Постанова

від 17.08.2021 по справі 569/16058/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 569/16058/19

провадження № 61-14278св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М. М.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - держава Україна в особі Державної казначейської служби України,

треті особи: прокуратура Рівненської області, Головне управління Національної поліції в Рівненській області,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року в складі колегії суддів Гордійчук С. О., Боймиструк С. В., Шимківа С. С.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особи: прокуратура Рівненської області, Головне управління Національної поліції в Рівненській області про відшкодування понесених витрат та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що 10 грудня 2014 року слідчим відділом Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014180010007871. Правова кваліфікація кримінального правопорушення: заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем у великих розмірах, передбачене частино четвертою статті 191 КК України.

02 лютого 2015 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України. Вироком Рівненського міського суду від 07 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 31 серпня 2017 року, в справі №569/5255/15 ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених частинами другою, третьою статті 191 КК України та виправдано за відсутністю в його діях складу злочину. 21 лютого 2018 року постановою Верховного Cуду виправдувальний вирок залишено в силі.

Вказує, що порушена проти ОСОБА_1 кримінальна справа мала тяжкі наслідки для нього, адже він тривалий час страждав від почуття невизначеності свого майбутнього. ОСОБА_1 перебував під слідством з 02 лютого 2015 року до 08 листопада 2018 року, був позбавлений можливості виїзду за межі проживання. Разом з цим, в період дії обмежень на пересування в ОСОБА_1 була необхідність виїзду до м. Ірпінь та м. Луцьк, де проводились українські тенісні турніри, в яких брала участь його дочка. Крім того, позивач був позбавлений можливості бути присутнім разом з донькою і в інші важливі моменти її професійного становлення; святкування дня народження дочки, оскільки саме в цей день слідчим у кримінальному провадження було призначено одночасний допит ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Крім того, позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у порушенні його конституційних прав, переживаннях через незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, порушенням у зв`язку з цим нормальних життєвих зв`язків, вимушених змінах в організації його життя, порушення у зв`язку з цим нормальних життєвих зв`язків, а також нанесенням шкоди у своїй репутації в бізнес-сфері.

З урахуванням статті 1176 ЦК України , статті 3, 4, 5 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду ОСОБА_1 просив: відшкодувати йому шкоду, завдану внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконною затримання, в розмірі 600 000 грн моральної шкоди, витрати на правову допомогу адвоката в сумі 10 000 грн, 1500 грн витрат на залучення спеціаліста.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 300 000 грн на відшкодування моральної шкоди; 10 000 грн витрат понесених у зв`язку з наданням правової допомоги; 1500 грн витрат понесених на залучення спеціаліста в межах кримінальної справи; судові витрати компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач тривалий час перебував під слідством та судом, що призвело до порушення його конституційних прав, нормальних життєвих зв`язків, негативно вплинуло на його сімейні зв`язки, відбулося погіршення його відносин з близькими людьми, у зв`язку з чим він був змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Розмір відшкодування моральної шкоди визначений судом першої інстанції відповідно до статей 23, 1176 ЦК України, з урахуванням ступеня глибини та характеру душевних страждань позивача, істотності вимушених змін у його житті, з врахуванням принципів розумності та справедливості за період з лютого 2015 року по листопад 2017 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Рівненської області задоволено частково; рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 лютого 2020 року змінено, зменшено розмір відшкодування моральної шкоди, який підлягає стягненню з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України на користь ОСОБА_1 , з 300 000 грн до 200 000 грн; повернуто з Державного бюджету України на користь прокуратури Рівненської області Код ЄДРПОУ 02910077 судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в сумі 3 172,77 грн, сплачений за подачу апеляційної скарги.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди, апеляційний суд з урахуванням висновків викладених у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 14-298цс18, перевіривши доводи ОСОБА_1 щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідивши надані докази, оцінивши їх та визначивши мінімальний розмір моральної шкоди, зважаючи на обставини справи, особливості впливу події незаконного притягнення до кримінальної відповідальності на особу позивача, тривалість перебування позивача під слідством і судом з моменту повідомлення його про підозру 02 лютого 2015 року по 31 серпня 2017 року по день набрання вироком законної сили, глибину його переживань у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, вимушені зміни у житті з урахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості, зробив висновокпро зменшення визначеного судом першої інстанції відшкодування моральної шкоди до 200 000 грн.

Аргументи учасників справи

У вересні 2020 року представник ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року в частині зменшення розміру відшкодування моральної шкоди та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

З посиланням на неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі № 211/2611/16-ц, від 22 травня 2019 року в справі № 570/2204/17, від 08 травня 2019 року в справі № 484/3423/15-ц, вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно зменшив розмір відшкодування моральної шкоди. Зазначає, що суд апеляційної інстанції в частині обрахування строків перебування ОСОБА_1 під слідством і судом неправильно застосував до спірних правовідносин статтю 13 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду та зменшив такий строк із 45 місяців до 30 місяців.

У суду апеляційної інстанції не було законних підстав застосовувати до спірних правовідносин висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 686/23731/15 (провадження № 14-298цс18), оскільки в цій справі інші фактичні обставини, а саме, судове рішення щодо виправдування особи не оскаржувалося до суду касаційної інстанції, а тому строк перебування особи під слідством та судом закінчився з часу остаточного рішення апеляційного суду. Разом з тим, представник позивача вказує на необхідність відступити від такого висновку Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що виправдувальний вирок у справі, що переглядається, оскаржувався до суду касаційної інстанції, відповідно строк перебування під слідством і судом закінчився в момент ухвалення остаточного судового рішення Верховним Судом 08 листопада 2018 року, а не в липні 2017 року, як встановив апеляційний суд.

Постанова апеляційного суду оскаржується позивачем лише в частині зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, в іншій частині в касаційному порядку не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається.

У листопаді 2020 року представник Головного управління Національної поліції і Рівненській області подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін. Вказує, що визначений апеляційним судом розмір моральної шкоди є достатнім для розумного задоволення потреб позивача.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках, якщо:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

- скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

В ухвалі Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року вказано, зокрема, що підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі № 211/2611/16-ц, від 22 травня 2019 року в справі № 570/2204/17, від 08 травня 2019 року в справі № 484/3423/15-ц, в яких викладено висновок про застосування норми права в подібних правовідносинах, зокрема, щодо обрахунку строку перебування під слідством та судом, та який не був врахований у постанові апеляційного суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 02 лютого 2015 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України.

Вироком Рівненського міського суду від 07 лютого 2017 року по справі №569/5255/15-к ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених частинами другою та третьою статті 191 КК України та виправдано за відсутністю в його діях складу злочину. Цивільний позов ТзОВ Технотек до ОСОБА_1 про стягнення коштів залишено без розгляду. Витрати, пов`язані із залученням експерта в розмірі 391,20 грн, компенсовано за рахунок коштів Державного бюджету України. Скасовано арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , а саме: 4/100 частки власності будівлі корпусу допоміжних цехів № 21, інв. № 0, літ. S-2 , яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майн - 826173), що був накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 05 лютого 2015 року (справа №569/1749/15-к).

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області від 31 серпня 2017 року вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2017 року стосовно ОСОБА_1 залишено без зміни.

Постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08 листопада 2018 року вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 31 серпня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).

Статтею 1 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду № 266/94 ВР від 01 грудня 1994 року передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених Законами України Про оперативно-розшукову діяльність , Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону).

Положеннями статті 3 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода.

Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету (стаття 4 вказаного Закону).

Відповідно до частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Статтею 13 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду визначено, що розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.

Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 197/1330/14-ц (провадження № 61-21956св19), вказано, що: встановивши, що позивач довела належними та достатніми доказами факт заподіяння їй моральної шкоди, причинний зв`язок між тривалим розслідуванням кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 та настанням тих негативних наслідків, про які вона вказує, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування заданої позивачу моральної шкоди. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого- спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості .

Розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Відповідно до статті 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік з 01 січня 2020 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складає 4723 гривні.

У справі, яка переглядається судами установлено, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивачу завдано моральної шкоди, право на відшкодування якої він набув на підставі виправдувального вироку Рівненського міського суду від 07 лютого 2017 року, який залишений без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 31 серпня 2017 року.

Визначаючи розмір морального відшкодування, суд апеляційної інстанції врахував обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, перебування позивача протягом тривалого часу - з 02 лютого 2015 року до 31 серпня 2017 року, що загалом складає 30 місяців, під слідством та судом, що призвело до порушення нормальних життєвих зав`язків, у зв`язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 200 000 грн, яка визначена з урахуванням конкретних обставин справи.

Межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом суд визначив у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування, тобто на момент розгляду справи, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження законної сили, що узгоджується з висновком Верховного Суду України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18). Касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які б давали підстави для відступу від наведеного висновку.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 197/1330/14-ц (провадження № 61-21956св19), не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову апеляційного суду в оскарженій частині без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року в частині зменшення розміру відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Крат

М. М. Русинчук