Постанова

від 30.10.2020 по справі 640/11711/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11711/19 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., за участю секретаря - Рейтаровської О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2020 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"КАРАТ-2005" до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю"КАРАТ-2005" (далі - ТОВ "КАРАТ-2005", позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі - ГУ Держпраці у Київській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу від 15.01.2019 №КВ1810/1520/АВ/ТД/ФС-35, винесену Андрієнком Владиславом Степановичем - першим заступником начальника ГУ Держпраці у Київській області.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки інспектора, які зафіксовані в акті інспекційного відвідування №КВ1810/15-20/АВ/НД від 07.12.2018 та на підставі якого винесена оскаржувана постанова №КВ1810/1520/АВ/ТД/ФС-35 від 15.01.2019 про накладення на ТОВ КАРАТ-2005 штрафу у розмірі 372300 грн, не відповідають фактичним обставинам справи.

Водночас інспекційне відвідування було проведено з грубим порушенням норм Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , у зв`язку з чим не забезпечено повноти та об`єктивності з`ясування фактичних обставин справи.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2020 адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправною та скасовано постанову ГУ Держпраці в Київській області про накладення штрафу від 15.01.2019 №КВ1810/1520/АВ/ТД/ФС-35.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

На думку апелянта суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, відповідач зокрема зазначає, що акт від 07.12.2018 №1810/1520/АВ/НД був направлений позивачу поштовим відправленням, однак з незалежних від ГУ Держпраці в Київській області причин позивачем не отриманий. Таким чином, обов`язок відповідача щодо повідомлення суб`єкта господарювання про направлення акту інспекційного відвідування виконаний належним чином.

Також скаржник, посилаючись на положення Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509) стверджує, що його обов`язок щодо повідомлення суб`єкта господарювання про розгляд справи про накладення штрафу обмежується лише надісланням виклику на розгляд.

Отже, враховуючи те, що лист №43/2/19/303 з повідомленням про дату розгляду справи надісланий ТОВ КАРАТ-2005 - 09.01.2019, позивач вважається таким, що своєчасно повідомлений про дату розгляду справи.

Водночас позивач навмисно не отримував направлений відповідачем на його адресу лист від 09.01.2019.

На думку відповідача такі дії позивача мають ознаки зловживання своїми правами з метою уникнення відповідальності за встановлені ГУ Держпраці в Київській області порушення законодавства про працю.

Отже, ураховуючи те, що належно повідомлений суб`єкт господарювання не з`явився на розгляд справи та не надав будь-яких доказів, які б підтверджували або спростовували результити інспекційного відвідування, оскаржувана постанова про накладення штрафу винесена правомірно, у зв`язку чим підстави для її скасування відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наполягає на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2020 залишити без змін.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що на підставі наказу про проведення інспекційного відвідування №4710 від 04.12.2019 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 06.12.2019 №1810 ГУ Держпраці у Київській області було здійснено спробу провести інспекційне відвідування ТОВ КАРАТ-2005 на предмет додержання законодавства про працю, не оформлення трудових відносин.

Підставою для проведення інспекційного відвідування слугував лист Головного слідчого управління СБУ від 28.11.2018 №6/9640.

У пункті 2 наказу №4710 від 04.12.2018 ГУ Держпраці у Київській області вказано, що інспекційне відвідування буде проводитися з 06 грудня по 19 грудня 2018 року.

07 грудня 2018 року інспектором праці Шевчуком С.О. складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №КВ1810/15-20/АВ/НД.

У вказаному акті зазначено, що в присутності представника ТОВ КАРАТ-2005 Цимбал Ю.І. здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ТОВ КАРАТ-2005 (код ЄДРПОУ 33465706) м.Київ, вул.Гончарна, 9 за додержанням вимог законодавства про працю.

Інспекційне відвідування неможливо було провести у зв`язку з:

- ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування;

- ненадання доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця: м. Київ, вул. Гончарна, 9, будівництво, будівельний майданчик;

- ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містить інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, їх завірених об`єктом відвідування копій або витягів;

- ненадання керівником (його уповноваженим представником)/працівниками об`єкта відвідування (необхідне підкреслити) усних та/або письмових пояснень, з питань, що стосуються законодавства про працю: згідно листа СБУ від 28.11.2018 № 6/9640 8 групі слідчої оперативної групи було зроблено відмову.

У зв`язку з чим, вказаний акт був направлений на адресу позивача засобами поштового зв`язку.

09 січня 2019 року ГУ Держпраці у Київській області листом №43/2/19/303 повідомило ТОВ КАРАТ 2005 , що о 11:55 год. 15.01.2019 за адресою: м. Київ, вул. Вавілових, 10, у каб. 303 відносно ТОВ Карат 2005 буде проводитися розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, передбачених абзацом 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Указаний лист був відправлений на адресу позивача - 10.01.2019.

15 січня 2019 року уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці у Київській області розглянуто справу про накладення штрафу на підставі акта інспекційного відвідування від 07.12.2018 № КВ1810/1520/АВ щодо порушень ТОВ КАРАТ 2005 законодавства про працю.

Відповідачем зазначено, що в ході інспекційного відвідування 07.12.2018 на підставі листа СБУ № 6/9640 від 26.11.2018 за фактичною адресою : м. Київ, вул. Гончарна, 9 встановлено господарську діяльність ТОВ КАРАТ 2005 .

Ураховуючи зазначене, ГУ Держпраці у Київській області прийнято постанову від 15.01.2019 №КВ1810/1520/АВ/ТД/ФС-35, якою на ТОВ КАРАТ 2005 накладено штраф у розмірі 372300 грн на підставі абзацу 7 частини другої статті 265 КЗпП України.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 №877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон №877-V).

Відповідно статті 1 Закону №877-V заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За змістом статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295).

Відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.

Пунктами 8-10 Порядку №295 установлено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкт відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню. Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

За правилами пунктів 16,18 Порядку №295 у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

У разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Згідно з пунктами 19-21 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до пунктів 27-29 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

З аналізу зазначених норм права можна дійти висновку, що інспекційне відвідування є однією з форм державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке проводиться на підставі наказу та направлення.

Положеннями пункту 18 Порядку №295 передбачено дії контролюючого органу у випадках коли на об`єкті відвідування відсутні документи, ведення яких передбачено законодавством про працю, а саме направлення об`єкту відвідування копії акта про неможливість проведення інспекційного відвідування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів.

При цьому письмова вимога формування та надіслання якої передбачено пунктом 18 Порядку № 295, надсилається об`єкту відвідування за наявності одночасно таких обставин: встановлення відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та надіслання одночасно копії акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Як убачається з постанови від 15.01.2019 №КВ1810/1520/АВ/ТД/ФС-35 про накладення на ТОВ КАРАТ-2005 штрафу в розмірі 372300 грн, підставою для її прийняття зазначено ненадання необхідних для перевірки документів.

Проте під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що на письмовий запит а двоката ТВ КАРАТ 2005 Козуліної А.С. щодо надання копій матеріалів інспекційного відвідування, заступник начальника С.Стахівський, листом від 02.05.2019 №43/3/19-6930 повідомив, зокрема, що вимога про надання документів не складалась у зв`язку з створенням перешкод у діяльності інспектора праці, а саме ненадання доступу до виробничих, складських, службових приміщень об`єкта відвідування.

Згідно з частинами першою статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП визначається Порядком №509.

Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Пунктами 3-8 Порядку №509 установлено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Зазначені вище норми Порядку №509 передбачають право суб`єкта господарювання, стосовно якого розглядається справа про накладення штрафу, на його участь (в порядку самопредставництва або через представника) у розгляді такої справи шляхом його повідомлення не пізніше, ніж за п`ять днів до дати розгляду.

При цьому, розгляд справи за відсутності такого суб`єкта господарювання чи його представника може відбуватися лише у разі, коли такий суб`єкт належним чином повідомлений відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи.

З аналізу положень пункту 7 Порядку №509 убачається, що саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу.

Водночас саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

З огляду на це, обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що ним виконано обов`язок щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи шляхом направлення на його адресу відповідного повідомлення рекомендованим листом з дотриманням п`ятиденного строку до дати розгляду справи.

Як убачається з матеріалів справи 10.01.2018 відповідачем направлено лист від 09.01.2019 №43/2/19/303, в якому повідомлено позивача про те, що розгляд справи відбудеться 15.01.2019 о 11:55 год., в приміщенні Головного управління Держпраці у Київській області за адресою: м. Київ, вул.Вавілових, 10, у каб.303.

Водночас у матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем вказаного листа.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що позивач був позбавлений можливості захищати свої права при винесенні 15.01.2019 спірної постанови, оскільки не був своєчасно повідомлений відповідачем про час та місце розгляду справи.

Отже, відповідач не довів, що позивач був поінформований належним чином про час розгляду справи про накладення штрафу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постанова про накладення штрафу є протиправною і була обґрунтовано скасована судом першої інстанції.

При цьому висновки Верховного Суду в справі №820/6755/16, викладені у постанові від 13.06.2018, на які посилається відповідач, не можуть бути застосовані. У цій справі спірним було інше правове питання. Відповідач отримав кореспонденцію завчасно, проте заперечував, що її отримала уповноважена особа. Отже, спірні відносини склалися щодо інших обставин, а тому ця справа не є релевантною.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального закону.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та в силу частини 5 статті 328 КАС України оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя О.М.Оксененко