореспондується з ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України) вправі за позовом сторони, яка виконала угоду, визнати таку угоду дійсною. Судове рішення у цьому випадку замінює нотаріальне посвідчення. Однак, якщо угода містить протиправні умови, відповідний позов не може бути задоволений.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі статтею 317 Цивільного кодексу України, саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем за Договором було відчужено на користь Позивача нежитлове приміщення загальною площею 421,8 кв.м, яке розташоване за адресою: вул. Щербакова, 53 ж в м. Києві. Натомість подані до суду документи свідчать про той факт, що за Відповідачем було визнано право власності на нежитлове приміщення на загальну площу 107.5 кв.м. Документів, які б свідчилили про наявність права власності на всю площу приміщення, відчуженого за Договором, Відповідачем не було надано. А від так, згідно Договору № 01/12-1 від 01 грудня 2006 року було відчужено майно, право власності на яке Відповідачу не належало, про що останній не міг не знати.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відчуження Відповідачем майна, яке йому на праві власності не належало є протиправною умовою договору, яка суперечить чинному законодавству.

За вказаних обставин Господарський суд міста Києва вважає, що Договір 01/12-1 від 01 грудня 2006 року не може бути визнано дійсним через те, що його суттєві умови не відповідають чийому законодавству.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, сплати державного мита підлягають покладаються на позивача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.4, 33, 49, 78, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В позиві відмовити

Суддя                                                                                 Сулім В.В.