Постанова

від 29.10.2020 по справі 569/16058/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2020 року

м. Рівне

Справа № 569/16058/19

Провадження № 22-ц/4815/1077/20

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Гордійчук С. О.

суддів: суддів:Боймиструка С.В., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання: Шептицька С.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач -Держава Україна в особі Державної казначейської служби України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Прокуратура Рівненської області, Головне управління Національної поліції в Рівненській області

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника Державної казначейської служби України - Мельничук Лілії Олександрівни на додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 березня 2020 року, ухвалене в складі судді Ковальова І.М. у м. Рівне у справі № 569/16058/19

в с т а н о в и в :

Додатковим рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 березня 2020 року заяву представника позивача - адвоката Бляшина М.С. про ухвалення додаткового рішення - задоволено. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок).

В поданій на додаткове рішення суду апеляційній скарзі Державна казначейська служба України вказує на його незаконність з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у стягненні судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що витрати у розмірі 20000 грн. є неспіврозмірними та безпідставними.

У відзиві на апеляційну скаргу, прокуратура Рівненської області вважає додаткове рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати, а апеляційну скаргу - задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Встановлено, що Бляшин Микола Степанович будучи представником ОСОБА_1 здійснював повноваження адвоката на підставі ордеру серія РН-276 № 402 (а.с. 82 у т. 1).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно із частинами першою та другою статті 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Частинами першою, другою, третьою статті 246 ЦПК України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Із наявних в матеріалах справи протоколів судових засідань вбачається, що до закінчення судових дебатів будь яких клопотань щодо стягнення витрат на правову допомогу чи приєднання доказів понесених витрат, представником позивача не заявлялося.Окрім того, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат до суду першої інстанції не подавався.

Рішення суду від 06.02.2020 року проголошене судом о 16 год 36 хв.

Разом з тим, апеляційним судом установлено, що клопотання/заява про стягнення витрат на правову допомогу подана до суду 06 лютого 2020 року о 17 год. 02 хв. тобто, вже після ухвалення судового рішення, що стверджується листом Рівненського міського суду від 23 жовтня 2020 року за № 1/386/20-вих.

Відповідно до пунктів 4, 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Апеляційний суд вважає, що оскільки, в порушення вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, позивач у встановлений процесуальним законом строк не заявляв про намір подати докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення та не надавав попередній (орієнтовний) розрахунок суми таких витрат, тому відсутні підстави для розгляду поданих разом з заявою про ухвалення додаткового рішення документів.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки позивач пропустив строк для подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу та, як наслідок, підстави для розгляду поданих разом з заявою про стягнення витрат на правову допомогу документів відсутні, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України додаткове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні клопотання/заяви представника позивача - адвоката Бляшина М.С. про стягнення витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 270, 368, 369, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Державної казначейської служби України - Мельничук Лілії Олександрівни задовольнити.

Додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 березня 2020 року скасувати.

У задоволені клопотання/заяви представника позивача - адвоката Бляшина М.С. про стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 29 жовтня 2020 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Шимків С.С.