Рішення

від 30.10.2020 по справі 640/9240/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 жовтня 2020 року справа №640/9240/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю ПРК ПРИНТ (далі по тексту - позивач, ТОВ ПРК ПРИНТ ) доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 лютого 2019 року №02122615140106 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність визначення суми податкового зобов`язання з податку на прибуток, виходячи з того, що господарські операції із контрагентами ТОВ КОНФЕРЕНС ХАУЗ ПРО та ТОВ ВІЄН ПРО підтверджені належним чином оформленими первинними та податковими документами, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а позивачем дотримано передбачені законодавством умови для формованная даних податкового обліку в частині витрат.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/9240/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач у письмовому відзиві на позов вказав про відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства, підтримавши висновки акта перевірки.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 21 лютого 2019 року №02122615140106 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 57.3 статті 57, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України ТОВ ПРК ПРИНТ збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 53 938,00 грн., у тому числі за основним платежем на 53 938,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн.

За результатами розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2019 року №02122615140106 рішенням ДФС України від 26 квітня 2019 року №19973/6/99-99-11-04-02-2 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 30 січня 2019 року №56/26-15-14-01-06/39050415 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ПРК ПРИНТ (код 39050415) з питань, дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ КОНФЕРЕНС ХАУЗ ПРО (код 39468241) та ТОВ ВІЄН ПРО (код 39608191) за 2015 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 3 П(С)БО 1, пункту 5 П(с)БО №15, пункту 6 П(С)БО 16, пункту 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 53 938,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані тим, що згідно з документами, наданими для перевірки, податкової інформації, даних інформаційних джерел, не підтверджено отримання послуг від ТОВ КОНФЕРЕНС ХАУЗ ПРО та ТОВ ВІЄН ПРО , оскільки на підставі наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації встановлено: згідно пояснень засновників ТОВ КОНФЕРЕНС ХАУЗ ПРО та ТОВ ВІЄН ПРО жодного відношення до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності не мають, документів по взаємовідносинам з підприємствами-контрагентами не підписували, податкову звітність не складали, товарів та послуг не поставляли; аналізом інформації, наявної в базах даних ДФС України, щодо технічної та технологічної можливості здійснення наданих послуг, зокрема, виявлено відсутність основних засобів на балансі підприємства, не підтверджено поставки по ланцюгу постачання; неможливо підтвердити операції стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної діяльності.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентами - ТОВ КОНФЕРЕНС ХАУЗ ПРО та ТОВ ВІЄН ПРО ; мету придбання та обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (замовник) та ТОВ КОНФЕРЕНС ХАУЗ ПРО (виконавець) укладено договір про надання послуг від 17 березня 2015 року №031701, за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату поліграфічні послуги та послуги з розміщення рекламних матеріалів, а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги.

Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ КОНФЕРЕНС ХАУЗ ПРО долучено до матеріалів справи договір про надання послуг від 17 березня 2015 року №031701, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №2703 та №64.

Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ КОНФЕРЕНС ХАУЗ ПРО (постачальник) укладено договір про постачання товару від 20 березня 2015 року №032001, за умовами якого постачальник приймає на себе зобов`язання поставити, а покупець сплатити та отримати товар на умовах дійсного договору в асортименті, та за цінами, вказаними у накладних, які є невід`ємною частиною продукції дійсного договору.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ КОНФЕРЕНС ХАУЗ ПРО позивачем долучено до матеріалів справи договір про постачання товару від 20 березня 2015 року №032001 та видаткову накладну від 31 березня 2015 року №31039.

Між позивачем (покупець) та ТОВ ВІЄН ЛТД (постачальник) укладено договір про постачання товару від 02 червня 2015 року №06022015, за умовами якого постачальник приймає на себе зобов`язання поставити, а покупець сплатити та отримати товар на умовах дійсного договору в асортименті, та за цінами, вказаними у накладних, які є невід`ємною частиною продукції дійсного договору.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ ВІЄН ЛТД позивачем долучено до матеріалів справи договір про постачання товару договір про постачання товару від 02 червня 2015 року №06022015 та видаткові накладні від 02 червня 2015 року №6, від 05 червня 2015 року №7 та від 26 червня 2015 року №221.

Оплата за надані послуги здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, про що встановлено в акті перевірки.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Порядок формування доходів і витрат в бухгалтерському обліку регулюється Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 15 Дохід та 16 Витрати , що затверджені наказами Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 та від 31 грудня 1999 року №318.

Зокрема, за змістом пунктів 5 і 7 П(с)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

При цьому, згідно з пунктом 21 П(с)БО 15 дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Згідно з пунктами 5 - 7 цього П(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Пунктами 11, 12 і 15 ПБО 16 визначено склад собівартості продукції, робіт і послуг, а також порядок формування загальновиробничих витрат. Так, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Зокрема, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (п. 12 П(С)БО 16).

До складу загальновиробничих витрат включаються, в т.ч. інші витрати.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть враховуються для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток навіть за наявності складених документів чи сплати грошових коштів.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктами 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Разом із цим, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку та, як наслідок, повні бути віднесені до інших доходів як безоплатно отриманий товар та враховуватися при обчисленні фінансового результату.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, суд звертає увагу, що позивач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували транспортування придбаного у ТОВ КОНФЕРЕНС ХАУЗ ПРО , ТОВ ВІЄН ПРО товару позивачу, з урахуванням чого неможливо встановити рух товару від ТОВ КОНФЕРЕНС ХАУЗ ПРО , ТОВ ВІЄН ПРО . У справі відсутні докази наявності у позивача місця для зберігання придбаного товару, оприбуткування товару на складах позивача, докази зберігання придбаного товару та, як наслідок, надані позивачем первинні документи не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операції із ТОВ КОНФЕРЕНС ХАУЗ ПРО та ТОВ ВІЄН ПРО .

При цьому, позивачем не зазначено мету придбання товарів та послуг згідно договорів, укладених із ТОВ КОНФЕРЕНС ХАУЗ ПРО та ТОВ ВІЄН ПРО , не надано доказів на підтвердження використання саме придбаного у зазначених контрагентів товарів та послуг, подальшого використання у власній господарській діяльності, зокрема щодо продажу третім особам або зберігання.

У свою чергу факт укладення договорів не є доказом реальності здійснення господарської операції.

Таким чином, позивачем не доведено реальність господарських операцій по відносинам із ТОВ КОНФЕРЕНС ХАУЗ ПРО та ТОВ ВІЄН ПРО і пов`язаність отриманих послуг, придбаних товарів із господарською діяльністю підприємства, що виключає правомірність формування витрат у межах спірних правовідносин.

Суд враховує, що доводи акта перевірки стосовно реєстрації щодо ТОВ ВІЄН ПРО картки суб`єкта фіктивного підприємництва, не підтверджуються документально, однак, звертає увагу, що зазначене не впливає на результат вирішення спору за умови не підтвердження реальності господарських операцій та пов`язаності придбаних товарів і послуг із господарською діяльністю.

При цьому, судом не беруться до уваги доводи відповідача щодо наявності відкритого кримінального провадження у зв`язку з ненаданням відповідачем жодних доказів на підтвердження викладених у запереченнях та акті перевірки обставин щодо наявності відкритих відносно контрагента позивача ТОВ КОНФЕРЕНС ХАУЗ ПРО кримінального провадження.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток за 2015 рік є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток є правомірним.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 лютого 2019 року №02122615140106 нормативно і документально не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди зокрема перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ ПРК ПРИНТ не підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю ПРК ПРИНТ відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю ПРК ПРИНТ (02091, м. Київ, Харківське шосе, 164, офіс 3; ідентифікаційний код 39050415);

Головне управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980).

Суддя В.А. Кузьменко