Рішення

від 20.10.2020 по справі 922/613/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/613/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області (64100, Харківська обл., м. Первомайський, вул. Соборна, буд. 20) в інтересах держави, в особі Грушинської сільської ради, Харківська область, Первомайський район, (64143, Харківська обл., Первомайський р-н., с. Грушине, вул. Центральна, буд. 4) 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Первомайська районна державна адміністрація Харківської області, Харківська область (64107, Харківська обл., м. Первомайський, вул. Соборна, буд. 16) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Відділ державної реєстрації виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області, Харківська область (64102, Харківська обл., м. Первомайський, пр. 40 років Перемоги, буд. 1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орількалатінвест" (64131, Харківська обл., Первомайський р-н., с. Грушине, вул. Центральна буд. 4) про скасування державної реєстрації; зобов`язання повернути земельну ділянку. за участю представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: Ісачкін Е.А., довіреність № б/н від 02.03.2020 року;

прокурор: Клейн Л.В., службове посвідчення № 051089 від 02.10.2018 року;

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Первомайська районна державна адміністрація Харківської області, Харківська область: не з`явився;

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Відділ державної реєстрації виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області, Харківська область: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходилась справа за позовом першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Грушинської сільської ради про:

- скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 6,9075 га з кадастровим номером 6324582500:03:000:0143, по Договору оренди укладеному між Первомайською районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Орількалатінвест", номер запису про інше речове право 183224955 здійснено 28.02.2015 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Орільткалатінвест" (код ЄДРПОУ 35027361) передати за актом прийому-передачі Грушинській сільській раді Первомайського району Харківської області земельну ділянку площею 6,9075 га з кадастровим номером 6324582500:03:000:0143 та до стягнення заявлені судові витрати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.07.2019 року у задоволенні позову Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Грушинської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орількалатінвест" - відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 року апеляційну скаргу прокуратури Харківської області залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2019 у справі №922/613/19 залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 15.01.2020 року касаційну скаргу Прокурора Харківської області задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 року та рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2019 року у справі № 922/613/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Повертаючи справу на новий розгляд, Верховний суд у складі Касаційного господарського суду зазначив, що під час нового розгляду судам необхідно врахувати викладене, вирішити питання щодо наданих сторонами доказів, всебічно, повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2020 року для розгляду справи призначено суддю Ємельянову О.О.

Ухвалою суду від 17.02.2020 року прийнято до свого провадження справу № 922/613/19. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Запропоновано учасникам справи у строк до 10.03.2020 року до 9:30 год. надати до суду письмові пояснення із урахуванням постанови Верховного Суду від 15.01.2020 року.

06.03.2020 року від відповідача надійшли пояснення (вх. № 5949) у справі, у яких останній зазначає, що з урахуванням висновків Верховного суду, викладені у постанові від 15.01.2020 року відповідач звертає увагу суду на те, що у відповідності до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" відповідач орендував земельну ділянку на умовах, що вказані у договорі оренди земельної ділянки. Пунктом 7 договору вказано, що договір укладено на 25 років (при витребуванні паю до моменту отримання громадянином Державного акту на право власності на земельну ділянку). Статтею 13 Закону вказано, що нерозподілені земельні ділянки, не витребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки. За твердженнями відповідача, до передачі земельного паю власникові- громадянину України у приватну власність, з оформленням відповідної реєстрації у реєстрі речових прав на нерухоме майно, статус подібних земельних ділянок зберігається як землі колективної власності. Таким чином, на думку відповідача, твердження позивача про те, що оформлення права комунальної власності є витребуванням земельного паю не є правильним. Як зазначає відповідач, за земельною ділянкою площею 6,9075 га, кадастровий номер 6324582500:03:000:0143 було проведено зміну права власності, що на підставі пункту 35 договору не є підставою для зміни умов договору або його розірвання. Право власності було передано від Первомайської районної державної адміністрації, що здійснювала розпорядження землями колективної власності до комунальної власності у власність Грушинської сільської ради Первомайського району Харківської області. У зв`язку із зміною власника земельної ділянки, відповідач звертався до позивача з пропозицією укласти додаткову угоду по зміні орендодавця, а також не заперечував проти розгляду питання про зміну розміру орендної плати. За твердженнями відповідача наявність іншого речового права, а саме права оренди на земельну ділянку не порушує права власника на розпорядження земельною ділянкою, а тільки встановлює права та обов`язки за договором оренди які набуваються Грушинською сільською радою Первомайського району Харківської області на підставі пункту 35 договору від 25.12.2008 року. Щодо зобов`язання відповідача передати за актом прийому-передачі Грушинській сільській раді Первомайського району Харківської області земельну ділянку площею 6,9075 га з кадастровим номером 6324582500:03:000:0143 зазначає, що ця вимога протирічить Закону України "Про оренду землі".(т. 2, а.с. 152-154).

Ухвалою суду від 10.03.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом оголошено перерву до 02.04.2020 року.

Ухвалою суду від 02.04.2020 року провадження у справі № 922/613/19 зупинено до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у справі № 912/2385/18.

Ухвалою суду від 10.08.2020 року поновлено провадження у справі № 922/613/19. Продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів. Підготовче засідання призначено на "08" вересня 2020 року.

04.09.2020 року від відповідача через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 20368) у якій зазначає, що позивач не знав про порушення інтересів держави, а вважав, що оспорюваний договір оренди можливо переоформити шляхом заміни орендодавця, що фактично було підтверджено при розгляді справи. Тому на думку відповідача, прокурором не доведено, яким чином, чому саме прокуратура здійснює звернення до суду, а не орган місцевого самоврядування в особі Грушинської сільської ради (т. 1, а.с. 225-226).

Ухвалою суду від 08.09.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до "10" вересня 2020 року.

Ухвалою суду від 10.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 22.09.2020 року.

Ухвалою суду від 22.09.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом оголошено перерву до 15.10.2020 року.

Ухвалою суду від 15.10.2020 року заяву (вх. № 23642 від 12.10.2020 року) повернуто без розгляду.

Ухвалою суду від 15.10.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом оголошено перерву до 20.10.2020 року.

16.10.2020 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заява (вх. №24094) про застосування строків позовної давності, у якій останній, просить суд, застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування наданої до суду заяви зазначає, що як вказано у позовній заяві 14.11.2013 року рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області у справі № 632/3441/13-ц було визнано спадщину відумерлою.

19.09.2014 року Первомайською районною державною адміністрацією прийняте розпорядження № 401, пунктом 1 якого вирішено припинити право користування та розірвати договір оренди земельної ділянки б/н від 25.12.2008 року (щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер № 6324582500:03:000:0143), що не було виконано сторонами договору. За твердженнями відповідача, позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом про скасування державної реєстрації речового права та передачі земельної ділянки її власнику.

Судом у судовому засіданні 20.10.2020 року поставлено на обговорення заяву відповідача про застосування строку позовної давності.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення, щодо заяви про застосування строку позовної давності та просив суд, застосувати строк позовної давності до позовних вимог прокурора у даній справі.

Присутній у судовому засіданні прокурор надав усні пояснення, у яких зазначив, що прокурором не пропущено строк позовної давності, та вважає що строк позовної давності слідує від дати реєстрації права власності на земельну ділянку у позивача. Отже прокурором позовні вимоги заявлено в межах строку позовної давності, у зв`язку із чим вважає надану відповідачем заяву необґрунтованою, та просить суд, відмовити у задоволенні заяви відповідача.

Ухвалою суду від 20.10.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання, вищевказані документи, судом долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 20.10.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом оголошено перерву до 20.10.2020 року о(б) 14:30 год.

Уповноважений представник позивача у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Уповноважений представник 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Первомайська районна державна адміністрація Харківської області, Харківська область у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Уповноважений представник 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Відділ державної реєстрації виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області, Харківська область у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Присутній у судовому засіданні прокурор надав усні пояснення щодо позовних вимог, заперечення щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, та просив суд, позов задовольнити у повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача підтримав надану до суду заяву про застосування строків позовної давності та просив суд відмовити у задоволенні позву.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.

Враховуючи, що судом було здійснено усі заходи, щодо належного повідомлення позивача та 3-х осіб про дату, час та місце розгляду справи, досліджено усі докази які надано учасниками справи, із урахуванням позиції прокурора та відповідача, суд дійшов висновку про те, що неявка у судове засідання представників позивача та 3-х осіб не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення та заперечення присутніх у судовому засіданні уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

Як зазначає прокурор, 11.12.2008 року Первомайською районною державною адміністрацією Харківської області прийнято рішення про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок (невитребуваних паїв) для передачі в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Орількалатінвест" із земель колишнього КСП "1-е Мая" в межах Гришинської сільської ради (т. 1 ,а.с. 30).

24.12.2008 року Первомайською районною державною адміністрацією Харківської області прийнято розпорядження №752, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (паїв) Товариства з обмеженою відповідальністю "Орількалатінвест" в межах Грушинської сільської ради.

Пунктом 2 розпорядження надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Орількалатінвест" земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (категорія земель - землі сільськогосподарського призначення) нерозподілені (невитребувані громадянами) паї, терміном на 25 років (при витребуванні паю - на строк до моменту отримання громадянином державного акту на право власності на земельну ділянку), загальною площею 169, 8761 га, у тому числі земельну ділянку під №90 площею 6, 9075 га (т 1, а.с. 29).

25.12.2008 року між Первомайською районною державною адміністрацією (орендодавець, 3-я особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Орількалатінвест" (орендар, відповідач) було укладено договір оренди земельної ділянки.

Вказаний договір зареєстрований в Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр ДЗК" при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 07.02.2009 року за №040968000016 (т. 1, а.с. 27-28).

Згідно пункту 7 договору сторони погодили, що договір укладено на 25 років (при витребуванні паю - на строк до моменту отримання громадянином Державного акту на право власності на земельну ділянку) (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою) (т. 1, а.с. 27).

Відповідно до пункту 1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення - нерозподілений (не витребуваний громадянином) пай для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в територіальних межах Грушинської сільської ради Первомайського району Харківської області.

Пунктом 2 договору сторони погодили, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 6, 9075 га, в тому числі рілля 6, 9075 га.

Відповідно до пункту 31 договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Згідно пункту 32 договору, дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 33 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно пункту 34 договору, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (т. 1, а.с. 28).

Відповідно до пункту 35 договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

07.02.2009 року було складено акт передачі та прийому земельної ділянки в натурі. Згідно акту Товариство з обмеженою відповідальністю "Орількалатінвест" прийняло в натурі, на місцевості, земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 6, 9075 га (т. 1, а.с. 31).

Як зазначає прокурор, відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР №0196418 на ім`я ОСОБА_1 , виданого на підставі рішення Первомайської районної державної адміністрації від 08.05.1997 року № 283, останній надано право на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності колишнього КСП "1-е Мая", розміром 6, 62 умовних кадастрових гектарів, що розташована в територіальних межах Грушинської сільської ради Первомайського району Харківської області (т. 1, а.с. 47).

Також прокурор у позовній заяві зазначає, що земельна ділянка (не витребуваний пай) із земель колишнього КСП "1-е Мая" згідно проведеного жеребкування номерів паїв для кожного окремого власника сертифікату на право на земельну частку (пай) в територіальних межах Грушинської сільської ради Первомайського району Харківської області була розподілена ОСОБА_1 під №90.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 14.11.2013 року у справі №632/3441/13ц встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла спадкодавиця ОСОБА_1 , що вбачається з копії запису акта про смерть №17 від 21.09.1998. Спадкоємці як за заповітом, так і за законом на спадщину померлої або відсутні, або не прийняли спадщину, а строк у один рік після відкриття спадщини минув. З огляду на зазначене, судом було задоволено заяву Первомайського міжрайонного прокурора Харківської області, подану в інтересах держави в особі Грушинської сільської ради Первомайського району Харківської області; вирішено визнати відумерлою спадщину ОСОБА_1 , що складається з права на земельну частку (пай), площею 6, 62 умовних кадастрових гектарів вартістю 145 092, 39 грн. та передати її у власність територіальної громади Грушинської сільської ради Первомайського району Харківської області (т. 1, а.с. 50).

Рішенням Грушинської сільської ради Первомайського району Харківської області ХХІІІ сесії VI скликання від 13.12.2013 року на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду від 14.11.2013 року, прийнято у власність територіальної громади земельну частку (пай), яка залишилася після смерті ОСОБА_1 , розміром 6, 62 га (т. 1, а.с. 49).

Листом від 11.08.2014 року № 172/02-20 Грушинська сільська рада звернулась до Первомальської райдержадміністрації про прийняття розпорядження щодо припинення права користування та розірвання договорів оренди на земельні ділянки, зокрема (паї) № 90 площею 6,9075 гр (т. 1, а.с. 51).

Згідно пункту у 1 розпорядження Первомайської районної державної адміністрації Харківської області від 19.09.2014 року № 401, вирішено припинити право користування та розірвати договір оренди земельної ділянки б/н (не витребуваний пай № 90 площею 6, 9075 га, кадастровий номер 6324582500:03:000:0143), укладений 25.12.2008 року між Первомайською районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Орількалатінвест" (зареєстрований в Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.02.2009 року за №040968000016) (т. 1, а.с. 46-47).

Юридичному сектору апарату райдержадміністрації вказано підготувати угоди про розірвання договору (пункт 3 розпорядження).

Пунктом 4 розпорядження рекомендовано Товариству з обмеженою відповідальністю "Орількалатінвест" в місячний термін подати угоди на державну реєстрацію відповідно до вимог чинного законодавства України; після проведення державної реєстрації угод в п`ятиденний термін, повернути земельні ділянки, право оренди яких припиняється, у стані не гіршому, порівняно з тим, у якому їх було одержано в оренду, згідно акту приймання-передачі.

24.11.2014 року Грушинською сільською радою на адресу Первомальської райдержадміністрації направлено лист № 214/07-20 у якому останній просив повідомити у якій стадії знаходяться додаткові угоди щодо припинення користування та розірвання договору оренди земельної ділянки (паю) № 90 площею 6,9075 га. (т. 1, а.с. 44).

22.01.2015 року Первомайська районна державна адміністрація на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орількалатінвест" листом № 03-22/233 направила проект угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки від 25.12.2008 року для підписання та повернення на адресу райдержадміністрації для здійснення заходів з державної реєстрації такої угоди (т. 1, а.с. 43).

26.01.2015 року Первомайською районною державною адміністрацією на адресу Грушинської сільської ради направлено лист № 03-20/258 у якому зазначено, що були підготовлені та направлені на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орількалатінвест" угоди про розірвання договорів оренди. Проте, до цього часу на адресу Первомайської районної державної адміністрації підписані не поверталися (т. 1, а.с. 45).

28.02.2015 року державним реєстратором в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено запис про інше речове право: 18324955 про оренду вказаної земельної ділянки відповідно до договору оренди землі від 25.12.2008 року, сторони: Первомайська районна державна адміністрація Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Орількалатінвест" (т. 1, а.с. 33-36).

28.10.2015 року Первомайська районна державна адміністрація листом № 03-22/3430 повторно направлено адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орількалатінвест" проект угоди про розірвання договору оренди (т. 1, а.с. 42).

Розпорядженням Первомайської районної державної адміністрації від 19.12.2016 № 565 передано у власність територіальної громади Грушинської сільської ради Первомайського району Харківської області земельну ділянку площею 6, 9075 га з кадастровим номером 6324582500:03:000:0143 (категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя - рілля), яка розташована за межами населених пунктів на території Грушинської сільської ради Первомайського району Харківської області (т. 1, а.с. 37).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 22.12.2016 року Грушинською сільською радою Первомайського району Харківської області зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6324582500:03:000:0143 площею 6, 9075 га (т. 1, а.с. 33).

Листом від 28.12.2016 року за № 02-20/376 Грушинська сільська рада повідомила Первомайську районну державну адміністрацію, що земельна ділянка площею 6, 9075 га з кадастровим номером 6324582500:03:000:0143 зареєстрована у комунальну власність територіальної громади Грушинської сільської ради. Для подальшого переоформлення права оренди на земельну ділянку комунальної власності необхідно розірвати договір оренди, укладений між Первомайською райдержадміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Орількалатінвест" (т. 1, а.с. 38).

Листом від 28.12.2016 року за № 02-20/377 Грушинська сільська рада повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю "Орількалатінвест", що земельна ділянка площею 6, 9075 га з кадастровим номером 6324582500:03:000:0143 зареєстрована у комунальну власність територіальної громади Грушинської сільської ради. У зв`язку із чим, необхідно розірвати договір оренди (т. 1, а.с. 40).

19.01.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Орількалатінвест" на адресу Грушинської сільської ради та Первомайської районної державної адміністрації направило лист, вих. № 22 у якому зазначило, що у пункті 35 договору оренди вказано, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договру (т. 1, а.с. 41).

30.01.2017 року Первомайською районною державною адміністрацією на адресу Грушинської сільської ради направлено лист за № 03-20/360 у якому зазначено, що у райдержадміністрації відсутні правові підстави для зміни умов або розірвання договору оренди земельної ділянки. Тому, на даний час, договір оренди продовжує діяти на тих умовах, на яких він був укладений. При цьому, згідно чинного законодавства, кошти у вигляді орендної плати за договором надходять до місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки (т. 1, а. с. 39).

В обґрунтування звернення із відповідним позовом до суду, прокурор зазначає, що в ході вивчення питання правомірності використання земель сільськогосподарського призначення на території Грушинської сільської ради Первомайського району Харківської області встановлено порушення вимог земельного законодавства, які потребують втручання прокурора. Так, Грушинська сільська рада Первомайського району Харківської області, як орган місцевого самоврядування та власник земельної ділянки, обмежилася лише направленням листів сторонам договору оренди землі та не вжила будь-яких заходів позовного характеру, всупереч вимог діючого законодавства, виходячи з необхідності вирішення проблем суспільного значення, питання про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та повернення її власнику в судовому порядку не ставилося, що є на думку прокурора, неналежним захистом інтересів держави органом владних повноважень. У зв`язку із чим, на думку прокурора, прокурор набув право на представництво та звернення до суду за захистом інтересів держави, оскільки відповідний суб`єкт владних повноважень, хоч і усвідомлював порушення інтересів держави та мав відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертався. Також зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстрацію договору оренди землі, укладеного між Первомайською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Орількалатінвест" від 25.12.2008 року на теперішній час не скасовано, незважаючи на те, що після оформлення права комунальної власності на землю зобов`язання за договором оренди землі припинилися відповідно до чинного законодавства. Тому існування спірного договору порушує інтереси держави, як власника, а саме: Грушинської сільської ради Первомайського району Харківської області в частині реалізації передбаченого статтею 319 Цивільного кодексу України права вільно розпоряджатися нею через уповноважений орган місцевого самоврядування і є підставою для втручання органів прокуратури. вищевказані обставини, стали причиною звернення прокурора із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, Постанови Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 15.01.2020 року, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи 922/613/19 предметом спору є скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 6,9075 га з кадастровим номером 6324582500:03:000:0143, за Договором оренди укладеному між Первомайською районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Орількалатінвест", номер запису про інше речове право 183224955 здійснено 28.02.2015 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та - зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Орільткалатінвест" (код ЄДРПОУ 35027361) передати за актом прийому-передачі Грушинській сільській раді Первомайського району Харківської області земельну ділянку площею 6,9075 га з кадастровим номером 6324582500:03:000:0143.

Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки і набуття нею статусу об`єкта цивільних прав пов`язується законодавством з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно частини 3 статті 2 Земельного кодексу України об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі, на земельні частки (паї).

З аналізу вищевикладених норм слідує, що земельна ділянка - це частина земної поверхні, межі якої установлені, а права оформлені у встановленому порядку, натомість земельний пай - це умовна частка землі, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначено в умовних кадастрових гектарах, і права на яку посвідчуються сертифікатом на право безоплатної приватизації земельної ділянки.

Відповідно до частин 2, 3 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно із частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статтями 118, 122 Земельного кодексу України.

При цьому порядок паювання земель та виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) установлено відповідно Указом Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям і Законом України від 05.06.2003 року № 899-IV Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначені організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, cільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, cільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно з пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України №122 від 04.02.2004 року "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Правовий режим земельної частки (паю) врегульований також у Земельному кодексі України, чинному з 01.01.2002 року. Відповідно до статті 25 цього Кодексу під час приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Зазначеним особам гарантується право отримати на підставі свого земельного паю земельну ділянку в натурі (на місцевості). Обчислення розміру земельної частки (паю) здійснюється шляхом поділу сільськогосподарських угідь, які підлягають приватизації, на кількість осіб, які мають право на приватизацію. Вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток зазначених осіб є однаковими.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Згідно з статті 2 цього Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів (частина 2 статті 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)").

Статтею 7 цього Закону визначено, що у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів.

У разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю).

Відповідно до статті 9 цього Закону встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

З огляду на вищевикладене, статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено можливість користування на правах оренди нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками, проте виключно до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності.

Зазначена норма є імперативною, а тому її застосування залежить виключно від факту набуття права власності власниками земельних часток (паїв) і не залежить від домовленостей сторін договору.

Як зазначає прокурор в обґрунтування позовних вимог, 25.12.2008 року між Первомайською районною державною адміністрацією (орендодавець, 3-я особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Орількалатінвест" (орендар, відповідач) було укладено договір оренди земельної ділянки (т. 1, а.с. 27-28).

Відповідна умова міститься також і в договорі оренди, зокрема у пункті 7 де зазначено, що договір укладено на 25 років (при витребуванні паю - на строк до моменту отримання громадянином Державного акту на право власності на земельну ділянку) (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою) (т. 1, а.с. 27).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 22.12.2016 року Грушинською сільською радою Первомайського району Харківської області зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6324582500:03:000:0143 площею 6, 9075 га (т. 1, а.с. 33).

Отже на думку прокурора, з моменту реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6324582500:03:000:0143 площею 6,9075 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Грушинською сільською радою Первомайського району Харківської області, спірна земельна ділянка втратила статус не витребуваного паю № в силу статей 11, 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", статей 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, статей 90, 122, 125, 126 Земельного кодексу України, отже і припинилися зобов`язання за укладеним договором оренди землі відповідно до чинного законодавства.

Статтею 16 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що укладання договору оренди земельної ділянки із земель комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону. Проте Грушинська сільська рада, як власник земельної ділянки, позбавлена права провести земельні торги, відповідно до вимог статті 124 Земельного кодексу України щодо спірної земельної ділянки.

У зв`язку із чим, прокурор порушуючи питання про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки зазначає, що ця вимога є наслідком припинення договору оренди та неправомірність використання відповідачем земельної ділянки комунальної власності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина 2 статті 3 цього Закону).

Згідно з частиною 4 статті 18 цього Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Частиною 1 статті 27 цього Закону визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, яка була чинною до 23.08.2013 року, право власності на землю і право постійного користування землею посвідчується державним актом: - на право власності на земельну ділянку; - на право постійного користування земельною ділянкою.

Проте з 01.01.2013 року з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України", державні акти на право приватної власності на землю (земельну ділянку) або на право постійного користування землею не видаються, а факти набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельну ділянку, вносяться до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З аналізу вищевикладених норм, вбачається, що станом на право оренди земельних ділянок, у тому числі і невитребуваних паїв, припиняється з моменту внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за власником.

Особливістю договору оренди земельного паю є й те, що йдеться не про володіння, користування та розпорядження конкретною земельною ділянкою, яку виділено на місцевості, а про право на земельну ділянку, адже сама ділянка перебувала в загальному масиві ділянок, що виділялися учасникам колективного сільськогосподарського підприємства.І хоча власник сертифікату, тобто орендодавець, за договором оренди земельного паю, не має повноважень власника щодо конкретної земельної ділянки, стосовно якої укладається договір, за договором оренди паю до орендодавця фактично переходить право користування частиною земної поверхні, яка відповідає орендованому паю, у межах загального масиву невизначених земельних ділянок, який становить собою землі відповідного колективного сільськогосподарського підприємства, що підлягають розпаюванню на місцевості як земельної ділянки.Не можна стверджувати, що після розпаювання загального масиву невизначених земельних ділянок на місцевості і виділення в натурі земельної ділянки, що відповідає орендованому паю, відповідна частина земної поверхні, якою користується орендар, зникає, відбувається лише зміна її правового статусу.

У пункті 56 постанови від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376 цс 18) Велика Палала Верховного Суду дійшла висновку про те, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Таким чином, зміна правового статусу частини земної поверхні, що використовується орендарем на підставі відповідного договору оренди паю, шляхом її визначення на місцевості як земельної ділянки, не свідчить про знищення предмета оренди як можливої підстави для вимоги про розірвання договору оренди.І хоча частина друга статті 637 ЦК України передбачає можливість врахування у разі тлумачення умов договору також типових умов (типових договорів), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови, у силу прямих приписів частини другої статті 630 та частини другої статті 7 ЦК України виключається застосування типових умов, якщо вони суперечать домовленостям сторін або актам цивільного законодавства.

Хоча сторони прямо не домовилися про порядок переукладення договору оренди паю на договір оренди землі, Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 01.09.2020 у справі № 233/3676/19 вважає, що використане словосполучення переукладення договору , яке вживається сторонами в договорі оренди паю та законодавцем у частині другій розділу IX Перехідні положення Закону України Про оренду землі , слід розуміти як укладення нового договору на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю), з урахуванням відповідних змін, що вимагаються в частині предмету оренди відповідно до правового статусу виділеної на місцевості земельної ділянки, так і внесення змін до договору оренди земельної частки (паю) з метою його приведення в частині предмета оренди у відповідність з правовим статусом виділеної на місцевості земельної ділянки. Інші умови договору оренди, за виключенням необхідних змін в частині предмета оренди, можуть бути змінені виключно у випадках, передбачених самим договором або за домовленістю сторін.

Так, виділення земельної ділянки в натурі та набуття права власності на неї жодною мірою не впливає на дійсність договору оренди земельної частки (паю) та не перешкоджає виконанню цього договору. Виділення земельної ділянки в натурі також не може бути обставиною, що є підставою для розірвання договору відповідно до статей 651, 652 ЦК України, зокрема, істотною зміною обставин . Виділення земельної ділянки в натурі не лише не обумовлена причинами, які заінтересована сторона (орендодавець) не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості і обачності (пункт 2 частини другої статті 652 ЦК України), а є прямим наслідком свідомих дій цієї сторони. Отже, припинення дії договорів оренди земельних паїв має місце лише після їх переукладення відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або в судовому порядку з визначених законом підстав.

Як вбачається із матеріалів справи підставами позову є:

- скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 6,9075 га з кадастровим номером 6324582500:03:000:0143, за договором оренди укладеному між Первомайською районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Орількалатінвест", номер запису про інше речове право 183224955 здійснено 28.02.2015 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

- та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Орільткалатінвест" (код ЄДРПОУ 35027361) передати за актом прийому-передачі Грушинській сільській раді Первомайського району Харківської області земельну ділянку площею 6,9075 га з кадастровим номером 6324582500:03:000:0143.

Проте станом на момент вчинення вищевказаної реєстраційної дії № 183224955, а саме 28.02.2015 року відповідний договір оренди земельної ділянки від 25.12.2008 року був чинний, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 6,9075 га з кадастровим номером 6324582500:03:000:0143 та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Орільткалатінвест" передати за актом прийому-передачі Грушинській сільській раді Первомайського району Харківської області земельну ділянку площею 6,9075 га з кадастровим номером 6324582500:03:000:0143.

Щодо заперечень відповідача викладених у наданих до суду відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях в частині що прокурором не доведено підстав представництва інтересів держави у суді, суд зазначає що останні не приймаються судом, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18 звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Стаття 73 Господарського процесуального кодексу України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України: позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави позивачем, про свідчить лист від 25.05.2018 року, лист від 18.04.2018 року, лист від 04.02.2019 року, лист в порядку п.п. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру (т. 1, а.с. 52, 51, 56, 59-61).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 року в справі №912/2385/18 зазначила, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави).

З вищевказаного вбачається, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність у прокурора достатніх правових підстав для звернення до суду з позовом у захист інтересів держави.

Суд не приймає заперечення відповідача, викладені у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 7136 від 22.03.2019 року), а саме в частині, що відповідач вважає, що за земельною ділянкою площею 6,9075 га, кадастровий № 6324582500:03:000:0143 було проведено зміну власності, що на підставі пункту 35 договору не є підставою для зміни умов договору або його розірвання. Та те, що права власності було передано від Первомайської державної адміністрації, що здійснювала розпорядження землями колективної власності до комунальної власності у власність Грушинської сільської ради (т. 1, а.с. 76-80) оскільки останні, спростовуються матеріалами справи та вищевикладеними нормами законодавства.

Крім того, частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

У рішенні від 10.11.2005 року Великої Палати Європейського Суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" зазначається, що згідно з практикою, закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.

Практика країн усталеної демократії свідчить про те, що конкретний варіант тлумачення права, використаний судом, має шанс набути певної стабільності, обов`язковості. Вважається, що це випливає із принципів однакового поводження і правопевності (правової визначеності), які є проявами принципу верховенства права. Ці принципи зобов`язують державну владу дотримуватись обраної правової позиції і не відхилятися від неї доти, доки не з`являться вагомі підстави змінити її і звернутись до іншого розуміння тієї чи іншої норми. Названі принципи певною мірою знаходять підтвердження в національному законодавстві, практиці здійснення правосуддя та роз`яснювальній діяльності вищих спеціалізованих судів. Зокрема, відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно вимог частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Враховуючи вищевикладене, викладені доводи відповідачів та їх відображення у судовому рішенні, суд дійшов висновку, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Щодо заявленої відповідачем заяви (вх. №24094) про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовну давність визначено, як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому згідно частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконних правових актів, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право. При цьому, держава в такому випадку може нести ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних дій державних органів, зокрема шляхом укладання правочинів з порушенням вимог законодавства (аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду від 06.06.2018 року у справі № 348/1237/15-ц, від 10.05.2018 року у справі № 914/1708/17).

Згідно частин 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи вищевикладене, та те, що суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог прокурора, а тим самим встановивши відсутність порушеного права, заява про застосування позовної давності не підлягає задоволенню.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 6,9075 га з кадастровим номером 6324582500:03:000:0143, за договором оренди укладеному між Первомайською районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Орількалатінвест", номер запису про інше речове право 183224955 здійснено 28.02.2015 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Орільткалатінвест" (код ЄДРПОУ 35027361) передати за актом прийому-передачі Грушинській сільській раді Первомайського району Харківської області земельну ділянку площею 6,9075 га з кадастровим номером 6324582500:03:000:0143 є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, тому суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у розмірі 3 842, грн.. за подання позовної заяви, 5 763, 00 грн. за подання апеляційної скарги, 7 684 грн. за подання касаційної скарги у даній справі покладається на прокурора.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 13, 42, 73, 74, 86, 129, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Реквізити сторін:

позивач: Грушинська сільська рада, Харківська область, Первомайський район, (64143, Харківська обл., Первомайський р-н., с. Грушине, вул. Центральна, буд. 4, ЄДРПОУ 04398502);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Орількалатінвест" (64131, Харківська обл., Первомайський р-н., с. Грушине, вул. Центральна буд. 4, ЄДРПОУ 35027361);

прокурор: Перший заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області (64100, Харківська обл., м. Первомайський, вул. Соборна, буд. 20);

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Первомайська районна державна адміністрація Харківської області, Харківська область (64107, Харківська обл., м. Первомайський, вул. Соборна, буд. 16, ЄДРПОУ 23918373)

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Відділ державної реєстрації виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області, Харківська область (64102, Харківська обл., м. Первомайський, пр. 40 років Перемоги, буд. 1).

Повне рішення складено "30" жовтня 2020 р.

Суддя О.О. Ємельянова