Постанова

від 30.10.2020 по справі 400/3311/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/3311/19 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року по справі за позовом приватного підприємства «Стріт-Опт» до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов`язання зареєструвати податкову накладну за датою її подання, -

В С Т А Н О В И Л А :

08 жовтня 2019 року приватне підприємство "Стріт-Опт" звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Миколаївській області, в якому просило скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 12.08.2019 року № 1251038/42310006 та зобов`язати ДФС України зареєструвати податкову накладну № 295 від 12.06.2019 року за датою її подання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПП "Стріт Опт" у встановленому законодавством порядку, складено та направлено до контролюючого органу податкову накладу № 295 від 12.06.2019 року, реєстрація якої необґрунтовано зупинена комісією ГУ ДФС у Миколаївській області. Позивач зазначає, що ним до контролюючого органу подані всі документи на підтвердження здійснення господарської операції, однак не зважаючи на подані документи, комісією ДФС прийнято рішення від 12.08.2019 року № 1251038/42310006 про відмову в реєстрації податкової накладної з підстав ненадання платником податків розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

ГУ ДФС у Миколаївській області та ГУ ДФС України надали ідентичні відзиви на позовну заяву, в яких зазначили, що рішенням комісії ДФС обґрунтовано відмовлено позивачу в реєстрації податкової накладної, у зв`язку із ненаданням платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, акти приймання - передачі товарів, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків, що є порушенням вимог, встановлених п.14 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року адміністративний позов ПП "Стріт-Опт" задоволено. Скасовано рішення комісії ДФС від 12.08.2019 № 1251038/42310006. Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну ПП "Стріт-Опт" від 12.06.2019 № 295 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Стягнуто з ДФС України та ГУ ДФС у Миколаївській області судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ГУ ДПС України у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Зокрема апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що підставою для відмови у реєстрації податкової накладної стало ненадання платником податків на розгляд комісії необхідних первинних та розрахункових документів, банківських виписок з особового рахунку тощо. Крім того, апелянт зазначає, що з нього безпідставно стягнуто витрати на правову допомогу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року замінено відповідача (апелянта) у справі Головне управління ДФС у Миколаївській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 43144729, юридична адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6).

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

ПП "Стріт-Опт" (код ЄДРПОУ 42310006) зареєстровано як юридична особа з 16 липня 2018 року. Основним видом діяльності товариства є неспеціалізована оптова торгівля (Код КВЕД 46.90).

30 травня 2019 року ПП Стріт-Опт (продавець) уклав договір купівлі-продажу № 30/05-01 з ТОВ Макси-Пром (покупець), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця належні продавцю продукти харчування згідно видаткових накладних, а покупець зобов`язується прийняти товари та оплатити їх вартість на умовах цього договору.

Згідно п. 6.1.Договору, оплата по даному договору здійснюється в строк до 30 днів з дня поставки товару. Оплата може бути перерахована в якості передплати.

Згідно видаткової накладної № 301 від 12.06.2019 позивач поставив на адресу ТОВ Макси-Пром продукти харчування на суму 19 800 грн з ПДВ.

Реалізована на адресу ТОВ "Макси-Пром" продукція, раніше придбана у ПП"Кондитер - Опт", згідно договору купівлі - продажу № 281-КО-18 від 08.10.2018 року. Придбання товару підтверджується відповідними первинними документами: видатковою накладною ПП Кондитер-Опт №РНККО0068948 від 16.04.2019 на суму 414008,24 грн із ПДВ; товарно транспортною накладною №РНККО0068948 від 16.04.2019.

12 червня 2019 ПП Стріт-Опт складено податкову накладну № 295 про постачання на адресу ТОВ Макси-Пром продуктів харчування на загальну суму 19 800 гривень.

25 червня 2019 позивач направив на реєстрацію податкову накладну № 295 на суму 19 800 грн, в т.ч. ПДВ 3300 грн.

25 червня 2019 позивачем отримано від відповідача квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної, згідно якої податкову накладну прийнято, але реєстрацію зупинено, та зазначено підстави зупинення, зокрема вказано, що відповідно до п. 201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку" та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН (а.с.14-15).

08 серпня 2019 позивач направив до ГУ ДФС у Миколаївській області пояснення та копії фінансово-господарських документів.

Рішенням комісії ДФС № 1251038/42310006 від 12 серпня 2019 року ПП "Стріт-Опт" відмовлено в реєстрації податкової накладної від 12.06.2019 № 295 з підстав ненадання: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив того, що на розгляд відповідачу позивачем надавались необхідні первинні документи, які стосуються поставки товару, а у відповідача відсутні законні підстави для зупинення реєстрації податкової накладної.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Нова редакція пункту 201.16 статті 201 ПК України викладена на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" від 7 грудня 2017 року № 2245-VIII.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

21 лютого 2018 року на виконання вимог Закону № 2245-VIII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, пунктом 10 якого зобов`язано ДФС визначити критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та погодити їх з Міністерством фінансів України.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 (далі - Порядок №117, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 5 вказаного Порядку №117 встановлено, що податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Згідно з п. 6 Порядку №117, у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до п. 10 Порядку №117, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Згідно з пунктами 12, 13 Порядку №117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 14 порядку №117 визначено перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, який включає в себе:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Відповідно до пункту 21 вказаного Порядку, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

На час виникнення та розвитку спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом ДФС від 05 листопада 2018 року №4065/99-99-07-05-04-18 за погодженням з Міністерством фінансів України від 29 жовтня 2018 року. Критерії погоджено за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин та прийняття спірного у цій справі акта індивідуальної дії, хоча й набула чинності змінена редакція пункту 201.16 статті 201 ПК України, відповідно до вимог якої прийнято Порядок № 117, проте реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій.

Відповідні критерії у період, що аналізується, визначалися листом ДФС від 05 листопада 2018 року №4065/99-99-07-05-04-18.

Вказаний лист, визначав критерії ризиковості та передбачав необхідність подання різних за своїм переліком документів, необхідних для підтвердження господарської операції з метою подальшої реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зі змісту квитанцій від 25.06.2019 року вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної № 295 вимогам пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку" (а.с.14).

Відповідачем вказано, що податкова накладна зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, у зв`язку з тим, що остання відповідає підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку , разом з тим жодного посилання на конкретний критерій, визначений у пункті 1.6 не наведено.

Вирішуючи питання щодо законності рішення відповідача про відмову у реєстрації податкової накладної, необхідно надати оцінку рішенню (діям) щодо зупинення реєстрації цієї податкової накладної, яка за своїм змістом є передумовою для прийняття відповідачем оскаржуваного у даній справі рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Судова колегія приходить до висновку, що акти, які затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством. Листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, зупинення реєстрації податкових накладних на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листами ДФС, порушує принцип правової визначеності та передбачуваності, а відтак, є неправомірним.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду по справі № 560/279/19 від 20 листопада 2019 року, від 2 квітня 2019 року у справі № 822/1878/18, від 21 травня 2019 року у справі № 815/2791/18, від 9 липня 2019 року у справі №140/2093/18 та 30 липня 2019 року у справі №320/6312/18.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем надані до контролюючого органу всі документи, передбачені пунктом 14 Порядку № 117 для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкова накладна № 295 від 12.06.2019 року, копія договору суборенди №ОФ23 від 16.07.2018 року; копія договору № 01-04 від 01.04.2019 року, копії податкових накладних, повідомлення форми № 20-ОПП про об`єкти оподаткування з квитанцією, штатний розклад ПП "Стріт-Опт", договір про надання транспортних послуг № 0301 від 03.01.2019 року, договір купівлі - продажу № 30/05-01 від 30 травня 2019 року між позивачем та ТОВ "Макси-Пром"; видаткова накладна № 301 від 12.06.2019 року; рахунок на оплату № 223 від 09 червня 2019 року,довіреність, договір поставки товарів № 281-КО-18 від 18 жовтня 2018 року; видаткова накладна № НККО0068948 від 16 квітня 2019 року, ТТН № РНККО0068948 від 16 квітня 2019 року, рахунок на оплату № НККО0000243 від 16 квітня 2019 року, платіжне доручення № 298 від 16 квітня 2019 року, податкову накладну № 1074 від 16.04.2019 року, подану ПП "Кондитер-Опт".

Проте, в оскаржуваному рішенні Комісії про відмову в реєстрації такої податкової накладної фактично було лише процитоване положення п. 14, п. 21 Порядку №117, тобто викладена загальна норма без зазначення конкретних документів, яких, на думку відповідача, не вистачає для здійснення реєстрації податкової накладної, а також без повідомлення причин та мотивів, за яких надані позивачем пояснення та документи не були враховані.

При цьому, щодо поданих позивачем документів у відповідача були відсутні будь - які зауваження щодо дефекту форми, змісту або походження.

Разом з тим, Комісія не зважаючи на надіслані позивачем пояснення та додані до нього документи, прийняла оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, без зазначення, як було вказано вище, мотивів неврахування поданих позивачем документів.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Невиконання відповідачем вказаних вимог призводить до протиправності прийнятого рішення.

Судова колегія також враховує, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2019 у справі №826/12108/18, залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019, визнані протиправними та нечинними п. 10, п. 20, п. 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21 лютого 2018 р. «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» .

Крім того, оскаржуваним судовим рішенням судом стягнуто з ГУ ДФС у Миколаївській області та ДФС України на користь позивача 7 000 грн. витрат на правничу допомогу (по 3 500 грн. з кожного з відповідачів), з чим не згоден апелянт.

Так, відповідно до п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За приписами ч.ч.4-7 цієї статті Кодексу для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, ч.5 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018р. у справі №816/2096/17 та у постанові від 16.05.2019р. у справі №823/2638/18.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу ТОВ Стріт-Опт надало суду першої інстанції: договір-доручення № ПН-4 про надання правової допомоги від 10.09.2019, що був укладений позивачем і Адвокатським бюро Сергія Бєліка; додаток № 1 до договору протокол № 1 узгодження договірної ціни від 10.09.2019; ордер на надання правничої правової допомоги від 10.09.2019 № 1002925; платіжне доручення від 07.10.2019 № 106 на суму 11000 грн, рахунок-фактура №ПН-4/295 від 18.09.19.

Крім того, позивачем до суду надано заяву про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката, в якій позивач зазначив, що між ним та адвокатом 20.09.2019р. укладено додаток № 1 до договору протокол № 2 узгодження договірної ціни, а також додав звіт № ПН-4/295 про надані правові послуги від 02.12.2019р., в якому визначено перелік виконаних робіт із зазначенням обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількістю витраченого часу; акт № ПН-4/295 від 02.12.2019р. приймання передачі правових послуг згідно договору № ПН-4 про надання правових послуг від 10.09.2019р.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем частково доведено понесення ним витрат на правничу допомогу.

Судова колегія також не приймає до уваги доводи апелянта щодо неспівмірності судових витрат, оскільки судом першої інстанції зменшено розмір витрат на правничу допомогу понесених позивачем, які підлягають відшкодуванню відповідачами, з урахуванням наданих документів та складністю справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для спростування висновків суду, дублюють відзиви на позовну заяву. Апелянтом не зазначено, в чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права судом першої інстанції.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

Судова колегія зазначає, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 10 жовтня 2019 року, тому постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: А.Г.Федусик