Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/1004/19
Провадження № 2/382/93/20
РІШЕННЯ
Іменем України
20 жовтня 2020 року Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Литвин Л.І.
при секретарі Шульзі Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майнота за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно
Встановив:
Позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.Свої вимоги обгрунтовували тим, що в 1954 р. їх дідом та бабою був побудований житловий будинок по АДРЕСА_1 . В цьому будинку з народження проживав їх батько ОСОБА_4 , а після його одруження - їх матір ОСОБА_5 , а також вони після народження мешкали в даному будинку. Вони та відповідачка ОСОБА_3 є рідними братами та сестрами. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати - ОСОБА_5 , при цьому заповіту не залишила. Їх батько ОСОБА_4 після смерті їх матері прийняв спадщину, яка складалася із її частки у спільному майні подружжя та фактично вступив у володіння спадковим майном. 11 листопада 1997 р. їх батьком було складено заповіт, за яким все своє майно, в тому числі і житловий будинок з підсобними приміщеннями, він заповів їм та ОСОБА_3 . З 14 квітня 2006 р. їх батько ОСОБА_4 став проживати у м. Києві в сім"ї їх сестри ОСОБА_3 . В 2013 р. їх батько почав оформляти право власності на нерухоме майно, зокрема, на житловий будинок та на земельні ділянки, призначені для будівництва та обслуговування житлового будинку та для особистого селянського господарства, в тому числі й того, яке фактично ним було успадковане після смерті їх матері. За час життя їх батько не встиг оформити на себе лише право власності на земельні ділянки, що знаходяться за адресою: с. Лозовий Яр Яготинського району Київської області, а саме, на земельну ділянку, кадастровий номер: 3225583601:02:015:0101 площею 0,2500 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, на земельну ділянку, кадастровий номер: 3225583601:02:015:0102 площею 0,4282 га, призначену для ведення особистого селянського господарства. ІНФОРМАЦІЯ_2 їх батько ОСОБА_4 помер. Вони та відповідачка по справі, як спадкоємці першої черги, в передбачений законом термін звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини за місцем проживання їх померлого батька. На їх заяви про видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом на 1/3 частку кожному з них житлового будинку з підсобними приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , вони отримали від державного нотаріуса постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, підставою відмови стало те, що згідно архівних даних інформація про реєстрацію права власності на житловий будинок за померлим ОСОБА_4 відсутня. Відповідно до ст. 563 ЦК України (в ред. 1963 р.) у ивпадку смерті члена колгоспного двору спадкування в майні двора не відкривається, а спадкується лише особисте майно членів колгоспного двору. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не задишилося, майно двору спадкується на загальних підставах. Враховуючи те, що станом на 7 січня 1991 р. членами колгоспного двору за адресою: АДРЕСА_1 , були: ОСОБА_6 , 1905 р.н., (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ) - голова двору, ОСОБА_4 - син, ОСОБА_5 - дружина, то в силу ст.ст. 120, 123 ЦК України (в ред. 1963 р.) кожному з них належали частки по 1/3 будинковолодіння. Оскільки їх бабуся ОСОБА_6 , 1905 р.н. померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та їх мати ОСОБА_5 , 1926 р.н. померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , то правовідносини щодо спадкування після їх смерті регулюються нормами ЦК УРСР 1963 р. Враховуючи, що ні їх бабуся, ні їх матір заповіту щодо належного кожній з них, як члену колгоспного двору, майна - по 1/3 частині вищевказаного будинку не складали, спадщину після їх смерті прийняв ОСОБА_4 - син ОСОБА_6 та чоловік ОСОБА_5 , оскільки був спадкоємцем першої черги за законом та фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, відмови від прийняття спадщини протягом шестимісячного строку не заявляв, тому він успадкував належні померлим частки житлового будинку і став єдиним власником. Враховуючи, що їх батьку ОСОБА_4 , як члену колгоспного двору, належала 1/3 частина житлового будинку в АДРЕСА_1 , та після смерті їх бабусі ОСОБА_6 та їх матері ОСОБА_5 він успадкував 2/3 частини житлового будинку, то йому стало належати все домоволодіння, однак, права власності на належне йому майно (вказаний житловий будинок) до дня своєї смерті він не зареєстрував. Вони та їх сестра ОСОБА_3 є спадкоємцями померлого батька за заповітом, спадщина ними прийнята, проте ОСОБА_3 з ними не спілкується, не сприяє в оформленні їх прав на спадкове майно. Просили встановити, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 належав ОСОБА_4 на день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 на праві власності та визнати за ними право власності на спадкове майно у розмірі 1/3 частини, за кожним, на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник позивачки за зустрічним позовом та позивачка первісний позов визнали та позовну заяву до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно обгрунтували тим, що позивачка визналапозов в частині визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності по 1/3 частині будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, вона, як спадкоємиця своїх батьків також має право на 1/3 частину цього будинку. Крім того, у первісному позові позивачі зазначили, що ОСОБА_5 заповіту не залишила, що є неправдою. За життя ОСОБА_5 залишила заповіт, яким усе своє майно заповідала своїм дітям. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Про існування заповіту ОСОБА_5 їй відомо не було до 2018 року. Ніхто з дітей не звертався до уповноважених органів для прийняття спадщини. Після смерті ОСОБА_5 у будинку продовжував проживати та вести господарство ОСОБА_4 до 2005 року (у 2005 році почав хворіти та вона почала забирати його до себе за адресою: АДРЕСА_2 ). За таких обставин, ОСОБА_4 фактично прийняв спадщину (будинок за адресою: АДРЕСА_1 ) та став її володільцем. Після смерті ОСОБА_4 23.07.2013 року будинок відповідно до заповіту має бути розподілений між його дітьми у рівних частинах. Таким чином, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають стати власниками по 1/3 частині будинку. Однак, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у реєстрації права власності на будинок, оскільки в архівних даних відсутня інформація про реєстрацію права власності на будинок за ОСОБА_4 . За таких обставин, єдиною можливістю для спадкоємців отримати право власності на частки будинку за адресою АДРЕСА_1 є отримання судового рішення. Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про речові права на нерухоме майно, земельна ділянка із кадастровим номером 3225583601:02:015:0101 та земельна ділянка із кадастровим номером 3225583601:02:015:0102 належать на праві власності ОСОБА_4 . Оригіналів документів, які б підтверджували право власності на зазначені земельні ділянки у ОСОБА_3 немає, на прохання до брата - ОСОБА_1 надати їх, вона отримала відмову. Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування передбачено, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут). Правило статті 1225 ЦК про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності. Спадкодавець може передавати за заповітом частину належної йому земельної ділянки, тоді інша частина цієї ділянки спадкується за законом. У разі коли спадкодавець заповів всю земельну ділянку або її частину іншим особам, які не успадковували нерухоме майно, то спадкоємці мають право на земельну ділянку, на якій розміщено нерухоме майно та на частину ділянки, яка є необхідною для його обслуговування, незалежно від змісту заповіту. За такими правилами здійснюється й перехід права на землю при спадкуванні права на частину нерухомого майна, а якщо був установлений порядок користування ним - то з урахуванням цього порядку. Згідно абзацу 12 пункту 3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування (далі - Лист ВССУ) передбачено, що Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Згідно з абзацом 1 пункту 3.5. Листа ВСУ передбачено, що спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут). За таких обставин, вона має право на 1/3 частину земельної ділянки із кадастровим номером 3225583601:02:015:0101, площею 0,2500 га, 1/3 частини земельної ділянки із кадастровим номером 3225583601:02:015:0102, площею 0,4282 га, на яких розташований будинок по АДРЕСА_1 . Відповідно до копії Державного акту на право власності на земельну ділянку № 255685 (яка є у її розпорядженні) земельна ділянка із кадастровим номером 3225583600:01:004:0081, площею 2,9540 га належить ОСОБА_4 на підставі розпорядження Яготинської районної державної адміністрації від 26.10.2004 р. №368. Право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3225583600:01:004:0081, площею 2,9540 га за ОСОБА_4 також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про речові права на нерухоме майно. Крім того, на адвокатський запит її представника супровідним листом від 01.02.19 № 09-5-183 головою Яготинської районної державної адміністрації надано копію Розпорядження Яготинської районної державної адміністрації від 26.10.04 №368 із витягом зі Списку громадян України, членів КСП Україна , яким передається у власність земельні частки (паї) в межах Лозовояворівської сільської ради. Таким чином, спадщина від ОСОБА_4 у складі будинку по АДРЕСА_1 , земельної ділянки із кадастровим номером 3225583601:02:015:0101, площею 0,2500 га, земельної ділянки із кадастровим номером 3225583601:02:015:0102, площею 0,4282 га, а також земельної ділянки (паю) із кадастровим номером 3225583600:01:004:0081, площею 2,9540 га відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_5 та має бути розподілена між спадкоємцями в рівних частинах згідно заповіту ОСОБА_4 . Просила визнати за нею право власності на 1/3 частину будинку по АДРЕСА_1 , на 1/3 частину земельної ділянки із кадастровим номером 3225583601:02:015:0101, на 1/3 частину земельної ділянки із кадастровим номером 3225583601:02:015:0102, на 1/3 частину земельної ділянки із кадастровим номером 3225583600:01:004:0081.
В судове засідання позивачі за первісним позовом та їх представник не з"явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, в заяві до суду представник позивачів просила розглянути справу у їх відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, позивачі позов про визнання права власності на 1/3 частину спадкового майна за ОСОБА_3 визнали.
Відповідачка за первісним позовом та її представник в судове засідання не з"явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, представник ОСОБА_7 звернулася до суду з заявою, в котрій просила розглянути справу у їх відсутності. З матеріалів зустрічної позовної заяви вбачається, що позивачка за зустрічним позовом визнає вимоги за первісним позовом.
Перевіривши матеріали справи, враховуючи, що відповідачка за первісним позовом та відповідачі за зустрічним позовом вимоги позовів визнали, суд вважає, що визнання позову може бути прийнято судом, а первісний та зустрічний позови підлягають до задоволення.
В силу ст. 529 ЦК України ( в редакції 1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Згідно із ст. 548 ЦК України (в редакції 1963 року) прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
В силу ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом
шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 553 ЦК УРСР 1963 року, спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).
Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року (пункти 4, 5), Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до ст. 563 ЦК УРСР 1963 року, у випадку смерті члена колгоспного двору спадкування в майні двора не відкривається, а спадкується лише особисте майно членів колгоспного двору. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишилося, майно двору спадкується на загальних підставах.
Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК України ( редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.
Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
В силу ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, за подачу первісної позовної заяви позивачами сплачено 1536,80 коп. судового збору.
Позивачкою за зустрічним позовом сплачено за звіт про оцінку майна - 2700 грн. та 2224,56 грн. судового збору, а всього 4 924,56 грн.
Оскільки вимоги первісного та зустрічного позову задоволені у повному обсязі, то шляхом взаємозарахування сум судових витрат з позивачів за первісним позовом на користь позивачки за зустрічним позовом слід стягнути, з кожного, по 1693,88 грн. ( 2 224, 56 + 2700-1536,80 = 3 387,76; 3 387,76:2 = 1693,88).
Керуючись ст.ст. 141, 206, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 1216-1218,1220,1223, 1225, 1270 ЦК України, ст.ст. 529, 548-549 ЦК України (в редакції 1963 року), суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майнозадовольнити.
Встановити, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 належав ОСОБА_4 на день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 на праві власності.
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності на спадкове майно у розмірі 1/3 частини, за кожним, на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майнозадовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину земельної ділянки із кадастровим номером 3225583601:02:015:0101 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,25 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3225583601:02:015:0102 для ведення особистого селянського господарства, площею 0,4282 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3225583600:01:004:0081 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,954 га, розташованої на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.
Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та із ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , з кожного, по 1693,88 (одній тисячі шістсот дев"яносто три гривні 88 копійок) на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повний текст рішення виготовлено 30 жовтня 2020 року.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області.
Суддя Литвин Л.І.
Суд | Яготинський районний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 20.10.2020 |
Оприлюднено | 02.11.2020 |
Номер документу | 92538305 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Яготинський районний суд Київської області
Литвин Л. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні