Постанова

від 19.10.2020 по справі 817/1050/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 817/1050/18 пров. № А/857/705/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Запотічного І.І.,

суддів - Бруновської Н.В., Довгої О.І.,

при секретарі судового засідання: Галаз Ю.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року ( суддя Дорошенко Н.О., ухвалену в м.Рівне о 16:37, повний текст складено 01.11.2019 р.) у справі №817/1050/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Рівненської міської ради, Виконавчого комітету Рівненської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_8 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_9 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_10 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_11 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_12 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_13 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Житлово-комунальне підприємство "Сонячне", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігірія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_14 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_15 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_16 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_17 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_18 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_19 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_20 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_21 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_22 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_23 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання рішень протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 в квітні 2018 року звернувся в суд з позовом до Рівненської міської ради, Виконавчого комітету Рівненської міської ради та просив визнати рішення Рівненської міської ради №3303 від 11.03.2010, №3701 від 29.06.2010, №2873 від 02.04.2013 та рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради №44 від 12.04.2016 протиправними, такими, що не відповідають Конституції і Законам України та не чинними повністю.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що внаслідок прийняття оскаржених рішень було неправомірно сформовано земельну ділянку кадастровий номер 5610100000:01:003:0028 по АДРЕСА_1 за рахунок включення до неї частини прибудинкової території будинку АДРЕСА_2 , де він проживає. Зазначив, що 30.03.2018 до автостоянки біля будинку АДРЕСА_3 , прибули представники Рівненського міськвиконкому з автотехнікою і у супроводі працівників поліції для вилучення «тимчасових споруд» згідно з рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 44 від 12 квітня 2016 року «Про звільнення території міста Рівного від незаконно встановлених тимчасових споруд» , яке прийнято відповідно до рішення Рівненської міської ради від 2 квітня 2013 року № 2873 «Про затвердження Порядку демонтажу незаконно встановлених тимчасових споруд на території міста Рівного» . Ксерокопія зазначеного рішення з додатком - планом розташування будинків та позначення частини межі земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:003:0028 надана для обґрунтування законності вилучення двох металевих гаражів у відсутності їх власників. Зазначив, що після ознайомлення з наданими документами стало відомо, що відповідно до них звільненню від незаконно встановлених «тимчасових споруд» підлягають, серед іншого, гаражі №№ НОМЕР_1 по вул. Соборній (біля будинку НОМЕР_2 ). Натомість, будинку за адресою АДРЕСА_1 немає, а на схемі цією адресою позначений будинок АДРЕСА_4 . Зі слів посадовців, підлягають знесенню також тимчасові споруди і біля будинку АДРЕСА_2 . Зазначив, що наведене суперечить вимогам ст.ст. 13 і 41 Конституції України про забезпечення державою захисту права власності і його непорушності. Конституція України закріплює, що правовий режим власності визначається виключно законом (ст.92 Конституції), а не рішенням органів місцевого самоврядування.

Також, 27.06.2018 до суду звернувся ОСОБА_1 , мешканець квартири АДРЕСА_5 , як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору з позовною заявою до Рівненської міської ради та її виконавчого комітету, яку просив прийняти до спільного розгляду в адміністративній справі № 817/1050/18. За змістом позовних вимог ОСОБА_1 просив: визнати пункти перші рішення Рівненської міської ради № 3303 від 11.03.2010 і № 3701 від 29.06.2010, рішення Рівненської міської ради № 2873 від 02.04.2013 та рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради № 44 від 12.04.2016 протиправними та скасувати; зобов`язати відповідачів привести межі земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:003:0028 у відповідність: з рішенням виконкому Рівненської міської ради за № 136 від 14.05.1986; проектом завершення будівництва, розробленим у 2001 році Рівненською філією Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» ; кресленнями розпланування проекту будівництва будинку АДРЕСА_2 та прибудинкової території, на якій передбачена стоянка для автомобілів тощо; розпорядженням Рівненського міського голови № 3548-р від 29.12.2002; з розпорядженням міського голови № 968 від 16.04.2013 .

Як вказано судом першої інстанції, наведені ОСОБА_1 в позовній заяві мотиви протиправності оскаржених рішень є аналогічними наведеним в позовній заяві ОСОБА_2 ..

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради № 44 від 12.04.2016 року закрито та розяснено, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, її оскаржив третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_1 подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду та покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 року № 817/1050/18 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради № 44 від 12.04.2016 року і ухвалити нове судове рішення у цій частині про задоволення заявленої вимоги.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що вже раніше звертався до суду з позовом про визнання протиправним рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради №44 від 12.04.2016 року протиправним та Рівненським окружним адміністративним судом 04.05.2018 року у справі № 817/1220/18 винесено ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі з мотивів, що даний спір є цивільно-правовим, а не адміністративним. Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 21.08.2018 року скасував зазначену ухвалу суду від 04.05.2018 року та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційний суд мотивував дане рішення тим, що субєкт владних повноважень при винесенні рішення № 44 від 12.04.2016 року реалізував свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Відтак, з врахуванням ч.4 ст.78 КАС України апелянт вважає, що обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Апелянт ОСОБА_1 повідомлявся судом про час та місце розгляду справи однак до суду не зявився. Згідно поданого клопотання від 12.08.2020 року просив розгляд справи провести без його участі.

Позивач ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_23 , згідно поданих клопотань від 12.08.2020 року вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 підтримали, розгляд справи просили провести без їхньої участі.

В судовому засіданні представник третьої особи ТзОВ Сігірія проти апеляційної скарги заперечив, просив вимоги такої залишити без задоволення.

Відповідачі та інші треті особи які беруть участь у даній справі повідомлялися судом про розгляд справи, однак явки представників в судове засідання не забезпечили, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідноп. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлений інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, іншим суб`єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Однак як вірно встановлено судом першої інстанції, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 44 від 12.04.2016 "Про звільнення території міста Рівного від незаконно встановлених тимчасових споруд" виконавчий комітет вирішив звільнити територію міста Рівного від незаконно встановлених тимчасових споруд шляхом демонтажу, зокрема, 28 гаражів №№ 1.28-1.55 на АДРЕСА_1 ) (а.с.35 т.1).

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі оскарженого рішення 30.03.2018 було демонтовано гаражі, що належать мешканцям будинку АДРЕСА_2 та були розміщені біля цього житлового будинку. На думку позивача та третьої особи з самостійними вимогами, внаслідок зазначених дій представників Рівненського міськвиконкому було порушено право власності мешканців будинку АДРЕСА_2 , що й зумовило звернення до суду з такими позовними вимогами.

З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що даний спір в частині позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради № 44 від 12.04.2016 "Про звільнення території міста Рівного від незаконно встановлених тимчасових споруд" носить майновий (приватно-правовий) характер, так як стосується демонтажу власного майна осіб, а тому він не є публічно-правовим спором та повинен вирішуватися у порядку цивільного судочинства.

Відтак з врахуванням п.1 ч.1 ст.238 КАС України судом першої інстанції підставно закрито провадження у справі та розяснено позивачу, що даний спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Щодо посилання апелянта на ч.4 ст.78 КАС України, то колегія суддів зазначає, що ч.7 ст.78 КАС України визначено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи не є обовязковою для суду, а відтак суд першої інстанції вирішуючи спір по суті та досліджуючи обставини справи вправі був прийняти судове рішення щодо закриття провадження у справі, оскільки спір щодо заявленої вимоги про визнання протиправним рішення відповідача №44 від 12.04.2016 року не є адміністративним, а приватно правовим.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції з наведених вище мотивів, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 817/1050/18 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня прийняття судового рішення.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді Н. В. Бруновська О. І. Довга Повне судове рішення складено 29.10.2020